09.12.25
22-ц/812/2289/25
Провадження № 22-ц/812/2289 /25 Головуючий суду першої інстанції Волощук О.О.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
09 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 947/1938/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , на ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Волощук О.О., в залі судового засідання в м. Південноукраїнськ, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
27 грудня 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивачка зазначала, що перебувала з відповідачкою на відпочинку в м. Кишинів, Республіка Молдова. Внаслідок виниклого між сторонами конфлікту ОСОБА_1 завдала ОСОБА_3 тілесні ушкодження, що спричинили значні матеріальні витрати на лікування та моральні страждання ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладене ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 80 630 грн та 200 000 грн моральної шкоди.
30 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 борг за договором позики від 12 листопада 2025 року в сумі 1 000 дол. США або 41 675.80 грн, борг за договором позики від 13 листопада 2025 року в сумі 40 000 грн, 3% річних у розмірі 625 грн, інфляційних витрат у розмірі 2 289.69 грн, а всього 42 914.69 грн.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 листопада 2055 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 та роз'яснено право звернутися до суду з цим позовом на загальних підставах.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом розгляду справи за первісним позовом є стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, при цьому зустрічні позовні вимоги мають інший предмет спору, а саме стягнення боргу за договорами позики.
У даному випадку, зустрічний позов не має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, вимоги за первісним та зустрічним позовом не є взаємопов'язаними.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зустрічний позов спрямований на захист майнових прав відповідачки та доведення реальних фінансових взаємовідносин між сторонами.
Суд першої інстанції безпідставно вважав, що вимоги не взаємопов'язані, оскільки: обидва позови виникають між тими самими сторонами та у зв'язку з їх фінансовими розрахунками; первісний позов спрямований на отримання грошових коштів від відповідачки, а зустрічний - на підтвердження наявності боргу саме у позивачки; задоволення зустрічного позову виключить або зменшить можливість задоволення первісних вимог, оскільки матиме безпосередній вплив на оцінку майнових зобов'язань сторін і наявність шкоди.
Таким чином між позовами існує очевидний причинно-наслідковий зв'язок.
Суд першої інстанції формально тлумачив критерії взаємопов'язаності, ототожнивши його з тотожністю предмету спору, чого закон не вимагає.
Відмова у прийнятті зустрічного позову фактично позбавила ОСОБА_1 можливості реалізувати право на ефективний судовий захист, адже позбавила її можливості довести взаємні вимоги у межах одного провадження.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивачки не надходило.
За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.
Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Тобто, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред'явленого позову шляхом подання зустрічного позову.
Відповідно до частини 2, 3 статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 ЦПК України, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково. В даному випадку як первісний позов ОСОБА_1, так і зустрічний позов ОСОБА_2 виникли з одних правовідносин, що пов'язанні з оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_1 , їх спільний розгляд сприяв оперативному і правильному вирішенню спору, дозволив повно і об'єктивно встановити фактичні взаємовідносини сторін та виключив ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень».
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;
в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Водночас, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є матеріально-правові вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок отримання тілесних ушкоджень.
Натомість предметом зустрічного позову є вимога про стягнення з позивачки за первісним позовом ОСОБА_3 , як позичальниці, на підставі договорів позики від 12 листопада 2025 року 1 000 дол. США (41 675.80 грн) боргу та від 13 листопда 2025 року 40 000 грн, 2 289.69 грн інфляційних втрат, 625 грн 3% річних. Зазначені вимоги обґрунтовані нормами статей 1046, 1049, 1050, 625 ЦК України, неналежним виконанням ОСОБА_3 , як позичальницею, перед ОСОБА_1 , як позикодавицею, своїх зобов'язань за договорами позики щодо повернення запозичених коштів.
Водночас первісні вимоги ґрунтуються на позадоговірному зобов'язальному способу захисту права особи, тоді як зустрічні - на договірному зобов'язанні.
Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції зі змісту первісного та зустрічного позовів не вбачається їх взаємопов'язаність, оскільки вони ґрунтуються на різних фактичних і правових підставах та доказах, відсутні умови, які свідчили б про пов'язаність та доцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви повністю узгоджуються з наведеними положеннями чинного процесуального законодавства та правовою позицією Верховного Суду, чим спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо доцільності розгляду в одному проваджені, оскільки відмова у прийнятті зустрічного позову фактично позбавить ОСОБА_1 можливості реалізувати право на ефективний судовий захист, адже позбавить її можливості довести взаємні вимоги у межах одного провадження, відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що задоволення/незадоволення зустрічного позову не виключить повністю або частково задоволення первісного позову, не доведе відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених в апеляційний скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року - без змін.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.