вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Справа№ 910/5728/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025
у справі № 910/5728/25 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
про стягнення коштів у розмірі 20 790,10 грн, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» з вимогою про відшкодування шкоди в порядку суброгації у сумі 20 790,10 грн у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) 29.02.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/5728/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статті 27 Закону України «Про страхування», статей 512, 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та встановленими судом обставинами сплатою відповідачем позивачу 69 906,20 грн страхового відшкодування, що відповідає вартості відновлювального ремонту пошкоджень автомобіля, яких останній зазнав внаслідок ДТП, що мало місце 29.02.2024. При цьому, суд зауважив на відсутності підстав для достягнення з відповідача на користь позивача вартості ремонту у розмірі 20 790,10 грн, оскільки вказані у рахунках №ЛИС00000184 від 04.03.2024, № ЛИС00000227 від 09.04.2024 деталі та виконані роботи не відповідають характеру пошкоджень автомобіля, зафіксованих при спірному ДТП.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Товариство вважає оскаржуване рішення необґрунтованим. Підкреслює, що суд першої інстанції в неповному обсязі з'ясував обставин справи, не дослідив усіх доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи, а саме прийняв позиції по рахунках СТО та Актах виконаних робіт як роботи з відновлення зазначених частин кузову, коли в документах зазначено, що роботи (розбір/збір; демонтаж/монтаж) виконані виключно для того, щоб відремонтувати суміжні частини кузова, які були пошкоджені внаслідок ДТП від 29.02.2024.
Судом першої інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 06.07.2018 у справі № 924/675/17. Зокрема, судом підкреслено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/5728/25 та ухвалено здійснювати розгляд скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5728/25.
25.08.2025 відповідач направив на адресу Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для стягнення страхового відшкодування, оскільки ремонтні роботи, вартість яких ним було оплачено на підставі договору страхування з ОСОБА_1 здійснювались внаслідок усунення пошкоджень автомобіля, які не були отримані під час ДТП, що мало місце 29.02.2024.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_1 (страхувальником) та позивачем (страховик) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 21462461-02-10-01 від 13.10.2023, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах цього договору транспортним засобом Hyundai, державний номер НОМЕР_1 .
29.02.2024 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 758/2922/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі заяви від 01.03.2024, рахунків №ЛИС00000184 від 04.03.2024 на суму 48816,90 грн, №ЕКС0003108 від 04.03.2024 на суму 21089,30 грн позивач сформував Страховий акт №2359668-1 від 18.03.2024 на загальну суму 69906,20 грн.
У подальшому, позивач сплатив вартість ремонту автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , а саме, на підставі платіжної інструкції №16746 від 18.03.2024 перераховано ФОП Липка О.М. 48816,90 грн, а на підставі платіжної інструкції №16778 від 18.03.2024 перераховано ТОВ «Едем-Карпейнт» 21089,30 грн.
Позивач також звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування № 1297/2024/елТС від 19.03.2024, в якій просив виплатити страхове відшкодування у розмірі 69906,20 грн.
29.03.2024 відповідач на підставі страхового акту №ДКЦВ-31623 від 29.03.2024 та розрахунку суми страхового відшкодування сплатив на користь позивача 69906,20 грн страхового відшкодування.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення з відповідача у порядку регресу страхової виплати, здійсненої ним у зв'язку з ремонтом автомобіля застрахованої особи. Зокрема, позивач вважає, що відповідач лише частково відшкодував суму страхового відшкодування, а саме, у розмірі 69906,20 грн. Залишок невідшкодованої страхової виплати складає 20790,10 грн, що і є предметом спору.
Відповідач, спростовуючи позовні вимоги зауважує, що позивачем не доведено реальний розмір завданої шкоди, оскільки частина пошкоджень не відноситься до спірної ДТП.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вина особи, яка керувала автомобілем Ford, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР217581307.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до рахунків СТО № ЕКС00003108 від 04.03.2024, № ЛИС00000184 від 04.03.2024, №ЛИС00000227 від 09.04.2024, № ЕКС00003231 від 09.04.2024 та Актів виконаних робіт № ЕКНЗ0002804 від 19.04.2024, № ЛИНЗ0000180 від 22.04.2024, №ЕКНЗ0002853 від 02.05.2024, №ЕКНЗ0002811 від 19.04.2024, № ЛИНЗ0000187 від 19.04.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Ioniq 5, д.р.н. НОМЕР_3 після ДТП, яке відбулось 29.02.2024, складає 90 696,30 грн.
Позивач зауважив, що згідно умов договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило на рахунок СТО суму страхового відшкодування в розмірі 90 696,30 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідності до статті 10-2 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховими актами № 2350668-1 від 18.03.2024, № 2350668-2 від 15.04.2024 та платіжними інструкціями № 16778 від 18.03.2024, № 16746 від 18.03.2024, №22479 від 15.04.2024, № 22671 від 15.04.2024.
Оскільки відповідач сплатив лише частину вартості відновлювального ремонту автомобіля, то, за доводами позивача, - є підстави для достягнення з нього суми у розмірі 20790,1 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватися з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як убачається з наданих позивачем доказів, до нього як до страховика ОСОБА_1 зверталась двічі, а саме, 01.03.2024 та 11.04.2024. Першого разу, як убачається із заяви від 01.03.2024 - у зв'язку з тим, що вона потрапила до ДТП.
Якою була передумова звернення ОСОБА_1 11.04.2024 встановити не убачається можливим, оскільки позивачем цю заяву до матеріалів справи не було додано.
За наслідками звернення ОСОБА_1 01.03.2024, було сформовано рахунки №ЛИС00000184 від 04.03.2024 на суму 48816,90 грн, №ЕКС0003108 від 04.03.2024 на суму 21089,30 грн та Страховий акт №2359668-1 від 18.03.2024 на загальну суму 69906,20 грн.
Матеріали справи не містять актів приймання-передачі виконаних послуг з ремонту автомобіля, який відбувся за заявою ОСОБА_1 від 01.03.2024, однак, оскільки позивачем сформовано Страховий акт №2359668-1 від 18.03.2024 на загальну суму 69906,20 грн та на підставі платіжних інструкцій №16746 від 18.03.2024 та №16778 від 18.03.2024 перераховано виконавцям ремонту ФОП Липка О.М. та ТОВ «Едем-Карпейнт» грошові кошти у загальному розмірі 69906,20 грн, колегія суддів приходить до висновку, що такий ремонт відбувся і його вартість становить 69906,20 грн.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам того, що вартість відновлювального ремонту становить 90 696,30 грн, колегія суддів виходить з того, що на підтвердження вартості додаткових ремонтних робіт у розмірі 20790,10 грн позивач подав рахунки №ЛИС00000227 від 09.04.2024, №ЕКС00003231 від 09.04.2024 та Акти виконаних робіт №ЕКНЗ0002804 від 19.04.2024, №ЛИНЗ0000180 від 22.04.2024, №ЕКНЗ0002853 від 02.05.2024, №ЕКНЗ0002811 від 19.04.2024, №ЛИНЗ0000187 від 19.04.2024.
Так, платіжними інструкціями №22479 від 15.04.2024, №22671 від 15.04.2024 позивач сплатив виконавцям ремонту ФОП Липка О.М. та ТОВ «Едем-Карпейнт» грошові кошти у загальному розмірі 20790,10 грн. У цих платіжних інструкціях вказано, що кошти перераховуються на підставі заяви від 11.04.2024, а також рахунків №ЛИС00000227 та №ЕКС00003231.
Колегія суддів також виходить з того, що відповідно до Страхового акту №2350668-2 від 15.04.2024, він складений на підставі рахунків №ЛИС00000227 від 09.04.2024, №ЕКС00003231 від 09.04.2024. При цьому, попри те, що у Страховому акті №2350668-2 від 15.04.2024 вказано, що він складений у зв'язку з тим, що 29.02.2024 стався страховий випадок за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 62, враховуючи сукупність наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що ремонт, який відбувся у квітні 2024 року не відноситься до події, що мала місце 29.02.2024.
Як уже було встановлено, ремонт за наслідками цієї події відбувся у березні 2024 року, це підтверджується заявою ОСОБА_1 01.03.2024, рахунками №ЛИС00000184 від 04.03.2024 на суму 48816,90 грн, №ЕКС0003108 від 04.03.2024 на суму 21089,30 грн, Страховим актом №2359668-1 від 18.03.2024, платіжними інструкціями №16746 від 18.03.2024 та №16778 від 18.03.2024.
Вартість відновлювального ремонту склала 69906,20 грн.
При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що після ремонту, який відбувся у березні 2024 року не було усунуто усіх пошкоджень, які отримав автомобіль Hyundai Ioniq 5, д.р.н. НОМЕР_3 після ДТП, яке відбулось 29.02.2024, а також того, що більше ніж через місяць виникла необхідність у завершенні ремонту (відсутність необхідних деталей чи фахівців), колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що пошкодження автомобіля, які було усунуто у квітні 2024 року на загальну вартість 20790,10 грн не мають відношення до ДТП 29.02.2024.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлювального ремонту пошкоджень, які отримав автомобіль Hyundai Ioniq 5, д.р.н. НОМЕР_3 після ДТП, яке відбулось 29.02.2024 становить 69906,20 грн.
Оскільки матеріалами справи також підтверджується, що відповідач повністю відшкодував позивачу вартість цього ремонту, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що судом не у повній мірі з'ясовано усі обставини, що мають значення для розгляду справи по суті, та неправильно визначено вартість відновлювального ремонту.
Як слушно підкреслено у постанові Верховного суду України від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
На підтвердження своїх вимог, позивач надав рахунки СТО № ЕКС00003108 від 04.03.2024, № ЛИС00000184 від 04.03.2024, №ЛИС00000227 від 09.04.2024, № ЕКС00003231 від 09.04.2024 та Акти виконаних робіт №ЕКНЗ0002804 від 19.04.2024, №ЛИНЗ0000180 від 22.04.2024, №ЕКНЗ0002853 від 02.05.2024, №ЕКНЗ0002811 від 19.04.2024, №ЛИНЗ0000187 від 19.04.2024.
На підставі цих рахунків було складено два страхові акти та здійснено оплату послуг з ремонту.
Оскільки платіжні інструкції на оплату ремонту за рахунками №ЕКС00003108 від 04.03.2024, №ЛИС00000184 від 04.03.2024 мають посилання на заяву від 01.03.2024, а рахунки №ЛИС00000227 від 09.04.2024, № ЕКС00003231 від 09.04.2024 - на заяву від 11.04.2024, то враховуючи ступніть пошкоджень, отриманих автомобілем у ДТП 29.02.2024, значний часовий проміжок між заявами, колегія суддів приходить до висновку, що мало місце два страхових випадки, а не один. При цьому, той, за яким було подано заяву від 11.04.2024, не має відношення до ДТП 29.02.2024. Доказів протилежного позивачем не надано.
Як уже було зауважено, вартість відновлювального ремонту, відповідно до рахунків № ЕКС00003108 від 04.03.2024, № ЛИС00000184 від 04.03.2024, було оплачено позивачем на підставі платіжних інструкцій №16746 від 18.03.2024 та №16778 від 18.03.2024 на загальну суму 69 906,20 грн. Отже, судом першої інстанції правильно визначено вартість відновлювального ремонту.
Доводи позивача у цій частині є безпідставними.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/5728/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/5728/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5728/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська