вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 910/8101/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року
у справі №910/8101/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські електромережі"
до Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку
про стягнення 216 061,36 грн,
Приватне акціонерне товариство "Дтек Київські електромережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку (далі - відповідач) про стягнення 216 061, 36 грн.
Позовні вимоги мотивовані належним виконанням відповідачем умов договору публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року позов Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські електромережі" - задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку на користь Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські електромережі" 145 261,20 грн основної заборгованості, 1628,61 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове в цій частині нове рішення про відмову у позові. Крім того, скаржник просив долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції № 1920 від 18.08.2025 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, за твердженням представника скаржника, 18.08.2025 року, до моменту прийняття рішення судом першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачу 115 578,57 грн. Залишення поза увагою цієї платіжної інструкції фактично призвело до покладення на ДП МОУ "ЦПЗЗЗ" зобов'язання по оплаті боргу в сумі 145 261,20 грн, якого станом на 02.09.2025 року у такому розмірі фактично не існувало.
Разом з цим, представник скаржника наголосив, що відповідач здійснює погашення позивачу будь яких сум за електроенергію одразу після отримання коштів від орендарів. Проте, орендарі здійснюють оплату послуг із запізненням.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року у справі №910/8101/25 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року у справі №910/8101/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
23.10.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року у справі №910/8101/25 залишити без змін.
Так, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що зобов'язальною стороною за відповідними спірними зобов'язаннями є саме відповідач, а не його орендарі.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на письмовий доказ - платіжну інструкцію № 1920 від 18.08.2025 року на суму 115 578,57 грн, яка залишилась поза увагою Господарського суду міста Києва і стосується предмету спору та позовного періоду. Проте, копія даної платіжної інструкції № 1920 від 18.08.2025 року була відсутня в матеріалах справи до ухвалення судом оскаржуваного рішення 02.09.2025 року, тому не могла бути взята до уваги судом першої інстанції.
При цьому, представник позивача вказав, що перевіривши надходження коштів від відповідача згідно платіжної інструкції № 1920 від 18.08.2025 року, не підтверджує зарахування суми 115 578,57 грн на рахунок позивача за особовим рахунком № НОМЕР_1 , контокорентний рахунок № НОМЕР_2.
Водночас, за твердженням представника позивача, якщо дійсно грошові кошти з суми заборгованості, визначеної рішенням суду від 02.09.2025 року у справі № 910/8101/25, будуть сплачені Центральним ремонтним заводом за позовний період, то такі кошти будуть враховані як позивачем, так і державним/приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення у справі № 910/8101/25, у випадку його не виконання самим відповідачем добровільно.
02.12.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про долучення нових доказів, а саме: копії платіжних інструкцій № 1902, 1916, 1939, 1955, 1981, 1996, 2020, 2029, 2033, 2040.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Щодо клопотань апелянта про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку за умов, що особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Так, колегією суддів встановлено, що апелянт не обґрунтував неможливість подання платіжних інструкцій №№ 1920, 1902 та 1916 до суду першої інстанції та не клопотав про поновлення строку для їх надання.
Тоді як, платіжні інструкції №№ 1939, 1955, 1981,1996, 2020, 2029, 2033 та 2040 взагалі не існували на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 року у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 року у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 року у справі № 913/632/17 року, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 року у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 року у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 року у справі № 915/951/20.
За таких обставин, колегія суддів залишає клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - без розгляду на підставі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1411 від 13.11.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Постанова) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
У відповідності до п. 6 Постанови до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно з п. п. 2.1.3, 2.1.5 ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл(передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.
Відповідно до 2.1.7 ПРРЕЕ У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Так за твердженням позивача, ним як оператором системи розподілу розміщено на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з додатками та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. На виконання вимог пункту 4 Постанови споживачу було направлено заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яку ним не підписано зі свого боку та не повернуто на адресу ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".
Як встановлено судом першої інстанції, останні не містять заяви-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідача.
Проте, згідно долученої позивачем до позовної заяви довідки про надходження від відповідача коштів по контокорентному рахунку № НОМЕР_2, вбачається, що останній здійснюючи оплати на користь позивача в призначенні платежу посилається на договір від 02.12.2019 року.
При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 року у справі № 910/11471/24 встановлено факт укладання між сторонами 02.12.2019 року публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом звернення споживача із заявою - приєднання.
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність заперечень скаржника щодо укладання відповідного договору на підставі заяви - приєднання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з 02.12.2019 року розподіл електричної енергії об'єктів по вул. Дегтярівська, 13/24 здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого приєднано Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв'язку» згідно з п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, з особовим рахунком № НОМЕР_1 контокорентний рахунок № НОМЕР_2 за наступними ЕІС-кодами 62Z7456944236888, 62Z4876010463630, 62Z3218112472335, 62Z873115653508Н.
Відповідно до п. 4 додатку 4 до договору оплата послуг з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати на наступний розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду за який здійснюється оплата, якщо інше не узгоджене сторонами.
Згідно п. 5 додатку 4 до договору сума попередньої оплати визначається на основі заявленого споживачем на наступний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, який відображається у продовженні додатка 12 до договору, з урахуванням відповідного тарифу на розподіл електричної енергії. Якщо попередня оплата розраховується для споживача, у якого відсутні заявлені на наступний розрахунковий період обсяги споживання електричної енергії, сума попередньої оплати визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та за відповідним тарифом на розподіл електричної енергії.
Відповідно до п. 6 додатку 4 до договору сума остаточної оплати за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді визначається на основі фактично розподілених обсягів електричної енергії, відповідно до даних приладів комерційного обліку або Оператором системи розрахунковим шляхом, у відповідності до Кодексу комерційного обліку за поточний розрахунковий період з урахуванням діючого тарифу на розподіл електричної енергії у розрахунковому періоді.
Оплата послуг за фактичні обсяги розподіленої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі виставлених Оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання. Споживач має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі "Особистий кабінет", що розміщений на офіційному сайті оператора системи розподілу за посиланням: https://dtek-kem.com.ua (далі - "Особистий кабінет"), на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або Оператором системи розподілу (п. 7 додатку 4 до договору).
Згідно із п. 9 додатку 4 до договору сторони дійшли згоди, що основним способом обміну інформацією та документами, які визначені п. 36 даного додатку є "Особистий кабінет". У випадку, якщо з технічних причин сторони не мають можливості здійснювати інформаційний та/або документальний обмін за допомогою "Особистого кабінету" сторони повинні:
- споживач протягом 3-х календарних днів, письмово повідомити Оператора системи розподілу про настання таких причин;
- оператор системи розподілу розмістити інформаційне повідомлення на офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 додатку 4 до договору сторони використовують веб-сервіс "Особистий кабінет" та додаткові способи/засоби технічного зв'язку, що підтримуються оператором системи розподілу, у відповідності до вимог даного додатку для:
- формування/внесення показів засобу (ів) обліку за розрахунковий період та надання оператору системи розподілу "Звіту про покази засобів обліку за розрахунковий місяць" (наведений в додатку 11 до договору, далі - звіт), що вважатиметься наданим звітом за розрахунковий період у відповідності з вимогами п. 3.3 та п.3.4 договору;
- направлення/отримання рахунків на оплату послуг з розподілу електроенергії;
- направлення/отримання рахунків на оплату послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;
- направлення/отримання актів приймання - передавання послуг з розподілу;
- направлення/отримання актів приймання - передавання послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;
- направлення/отримання попереджень про припинення, обмеження електропостачання (розподілу електричної енергії), які передбачені додатком №13 до договору;
- направлення/отримання договорів про надання послуг з розподілу електричною енергією, додатків, продовження додатків та додаткових угод до даних договорів;
- направлення/отримання звернень по коригуванню заявлених обсягів розподілу електричної енергії;
- обміну іншими документами.
Так, за твердженням позивача, на підставі отриманих показників приладу обліку ним сформовано рахунки за період грудень 2024 - червень 2025 на оплату: наданих послуг з розподілу електричної енергії за період грудень 2024 - червень 2025 на загальну суму 216 061,36 грн, яка відповідно до пункту 14 додатку 4 до договору повинні були б остаточного сплачені споживачем не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Вищезазначена заборгованість, за твердженням позивача, підтверджується рахунками, додатками до рахунків, актами надання послуг з розподілу електричної енергії, що були сформовані через веб-сервіс «Особистий кабінет» за спірний період, роздруківками з «Особистого кабінету» споживача щодо формування розрахункових документів та показів приладів обліку, довідкою про надходження коштів від споживача за спірний період.
Однак, відповідач вказаних коштів не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як встановлено судом першої інстанції спірні правовідносини сторін виникли на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи відсутність заперечень відповідача в частині якості та факту надання послуг з розподілу, керуючись пунктом 14 додатку 4 до договору, а також з урахуванням дати фактичного формування рахунків за кожний розрахунковий період та проведених коригувань, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 робочих днів з дати їх формування Позивачем у веб-сервісі «Особистий кабінет», а саме:
- за грудень 2024 - 27.12.2024 року за 120 644 кВт/год на суму 87 423,28 грн;
- за січень 2025 - 29.01.2025 року за 128 131 кВт/год на суму 124 943,10 грн;
- за лютий 2025 - 27.02.2025 року за 137 275 кВт/год на суму 133 859,59 грн;
- за березень 2025 - 27.03.2025 року за 111 703 кВт/год на суму 108 923,83 грн.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів виставлення позивачем рахунків та актів за квітень - червень 2025 року.
Водночас, споживач відповідно до умов додатку 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії мав можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі «Особистий кабінет», що розміщений на офіційному сайті Оператора системи розподілу за посиланням: https://dtek-kem.com.ua (далі - «Особистий кабінет»), на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або Оператором системи розподілу.
Так, із довідки про надходження коштів від відповідача вбачається, що за квітень 2025 року позивачем надано відповідачу послугу на суму 91 120, 08 грн, за травень 2025 на суму 71 766, 87 грн, що загалом складає 162 886, 95 грн.
Заперечення відповідача в частині не отримання ним послуг за квітень-травень 2025 та докази недостовірності такої інформації в Особистому кабінеті відсутні.
За червень 2025 року за договором послуги не нараховувалися.
Крім того, як вбачається із довідки про надходження коштів від відповідача, за послуги за грудень 2024 сплачено двома платежами (18.12.2024 року та 24.12.2024 року), а борг, який існує у відповідача за періоди до грудня 2024 року (80463,68 грн) не входить до предмету дослідження враховуючи підстави позову та його обґрунтування (грудень 2024 року - червень 2025 року), що, як правильно встановлено судом першої інстанції унеможливлює його стягнення в межах даного провадження.
З поміж викладеного, із вищевказаної довідки також вбачається, що відповідачем 07.04.2025 року було здійснено оплату в сумі 377 390, 04 грн із зазначенням в призначені платежу оплати боргу за лютий 2025 року, яка в повному обсязі покриває існуючий у відповідача борг за період січень - березень 2025 із залишком суми 9 663, 52 грн, що також виключає підстави для здійснення відповідного зарахувань в рахунок наступних чи то попередніх платежів.
З огляду на викладене, суду першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності заборгованості у відповідача за грудень 2024 - березень 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів перевіривши розрахунок заборгованості відповідача за послуги розподілу електричної енергії, наданих та із врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості у сумі 145 261, 20 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати заборгованості у сумі 145261,20 грн до суду першої інстанції надано не було.
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що станом на 18.08.2025 року відповідачем було сплачено позивачу 115578,57 грн за надані послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується платіжною інструкцією № 1920, оскільки відповідач не скористався своїм правом та остання не була додана до матеріалів справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 145261,20 грн.
При цьому, твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідач здійснює погашення позивачу будь яких сум за електроенергію одразу після отримання коштів від орендарів. Проте, орендарі здійснюють оплату послуг із запізненням, як безпідставне та необґрунтоване, оскільки, останнє не спростовує обов'язку сторони відповідача виконувати умови укладеного ним договору.
Водночас, колегія суддів зазначає, що скаржник не позбавлений права надати докази оплати відповідної заборгованості до ВДВС при відкриті/виконанні останнім відповідного виконавчого провадження.
Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 140, 234, 235, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України Центральний ремонтний завод засобів зв'язку на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року у справі №910/8101/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 року у справі №910/8101/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/8101/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк