вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№ 911/1824/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Тищенко О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Фермерського господарства «Дідух»
на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 (повний текст складено 15.09.2025)
у справі № 911/1824/25 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Фермерського господарства «Дідух»
про стягнення 238 949,96 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Дідух» (далі - відповідач, ФГ «Дідух») про стягнення 238 949,96 грн., з яких (з урахуванням заяви про усунення недоліків): 199 503,34 грн. - основний борг; 2 924,10 грн. - 3% річних за період з 11.11.2023 по 30.04.2025; 11 420,01 грн. - втрати від інфляції за період з 01.12.2024 по 30.04.2025; 25 102,51 грн. - пеня за період з 21.11.2024 по 30.04.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 29.08.2023 №108/ПГ-4477-П про постачання природного газу (рамковий) в частині оплати природного газу, переданого у жовтні 2023 року - листопаді 2024 року, у встановлений договором строк.
В суді першої інстанції відповідач надав письмові пояснення по суті спору, в яких просив не застосовувати до господарства штрафні санкції, посилаючись на скрутне фінансове становище, через початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та неможливість належного функціонування господарства через звільнення кваліфікованих кадрів та мобілізацію працівників, відключення електричної енергії, що призвело до псування електронного обладнання та зупинки охолодження сушеного зерна, його загоряння, Відповідач вважає, що настання таких подій слід кваліфікувати як настання для нього форс-мажорних обставин.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 199 503,34 грн. - основного боргу, 2 924,10 грн. - 3% річних, 11 420,01 грн. - втрат від інфляції, 3 000,00 грн. - пені, а також 2 867,40 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 22 102,51 грн.
При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що відповідач лише повністю розрахувався за спожитий природний газ за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року, однак, порушив строки виконання зобов'язання з оплати, при цьому, доказів повної оплати за природний газ, переданий йому у період з жовтня по листопад 2024 року, відповідач до прийняття рішення не надав.
Отже, місцевий суд прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення зобов'язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк та вирішив, що заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 199 503,34 грн., 2 924,10 грн. - 3% річних та 11 420,01 грн. - втрат від інфляції - є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 25 102,51 грн. пені, яка нарахована ним за період з 21.11.2024 по 30.04.2025.
Суд першої інстанції встановив, що: відповідач не надав допустимих доказів, який б підтверджували настання для нього форс-мажорних обставин, що безпосередньо позбавило його можливості виконати зобов'язання з оплати в установлений договором строк; відсутність кошів на одному рахунку відповідача на момент розгляду справи не свідчить про відсутність коштів у відповідача у весь період з момент настання строку виконання до звернення позивача з позовом до суду; у даній справі відповідачем не доведено відсутності інших рахунків у банківських установах та майна, за рахунок якого можна виконати відповідне зобов'язання.
Місцевий суд виснував, що заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню, проте вирішив за можливе розмір зменшити нарахованої пені до 3 000 грн., з тих підстав, що:
- у даній справі не встановленого того, що позивачу заподіяно збитків у певному конкретному розмірі у зв'язку з порушенням відповідачем таких зобов'язань і розмір таких збитків є таким, що дорівнює або перевищує розміру нарахованої пені; позивач не посилається на понесення ним збитків через неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати природного газу в установлений договором строк;
-у даній справі заявлені вимоги про стягнення втрат від інфляції та процентів, що компенсують позивачу негативні наслідки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та інших процесів у державі, що мали місце у період порушення строку оплати;
- відповідач є фермерським господарством та використовує працю найманих працівників, кількість яких з моменту початку воєнного стану значно скоротилась, у зв'язку із звільненням та мобілізацією кваліфікованих працівників, що вплинуло на функціонування такого господарства, його обороти;
- застосування до відповідача заявленої суми пені у повному розмірі може мати негативні наслідки для платоспроможності відповідача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення 22 102,51 грн. пені, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення 22 102,51 грн. пені задовольнити.
У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»(далі також апелянт-1, скаржник-1) зазначив про те, що:
- у даному випадку, зважаючи на характер правовідносин, учасникам справи судом не було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, зокрема: чому розмір належних до стягнення штрафних санкцій був зменшений саме до 88%; чому суд першої інстанції вважав пеню у розмірі 25 102,51 грн. обтяжливою, що негативно може вплинути на самого Відповідача при виконанні конкретного договору;
- з матеріалів справи не вбачається, та судом не встановлено, оспорювання відповідачем і визнання недійсним пункту спірного договору, яким чітко та однозначно передбачено порядок нарахування позивачем пені, а тому обов'язок відповідача зі сплати вказаної пені підлягає виконанню в силу вимог статей 204, 551, 612, 629 ЦК України;
- висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені у спірних правовідносинах, ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм чинного законодавства України, зокрема, статті 551 ЦКУкраїни та не відповідає сформованій та сталій судової практиці (загальним універсальним висновкам ВС);
- матеріали справи не містять доказів про те, що сплата 25 102,51 грн. може унеможливити виконання Відповідачем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, що цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для нього (вся аргументація зроблена на основі власних міркувань та припущень);
- наразі не можна стверджувати, що стягнення пені 25 102,51 грн. з відповідача є «надмірним» чи «значним» у порівнянні до вартості переданого відповідачу товару - природного газу на загальну суму 1 309 838,89 грн.;
- зменшення розміру пені на 88% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 справа № 911/1824/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн. * 100 = 302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1824/25.
Окрім цього, не погоджуючись із вказаним рішенням, Фермерське господарство «Дідух» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25, відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Фермерського господарства «Дідух» про стягнення 238 949,96 грн., з яких (з урахуванням заяви про усунення недоліків): 199 503,34 грн. - основний борг; 2 924,10 грн. - 3% річних за період з 11.11.2023 по 30.04.2025; 11 420,01 грн. - втрати від інфляції за період з 01.12.2024 по 30.04.2025; 25 102,51 грн. - пеня за період з 21.11.2024 по 30.04.2025.
У апеляційній скарзі Фермерське господарство «Дідух»(далі також апелянт-2, скаржник-2) зазначило про те, що:
- на нього, як споживача, покладено подвійний тягар/тариф: оплата використаного газу та оплата невикористаного. В той же час невикористання газу або використання його менше замовлення не несе збитків для позивача, а є лише його вимогою. Оскільки, позивачем не було отримано збитків чи порушення прав, то притягнення відповідача до відповідальності є штучно створеним механізмом для збагачення за рахунок ненаданого товару чи послуги;
- заявлений позивачем до стягнення розмір пені є надмірним та таким, який покладає на сторону відповідача подвійну відповідальність. В той же час, позивачем не було отримано збитки, a стягнення штрафних санкцій при відсутній шкоді є надмірним покаранням з урахуванням того, що надані послуги були оплачені відповідачем у повному обсязі;
- відповідач сплатив всі кошти за використаний газ, а питання невикористаного зі спілкування із позивачем здавалось вирішеним. Позивач був проінформований про мобілізацію працівників та їх фактичну відсутність. Так, мобілізація працівників не є стихійним лихом, але в умовах сьогодення є вимогою часу та певним чином паралізує роботу кожного підприємства. Нехтування цим фактом робить сторону відповідача беззахисною та дає можливість Позивачу двічі стягнути оплату за надану послугу;
- рішенням суду з відповідача було стягнуто інфляційні витрати та 3% річних, але поряд з цим стягнуто і пеню, що покладає надмірний тягар та є подвійною відповідальністю за одну дію, що суперечить із принципами справедливості та розумності.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.10.2025 апеляційна скарга Фермерського господарства «Дідух» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Дідух» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 залишено без руху; надано Фермерському господарству «Дідух» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 4 542,00 грн.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 13.10.2025 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до акту Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 № 911/1824/25/09.1-26/225/25 під час реєстрації клопотання від 10.10.2025 про усунення недоліків по справі № 911/1824/25 було виявлено відсутність підпису Фермерського господарства «Дідух» в особі директора Яновської С.М.
14.10.2025 скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, аналогічну за змістом попередній, яка підписана представником Фермерського господарства «Дідух» Яновською С.М., в додатках до заяви міститься платіжна інструкція № 362 від 10.10.2025 про сплату 4 542,00 грн., в призначенні платежу вказано: «судовий збір за позовом ФГ «Дідух», на рішення від 15.09.2025 по справі 911/1824/25, Північний апеляційний господарський суд».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Дідух» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25; об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Фермерського господарства «Дідух» в одне провадження для спільного розгляду у справі № 911/1824/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
15.10.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
27.10.2025 від скаржника-2 надійшли письмові пояснення, в яких він просив апеляційний суд розглянути справедливо заяву ТОВ «ГП «Нафтогаз України» та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті ж самі обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
31.10.2025 від скаржника-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, обґрунтовуючи це наступним:
- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов спірного договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо;
- при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки;
- відсутність у відповідача сертифікату ТПП, неповідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання зобов'язань за Договором постачання природного газу від 29.08.2023 №108/ПГ-4477- П, не дає підстав Відповідачу для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання договору.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та 20.10.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
29.08.2023 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та ФГ «Дідух» (далі - споживач) укладено договір №108/ПГ-4477-П про постачання природного газу (рамковий) (а.с.9-12; далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач - прийняти його та оплатити на умовах договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб в якості палива та/або в якості сировини, а не для продажу (п.1.3 договору).
Згідно з п.1.8 договору місцезнаходження точки комерційного обліку визначено: Київська обл., Згурівський р-н., смт. Згурівка, вул. Заводська, буд. 1.
Як вбачається з п.п.2.1,2.2 договору: постачання газу споживачу здійснюється протягом періоду дії договору на підставі підписаних сторонам додаткових угод до договору, які є його невід'ємними частинами; в додаткових угодах зазначаються період та обсяг постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків; постачання та споживання замовлених обсягів постачання газу протягом відповідного розрахункового періоду здійснюється виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом цього розрахункового періоду.
В силу п.2.3 договору: корегування замовлених обсягів постачання газу є одночасним корегуванням замовлених обсягів послуги транспортування; коригування замовлених обсягів постачання газу на розрахунковий період в межах загального замовленого обсягу постачання здійснюється шляхом направлення на електронні адреси уповноважених осіб постачальника, зазначені у п.11.3 договору, сканованих копій підписаної споживачем заявки на коригування замовленого обсягу постачання газу на відповідний розрахунковий період з подальшим наданням постачальнику оригіналів заявок. При цьому, як визначено пп.2.3.1 п.2.3 договору, таке коригування здійснюється до 25 числа розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання природного газу; зміна замовлених обсягів постачання на розрахунковий період більше ніж на 10% має бути оформлена підписанням сторонами додаткової угоди до договору.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ); після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Як визначено п.п.2.6-2.8 договору: приймання передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість; за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем; для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС та/або дані отримані від споживача; формування акту відбувається не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.
Також, п.п.2.9-2.11 договору визначено, що: постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом; споживач протягом 2 банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу; у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, такий акт вважається підписаним, а обсяг (об'єм) спожитого газу- встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору; звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС; дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.
Відповідно до п.п.3.1-3.5 договору: ціна за 1000куб.м газу, що постачається постачальником споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначаються в окремих додаткових угодах до договору, які є невід'ємними його частинами; ціна газу під час дії договору може змінюватись; у випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період, а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді; призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього договору; до ціни газу, визначеної додатковими угодами до договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи; тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи встановлюється відповідними постановами НКРЕКП та зазначається у додаткових угодах до договору, згідно з якими споживач замовляє обсяг газу на відповідний газовий місяць; споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені умовами, що визначаються в окремих додаткових угодах до договору; додатково до ціни газу, розрахованої та сплаченої згідно з п.3.4. договору, споживач зобов'язується оплатити постачальнику витрати, що виникли внаслідок перевищення або недобору споживачем запланованих обсягів постачання газу на відповідний розрахунковий період згідно з п.2.1 договору більше ніж на 10%; до зазначених витрат відносяться вартість місячного небалансу та вартість відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.
Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ (в тому числі оплата вартості місячного небалансу та вартості відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу (п.3.6 договору).
При цьому, п.3.7 договору визначено, що за наявності у споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються споживачем, зараховуються сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення. У разі переплати за поставлений газ, як визначено п.3.8 договору, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати за наступний розрахунковий період або повертається споживачу на його письмову вимогу протягом 10 банківських днів на підставі підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.
Підпунктом 4.2.1 п.4.2 договору установлено. що споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами договору.
За порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі сторони у п.7.2 договору встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 8.1 договору визначено, що при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов'язань по договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин, не несе відповідальності; дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.
Про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин; неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини; настання форс-мажорних обставин не звільняє споживача від обов'язку оплати за обсяг фактично поставленого газу (п.п.8.2, 8.3 договору).
Згідно з п.п.11.1,11.2 договору: договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині поставки природного газу до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання; за взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково; при цьому, сторона, яка має намір розірвати договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання; договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов; при цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об'ємів постачання газу на продовжений строк.
Сторони неодноразово змінювали умови договору шляхом укладення додаткових угоди до договору, зокрема від:
- 21.09.2023 №1, якою: замовлений обсяг постачання газу у жовтні 2023 року становить 100,000куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 17502грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,89грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки - 100% суми платежу за газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.6) (а.с.12,зворот);
- 17.10.2023 №2, якою: замовлений обсяг постачання газу у листопаді 2023 року становить 70,000куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 17520грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 у розмірі 163,89грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки - 100% суми платежу за газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.6) (а.с.13);
- 24.11.2023 №3, якою: замовлений обсяг постачання газу у грудні 2023 року становить 5,270куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 15684грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,8912грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки - 100% суми платежу за газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.6) (а.с.13, зворот);
- 15.12.2023 №4, якою: розділи 1, 2, 3, 6, 11 договору викладено у новій редакції (а.с.18-19, 25-26);
- 15.12.2023 №5, якою: замовлений обсяг постачання газу у січні 2024 року становить 7,000куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 15 495грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,8912грн з ПДВ за 1000куб.м. на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки - 100% суми платежу за газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.6) (а.с.31);
- 29.01.2024 №6, якою: замовлений обсяг постачання газу у лютому 2024 року становить 7,000куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 14340грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,8912грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 34% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду, 33% від суми платежу за газ - до 20 числа розрахункового періоду; 33% від суми платежу за газ - до 30 числа розрахункового періоду (п.6) (а.с.35,зворот);
- 10.09.2024 №7, якою: замовлений обсяг постачання газу у вересні 2024 року становить 0,100куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 18200,04грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,8912грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 34% від суми платежу за газ до 10 числа розрахункового періоду; 33% від суми платежу за газ до 20 числа розрахункового періоду; 33% від суми платежу за газ до 30 числа розрахункового періоду (п.6) (а.с.40);
- 17.09.2024 №8, якою: замовлений обсяг постачання газу у жовтні 2024 року становить 70,000куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 17700грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,8912грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.6) (а.с.44, зворот);
- 21.10.2024 №9, якою: замовлений обсяг постачання газу у листопаді 2024 року становить 50,000куб.м (п.1); ціна постачання газу за 1000куб.м споживачу на період постачання природного газу, вказаний в п.1 цієї додаткової угоди, становить 18060грн з ПДВ (п.2); тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, оплата якого передбачена п.3.3 договору, встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 в розмірі 163,8912грн з ПДВ за 1000куб.м на добу (п.3); оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 34% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду; 33% від суми платежу за газ - до 20 числа розрахункового періоду; 33% від суми платежу за газ - до 30 числа розрахункового періоду (п.6) (а.с.49).
Постачання природного газу позивачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року, які підписані сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису, на загальну суму 967 469,66 грн., а саме від:
- 31.10.2023 №16864 за жовтень 2023 року - 19,8379 тис.м3 на суму 350 454,18 грн. (а.с.53, зворот; а.с.54);
- 30.11.2023 №19882 за листопад 2023 року - 21,0157 тис.м3 на суму 371 639,35 грн. (а.с.55,56);
- 31.12.2023 №20220 за грудень 2023 року - 2,21363 тис.м3, у т.ч., місячний небаланс у розмірі 0,01363тис.м3, на загальну на суму 35 124,56 грн. (а.с.56, зворот);
- 31.01.2024 №56 за січень 2024 року - 1,30733тис.м3 на суму 20 471,34 грн. (а.с.58-59);
- 29.02.2024 №2162 за лютий 2024 року - 12,16175тис.м3, у т.ч. місячний небаланс у розмірі 4,46175 тис.м3, на загальну на суму 189 335,23грн (а.с.59, зворот; а.с.60);
- 30.09.2024 №14556 за вересень 2024 року - 0,00779 тис.м3, у т.ч. місячний небаланс у розмірі 0,08221 тис.м3, на загальну на суму 445грн (а.с.61).
Крім того, на підтвердження виконання зобов'язань з постачання природного газу позивач надав підписані лише ним акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня по листопад 2024 року на загальну суму 342 369,23грн, з визначенням обсягу споживання, а саме від:
- 31.10.2024 №17519 за жовтень 2024 року - 6,59323 тис.м3, у т.ч. місячний небаланс у розмірі 56,40677 тис.м3 на загальну на суму 319 309,62грн (а.с.62,зворот; а.с.63);
- 30.11.2024 №19586 за листопад 2024 року - 1,26535тис.м3 на суму 23 059,61 грн (а.с.63,зворот; а.с.64).
В якості доказів направлення вказаних актів приймання-передачі природного газу відповідачу, позивач надав скріншоти направлень їх на електронну адресу, яка зазначена у розділі 11 укладеного договору в графі «уповноважені особи споживача» - «FG32301498@ukr.net» (а.с.70,зворот-72).
Також, відповідач до поданих пояснень надав акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2024 №17519, 30.11.2024 №19586, що свідчить про фактичне їх отримання відповідачем. При цьому, акт від 30.11.2024 №19586 підписаний відповідачем (а.с.146; 148).
Для оплати поставленого природного газу позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від: 10.10.2023 №33945 на суму 1 588 326,56 грн. (а.с.64,зворот); 10.12.2023 №37995 на суму 455 157,74 грн. (а.с.65); 10.01.2024 №1478 на суму 144 736,80 грн. (а.с.65, зворот); 10.02.2024 №5299 на суму 121 998,58грн. (а.с.66); 10.03.2024 №9083 на суму 189335,23грн. (а.с.66, зворот); 10.10.2024 №28319 на суму 1 249 080,98 грн. (а.с.67); 10.11.2024 №33224 на суму 1 228 667,78 грн. (а.с.67,зворот); 10.12.2024 №37663 на суму 23 059,61 грн. (а.с.68).
23.04.2025 за вих.№119/4.2.1-31669-2025 позивач в звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - адміністратора інформаційної платформи щодо надання відомостей про об'єм природного газу, поставленого, зокрема ФГ «Дідух» за період з 1 травня 2023 року по 31 грудня 2024 року (EIC- код 56XО0000W8DDU00Z) (а.с.83-86).
У відповідь на вказаний запит Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом від 24.04.2025 за вих.№ТОВВИХ-25-6577 надало інформацію щодо остаточної алокації відборів споживча з EIC-кодом 56XО0000W8DDU00Z (56X930000008780B) в період з 01.10.2023 по 01.11.2024 (а.с.87-90; 92-99).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період з 13.11.2023 по 10.12.2024 здійснив часткову оплату природного газу за договором на загальну суму 1 110 335,55грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період з 01.05.2023 по 17.04.2025, яка надана Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» листом від 25.04.2025 за вих.№77/4-09/48404/2025 (а.с.103-105), а саме перерахував: 13.11.2023 - 350 454,18 грн.; 11.12.2023 - 371 639,35 грн.; 10.01.2024 - 35 124,56грн; 13.02.2024 - 20 471,34 грн.; 11.03.2024 - 189 335,23 грн.; 16.09.2024 - 1 836,40 грн.; 11.10.2024 - 445 грн.; 14.11.2024 - 117 780,75 грн.; 10.12.2024 - 23 248,74 грн.
Відповідно до листів від 10.11.2021 за вих.№34, 15.11.2024 за вих.№37 відповідач звернувся до позивача з проханням не нараховувати плату за небаланс газу через складне фінансове становище (а.с.101,зворот; а.с.102).
У відповідь на звернення відповідача, позивач листом від 15.11.2024 за вих.№119/4.1.4-59952-2024 повідомив про відсутність підстав для коригування обсягів природного газу, оскільки таке коригування замовлених обсягів постачання на певний період у відповідності до умов п.2.4 договору в редакції додаткової угоди №4 здійснюється на підставі повідомлення споживача, яке у спірний період до постачальника не надходило (а.с.102,зворот).
Також, відповідач на підтвердження зміни кількості працівників, їх призначення та звільнення, проходження ними навчання надав: посвідчення, накази та штатні розписи (а.с.151-178).
Згідно довідки про поточний стан рахунку, що надана Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» від 26.06.2025 №250626SUD09542801, залишок коштів на відкритому рахунку ФГ «Дідух» становить 339,64 грн.
З огляду на не виконання відповідачем свого договірного зобов'язання по оплаті природного газу, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача 199 503,34 грн. основного боргу, 2 924,10 грн. 3% річних за період з 11.11.2023 по 30.04.202, 11 420,01 грн. втрат від інфляції за період з 01.12.2024 по 30.04.2025 та 25 102,51 грн. пені за період з 21.11.2024 по 30.04.2025.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року, однак, порушив строки виконання зобов'язання з оплати, при цьому, доказів повної оплати за природний газ, переданий йому у період з жовтня по листопад 2024 року, відповідач до прийняття рішення не надав, допустивши порушення зобов'язань, не здійснивши оплату в установлений Договором строк.
При цьому колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що на нього, як споживача, покладено подвійний тягар/тариф: оплата використаного газу та оплата невикористаного, в той час як невикористання газу або використання його менше замовлення не несе збитків для позивача, а є лише його вимогою, оскільки такий порядку нарахування визначений сторонами у Договорі, який (договір) є дійсним і до визнання його недійсним в судовому порядку, з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, вказаний правочин є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.
Колегія суддів зазначає про те, що обставини на які посилається відповідач, а саме те, що він сплатив всі кошти за використаний газ, а питання невикористаного зі спілкування із позивачем здавалось вирішеним, що позивач був проінформований про мобілізацію працівників та їх фактичну відсутність та що мобілізація працівників не є стихійним лихом, але в умовах сьогодення є вимогою часу та певним чином паралізує роботу кожного підприємства і нехтування цим фактом робить сторону відповідача беззахисною та дає можливість позивачу двічі стягнути оплату за надану послугу, в розумінні положень чинного законодавства та умов Договору не свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача плати за природній газ, а наведені ним обставини не звільняють його від виконання умов підписаного сторонами договору та додатків до нього, оскільки таке звільнення не передбачено ні умовами цього договору, ні чинним законодавством.
Щодо позовних вимог про стягнення 2 924,10 грн. 3% річних за період з 11.11.2023 по 30.04.202, 11 420,01 грн. втрат від інфляції за період з 01.12.2024 по 30.04.2025 та 25 102,51 грн. пені за період з 21.11.2024 по 30.04.2025., слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі сторони у п.7.2 договору встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого за договором природного газу, позивач відповідно до приписів Типового договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки, колегія суддів визнає їх арифметично вірними.
Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом п.п. 8.1, 8.2 договору наявність форс-мажорних обставин має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом, про наявність таких обставин сторона сповіщаю іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання таких обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання.
Також колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за договором.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов'язків по оплаті природного газу, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було. При цьому, які вірно вказано судом першої інстанції, відсутність кошів на одному рахунку відповідача на момент розгляду справи не свідчить про відсутність коштів у відповідача у весь період з момент настання строку виконання до звернення позивача з позовом до суду, у даній справі відповідачем не доведено відсутності інших рахунків у банківських установах та майна, за рахунок якого можна виконати відповідне зобов'язання.
Відповідач зауважив, що рішенням суду з нього було стягнуто інфляційні витрати та 3% річних, але поряд з цим стягнуто і пеню.
На дане заперечення колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне:
Положеннями ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.
Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.
Судом враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 (справа №910/4590/19), зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивач правомірно нарахував одночасно до стягнення як інфляційні втрати та відсотки річник, так і пеню, а місцевий суд обґрунтовано задовольнив ці вимоги у відповідних розмірах.
Слід окремо зауважити на тому, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку щодо сплати основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Щодо наявності підстав для зменшення розміру пені колегія суддів зазначає про таке.
Суд першої інстанції визнав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір пені до 3 000,00 грн.
Позивач в своїй апеляційній скарзі, посилається на те, що зважаючи на характер правовідносин, учасникам справи судом не було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, зокрема: чому розмір належних до стягнення штрафних санкцій був зменшений саме до 88% і чому суд першої інстанції вважав пеню у розмірі 25 102,51 грн. обтяжливою, що негативно може вплинути на самого відповідача при виконанні конкретного договору.
Позивач також зауважив, що з матеріалів справи не вбачається, та судом не встановлено, оспорювання відповідачем і визнання недійсним пункту Договору, яким чітко та однозначно передбачено порядок нарахування Позивачем пені, а тому обов'язок Відповідача зі сплати вказаної пені підлягає виконанню в силу вимог статей 204, 551, 612, 629 ЦК України.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв'язку з наступним:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань. Такі висновки зробив Верховний Суд у пунктах 39-41 постанови від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23.
Судова практика щодо застосування цих норм наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 та від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися такими загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виняткових випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони та які мають бути доведені ними. При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК). Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20 та від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23.
Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст.. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який, прийнявши до уваги, що:
- у даній справі не встановленого того, що позивачу заподіяно збитків у певному конкретному розмірі у зв'язку з порушенням відповідачем таких зобов'язань і розмір таких збитків є таким, що дорівнює або перевищує розміру нарахованої пені; позивач не посилається на понесення ним збитків через неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати природного газу в установлений договором строк;
- даній справі заявлені вимоги про стягнення втрат від інфляції та процентів, що компенсують позивачу негативні наслідки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та інших процесів у державі, що мали місце у період порушення строку оплати;
- відповідач є фермерським господарством та використовує працю найманих працівників, кількість яких з моменту початку воєнного стану значно скоротилась, у зв'язку із звільненням та мобілізацією кваліфікованих працівників, що вплинуло на функціонування такого господарства, його обороти. Застосування до відповідача заявленої суми пені у повному розмірі може мати негативні наслідки для платоспроможності відповідача,
визнав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір пені до 3 000,000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки висновок місцевого суду щодо задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 000 грн. та відмови у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 22 102,51 грн. - є таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає усталеній судовій практиці.
При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що місцевий суд вже зменшив заявлені до стягнення штрафні санкції, відтак з урахуванням балансу інтересів всіх сторін у спорі, подальше зменшення штрафних санкцій приведе до дисбалансу на користь відповідача, що є недопустимим в господарському судочинстві.
З огляду на вказані обставини рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 2 924,10 грн., інфляційних втрат в сумі 11 420,01 грн. та пені в сумі 3 000,00 грн. залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) гарантує право на справедливий суд, невід'ємним елементом якого ЄСПЛ визнає вимогу щодо вмотивованості (обґрунтованості) судових рішень. Хоча термін "вмотивованість" прямо не згадується у статті 6, ЄСПЛ послідовно тлумачить його як обов'язкову складову справедливого судового розгляду.
У справі «Van de Hurk v. the Netherlands» ЄСПЛ наголосив, що дія статті 6 Конвенції полягає, серед іншого, в тому, щоб зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами. У справі «Hirvisaari v. Finland» Суд зазначив, що однією з функцій вмотивованого рішення є демонстрація сторонам того, що їх вислухали, а також надання можливості оскаржити таке рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржники були почутими, їм надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У рішенні у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12; пункт 71) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційних скарг, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Фермерського господарства «Дідух» задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на кожного з апелянтів у розмірах, які кожен з них поніс.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Дідух» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1824/25 залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржників.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
О.В. Тищенко