вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№ 910/4911/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 (повний текст складено 09.09.2025)
у справі № 910/4911/25 (суддя Кучерява О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»
за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
про стягнення відшкодування збитків у розмірі 30 929 ,42 грн.
У квітні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" про стягнення відшкодування збитків у розмірі 30 929,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» вказує, що внаслідок настання 19.03.2024 дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини водія автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач, виконуючи свої зобов'язання як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217648820, виплатив страхове відшкодування в розмірі 30 929,42 грн. власнику автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 .
При цьому, позивач вказує, що оскільки водій автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Престо» та після спричинення спірної дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди, то на підставі п.п. в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наявні правові підстави для стягнення з відповідача коштів в розмірі 30 929,42 грн. на умовах регресу.
У відзиві на позову відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на недоведеність належними доказами розміру завданої автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , шкоди. Зокрема відповідач посилається на те, що:
- ремонтна калькуляція від 27.03.2024 №2354296 ніким не підписана та без зазначення її автора; протокол технічного огляду КТЗ від 26.03.2024 підписаний власником авто та невстановленою фізичною особою лише через 7 днів;
- відсутні будь-які фото з яких можливо було б припустити про ступінь пошкодження вказаних в проколі деталей (тобто не відомо це була деформація чи лише подряпини); відсутні докази оплати власником авто ОСОБА_2 вартості робіт СТО зазначених у ремонтній калькуляції від 27.03.2024 №2354296 чи взагалі будь-яких по відновленню автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- на автомобілі ТОВ «Престо» ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_3 , взагалі відсутні будь-які пошкодження;
- трудові відносини ТОВ «Престо» припинено з ОСОБА_1 з 02.09.2024 за власним бажання останнього;
-про пошкодження автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , та його огляд ТОВ «Престо» ніхто не повідомляв і не запрошував на його огляд;
- в протоколі техогляду від 26.03.2024 вказано, що роком випуску автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , є 2018, отже останньому біля 7 років, а тому не відомо чи пораховано для відновлення вартість оригінальних деталей чи аналогів та чи враховано знос.
У відповіді на відзив позивач вказав, що:
- визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів;
- залучення представника відповідача до огляду пошкодженого ТЗ не є обов'язковим;
-автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2018 року випуску, а відтак строк його експлуатації станом на дату дорожньо-транспортної пригоди не перевищував 7 років, тому відсутні підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу; страховиком не проводилась доплата страхового відшкодування в частині ПДВ, тому відсутні підтверджуючі документи про проведення відновлювального ремонту ТЗ;
- ОСОБА_1 припинив трудові відносини з ТОВ «Престо» з 02.09.2024, що вказує на те, що на дату дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Престо".
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що:
- на момент звернення ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» існував спір про розмір збитків спричинених 19.03.2024 і останнє було про це обізнане;
- існування спору про розмір збитків і є тією потребою коли здійснюється виклик заінтересованих осіб для огляду КТЗ відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Відповідач повторно звернув увагу суду, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які фото, з яких можливо було б зрозуміти ступінь (обсяг) пошкодження їх локалізація та характер (тобто це могли бути лише подряпини які усуваються, приміром, шляхом фарбування);
- позивач, в даному випадку, мав можливість та повинен був зафіксувати наявність пошкоджень у встановлений законом спосіб та мати беззаперечні докази на підтвердження їх ступеню (обсягу), локалізації та характеру. Розмір збитків мав оцінити експерт (оцінщик) та оформити свої висновки у встановлений законом спосіб.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів; витребувано у позивача докази фотофіксації пошкоджень автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , пояснення осіб, які складали протокол технічного огляду пошкодженого автомобіля, відомості з відповідними доказами проведеного ремонту за наявності; відкладено судове засідання на 26.06.2025.
У поданих до суду першої інстанції заявах позивач:
- повторно повідомив суд, що оскільки страхове відшкодування не включало ПДВ, то докази відновлення ремонтом автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , відсутні. До даної заяви позивачем було долучено фото пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- . просив суд подальший розгляд справи здійснювати за відсутністю представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».\
У поданій до суду першої інстанції заяві відповідач:
- вказав, що що Корольовським райсудом міста Житомира надано копії документів адміністративної справи №296/2931/24, з яких вбачається, що спірний наїзд вчинено в 12 год. 45 хв., а виклик поліції отримано 16 год. 22 хв. (через 4 години;
- повторно акцентував увагу на тому, що Протокол огляду КТЗ від 26.03.24 складений фізичною особою ОСОБА_3 , яка не є ані працівником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ані експертом;
- посилався на те, що у Протоколі огляду КТЗ від 26.03.2024 зафіксовані пошкодження, які не стосуються спірної дорожньо-транспортної пригоди (передній бампер - пошкодження ЛФП, дефекти лакофарбового покриття).
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 долучено подані відповідачем докази до матеріалів справи; запропоновано відповідачу надати власну версію розміру заподіяної шкоди; залучено до участі у справі ОСОБА_2 , в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; визнано явку представника позивача в наступне засідання обов'язковою; уточнено протокольну ухвалу від 27.05.2025 та витребувано у відповідача пояснення щодо осіб, які складали протокол технічного огляду пошкодженого автомобіля (зокрема посадове становище особи ОСОБА_3 ); зобов'язано ОСОБА_2 та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» надати пояснення та докази щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» (або водія) про огляд пошкодженого транспортного засобу у спірному ДТП; зобов'язано сторін направити залученій третій особі-2 копії заяв по суті спору протягом п'яти днів з дня одержання ухвали; запропоновано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» надати пояснення щодо неврахування коефіцієнту фізичного зносу з огляду на відмітку в протоколі технічного огляду КТЗ про пошкодження переднього бамперу в обставинах, що не відносяться до спірного ДТП; зобов'язано ОСОБА_2 надати пояснення та докази (в разі наявності) здійснення ремонту пошкодженого у спірній ДТП автомобіля; відкладено судове засідання на 24.07.2025.
У додаткових поясненнях позивач зазначив про те, що:
- огляд пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , проводився експертом Журавлем Олександром Миколайовичем, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №6572 від 13.12.2008;
- огляд проводився без залучення інших осіб, оскільки на момент врегулювання страхової події позивачем не було встановлено того факту, що гр. ОСОБА_1 перебуває з ТОВ «Престо» в трудових службових відносинах ( ОСОБА_1 не повідомляв сторін даної справи про дорожньо-транспортну пригоду);
- оскільки автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2018 року випуску (строк експлуатації не перевищує 7 років на дату дорожньо-транспортної пригоди 19.03.2024), не експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг не перевищує щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний), складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ до дорожньо-транспортної пригоди від 19.03.2024 не відновлювались ремонтом, не мають наскрізної корозії, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини, та не мають пошкодження у вигляді деформації, відтак коефіцієнт фізичного зносу (Ез) даного автомобіля дорівнює нулю, а вартість матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту;
- щодо фіксування пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу, коефіцієнт фізичного зносу також не підлягає застосуванню, оскільки немає місце відновлення ремонтом складових частин кузова, кабіни, рами, а також немає корозійних руйнувань чи пошкоджень у вигляді деформації.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 долучено до матеріалів справи подані докази (в тому числі подані в судовому засіданні 24.07.2025); запропоновано позивачу надати розрахунок вартості відновлювального ремонту спірного автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного зносу; запропоновано відповідачу надати копію апеляційної скарги, поданої у справі №296/2931/24; витребувано у Корольовського районного суду міста Житомира копію апеляційної скарги на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024 у справі №296/2931/24; оголошено перерву у судовому засіданні до 26.08.2025.
Від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 .
05.08.2025 засобами поштового зв'язку на виконання протокольної ухвали суду від 24.07.2025 від Корольовського районного суду міста Житомира надійшла копія апеляційної скарги на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024 у справі №296/2931/24.
У додаткових поясненнях відповідач вказав, що:
- наведені позивачем пояснення щодо «становища особи - ОСОБА_3 » безпідставні та не підтверджені жодним доказом, в той час як калькуляція може бути складена лише за наслідками огляду КТЗ в силу п. 8.5 Методики №142/5/2092, тим більше що в програму дані введені вручну користувачем;
- щодо наданих позивачем 29.05.2025 фото, то відповідач зазначив, що жодне з них не містить дат їх створення, так само як і відомостей про те ким та за яких умов останні були зроблені;
- автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , 13.08.2024 перереєстрований на ОСОБА_4 , в той час як згідно відомостей по авто Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , з сайту www.carvertical.com останній відчужено з пошкодженнями мінімальна вартість яких складає 501 долар США, що станом на 03.2024 становить 19 378,68 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_1 не намагався приховати факт і обставини дорожньо-транспортної пригоди.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції треті особи правом на подання пояснень по суті спору не скористались.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/4911/25 позов задоволено повністю.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що:
- водієм автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_1 було самовільно залишено місце ДТП 19.03.2024, що стало підставою для визнання його винним у вчиненні, зокрема адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу про адміністративні правопорушення;
- доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» щодо не намагання ОСОБА_1 уникнути обов'язку із відшкодування шкоди, завданої спірною ДТП, були викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 в межах справи №296/2931/24, та Житомирським апеляційним судом було надано їм оцінку, за наслідками якої прийнято постанову від 18.09.2024 про залишення без змін постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400,00 грн.;
- незалежно від мотивів та намірів ОСОБА_1 щодо залишення місця ДТП та відшкодування завданих збитків, незмінним залишається те, що він не зупинив транспортний засіб та не залишився на місці пригоди, не повідомив орган чи підрозділ поліції про ДТП, що є самовільним залишенням місця пригоди, а відтак у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» наявне право регресної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
- перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо» станом на дату настання ДТП встановлене Корольовським районним судом міста Житомира у постанові від 16.04.2024 у справі №296/2931/24 та не заперечувалось відповідачем у відзиві. Навпроти, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» повідомило суд, що трудові відносини між відповідачем та ОСОБА_1 припинено з 02.09.20.24 (тобто через більш як півроку після настання спірної ДТП) згідно наказу №53-к від 02.09.2024;
- факт неправомірних дій ОСОБА_1 , що мали своїм наслідком завдання автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , збитків, встановлений постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18.09.2024, у справі №296/2931/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження розміру збитків, в той час як відповідачем не надано жодних належних та достовірних доказів на противагу наданим позивачем доказам на спростування вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 (незважаючи на пропозицію суду надати власний розрахунок розміру шкоди в судовому засіданні 26.06.2025). Наприклад, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» не було позбавлене можливості надати суду складений на його замовлення звіт про оцінку майна (майнової шкоди), який міг бути складений на підставі наявних в матеріалах справи фотографій пошкодженого транспортного засобу (складення таких звітів на підставі фотографій у сфері правовідносин страхування є усталеною практикою).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/4911/25 та відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 910/4911/25.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято при: нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права тощо.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- ОСОБА_1 не намагався приховати факт і обставини ДТП, оскільки залишив номер свого телефону, відповідав на всі дзвінки ОСОБА_5 та відповідав на дзвінки поліції;
- тривалість часу між ДТП та зверненням в поліцію - 2,5 год. вказує на правдивість доводів останнього про наявність попередньо домовленості з ОСОБА_2 та подальшою відмовою від них останнім;
- ОСОБА_1 особисто з'явився до суду та надав пояснення, не заперечував вину;
- наявність узгодженості подальших дій між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на певному етапі слугувало від'їзду останнього до м. Бердичів для доставки побутової техніки що унеможливило вчасної явки на місце ДТП після того як ОСОБА_6 передумав і викликав поліцію;
- на наступний же день, за першою вимогою, ОСОБА_1 з'явився до поліції та надав власноручні письмові пояснення;
- отеж, суб'єктивна сторона, яка полягає в відношенні ОСОБА_1 до ДТП 19.03.2024 вказує на відсутність умислу в діях останнього з метою приховати факт та обставини ДТП, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП - як наслідок відсутні підстави звернення з позовом про регресне стягнення;
- огляд КТЗ не уповноваженою особою має наслідком безпідставності та необґрунтованості наведеної Позивачем спірної вартості відновлювального ремонту Volkswagen PASSAT д.н. з. НОМЕР_2 ;
- позивач не виконав вимоги ст. 162 ГПК України щодо обґрунтування суми позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 справа № 910/4911/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн. * 100 = 302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/4911/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4911/25.
15.10.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи це наступним:
- водій ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди не дотримався вимог ПДР, а саме не залишився на місці ДТП 19.03.2024 та не повідомив орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції про подію. Також ОСОБА_1 не проінформував про ДТП Страховика з яким укладено договір обов'язкового страхування та роботодавця (Відповідача), які могли скорегувати дії ОСОБА_1 щодо проведення подальших дій в даній ситуації;
- факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_1 підтверджується Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 16.04.2024р. по справі №296/2931/24;
- ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «Престо» не повідомляли Страховика про подію та не подавали заяву про долучення останніх до огляду пошкодженого ТЗ, а отже твердження Відповідача, щодо обов'язкового запрошення представника відповідача на огляд ТЗ є безпідставними;
- твердження відповідача про сумнівність визначення вартості страхового відшкодування на підставі ремонтної калькуляції є безпідставними, так як визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
16.10.2025 матеріли цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
31.10.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо» (страхувальник), укладено Поліс №217648820 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Поліс), предметом якого було страхування цивільно-правова відповідальності власника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо») автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , пов'язаної з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Строк дії Полісу з 01.11.2023 по 31.10.2024 включно.
19.03.2024 близько 12 год. 45 хв. по вул. Синельниківська, 14, в м. Житомирі, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Passat, що призвело до механічних пошкоджень на транспортних засобах з матеріальними збитками, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.9, 2.10 "а" Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18.09.2024, у справі №296/2931/24.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в силу приписів ч. 3 ст. 5 ЦК України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто станом на 19.03.2024.
21.03.2024 ОСОБА_2 (як власник пошкодженого автомобіля) звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (як страховика за Полісом цивільно-правової відповідальності власника автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 ) із заявою про настання страхового випадку та із заявою про відшкодування збитку, заподіяного внаслідок ДТП за участю забезпеченого Полісом позивача транспортного засобу.
Частиною 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
26.03.2024 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 здійснив огляд пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , за участю ОСОБА_2 , про що було складено Протокол технічного огляду КТЗ від 26.03.2024. У вказаному Протоколі зафіксовано наступні пошкодження: 1) розлом заднього правого зовнішнього ліхтаря; 2) деформацію та розлом (приблизно 1,5 см) заднього бамперу; 3) деформацію кришки багажника у зоні розташування елементу жорсткості (приблизно 4 х 2 см). Крім того, у Протоколі також було зафіксовано наявність на автомобілі Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодження, що не відноситься до досліджуваного ДТП: пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу.
На підставі страхового акта №2354296-1 від 17.04.2024 та ремонтної калькуляції №2354296 від 27.03.2024 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Полісом, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів в розмірі 30 929,42 грн. на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №23295 від 17.04.2024.
Згідно підпункту в) пункту 38.1.1. частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Водієм автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було самовільно залишено місце ДТП 19.03.2024, що стало підставою для визнання його винним у вчиненні, зокрема адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, серед іншого, посилався на те, що ОСОБА_1 не намагався приховати факт і обставини ДТП, у його діях немає умислу з метою приховати факт та обставини ДТП. Аналогічні твердження були також покладені відповідачем в основу його апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв'язку з наступним:
Так, у постанові від 18.09.2024 у справі №296/2931/24 Житомирський апеляційний суд, надаючи правові оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що він не намагався уникнути відповідальності за скоєне ним ДТП або приховати такий факт, зазначив, що об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у залишені місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад), а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. У даному випадку, ОСОБА_1 усвідомлював те, що вчинив ДТП, а тому мав негайно зупинити транспортний засіб та залишитись на місці пригоди, проте таких дій не вчинив, не повідомив орган чи підрозділ поліції про ДТП.
Таким чином, доводам Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» щодо не намагання ОСОБА_1 уникнути обов'язку із відшкодування шкоди, завданої спірною ДТП, було надано оцінку Житомирським апеляційним судом. При цьому за наслідками розгляду апеляційної скарги прийнято постанову від 18.09.2024 про залишення без змін постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400,00 грн.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 6 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки Житомирським апеляційним судом було надано оцінку тим самим доводам та доказам щодо дій ОСОБА_1 після спричинення ним ДТП, що наводяться Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо» в даній справі, у Господарського суду міста Києва відсутні правові підстави для їх повторної оцінки, оскільки це б поставило під сумнів остаточні судові рішення у справі №296/2931/24, що є недопустимим як в силу національного законодавства, так і міжнародного.
Більше того, за приписами частини 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;
33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Як стверджує позивач, ні водієм ОСОБА_1 , ні страхувальником за Полісом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо») не було виконано наведених приписів 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про настання спірної дорожньо-транспортної пригоди 19.03.2024. Такі твердження позивача підтверджується самим відповідачем, який у відзиві вказав, що про спірну ДТП дізнався лише після отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 про відкриття провадження у справі №910/4911/25.
Отже, незалежно від мотивів та намірів ОСОБА_1 щодо залишення місця ДТП та відшкодування завданих збитків, незмінним залишається те, що він не зупинив транспортний засіб та не залишився на місці пригоди, не повідомив орган чи підрозділ поліції про ДТП, що є самовільним залишенням місця пригоди, а відтак у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" наявне право регресної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань. Ці правовідносини регулюються Главою 82 Цивільного кодексу України.
За загальними положеннями статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Статтями 1166, 1167 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У даній справі позивач вказує, що збитки були завдані протиправною дією працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» при виконанні ним своїх трудових обов'язків.
Перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо» станом на дату настання ДТП встановлене Корольовським районним судом міста Житомира у постанові від 16.04.2024 у справі №296/2931/24 та не заперечувалось відповідачем у відзиві. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» повідомило суд, що трудові відносини між відповідачем та ОСОБА_1 припинено з 02.09.20.24 (тобто через більш як півроку після настання спірної ДТП - примітка суду) згідно наказу №53-к від 02.09.2024.
Факт неправомірних дій ОСОБА_1 , що мали своїм наслідком завдання автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , збитків, встановлений постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 16.04.2024, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18.09.2024, у справі №296/2931/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заперречуючи проти позову відповідач, серед іншого, зазначає про ненадання позивачем належних доказів розміру завданих збитків автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким на думку відповідача, є акт виконаних ремонтних робіт з ремонту пошкодженого автомобіля та/або звіт про оцінку майна.
Крім того, відповідач вказує, що позивач при визначені розміру страхового відшкодування за Полісом мав визначити розмір завданої автомобілю Volkswagen Passat шкоди із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Щодо вказаного, слід зазначити таке.
Як вірно вказано судом першої інстанції, визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» ГПК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На підтвердження розміру завданих автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , збитків позивачем було надано:
- заяву ОСОБА_2 21.03.2024, в якій власником авто викладено опис (відмічено на графічному зображенні автомобіля) пошкоджень спірного транспортного засобу (заднього правого ліхтаря, кришки багажника в правій частині та заднього бамперу у правій частині);
- Протокол огляду транспортного засобу від 26.03.2024, в якому зафіксовано пошкодження спірного авто, в тому числі із здійсненням фото фіксації;
- ремонтну калькуляцію №2354296 від 27.03.2024, складену в комп'ютерній програмі Audatex;
- схему місця ДТП, складену працівником поліції, в якій також вказані пошкодження спірного транспортного засобу (задня права фара, кришка багажника, задній бампер), а також довідку Національної поліції України №3024080547441885;
- складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Фаворит-Ассистанс" звіт про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу вих. №43756 від 27.07.2025, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 19.03.2024 дорівнює 0;
- заяву потерпілої особи про виплату страхового відшкодування від 21.03.2024, в якій власник авто просив виплати страхове відшкодування на його рахунок;
- платіжну інструкцію в національній валюті №23295 від 17.04.2025 на суму 30 929,42 грн., з якого вбачається, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «ВУСО» було перераховано ОСОБА_2 кошти у розмірі 30 929,42 грн .в якості виплати страхового відшкодування.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про неналежність такого доказу як Протокол огляду транспортного засобу від 26.03.2024, то, як вірно вказано судом першої інстанції:
- по-перше, огляд пошкодженого автомобіля як правило здійснюється протягом кількох днів після настання ДТП (а не в той же день), а відтак огляд автомобіля 26.03.2024 після настання 19.03.2024 ДТП жодним чином не свідчить про не належність такого доказу;
- по-друге, огляд автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював Фізична особа-підприємець Журавель Олександр Миколайович, основним видом діяльності якого згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є оцінювання ризиків та завданої шкоди. Кваліфікація Журавля Олександра Миколайовича підтверджується Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача №6572, виданим Фондом державного майна України та Українським центром післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» 13.12.2008, Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №7353, виданим Фондом державного майна України 13.03.2009, Посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача серії МФ №0875-ПК, виданим Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формула Вартості» 22.02.2023, Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності №318/2023, виданим Фондом державного майна України 31.05.2023;
- таким чином, огляд автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , за наслідками якого було складено Протокол огляду транспортного засобу від 26.03.2024, здійснювався професійним суб'єктом оціночної діяльності із досвідом роботи у цій сфері понад десять років. Тобто Протокол огляду транспортного засобу від 26.03.2024 складений належним суб'єктом, кваліфікація якого є підтвердженою;
- цивільно-правові підстави виконання Фізичною особою-підприємцем Журавлем Олександром Миколайовичем такого огляду спірного авто (наявність трудових відносин із позивачем чи укладення безпосередньо із ним чи опосередновано правочину про надання відповідних послуг та ін.) не мають жодного значення для висновку про належність такого доказу як Протокол огляду транспортного засобу від 26.03.2024.
Отже, Фізичною особою-підприємцем Журавлем Олександром Миколайовичем було проведено огляд пошкодженого авто, здійснено фотофіксацію цих пошкоджень та складено Протокол огляду транспортного засобу від 26.03.2024, натомість посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» на огляд авто Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , лише зі спливом 6 (а не секми) календарних днів (два з яких були вихідними), відсутність доказів наявності правовідносин між позивачем та Журавльом О.В. та відсутність доказів фотофіксації пошкоджень саме у дату огляду авто (неможливість встановлення з фото дати їх виготовлення) є лише абстрактними припущеннями, які не спростовують самого факту завдання шкоди та фіксації такої шкоди належним суб'єктом.
На підставі даного Протоколу огляду транспортного засобу від 26.03.2024 позивачем було розраховано розмір завданої автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , шкоди з використанням комп'ютерної програми Audatex.
Визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у комп'ютерній програмі Audatex та виплата страхового відшкодування на підставі такої калькуляції є усталеною практикою, а відповідна калькуляція визнається судами належним доказом розміру завданого збитку, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 464/917/20, від 03.04.2019 у справі №758/4854/16-ц, від 05.09.2018 у справі №222/1/16-ц, від 24.04.2018 у справі №910/9030/17).
Зокрема навіть професійні суб'єкти оціночної діяльності при визначенні розміру матеріального збитку, завданого колісному транспортному засобу, використовують програму Audatex, а відповідна калькуляція приєднується до звіту про оцінку, оскільки її використання рекомендоване п. 59 Переліку рекомендованих-1 нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури-2 та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням-3 (Додаток 6 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженого, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003).
Внесення користувачем у комп'ютерну програму Audatex вихідних даних є необхідною умовою для обрахунку вартості відновлювального ремонту КТЗ, що обумовлене специфікою роботи із такою комп'ютерною програмою.
Наявна у справі ремонтна калькуляція №2354296 від 27.03.2024 складена з використанням програми Audatex, містить дані про характер пошкоджень, заподіяних транспортному засобу Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , містить чіткий опис пошкоджень автомобіля (перелік яких відповідає переліку, вказаному у Протоколі), а також перелік та характер робіт і способів усунення механічних пошкоджень.
У вказаній калькуляції не виявлено ознак завищення вартості робіт з відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 (наприклад, включення деталей та/або робіт, які не є необхідними для виконання відновлювального ремонту), в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» про такі робот не вказувало, а лише формально посилалось на неналежність такого доказу.
Зокрема до відновлювального ремонту не включено податок на додану вартість, а страхова виплата була перерахована безпосередньо потерпілій особі - ОСОБА_2 , що нівелює необхідність доведення позивачем факту виконання ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, потерпіла особа має право на компенсацію завданої її майну шкоди в незалежності від того чи планує вона відновлювати ремонтом своє майно.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про необхідність врахування коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки останній містив пошкодження, до настання спірної ДТП, то суд першої інстанції цілком вірно зазначив наступне:
- відповідач, заперечуючи належність такого доказу як Протокол від 26.03.2024, аргументуючи свою правову позицію, сам посилається на нього в якості доказу існування пошкоджень спірного автомобіля, непов'язаних із спірною ДТП, що є суперечливою поведінкою;
- пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика), передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки;
- відповідно до Свідоцтва серії СТО №313918 про державну реєстрацію транспортного засобу рік випуску автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , - 2018, а відтак на дату ДТП (19.03.2024) строк його експлуатації не перевищував 7 років (строк експлуатації автомобіля становив менше 6 років та 3 місяців);
- із загального правила пункту 7.38 Методики у пункті 7.39 Методики зазначено виключення. Так, згідно п. 7.39 Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики;
- отже не будь-яке пошкодження колісного транспортного засобу є підставою для застосування при визначенні вартості відновлювального ремонту коефіцієнту фізичного зносу. Зокрема не підлягає врахуванню коефіцієнт, якщо пошкодження підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
- згідно пункту 1.6 розділу I цієї Методики експлуатаційне пошкодження - пошкодження, що утворилося внаслідок експлуатації КТЗ й обумовлене його експлуатаційним зносом (зміною первісних властивостей) та умовами експлуатації. До експлуатаційних пошкоджень належать прості деформації складових частин кузова, кабіни, що характеризуються плавними формами, легко піддаються ремонту та розташовані у легкодоступних місцях, які виникли в процесі експлуатації КТЗ, сколювання лаку пофарбованого покриття (далі - ЛФП) на лицьових поверхнях кузова, пошкодження ЛФП внаслідок тертя з ущільнювачами. Загальна площа деформації (деформацій) не повинна перевищувати 1,0 кв.дм. До експлуатаційних пошкоджень у вигляді простої деформації складових кузова, кабіни КТЗ належать деформації, які виникли від тиску будь-яких предметів чи тіла людини (вм'ятини від рук, від падіння граду, каштанів і подібних за розмірами і масою предметів, від дрібних камінців під час руху КТЗ тощо);
- як вбачається із Протоколу від 26.03.2024, на автомобілі Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , були наявні пошкодження, що не відноситься до досліджуваного ДТП: пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу, проте дані пошкодження не відновлювались ремонтом, що виключає можливість застосування виключення, передбаченого підпунктом б) пункту 7.39 Методики. Також у Протоколі не зафіксовано деформації переднього бамперу, тим більше такої, що б перевищувала 1,0 кв.дм.
Таким чином, пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу (легко піддаються ремонту та розташовані у легкодоступному місці) вважається експлуатаційним пошкодженням, яке не має своїм наслідком застосування при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , коефіцієнту фізичного зносу.
До аналогічного висновку дійшов оцінювач Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс» у звіті про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу вих. №43756 від 27.07.2025, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 19.03.2024 дорівнює 0.
Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про обов'язковість для визначення розміру страхового відшкодування складення звіту суб'єктом оціночної діяльності, то слід зазначити, що з аналізу ч. 1 ст. 990 ЦК України та ст.ст. 25, 26 Закону України «Про страхування» вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.
Водночас статтею 37 Закону №1961-ІУ від 01.07.2004 передбачено вичерпний перелік правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, серед яких не передбачено такої, як відсутність звіту про оцінку майна (майнової шкоди).
Такий підхід судів у спорах, в яких підлягає визначенню розмір страхового відшкодування, є усталеною судовою практикою та знайшов своє відображення, зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2013 у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 у справі №5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі №910/3655/13, від 12.11.2013 у справі №905/4194/13, у постановах Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі №910/2820/13, від 05.05.2014 у справі №910/133/14, від 10.12.2014 у справі №910/21118/14, від 02.03.2015 у справі №910/24276/14, від 20.06.2017 у справі №910/22886/16, у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі №904/4992/13, у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі №908/29/15-г. Тобто такий підхід застосовується всіма судами (незалежно від інстанції та територіального розташування) вже понад десять років.
Щодо посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" на оголошення про продаж автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , з сайту www.carvertical.com, в якому було вказано, що пошкодження спірного автомобіля мінімальні і складають 501 долар США, що станом на березень 2024 року становило 19 378,68 грн., то слід зазначити, що:
- по-перше, із даного оголошення не вбачається, що вартість матеріального збитку була оцінена суб'єктом оціночної діяльності (на необхідності чого неодноразово наголошував відповідач по відношенню до наданих позивачем доказів);
- по-друге, дане оголошення не може бути визнане судом достовірним доказом, оскільки продавець товару завжди зацікавлений в отриманні найбільшої ціни при його відчуженні та відповідно зацікавлений у применшенні завданої такому товару шкоди.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо» не надано жодних належних та достовірних доказів на противагу наданим позивачем доказам на спростування вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» не було позбавлене можливості надати суду складений на його замовлення звіт про оцінку майна (майнової шкоди), який міг бути складений на підставі наявних в матеріалах справи фотографій пошкодженого транспортного засобу (складення таких звітів на підставі фотографій у сфері правовідносин страхування є усталеною практикою).
Фактично відповідач проігнорував приписи ст.ст. 3, 13, 74 ГПК України, які передбачають змагальність сторін і обов'язок доведення обставин на які посилається, не лише позивача, а й відповідача, оскільки вся правова позиція відповідача зводиться до зауважень щодо поданих позивачем доказів без надання будь-яких доказів, наприклад, звіту про оцінку завданого матеріального збитку транспортному засобу Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , чи власної ремонтної калькуляції ціни ремонту по системі Audatex (яка може бути складена на підставі фото пошкодженого автомобіля).
Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази, суд першоі інстанції цілком вірно застосував стандарт «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи докази з більшою вирогідністю підтверджують те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 30 929,42 грн.
Причино-наслідковий зв'язок між завданими збитками та протиправною поведінкою полягає у тому, що ОСОБА_1 , який станом на дату ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем та виконував свої трудові обов'язки (що відповідачем не заперечувалось у відзиві), було порушено п.п. 10.9, 2.10 «а» Правил дорожнього руху, внаслідок чого було спричинено ДТП, у результаті якої завдано матеріальної шкоди автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, то відповідно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" наявний обов'язок відшкодувати завдану шкоду у розмірі 30 929,42 грн.
Згідно з положеннями цієї статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд апеляційної інстанції констатує, що при розгляді даної справи місцевим судом, останнім враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються обґрунтування суми позову, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, а відтак твердження скаржника про порушення місцевим судом ст. 162 ГПК України - є безпідставними та необґрунтованими.
Доказів відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Престо» збитків в розмірі 30 929,42 грн. матеріали справи не місять, а відтак суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) гарантує право на справедливий суд, невід'ємним елементом якого ЄСПЛ визнає вимогу щодо вмотивованості (обґрунтованості) судових рішень. Хоча термін "вмотивованість" прямо не згадується у статті 6, ЄСПЛ послідовно тлумачить його як обов'язкову складову справедливого судового розгляду.
У справі «Van de Hurk v. the Netherlands» ЄСПЛ наголосив, що дія статті 6 Конвенції полягає, серед іншого, в тому, щоб зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами. У справі "Hirvisaari v. Finland" Суд зазначив, що однією з функцій вмотивованого рішення є демонстрація сторонам того, що їх вислухали, а також надання можливості оскаржити таке рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим, йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У рішенні у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12; пункт 71) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/4911/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/4911/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/4911/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко