1Справа № 185/9144/25 2/335/4033/2025
08 грудня 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участі секретаря судового засідання Савченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.08.2025 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ») в особі представника адвоката Дідуха Є. О. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 15.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір в електронній формі № 4737198 про надання споживчого кредиту розміром 23 000 грн. 17.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір в електронній формі № 4737198-Т1 про надання споживчого кредиту розміром 2 000,00 грн. Отже, загальна сума кредиту по кредитному договору склала 25 000,00 грн. Кредит надано на строк 350 днів з 15.06.2024 по 31.05.2025 із визначенням процентної ставки 1,5% у день в межах строку кредиту та зниженої процентної ставки 0,60% у день у разі сплати відповідачкою до 09.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі, не меншій суми першого платежу згідно з Графіком платежів або часткового дострокового погашення кредиту. 09.07.2024 відповідачка не здійснила оплату процентів згідно з Графіком платежів та не повернула тіло кредиту.
31.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступив ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» право грошової вимоги до відповідачки в розмірі заборгованості 127 122,59 грн, яка складається з: 24 999,58 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 89 622,61 грн - сума заборгованості за процентами; 12 500,00 грн - штрафні санкції, нараховані згідно з п. 6.4 кредитного договору.
Крім того, оскільки станом на дату укладання договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 строк дії кредитного договору № 4737198 від 15.06.2024 не закінчився, позивачем здійснене нарахування процентів за вказаним кредитним договором за 60 календарних днів за ставкою 1,5% у день на загальну суму 22 499,98 грн.
Оскільки всупереч умовам вищезазначеного кредитного договору, відповідачка свої зобов'язання не виконала, протягом строку кредитного договору суму кредиту, нараховані відсотки та штрафні санкції не сплатила, тому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 137 122,57 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а також в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначити у рішенні суду про стягнення з відповідачки в порядку примусового виконання рішення інфляційних втрат та 3% річних на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, роз'яснивши органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому, день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 дану цивільну справу передано на розгляд Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя за підсудністю (а.с. 25).
29.09.2025 справа надійшла до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями передана в провадження судді Шалагінової А. В.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи, перше судове засідання призначене на 05.11.2025 на 11:00 год. (а.с. 138).
Копію ухвали від 01.10.2025 було направлено відповідачці рекомендованим листом із повідомленням за адресою її останнього відомого місця проживання, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою оператора поштового зв'язку від 01.11.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 144).
Позовна заява з доданими до неї документами була направлена відповідачці за адресою, що була вказана відповідачкою при укладанні кредитного договору, до звернення до суду із цим позовом, що підтверджується долученою до позовної заяви копією опису вкладення у конверт з відміткою відділення зв'язку про відправлення від 12.08.2025 (а.с. 98).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надсилались відповідачці за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, та враховуючи, що відповідачка не повідомила суд про зміну адреси проживання, тому з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, суд доходить висновку, що останній були у встановленому порядку вручені копії вищезазначених документів.
05.11.2025 судове засідання відкладено до 04.12.2025 у зв'язку із неявкою учасників справи.
Від представника позивача Дідуха Є. О. разом із позовною заявою подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином, шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, оскільки її зареєстроване місце проживання не відоме. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошень про виклик, які здійснені 24.10.2025 та 06.11.2025, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судові засідання відповідачка не повідомила, відзив на позов не подала.
Враховуючи, що відповідачка, будучі належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явилась до суду, не повідомила про причини неявки, не подала відзиву на позовну заяву, судом за згодою представника позивача, висловленою у поданому ним клопотанні, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
04.12.2025 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 08.12.2025.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
15.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4737198, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 23 000,00 грн. 17.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір в електронній формі № 4737198-Т1, відповідно до якого відповідачка отримала кредит розміром 2 000,00 грн. Отже, загальна сума кредиту по кредитному договору склала 25 000,00 грн. Кредит надано на строк 350 днів з 15.06.2024 по 31.05.2025 із визначенням процентної ставки 1,5% у день в межах строку кредиту та зниженої процентної ставки 0,60% у день у разі сплати відповідачкою до 09.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі, не меншій суми першого платежу згідно з Графіком платежів або часткового дострокового погашення кредиту (а.с. 115-125, 130-131).
Також, 15.06.2024 відповідачка ознайомилась з паспортом споживчого кредиту від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 112-114) та 17.06.2024 відповідачка ознайомилась з паспортом споживчого кредиту до Додаткового договору (а.с. 127-129).
Вказаний договір, додатковий договір та паспорти споживчого кредиту відповідачка підписала електронним підписом одноразовими ідентифікаторами «82823», «17903», «70195» відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до пп. 6, 7, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до чч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов'язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.
У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
На підставі викладеного законодавство України надає можливість укласти кредитний договір відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою 15.06.2024 кредитний договір та 17.06.2024 додатковий договір до кредитного договору не суперечать Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не визнані на час розгляду справи недійсними.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачкою ОСОБА_1 за договором № 4737198 виконало, та надало їй кредит в сумі 23 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , та за договором № 4737198-Т1 - кредит в сумі 2 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «ПЕЙТЕК», викладеною у листах від 09.04.2025 № 20250409-353 та № 20250409-355 (а.с. 86-87).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
Відповідно до п.п. 1.4.1 п. 1.5 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки.
Відповідно до п.п. 1.4.2 п. 1.4 кредитного договору, знижена процентна ставка 0,60 % в день та застосовується, якщо Споживач до 09.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.3 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою (а.с. 33-38).
Разом із тим, відповідачка умови кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї станом на 31.03.2025 утворилась заборгованість за договором № 4737198 від 15.06.2024 у загальному розмірі 127 122,59 грн, яка складається з: яка складається з: 24 999,98 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 89 622,61 грн - сума заборгованості за процентами; 12 500,00 грн - штрафні санкції, нараховані згідно з п. 6.4 кредитного договору (а.с. 81-85).
31.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як Клієнтом та позивачем як Фактором укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступив ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВИ ОПЕРАЦІЇ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і боржниками (а.с. 68-77).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки в розмірі заборгованості 127 122,59 грн, яка складається з: яка складається з: 24 999,98 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 89 622,61 грн - сума заборгованості за процентами; 12 500,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями (а.с. 108-109).
Пунктом 1.1 Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 передбачено, що за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Пунктом 1.2 Договору факторингу, передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
В день, коли здійснюється перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно з Реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 5 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників в електронному вигляді (Додаток № 6).
Відповідачку було проінформовано про відступлення прав вимоги новому кредитору повідомленням ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 94).
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка висувала заперечення проти вимог нового кредитора у зобов'язанні відповідно до статті 518 ЦК України.
В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за кредитним договором № 4737198 від 15.06.2024 та додатковим договором № 4737198-Т1 від 17.06.2025 суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідачки в обсязі, визначеному вказаними договорами.
Згідно з п. 1.4 Договору про споживчий кредит від 15.06.2024 № 4737198, строк кредитування складає 350 днів: з 15.06.2024 по 31.05.2025.
Отже, станом на дату укладання Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025, строк кредитування згідно з Договором № 4737198 від 15.06.2024 не закінчився.
У межах строку дії Договору № 4737198 від 15.06.2024, у період з 01.04.2025 по 30.05.2025 (60 календарних днів) позивачем здійснено донарахування процентів відповідачці за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у сумі 22 499,98 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 110).
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідачки за договором про споживчий кредит складає 149 622,59 грн, у тому числі 24 999,98 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 89 622,61 грн - сума заборгованості за процентами; 12 500,00 грн - штрафні санкції, нараховані згідно з п. 6.4 кредитного договору, а також 22 499,98 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими позивачем в межах строку кредитування.
Відповідачкою на засадах змагальності розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростовано.
Разом із тим, за змістом позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості 137 122,57 грн, яка складається з 24 999,98 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 89 622,61 грн - сума заборгованості за процентами; 22 499,98 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими позивачем в межах строку кредитування.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості розміром 137 122,57 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, у межах позовних вимог.
У позовній заяві представник позивача просив також стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази:
копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10, виданого головою Ради адвокатів Київської області 24.03.2017, на ім'я Дідуха Є. О. (а.с. 46);
копія довіреності, що видана ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на ім'я адвоката Дідуха Є. О. та уповноважує Дідуха Є. О. представляти інтереси в судах України (а.с. 56);
копія договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладеного між адвокатом Дідухом Є. О. та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (а.с. 57-58);
заявка № 4737198 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с. 90-91);
копія акту прийому-передачі виконаних робіт згідно з Договором № 01/08/2024-А від 01.08.2024, згідно з яким адвокатом надані такі послуги: зустріч та надання первинної консультації тривалістю 0,5 годин, дослідження наданих документів та аналіз фактичних обставин справи тривалістю 1 година, аналіз чинного законодавства та судової практики тривалістю 0,5 годин, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання, узгодження обраної позиції з клієнтом тривалістю 1 година, письмова юридична консультація тривалістю 1 година, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів 1 година, складення позовної заяви тривалістю 2 години, складання та оформлення інших документів тривалістю 1 година, складання процесуальних документів тривалістю 2 години, представництво клієнта в суді тривалістю 2 години, на загальну суму 10 000 грн (а.с. 88);
детальний опис робіт №4737198 від 04.08.2025 (а.с. 89);
копія рахунку на оплату за Договором № 01/08/2024-А від 01.08.2025 на суму 10 000 грн (а.с. 95).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Разом з тим, виходячи з обставин справи, з огляду на зміст позову, предмет спору в цій справі, який не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, суд вважає, що зазначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та пропорційним відносно предмету позову.
Вимога про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, яка полягає в участі адвоката у судових засіданнях, є необґрунтованою, з огляду на те, що представник позивача у судових засіданнях участі не брав, адже справа розглядалась за відсутності сторін.
Інші послуги адвоката, викладені у акті прийому-передачі виконаних робіт, на переконання суду, охоплюються послугою, яка полягає у підготовці позовної заяви, тому стягнення окремо їх вартості з відповідачки є необґрунтованим.
Таким чином, виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, яка є типовою, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу розміром 2 000,00 грн, який суд вважає обґрунтованим та співмірним зі складністю справи.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 28).
Стосовно викладеної у позовній заяві вимоги позивача про нараховування в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнення отриманої суми інфляційних втрат і 3 % річних з відповідачки на користь позивача, та роз'яснення такому органу (особі) порядку нарахування інфляційних втрат і 3 % річних, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм випливає, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення в цій частині суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24, зокрема, щодо застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України, у якій зазначено наступне.
Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі, зокрема, відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно вищенаведених положень Закону, в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, в зв'язку з чим відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3 % річних.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене, оскільки зазначення у рішенні суду необхідності стягнення з відповідачки в порядку примусового виконання рішення 3% річних та інфляційних втрат є правом суду, а позивачем належним чином не обґрунтовано доцільності застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4737198 від 15 червня 2024 року у розмірі 137 127 (сто сто тридцять сім тисяч сто двадцять сім) грн 57 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини вимог позовної заяви відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Рішення складено в повному обсязі 5 грудня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ЄДРПОУ 40966896, адреса: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045;
Відповідачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А. В. Шалагінова