Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/9/25
Єдиний унікальний №733/1321/23
Рішення
Іменем України
27 листопада 2025 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Вовченка А.В.,
при секретарі - Мошенець Л.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Сакун І.А.,
представника органу опіки та піклування Ічнянської міської ради- Матвієнко Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Ічнянська міська рада як орган опіки і піклуваня та Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради про визначення місця проживання дитини
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 05 квітня 2016 року по 31 жовтня 2019 року. Від спільного проживання в шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Ічнянського районного суду від 31 жовтня 2019 року шлюб було розірвано, однак після розлучення вони продовжували ще проживати спільно ще 9 місяців, тобто до липня 2020 року. Після розлучення, 21 січня 2021 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та разом з сином проживала в помешканні чоловіка в АДРЕСА_1 .
Рішенням Ічнянського районного суду від 30 листопада 2021 року було визначено місце проживання дитини з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Актом від 17 січня 2023 року було проведено обстеження помешкання громадянина ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 та встановлено, що окрім власника ніхто в квартирі не проживає та не зареєстрований. Можна прийти до висновку, що вищезазначене рішення ОСОБА_6 не виконулосяся. Hacкільки йому відомо, відповідачка власного житла не має.
Позивач неодноразово звертався до поліції з письмовими заявами та проханням розшукати його сина, оскільки його колишня дружина про їх місцецезнаходження його не повідомляла та не вважала це за потрібне, чим порушила його права як батька дитини. В peзультаті таких звернень з йому стало відомо, що на той момент дитина проживала у батьків ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 , оскільки за адресою визначеною як місце проживання дитини судом «з настанням зимового періоду не було наявних умов для проживання малолінього сина». Наскільки йому стало відомо згаданий вище шлюб розірвано.
Пізніше позивач звернувся до органу опіки та піклування Ічнянської міської рад з заявою про призначення графіку спілкування з сином. 31 травня 2023 року Виконавчим комітетом 1чнянської міської ради було встановлено порядок участі батька у виховананні дитини наступним чином.
Виконуючи встановлений графік він три рази прибував в зазначений відповідакою адресою проживання мого сина ( АДРЕСА_4 ), але дитини там не було. Відповідачка усвідомлено чинила перешкоди у побаченні з дитиною.
Пізніше встановлено , що його колишня дружина проживає разом з сином в м.Чернігів. Відповідачка вчергове вступила в шлюб та тепер має прізвище « ОСОБА_7 ». Як стало відомо позивачу відповідачка вже декілька разів змінила «постійне» місце проживання в м.Чернігів.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що його колишня дружина веде аморальний спосіб життя, чим шкодить розвитку дитини, його моральному, психологічному стану, адже постійні переїзди з одного місця проживання на інше та різні «виконавці» батьківських обов'язків шкодять соціальному розвитку сина. Кожного разу йому доводиться заводити нові знайомства, шукати нових друзів. У своєму віці дитина потребує стабільного навколишнього середовища, якого його мати надати не може.
Окрім того, ще з минулого подружнього життя з відповідачкою остання є членом міжнародної християнської релігійної організації «Свідки Єгови». Віросповідання даної організації виключає святкування будь-яких свят. Отже дитина, проживаючи з матір'ю не святкує свого дня народження, новорічних свят, що негатично впливає на формування уявлення про радощі життя та позитивні емоії.
Позивачем на користь колишньої дружини справно сплачуються аліменти на утримання дитини в розмірі частини заробітку, що відраховуються щомісячно з його заробітної плати.
Позивач має своє помешкання, яке відповідає санітарно-гігієнічним умовам проживання, облаштоване побутовою технікою та всіма необхідними меблями, має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно.
Просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позивачем, де дитині створено умови для проживання та розвитку.
02 січня 2024 року за клопотанням позивача зобов'язано Ічнянську міську раду як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , з батьком ОСОБА_1 .
Окрім того, представником відповідачки - адвокатом Сакун І.А. заявлено клопотання про залучення до справи третьою особою як органу опіки та піклування Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради та надати письмовий висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , з батьком ОСОБА_1 , яке ухвалою суду від 02 січня 2024 року задоволено.
Далі, 08 січня 2024 року позивачем надано клопотання про виклик свідків, витребування додаткових доказів та призначення судово-психологічної експертизи на предмет прихильності дитини до одного з батьків та вплив кожного з батьків на психологічний, емоційний стан дитини та її розвиток.
Представник відповідача - адвокат Сакун І.А. заперечувала проти призначення такої експертизи, оскільки клопотання не містило належного обгрунтування об'єктивної неможливості розгляду справи без спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо.
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року призначено судово-психологічну експертизу, виконання якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, висновок від якого надійшов до суду 22 липня 2025 року.
30 вересня 2025 року ухвалою суду головуючим Карапиш Т.В. заявлений самовідвід, згідно протоколу розподілу справа передана судді Овчарику В.М.
03 жовтня 2025 року суддею Овчариком В.М. також заявлений самовідвід. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справа скерована судді Вовченку А.В.
08 жовтня 2025 ухвалою судді Вовченка А.В. справу прийнято до свого провадження та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 04 листопада 2025 року.
04 листопада 2025 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити підстав, викладених у позові. Окремо зазначив , що у жовтні цього року бачив сина випадково. Що дитина проживає в м.Чернігові дізнався із судових документів. Відповідачка не дає можливості спілкуватися з сином. Мета зміни місця проживання - щоб бути разом з дитиною та мати можливість спілкуватися з ним.
Відповідач та її представник - адвокат Сакун І.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, оскільки вимога позивача щодо зміни місця проживання дитини ОСОБА_3 не в інтересах дитини. При прийнятті рішення просять врахувати позицію, викладену у висновках органу опіки та піклування Ічнянської та Чернігівської міської ради, в яких зазначено, що доцільно дитині ОСОБА_3 проживати разом з матір'ю .
Представник Управління (служби )у справах дітей Чернігівської міської ради в судове засідання не з'явився, в заяві від 07 листопада 2025 року просить розглянути справу у відсутності представника та прийняти рішення, врахувавши найкращі інтереси дитини.
Представника органу опіки та піклування Ічнянської міської ради- Матвієнко Г.Ю. в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечувала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала , що три роки тому у гімназії проводили заходи для дітей - ознайомлення з гімназією. Відповідачка писала заяву про зарахування дитини до гімназії . Коли почались заняття, то дитину приводила мама, по суботах приходив тато. Позивач цікавився як дитина себе поводить . Спілкування дитини із батьками було позитивне. Відносини батька та матері були напружені. Причина зміни місця проживанян дитини їй невідома.
Свідок ОСОБА_9 показав, що він з позивачем сусіди. Які відносини між позивачем та відповідачем йому невідомо, як невідомий і їх матеріальний стан. Позивач має постійне місце роботи та проживання. Коли позивач та відповідач жили разом, то до дитини відносився добре. Між батьком та сином були нормальні відносини, разом гуляли з собакою, будували фортецю. Підстави про необхідність зміни проживання дитини йому невідомі.
Свідок ОСОБА_10 показав, що його син порядний батько, він безмежно любить свого сина. Свідком сварок між сином та відповідачкою він не був. Син дуже хотів дитину. Коли вони проживали ще разом, то син більше приймав участь у вихованні дитини , ніж сама мама. Я бачив прив'язаність сина ОСОБА_11 до свого батька, йому подобалось проживати з батьком. До розлучення відповідачка приїздила з сином до них.
Свідок ОСОБА_12 показала, що з 2022 року онука не бачила. Раніше, коли вони проживали разом , то дитині подобалось проводити час із батьком. За останній час всього
один раз спілкувалися з дитиною. В Чернігів ми не їздили на побачення, бо дитина нервувала. Син хоче, щоб ОСОБА_11 проживав разом з ним, оскільки в нього є своє житло та кімната для дитини та немає загроз обстрілів.
Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_1 є його сусідом, знає його 10 років. Коли проживали по сусідству, то дитина завжди була з ним, йому подобалось бути з батьком. Він постійно брав участь у вихованні дитини. Підстави, за яких ОСОБА_1 хоче щоб дитина проживала разом з ним їй невідомі.
Свідок ОСОБА_15 показав, що він є батьком відповідачки. Позивач приймав участь у вихованні сина, коли вони проживали разом, а коли розлучилися, то відвідував сина в школі. Також приїздив до нас додому та вчиняв сварки та ображав його й дружину. Після спілкування позивача з ОСОБА_11 , онук негативно ставився них. Зараз дитина щаслива з матір'ю, у них все добре. Дитина всім забезпечена. Причин для зміни місця проживання йому невідомі.
Суд, вислухавши доводи сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази , прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 квітня 2016 року по 31 жовтня 2019 року.
Від спільного проживання в шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с. 5), який проживає разом з відповідачкою.
21 січня 2021 року уклала шлюб , після чого останній було присвоєно прізвище « ОСОБА_16 » .
Із позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на сина ОСОБА_11 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Рішенням Ічнянського районного суду від 30 листопада 2021 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю - ОСОБА_17 (а.с.12-14).
На час звернення до суду позивач ОСОБА_1 працював на ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат». Згідно характеристики у відносинах з колегами спокійний, доброзичливий, тактовний, користується повагою. За добросовісне виконання своїх посадових обов'язків неодноразово нагороджувався грамотами та преміями. До дисциплінарної відповідальності не притягувався (а.с.27).
Згідно договору дарування позивач має у власності земельну ділянку та житловий будинок в АДРЕСА_5 (а.с.30-33).
У червні 2023 року ОСОБА_1 звертався до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області із заявою по факту невиконання рішення виконавчого комітету колишньою дружиною гр. ОСОБА_17 , якому рекомендовано по даному питанню звернутись до суду (а.с.16-22).
Відповідно до акту проживання від 02 листопада 2023 року, складеного Відділом обслуговування житлового фонду №1 комунального підприємства «Новозаводське» Чернігівської міської ради та сусідів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_6 фактично проживають ОСОБА_2 , та її син ОСОБА_3 , які зареєстровані в
АДРЕСА_3 (а.с.69). Вказана обставина визнавалась усіма учасниками справи, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Згідно довідки поліклінічного відділення КНП «Ічнянська міська рада» від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_2 на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінеті не стояла і за мед.допомогою не зверталася (а.с.65).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа- підприємець (а.с.67).
Як зазначено в довідці №422 від 02 листопада 2023 року ОСОБА_3 навчається в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст №3. За період навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований і уважний учень. Має хороший фізичний та розумовий розвиток,завжди готовий до уроку, в класному колективі має авторитет серед товаришів і підтримує дружні стосунки. Мати приділяє належну увагу вихованню та розвитку дитини. Батько ОСОБА_1 у період з 01.09.2023 року по 06.11.2023 року дійсно не брав участі у вихованні дитини, не цікавився його поведінкою в школі, не спілкувався із вчителями, не відвідував шкільні заходи та батьківські збори (а.с.70-72).
Згідно декларації №0001-РА9А-97А, про вибір лікаря ОСОБА_3 перебуває на обліку у ТОВ «Медичний центр «Аксіома» в м.Чернігів проспект Миру,56 (а.с.73).
Як убачається з висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 20 лютого 2024 року № 132, за відсутністю обгрунтованих підстав для зміни місця проживання малолітньої дитини, з метою недопущення порушення прав дитини орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (а.с.112-113) .
У висновку управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради , затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №160 від 19 березня 2024 року зазначено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 (а.с.125-126).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за
винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
За змістом ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина 1). Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.(частина 4)
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч.1.ст. 161 СК України , якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів
дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини суд крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлює та надає належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справи щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримується балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивачем ОСОБА_1 за своїм місцем проживання створені належні умови для проживання, виховання та розвитку сина.
ОСОБА_3 тривалий час, а саме з 29.12.2020 постійно проживає разом з матір'ю у м. Чернігів, де навчається та відвідує гуртки.
Відповідачка винаймає житло в АДРЕСА_7 де створені умови для виховання та проживання дитини, є фізичною особою-підпиємцем та має стабільний дохід.
На час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком буде мати більш позитивний влив на нього.
Відповідачка наполягає щоб син проживав разом з нею, оскільки у м. Чернігові більше можливостей для його навчання та розвитку ніж у м. Ічня, не заперечує, що сім'я позивача більш матеріально забезпечена.
Висновок, наданий Службою у справах дітей Чернігівської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю, не є достатньо обґрунтованим, оскільки під час його підготовки не встановлено ставлення дитини щодо кожного з батьків, проте не суперечить установленим у процесі розгляду справи обставинам та не оспорюється сторонами у справі, тому суд приймає його до уваги при вирішенні вказаної справи.
Згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судової
психологічної експертизи №5842/24-61 від 09.07.2025 встановлено, що кожен із батьків дитини, з урахуванням їх індивідуально-психологічних властивостей, потенціально здатен створити оптимальні умови для розвитку та виховання дитини, дбайливо ставитись як до матеріальних, так і до емоційних птреб дитини. Проте конструктивна реалізація психолого-педагогічних якостей батьків унеможливлена в умовах наяваного тривалого конфлікту, що призводить до «паталогізуючих впливів на психоемоційний стан та розвиток дитини.
Результати психологічного дослідження показали, що оцінка сімейної ситуації дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , напряму залежить від впливу матері - ОСОБА_2 , з якою хлопчик тривалий час постійно проживає. Батько дитини- ОСОБА_1 тривалий час проживає окремо від дитини та не має можливості приймати повноцінної участі у житті та вихованні сина . Вбачається висока вірогідність формування у дитини «синдрому відкидання» батька ОСОБА_1 (а.с.160-171).
З висновком експертів суд погоджується та бере його за основу .
Твердження позивача про те, що відповідачка веде аморальний спосіб життя, чим чинить шкоду розвитку дитини є надуманим та нічим не підтверджений.
Як зазначив позивач, відповідачка є членом міжнародної християнської релігійної організації «Свідки Єгови», яка забороняє святкувати дні народження , новорічних та інших свят, що хибно впливає на формування уявлення про життя та позитивні емоції. З цього приводу суд зазначає, що Конституція України гарантує свободу віросповідання в статті 35, яка стверджує, що кожна людина має право на свободу світогляду та віросповідання. Це включає вільне сповідування будь-якої релігії або відсутність релігійних переконань, а також право відправляти релігійні обряди та здійснювати релігійну діяльність. Держава гарантує рівноправність громадян незалежно від їхнього ставлення до релігії та відокремлює церкву від держави і школи.
Посилання позивача на неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачкою, яке полягає в тому, що вона не виховує дитину у дусі поваги до нього як до батька, ігнорує його право брати участь у вихованні ОСОБА_3 та перешкоджає йому у побаченнях з дитиною, з огляду на те, що відповідачка не заперечувала, що не дотримувалась визначеного порядку участі батька у вихованні дитини є достатньо обгрунтованими, проте у цьому випадку не є визначальними для вирішення вказаного спору. Спір між сторонами з цього приводу може бути вирішений у межах іншого судового провадження про визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Виходячи з обставин цієї справи, суд зважує на необхідність розвитку дитини у спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості
Зважаючи на рівність прав батьків щодо дитини, існування між ними суперечностей з приводу участі позивача у її вихованні, враховуючи, що батьки не змогли забезпечити доброзичливе спілкування один з одним та самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання сина , суд, з огляду на встановлені у справі обставини, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком.
Крім того, суд зазначає, що, що батько дитини, який беззаперечно відіграє важливу роль у житті та розвитку сина , має права та обов'язки щодо дитини нарівні з матір'ю незалежно від того з ким дитина буде проживати. Визначення місця проживаня ОСОБА_3 разом з матір'ю не призведе до обмеження вищевказаних прав позивача, як про те
помилково вважає позивач , встаноленим Порядком визначення способу участі ОСОБА_20 у вихованні дитини та спілкування з нею, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради №126 від 31.05.2023 року.
Також, у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з сином, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати слід залишити за позивачем.
Що стосується вимог відповідачки про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, то суд вимогу задовольняє, з огляду на наступне.
Відповідно дост. 133 ч. ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини, ст.19, 141, 150, 155, 157,160, 161, 171 СК України, ст.2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 280 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Ічнянська міська рада як орган опіки і піклуваня та Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000(двадцять тисяч) грн. витрат за надання правничої допомоги.
Копію рішення направити учасникам справи - для відома.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2025 року.
Суддя А. В. Вовченко