Справа № 621/1911/23 (1-кп/636/1092/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2429/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
01 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 17 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12022221260000147 від 12.06.2022 року за ч.1 ст. 115 КК України, -
Цією ухвалою, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 15 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на фактичні обставини кримінального провадження, а також на те, що прокурором стороні захисту не було вручено копію клопотання, а суд першої інстанції не звернув на це увагу. Вказувала на відсутність доказів існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначала, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, а суд першої інстанції, на її думку, порушує розумні строки розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 . Також вважала, що суд першої інстанції, не оцінюючи відомості, які містяться в кримінальному провадженні, продовжує запобіжний захід стосовно обвинуваченого. Також посилалась на позитивні відомості про особу обвинуваченого та існування у нього стійких соціальних зв'язків.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника повідомлений належним чином, про що свідчать відомості телефонного повідомлення, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду справи, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення та на наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказував, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтував це тим, що з урахуванням обставин вчинення злочину, яке інкримінується обвинуваченому, а саме вчинення особливо тяжкого злочину проти життя, колегія суддів вважала, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права на життя та здоров'я населення, яке, відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні. Враховуючи наведені відомості, у колегії суддів суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшились, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважав доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим вчинити дії, передбачені п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Належить звернути увагу, що згідно відомостей, що є наявними в матеріалах цього судового провадження вочевидь вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується саме у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, відповідно до ст. 12 КК України, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вищий спеціалізований суд України (далі - ВССУ) у своєму Інформаційному листі від 04.04.2013 зазначає, що, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, встановлені конкретні обставини кримінального провадження (п. 1).
Належить врахувати, що матеріали цього провадження не містять відомостей про те, що стороною захисту оскаржувалась оголошена ОСОБА_6 підозра, а тому у колегії суддів, на цій стадії судового розгляду, тобто після складення обвинувального акту, не виникає сумнівів щодо її обґрунтованості.
Крім того, ризик це характеристика ситуації, що має невизначеність результату, при обов'язковій наявності несприятливих наслідків. Ризик у вузькому сенсі - кількісна оцінка небезпек, визначається як частота однієї події при настанні іншої. Ризик - це невизначена подія або умова, яка в разі виникнення має позитивний або негативний вплив на репутацію, призводить до прибутку або втрат у грошовому вираженні. Ризик - це ймовірність можливої небажаної втрати чого-небудь при поганому збігу обставин.
Тобто ризик майже завжди пов'язаний із можливістю отримання негативного результату за настання певних обставин. Отже колегія суддів зазначає, що поняття ризику у кримінальному провадженні це можливість отримання негативного результату у кримінальному провадженні за умови виконання дії або сукупності дій його учасником, які направлені на ускладнення розслідування чи невиконання процесуальних обов'язків, мають бути підтверджені відповідними зібраними доказами уповноваженим органом чи посадовою особою за допомогою проведення у передбаченій процесуальній формі дій.
Зокрема, серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого саме ч.1 ст. 115 КК України, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Належить врахувати, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції сторона захисту повідомила, що у цьому кримінальному проваджені ще не допитані усі свідки, а тому колегія суддів дійшла висновку, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України існує.
Поряд з цим, з пояснень сторони захисту вбачається, що судом першої інстанції були досліджені письмові докази у цьому кримінальному провадженні та оглянуті речові докази, що свідчить про істотне зменшення ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, однак стадія судового розгляду триває та ризик знищення або спотворення будь яких речей та документів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження продовжує існувати, оскільки обвинувачений перебуваючи не в умовах ізоляції від суспільства, ймовірно, може вчинити такі дії щодо документів, в тому числі, які стосуються проходження ним військової служби та виконання покладених на нього обов'язків.
Крім того, ОСОБА_6 є військовослужбовцем, а тому може вчинити інший злочин, в тому числі, самовільно залишити військову частину або місце несення служби, оскільки таким чином може ухилятись від можливої кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому дії, передбачених ч.1 ст. 115 КК України.
Наявність всієї сукупності відомостей, які містяться в матеріалах провадження, на цій стадії судового розгляду, об'єктивно свідчить про існування ризиків, що встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на час продовження запобіжного заходу, а також на час розгляду апеляційної скарги захисника.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який саме інкримінується обвинуваченому, а саме умисне вбивство, та кваліфікуються як особливо тяжкий злочин, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права на життя та здоров'я населення, яке, відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважав доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не зазначення обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, незаконно впливу на свідків та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , та відсутності на цей час будь-яких підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 17 листопада 2025 року - залишити без змін.
Повторно звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :