Справа № 947/33508/25
Провадження № 1-кс/947/18381/25
04.12.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025160000000129 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025160000000129 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання просить накласти арешт на облікові записи з віртуальними активами, які зареєстровані на криптовалютній біржі «Nest Services Limited» (Binance) та фактично перебувають у власності та користуванні, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , користується абонентським номером НОМЕР_2 , який використовує обліковий запис « ОСОБА_6 », зареєстрований на власні анкетні дані.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, натомість прокурор надав заяву про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, її представників.
За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи ту обставину, що власником майна, на яке прокурор просить накласти арешт, є ОСОБА_5 щодо якого існують достатні підстави вважати про пов'язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майнавжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду встановлено, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42025160000000129 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Слідством встановлено, що до Одеської обласної прокуратури 15.07.2025 надійшла заява ОСОБА_7 щодо заволодіння шляхом обману, під приводом участі в комерційному проекту, грошовими коштами останнього в особливо великих розмірах
Під час досудового розслідування було встановлено, що приблизно в червні 2024 року ОСОБА_5 при невстановлених обставинах, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішив зайнятися злочинною діяльністю спрямованою на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою з метою незаконного збагачення та протиправного отримання матеріальних благ внаслідок вчинення корисливого умисного злочину проти власності.
З цією метою ОСОБА_5 підшукав потерпілого, з яким був особисто знайомий та повідомив йому, що має тривалий досвід здійснення господарської діяльності у сфері сільгосп трейдінгу, при цьому під час особистих зустрічей вживав заходів, спрямованих на створення враження обізнаності, компетентності та тривалого успішного досвіду у такій діяльності.
Відповідно до плану ОСОБА_5 кінцевим результатом вчиненого злочину є отримання незаконного доходу за рахунок протиправного заволодіння та подальшого привласнення грошових коштів потерпілого шляхом зловживання довірою, створення вигляду успішної інвестиційної діяльності та укладення договору, який підозрюваний не мав намір виконувати, а також розпорядження грошовими коштами на власний розсуд, при цьому жодних дій з сільгосп трейдингу не здійснюючи.
Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з метою створення враження достеменності своїх намірів ОСОБА_5 під час особистих зустрічей з ОСОБА_7 показово демонстрував обізнаність у інвестиційній діяльності та позиціонував себе як успішного, досвідченого учасника такої господарської діяльності.
Надалі, ОСОБА_5 , володіючи соціально-психологічними навичками, комунікабельністю, знаючи психологію людей, з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, ввів потерпілого ОСОБА_7 в оману, запевнивши у вигідності такого проекту, та запропонував останньому виступити його інвестором, що полягало в оплаті послуг по користуванню теплоходом Blue Gate ІМО: НОМЕР_3 з метою розвантаження вантажу та його подальшої реалізації.
Так, на виконання задуманого, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 , представившись кінцевим бенефіціаром компанії KORLET GROUP LTD, зареєстрованої у Великій Британії (№15215079, 63-66 Hatton Garden, 5th Floor, Suite 23, London, England, ECIN 8LE), запропонував потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виступити інвестором комерційного проекту, пов'язаного з постачанням зернових культур. При цьому, задля створення у потерпілого хибного уявлення щодо справжності такого проекту та можливості отримання прибутку від його реалізації, ОСОБА_5 надав ОСОБА_7 інформацію, повідомивши, що, начебто, між компанією KORLET GROUP LTD та Oceans Gate Ltd Со було укладено договір щодо оренди (тайм-чартер) теплоходу Blue Gate ІМО:9138458 для доставки зернових культур (кукурудзи) до порту Олександрія (Єгипет), проте, у зв'язку з невиконанням зобов'язань KORLET GROUP LTD щодо оплати фрахту, розвантаження вантажу було заблоковано.
З метою приховування своїх дійсних намірів, спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_7 та створення враження законності своїх дій та уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 зловживаючи довірою потерпілого запропонував йому укласти нотаріально посвідчений договір позики на суму 665 000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 25.06.2024 становить 27 165 250 гривень, до якого включити вимоги щодо строку та порядку повернення указаних грошових коштів.
Після укладення 25.06.2024 договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого прямого умислу, спрямованого на заволодіння майном потерпілого шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 , надав потерпілому посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 25.06.2024 заяву щодо негайного використання отриманих коштів за договором позики на оплату всіх належних послуг по користуванню теплоходом Blue Gate ІМО: НОМЕР_3 .
Таким чином, ввівши потерпілого в оману, одержавши його згоду на участь в комерційному проекті в якості інвестора, ОСОБА_5 , не маючи дійсного наміру оплачувати послуги компанії Oceans Gate Ltd Со відповідно до укладеного договору оренди теплоходу Blue Gate, 25.06.2024 отримав від потерпілого грошові кошти в сумі 665 000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 25.06.2024 становить 27 165 250 гривень, що підтверджується договором позики від 25.06.2024 (зареєстровано в реєстрі за №1094).
Після цього, заволодівши грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 відмовився надавати потерпілому будь які докази використання грошових коштів отриманих в позику, свої зобов'язання за договором не виконав та жодних дій, спрямованих на їх виконання не вживав, після чого припинив свої контакти з потерпілим ОСОБА_7 .
Своїми діями, ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХІ від 24.02.2022, на всій території України строком на 30 діб (який в подальшому неодноразово продовжувався), переслідуючи корисливі мотиви, діючи умисно, заволодів грошовим коштами ОСОБА_7 в сумі 665 000 доларів США, (що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 25.06.2024 становить 27 165 250 гривень),чим спричинив матеріальний збиток останньому на вказану суму, що у відповідності до п. 4 примітки до ст. ст. 185, 186, 189, 190 КК України, є особливо великим розміром спричинення шкоди.
15.08.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
За результатами проведених, в ході досудового розслідування заходів, встановлено, що до вчинення вказаної злочинної діяльності причетні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , користується абонентським номером НОМЕР_2 , який використовує обліковий запис «Binance», зареєстрований на власні анкетні дані;
Таким чином, віртуальні активи, розміщені на вищезазначених електронних криптовалютних гаманцях є матеріальними об'єктами, що могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, тобто відповідають критеріям, визначеним у
ст. 98 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
У клопотанні сторона обвинувачення обґрунтовуючи клопотання посилається на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов'язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Санкцією ч. 5 ст. 190 КК України визначено обов'язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
В ході досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , який використовує обліковий запис «Binance».
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 3 10, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Грошові активи на електронних крипто валютних гаманцях могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, а з метою забезпечення конфіскації майна - лише на майно підозрюваного.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.
Враховуючи наявний та встановлений ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження та розпорядження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.
За таких умов, заявлена слідчим мета (забезпечення спеціальної конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на облікові записи з віртуальними активами, які зареєстровані на криптовалютній біржі «Nest Services Limited» (Binance) та фактично перебувають у власності та користуванні, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , користується абонентським номером НОМЕР_2 , який використовує обліковий запис « ОСОБА_6 », зареєстрований на власні анкетні дані.
Зобов'язати «Nest Services Limited» (Binance) , накласти арешт на облікові записи з віртуальними активами, які зареєстровані на криптовалютній біржі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Binance) та фактично перебувають у власності та користуванні, вищезазначених осіб.
Виконання ухвали покласти на т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1