09.12.25
22-ц/812/2119/25
Провадження № 22-ц/812/2119/25 Головуючий суду першої інстанції Орлова С.Ф.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
09 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 211/4591/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року, повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Орлової С.Ф., в залі судового засідання в с-ще Березнегувате, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
01 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 09 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4845852.
07 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів було укладено договір позики №76745575.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21 та додаткову угоду до нього від 27 лютого 2024 року № 20, відповідно до умов яких право грошової вимоги за кредитними договорами № 4845852 та № 76745575 перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ».
Згідно з реєстрами боржників від 27 лютого 2024 року № 19 та від 25 січня 2024 року №14, ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму: 18 125 грн та 10 800 грн.
Посилаючись на викладене ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 4845852 в розмірі 18 125 та за договором позики 76745575 в розмірі 10 800 грн.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року, з врахуванням ухвали того ж суду від 27 жовтня 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики від 07 серпня 2023 року № 76745575, в сумі 4 050 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу - 3 000 грн, і заборгованості за відсотками - 1 050 грн, та заборгованість за договором позики від 09 серпня 2023 року № 4845852 в сумі 6 875 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 5 000 грн і заборгованості за відсотками в сумі 1 875 грн, а всього заборгованість у загальному розмірі 10 925.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 1 143 грн 67 коп судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що наявні у справі докази доводять що позивач відповідно до умов укладених з відповідачем електронних договорів позики від 07 та 09 серпня 2023 року надав відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 3 000 грн та 5 000 грн відповідно, а останній був обізнаний про необхідність повернення кредиту разом з відсотками, які передбачені умовами договору. Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, вчасно кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яку у добровільному порядку не повернуто позивачу, а тому з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 3 000 грн і 5 000 грн відповідно.
Разом з тим, розмір процентної ставки за договором № 76745575 становить 2,5% у відповідності до умов Програми лояльності та 2,70 % за понадстрокове користування позикою, отже, з відповідача за зазначеним договором на користь позивача необхідно стягнути проценти за 14 днів користування кредитом, які відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит становлять суму у розмірі 1 050 грн.
За договором позики від 09 серпня 2023 року № 4845852 розмір процентної ставки становив 37.36% за перший день користування позикою, а починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення - 2,50 % в день отже, з відповідача за зазначеним договором на користь позивача необхідно стягнути проценти за 15 днів користування кредитом, які відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит становлять суму у розмірі 1 875 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом за договором позики № 76745575 в сумі 7 800 грн, а за договором № 4845852 нараховані відсотки в розмірі 13 125 грн, однак належного розрахунку такої заборгованості не надав, тому така вимога підлягає частковому задоволенню.
Заперечуючи проти стягнення заборгованості по процентам, відповідач надав копію військового квитка та посвідчення учасника бойових дій, Між тим, відповідач не надав доказів перебування, на час укладення кредитних договорів, на військовій службі, та його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що слугує підставою визначеною статтею 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для не нарахування санкцій та процентів за кредитним договором, а відтак суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача процентів нарахованих за договорами позики.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно військового квитка серія НОМЕР_1 , який виданий на ім'я ОСОБА_1 , останній призваний 11 березня 2022 року у Збройні Сили України та на даний час перебуває на службі, що також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 04 травня 2023 року. Тому у суду були наявні докази, що свідчать про перебування відповідача на військовій службі з 11 березня 2022 року.
Тобто, на відповідача з березня 2022 року, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 07 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах повернення позики в кінці строку позики № 76745575, за яким він отримав у позику 3 000 грн строком на 14 днів, яку зобов'язався повернути до 21 серпня 2023 року та сплатити відсотки за користування коштами, які за денною процентною ставкою складали 2,5% за день, а за понадстрокове користування позикою -2,70% в день. При цьому орієнтовна загальна вартість позики за умовами укладеного договору складала 4 050 грн.
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать пункти 23, 28 Договору позики. Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункти 5.1-5.3 Договору позики).
Відповідно до пункту 20 Договору, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Того ж дня, сторони підписали Додаток № 1 до Договору позики від 07 серпня 2023 року № 76745575, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за яким відповідач зобов'язаний був повернути позикодавцеві отриману суму позики у розмірі 3 000 грн, сплатити відсотки за користування позикою в сумі 1 050 грн.
14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитним договором укладеним 07 серпня 2023 року з відповідачем, що підтверджується копією Договору факторингу № 14/06/2021, додатковими угодами від 25 січня 2024 року № 16 до договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, копією акту прийому-передачі реєстру боржників від 25 січня 2024 року № 14 до Договору факторингу від 14 червня 2024 року № 14/06/2022, витягом з реєстру боржників № 14 до договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/2021.
Крім цього, 09 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 4845852 ( з фіксованою диференційованою процентною ставкою), за яким він отримав у позику 5 000 грн строком на 15 днів, яку зобов'язався повернути до 24 серпня 2023 року та сплатити відсотки за користування коштами, які за перший день користування позикою (фіксована) складали 37.36% за день, а з другого дня користування позикою до дати повернення - 2,50% в день. При цьому орієнтовна загальна вартість позики за умовами укладеного договору складала 6 875 грн. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать пункти 23,28 Договору позики. Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункти 5.1-5.3 Договору позики).
Відповідно до пункту 20 Договору, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Того ж дня, сторони підписали Додаток № 1 до Договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09 серпня 2023 року № 4845852, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за яким відповідач зобов'язаний був повернути позикодавцеві отриману суму позики у розмірі 5 000 грн, сплатити відсотки за користування позикою в сумі 1 875 грн. Позикодавець визначив, що загальна вартість позики отриманої відповідачем складатиме 6 875 грн.
14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» право вимоги за кредитним договором укладеним 09 серпня 2023 року з відповідачем, що підтверджується копією Договору факторингу № 14/06/2021, додатковими угодами від 28 липня 2021 року № 2, від 27 лютого 2024 року № 20 до договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, копією акту прийому-передачі реєстру боржників від 27 лютого 2024 року № 19 до Договору факторингу від 14 червня 2024 року № 14/06/2022, витягом з реєстру боржників № 19 до договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/2021.
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань у нього утворилась заборгованість за договором позики № 76745575, яка у загальному розмірі становить 10 800 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу - 3 000 грн, та заборгованості за відсотками - 7 800 грн, та за договором позики від 09 серпня 2023 року № 4845852 у загальному розмірі 18 125 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 5 000 грн та заборгованістю за відсотками 13 125 грн. Всього заборгованість відповідача за договорами позики становить 28 925 грн.
У розглядуваній справі предметом спору є стягнення заборгованості за договорами позики, зокрема, від 07 та 09 серпня 2023 року.
Відповідно до частин 1-2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про стягнення з Сипка процентів за користування позиченими коштами вказаним вимогам процесуального закону не відповідають.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 5 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив суд застосувати до спірних правовідносин, а саме щодо вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки був мобілізований та перебуває на військовій службі.
На підтвердження зазначених обставин відповідач надав копії військового квитка серія НОМЕР_1 , відповідно до записів якого ОСОБА_1 11 березня 2022 року на підставі Указу Президента України 69/2022 за загальною мобілізацією призваний у Збройні Сили України, та посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 04 травня 2023 року військовою частиною НОМЕР_3 , за яким ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Таким чином з наданих відповідачем документальних доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 11 березня 2022 року за загальною мобілізацією був призваний у Збройні Сили України на військову службу та перебуває на службі по теперішній час. Отже, на час виникнення спірних правовідносин відповідач був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 .
Суд першої інстанції визнав, що позичальник може мати право на пільги згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Між тим, вважав недостатніми ті докази які надав відповідач, оскільки вони, як зазначив суд першої інстанції, не підтверджують тих обставин, що відповідач на час укладення договорів позики перебував на військовій службі, його безпосередню участь у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Ці висновки суду є помилковими з огляду на таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 15 частини 3 статті 14 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Матеріали справи містять копію військового квитка, в якому у відповідних розділах наявні службові відмітки про те, що 11 березня 2022 року за загальною мобілізацією відповідач був призваний у Збройні Сили України на військову службу, дані про звільнення зі служби відсутні.
Отже, надані відповідачем копії військового квитка та посвідчення учасника бойових дій є документами, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця Збройних Сил України та права на пільги (з 11 березня 2022 року) відповідно до положень Закону України ««Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
За такого, надані відповідачем копії документів є належними доказами для звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування позиченими коштами в розумінні пункту 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування запозиченими коштами за договорами позики.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення процентів за користування запозиченими коштами частково, виходячи з недоведеності розміру процентів за договором позики № 4845852 на суму 11 250 грн (13 125 - 1 875) та за договором позики № 76745575 на суму 6 750 грн (7 800 - 1 050).
Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року скасувати повністю, але будь - яких доводів щодо незгоди скаржника з стягненням з нього заборгованості за основною сумою боргу ( 5 000 грн та 3 000 грн) та відмовою у стягнення частини суми процентів (11 250 грн та 6 750 грн) за користування позиченими коштами, апеляційна скарга не містить, тому апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення в цій частині слід залишити без змін.
Також скаржник в апеляційній скарзі просить звільнити його від нарахованої комісії за наведеними договорами позики, однак позивачем такі вимоги в позовній заяві не заявлялись та судом першої інстанції не розглядалися, а відтак такі вимоги апеляційної скарги є безпідставними.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення процентів за договорами позики підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Щодо стягнення судового збору.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн, отже компенсація судового збору позивачу за подання позовної заяви має складати 837.54 грн, що є пропорційно задоволеним 27,66% позовних вимог.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» та оскаржував рішення в повному обсязі.
За такого за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 633.60 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 72,34%.
За подання апеляційної скарги скаржник на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.
Отже витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (пропорційно до задоволеної частини) в розмірі 2 628.55 грн слід стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» в дохід держави.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення процентів за договорами позики скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3 000 грн заборгованість за договором позики від 07 серпня 2023 року № 76745575 та 5 000 грн заборгованість за договором позики від 09 серпня 2023 року № 4845852, а всього 8 000 грн.
Оскаржуване рішення в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» скасувати.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави 837 грн 54 коп. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в дохід держави 2 628 грн 55 коп. судового збору.
В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.