вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Справа№ 911/3322/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025
у справі № 911/3322/24 (суддя О.В. Мандриченко)
за позовом Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг Україна»
про стягнення 223 364,37 грн, -
Фізична особа-підприємець Танаджи Костянтин Григорович (далі також - Підприємець) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг Україна» (далі також - Товариство) про стягнення 223 364,37 грн, з яких 206 423,00 грн - сума першого лізингового платежу, 16 941,37 грн - сума платежу.
В обґрунтування позовних вимог Підприємець посилається на невиконання Товариством своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу від 03.08.2021 №826-ДП-МСБ-Ф-231 щодо передачі позивачу об'єкта лізингу, а саме: причіп-тандем, марка КТС, модель PBDF18, за який позивачем перераховані відповідачу частину коштів у заявленому до стягнення розмірі (у вигляді лізингових платежів).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі №911/3322/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 6, 11, 204, 509, 530, 612, 627-629, 806 Цивільного кодексу України, статей 1, 8, 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також встановленими судом обставинами того, що строк виконання лізингодавцем обов'язку з повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем, є таким що не настав.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22 та від 12.12.2024 у справі № 910/6131/23.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Танаджи Костянтин Григорович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Підприємець вказує на те, що оскаржуване рішення ґрунтується на висновках, що здійснені внаслідок нез'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з урахуванням недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зокрема положень статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Підприємець вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що строк виконання лізингодавцем обов'язку з повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем, є таким що не настав. Наголошує на тому, що Товариство не вжило достатньо заходів для повідомлення ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» про відмову від договору, а й про стягнення попередньої оплати за договором у зв'язку із простроченням строків поставки товару. Попри те, що ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» залишається на тимчасово окупованій території (далі також - ТОТ), за період з 2022 року до 2025 року було відкрито провадження у щонайменше чотирьох справах за позовом до ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» (справи №905/1529/23, №905/663/24, №905/20/25, №905/21/25). Також, у наданому Відповідачем рахунку-фактурі до Договору поставки (купівлі-продажу) ТЗ N468 від 03.08.2021 вказаний контактний номер телефону ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО», а в п. 10 Договору поставки (купівлі-продажу) ТЗ N?468 від 03.08.2021 вказаний номер факсу ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» - 0623320803.
Факсимільний зв'язок - електронне пересилання зображень за допомогою системи комп'ютеризованого телефонного зв'язку з метою приймання їх у вигляді документальної копії. Факсимільний зв'язок є аналогом електронного поштового зв'язку.
Отже, за доводами Підприємця з продавцем - ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» можливе офіційне листування, інше спілкування із його уповноваженими особами з метою отримання електронної пошти, іншої адреси місцезнаходження тощо для реалізації права відмови від договору купівлі-продажу та повернення сплачених коштів Підприємцю.
Підприємець також зауважує, що до надіслання Лізингодавцем Продавцеві (Постачальнику) письмового повідомлення про односторонню відмову лізингоодержувача від договору фінансового лізингу обов'язок повернути кошти сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу покладається на лізингодавця, у даному випадку - на Товариство.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 911/3322/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
02.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 911/3322/24 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг Україна» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/3322/24.
26.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідач вважає, що оскільки строк настання обов'язку лізингодавця обумовлений (пов'язаний) з поверненням коштів лізингодавцю продавцем (постачальником). Зокрема, лізингодавець повинен виконати такий обов'язок у триденний строк, що обраховується не з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, а з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), то строк виконання зобов'язання відповідача щодо повернення авансу позивачу є таким, що не настав. Відтак, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.08.2021 між фізичною особою-підприємцем Танаджи Костянтином Григоровичем (далі також - лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг Україна» (далі також - лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 826-ДП-МСБ-Ф-231 (далі також - договір), відповідно до п. 2.1. якого, лізингодавець на підставі замовлення на ОЛ зобов'язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування об'єкт лізингу (далі - ОЛ) на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг), а лізингоодержувач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим договором.
За умовами п. 2.2. договору, ОЛ передається лізингодавцем лізингоодержувачу за актом прийому-передачі ОЛ. лізингоодержувач володіє та користується ОЛ протягом всього строку лізингу. При цьому, другий екземпляр ключів запалювання від ОЛ залишається у володінні лізингодавця.
Як передбачено п. 2.3. договору, строк лізингу визначається сторонами в графіку платежів. Строк лізингу починає обчислюватися з дня підписання сторонами акту прийому-передачі ОЛ і закінчується в останній день користування ОЛ відповідно до графіку платежів, або в день дострокового розірвання або припинення договору. Строк лізингу може бути змінений за згодою сторін, про що вносяться відповідні зміни до графіку платежів.
Згідно з п. 2.4. договору, сторони додатково визначили, що істотною умовою договору є сплата першого лізингового платежу. Зобов'язання лізингодавця з придбання ОЛ виникають після оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу, строк оплати якого визначений в графіку платежів.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору встановлено, що лізингодавець набуває у власність ОЛ відповідно до вимог, викладених в замовленні на ОЛ, і надає ОЛ в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором. Вибір постачальника (продавця) ОЛ здійснюється лізингоодержувачем. Строк передачі ОЛ лізингоодержувачу - протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного (-ї) постачання (передачі) ОЛ постачальником (продавцем) лізингодавцю.
Відповідно до п. 5.1.3. договору, протягом строку дії даного договору, за умови належного виконання лізингоодержувачем умов даного договору, лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на ОЛ.
За умовами п. 8.1. договору, договір повністю або відповідний графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію), зокрема, (8.1.3.) з ініціативи лізингоодержувача, у разі прострочення передачі лізингоодержувачу ОЛ більш як на 60 календарних днів. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов'язки за даним Договором, що призвело до такого прострочення.
Судом також було встановлено, що на виконання умов договору, Підприємцем було сплачено грошові кошти у розмірі 223364,37 грн.
Однак, Товариством не було передано Підприємцю ОЛ.
У зв'язку з цим, 29.10.2024 Підприємець направив Товариству повідомлення про відмову від договору, яке було отримано 10.12.2024, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінгом відправлення №4600313376860.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Підприємця про повернення суми авансового платежу, перерахованого Товариству на підставі договору лізингу №826-ДП-МСБ-Ф-231 від 03.08.2021 у зв'язку з односторонньою відмовою від договору.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство вказує на те, що 03.08.2021 між ним та Товариством обмеженою відповідальністю «Завод Алеко» (далі також - продавець) укладено договір поставки (купівлі-продажу) ТЗ №468 (далі - договір поставки), однак, продавець не передав товар в зазначений в договорі поставки строк.
Відповідач також зазначає, що отримавши 10.12.2024 повідомлення Підприємця про відмову від договору, він як лізингодавець вирішив відмовитися від договору поставки шляхом направлення відповідного повідомлення продавцю з вимогою про повернення коштів, сплачених йому в якості авансу за договором поставки, проте, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) юридичною адресою продавця зазначено: 85700, Донецька область, Волноваський район, місто Волноваха, вулиця Шевцової, будинок 11А, яка вже з перших днів повномасштабного вторгнення (з 10.03.2022) згідно з переліком тимчасово окупованих територій була окупована російськими військами та як наслідок офіційне листування з продавцем, враховуючи його адресу місцезнаходження, неможливо, оскільки ані в Реєстрі, ані в договорі поставки не зазначено електронної адреси продавця, що унеможливлює здійснення лізингодавцем односторонньої відмови від договору поставки шляхом направлення листа на юридичну чи електронну адресу постачальника, а також унеможливлює подачу позову до продавця про розірвання договору поставки та повернення попередньої оплати.
Враховуючи, що продавець вказані грошові кошти не повернув лізингодавцю, то у Товариства відсутні правові підстави для повернення грошових коштів лізингоодержувачу, оскільки строк виконання такого зобов'язання не настав в силу приписів ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Надаючи оцінку обставинам спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме, додатком №1 до договору, Підприємець відповідно до п. 2.3 договору, самостійно обрав постачальника об'єкта лізингу - ТОВ «Завод Алеко» (код ЄДРПОУ 32745773).
Об'єктом лізингу є причіп-тандем, марка КТС, модель РВDF18.
03.08.2021 Товариством (далі також - покупець) укладено з ТОВ «Завод Алеко» (далі - продавець) договір поставки (купівлі-продажу) ТЗ №468.
Відповідно до п.2.2. договору поставки, продавець зобов'язаний був передати покупцю товар у строк не пізніше 45 робочих днів після надходження 35% оплати за товар.
03.08.2021 позивач здійснив перший лізинговий платіж на суму 206 423,00 грн, що підтверджується квитанцією № JBKLL830505IOF NF.
04.08.2021 відповідачем перераховано 195 265,00 грн в якості авансового платежу за договором поставки на рахунок продавця об'єкта лізингу, що підтверджується платіжною інструкцією №17348 від 04.08.2021.
28.09.2021 позивач здійснив платіж на суму 16941,37 грн, що підтверджується квитанцією № JBKLL9S058HTKO.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, продавець не передав товар покупцеві (Товариству) в зазначений в договорі поставки строк, що унеможливило передачу об'єкту лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача.
У свою чергу, Підприємець лише 29.10.2024 направив Товариству повідомлення про відмову від договору, яке було ним отримане 10.12.2024, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінгом відправлення №4600313376860.
10.12.2024 Підприємець звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Вирішуючи питання щодо обов'язку лізингодавця повернути авансовий платіж лізингоодержувачу в аспекті встановлених обставин справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Це означає, що основні положення про найм (оренду) поширюються на договір лізинг, а загальні положення про купівлю-продаж на відносини, пов'язані з лізингом, зокрема, на відносини між лізингоодержувачем та лізингодавцем; лізингодавцем та постачальником майна; лізингоодержувачем та постачальником майна. Однак, ці положення застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законом. Закон може встановити інші правила щодо договору лізингу та відносин, пов'язаних з лізингом.
Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до цього Закону відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами. Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв'язку з набуттям лізингодавцем у власність об'єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об'єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (стаття 3).
За загальними положеннями про купівлю-продаж продавець зобов'язаний передати покупцеві майно, що відповідає умовам договору купівлі-продажу. А частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, за загальним правилом у правовідносинах, пов'язаних з купівлею-продажем, право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця має покупець, якщо має місце прострочення поставки товару.
У статті 808 Цивільного кодексу України визначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).
Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг»:
протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об'єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця(ч.1);
якщо відповідно до договору фінансового лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору фінансового лізингу (ч.3);
ремонт і технічне обслуговування об'єкта фінансового лізингу здійснюються продавцем (постачальником) або іншою особою, визначеною договором купівлі-продажу (договором поставки), за яким лізингодавець набув у власність об'єкт фінансового лізингу, на підставі такого договору або на підставі окремого договору, укладеного між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) (ч.5).
Цей перелік правопорушень не є вичерпним, про що свідчить сполучник «тощо», вжитий наприкінці речення частини першої статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» та статті 808 Цивільного кодексу України, тому сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть врегулювати у договорі лізингу й інші права лізингоодержувача стосовно постачальника (продавця), якщо предмет лізингу не поставлений або поставлений із прострочкою чи не відповідає договору поставки.
Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі (частина 1 статті 636 Цивільного кодексу України).
Отже, у випадку непрямого лізингу, коли лізингодавець не є продавцем об'єкта лізингу, договір купівлі-продажу між лізингодавцем та продавцем є договором на користь третьої особи - лізингоодержувача, перед яким продавець (постачальник) несе відповідальність за порушення зобов'язання щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Аналогічний підхід застосовано і в Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, відповідно до якої обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак, постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток (частина 1 статті 10).
Колегія суддів також враховує те, що за договором лізингу, що укладений між сторонами у справі, лізингодавець не несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення продавцем строків постачання (передачі) об'єкту лізингу (п. 10.13. договору).
Як вже зазначалось, частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України регулює загальні положення про договір купівлі-продажу та наслідки не передання попередньо оплаченого товару.
Водночас, стаття 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає особливості правового регулювання наслідків непередання товару, що є об'єктом фінансового лізингу, оплаченого шляхом здійснення авансового платежу, а також особливості порядку та строків повернення цього платежу.
Зокрема, частина 1 цієї статті встановлює, що:
- у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об'єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об'єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов'язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову (абзац перший);
- у разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем (абзац другий);
- у такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов'язань за таким договором, у тому числі зобов'язань щодо сплати будь-яких платежів у зв'язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу (абзац третій);
- у разі якщо об'єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об'єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов'язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця (абзац четвертий).
Отже, закон визначає різні строки виконання зобов'язання лізингодавцем щодо повернення коштів (зокрема, авансового платежу).
Так, абзаци 1 та 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» в цілому встановлюють загальне право лізингоодержувача розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку, якщо лізингодавець не передав йому об'єкт лізингу у встановлений строк, та умови реалізації цього права.
У третьому абзаці закріплена норма, що визначає загальний наслідок такого розірвання, а саме: обов'язок лізингодавця повернути кошти сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу не пізніше трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу.
Стосовно цієї норми правові норми, що закріплені у абзаці четвертому, є спеціальними, що підлягають переважному застосуванню.
Цей абзац стосується випадку, коли лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об'єкт фінансового лізингу, і об'єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником).
У такому випадку строк настання обов'язку лізингодавця обумовлений (пов'язаний) з поверненням коштів лізингодавцю продавцем (постачальником). Зокрема, лізингодавець повинен виконати такий обов'язок у триденний строк, що обраховується не з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, як це передбачено у третьому абзаці, а з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником).
Водночас, у такому разі лізингодавець повинен обов'язково письмово повідомити продавця (постачальника) про односторонню відмову лізингоодержувача від договору фінансового лізингу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів виходить з того, що у правовідносинах, що виникають з договору непрямого лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від продавця виконання його зобов'язань за договором купівлі-продажу, навіть якщо безпосередньо не є стороною такого договору.
У справі, що переглядається, наявність у лізингоодержувача права звернутися з вимогою до продавця про повернення авансового платежу передбачено у пункті 5.1.3 договору лізингу, який недійсним не визнавався.
У разі, якщо лізингодавець не отримав від продавця об'єкт лізингу, а вже перерахував продавцю кошти, отримані від лізингоодержувача, то відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу всі гроші, сплачені ним за договором, протягом трьох робочих днів після того як продавець поверне лізингодавцю гроші.
Тобто, виникнення у лізингодавця зобов'язання стосовно лізингоодержувача обумовлено (пов'язано) з фактом повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), якого обрав лізингоодержувач. У такому разі права лізингоодержувача не порушуються, оскільки він має можливість реалізувати право на позов до постачальника, який прострочив поставку товару.
У розумінні статей 530, 612 Цивільного кодексу України у системному взаємозв'язку з нормами частини першої статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо повернення авансового платежу, що обумовлює право останнього вимагати повернення авансового платежу від лізингодавця, якщо він отримав кошти від продавця, повідомленого про односторонню відмову від договору фінансового лізингу, але не виконав свій обов'язок і не повернув їх у триденний строк лізингоодержувачу.
У такому разі лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу від лізингодавця. Лізингоодержувач має таке право також, якщо прострочення передачі об'єкта фінансового лізингу є наслідком порушення лізингодавцем своїх обов'язків за договором.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вибір продавця за договором лізингу здійснив саме лізингоодержувач (Підприємець).
У такому випадку, між сторонами укладено договір непрямого лізингу, у зв'язку із чим продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо, що відповідає вимогам частини 1 статті 808 Цивільного кодексу України та положенням частин 1, 3 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Абзац 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» чітко визначає, що коли об'єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець вже використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача для сплати продавцю (постачальнику) до односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, то продавець (постачальник) має повернути аванс лізингодавцю, а лізингодавець після отримання цих коштів зобов'язаний їх повернути не пізніше трьох робочих днів лізингоодержувачу.
Аналогічні за змістом висновки були зроблені Верховним Судом у постановах від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22 та від 12.12.2024 у справі № 910/6131/23.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що Підприємцем односторонню відмову від договору здійснено після того, як Товариство перерахувало продавцю грошові кошти, отримані ним як аванс від Підприємця, то, з огляду на відсутність доказів отримання цих грошових коштів від продавця, у суду відсутні підстави для висновку про те, що строк виконання лізингодавцем обов'язку з повернення грошових коштів, які були сплачені Підприємцем, є таким що настав.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22 та від 12.12.2024 у справі № 910/6131/23 чітко вказав на те, що надходження грошових коштів від продавця до лізингодавця є обов'язковою передумовою для стягнення цих коштів у примусовому порядку.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи Підприємця про те, що Товариство не вжило достатньо заходів для повідомлення ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» про відмову від договору, а й про стягнення попередньої оплати за договором у зв'язку із простроченням строків поставки товару, оскільки, по-перше, з огляду на характер, підстави позовних вимог, обставини, встановлені судом першої інстанції та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22 та від 12.12.2024 у справі № 910/6131/23, - ці обставини не мають правового значення для розгляду спору по суті. По-друге, Підприємцем не надано доказів того, що використовуючи згадані ним у апеляційній скарзі засоби зв'язку, він зв'язався із повноважним представником ТОВ «Завод Алеко».
Такими, що не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22 та від 12.12.2024 у справі № 910/6131/23, є доводи Підприємця про те, що до надіслання Лізингодавцем Продавцеві (Постачальнику) письмового повідомлення про односторонню відмову лізингоодержувача від договору фінансового лізингу обов'язок повернути кошти, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу покладається на лізингодавця, у даному випадку - на Товариство.
Такі доводи також суперечать приписам ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка, водночас, правильно застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін та встановлених судом обставин спору.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Фізичну особу-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танаджи Костянтина Григоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі №911/3322/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі №911/3322/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/3322/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко