Справа № 304/2650/25 Провадження № 3/304/1325/2025
27 листопада 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серія ЗхРУ № 011804Е від 05.11.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с.Петруші Чернігівської області, працюючого на посаді вчителя англійської мови в Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Вишгородського району Київської області, не одруженого, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 011804Е від 05.11.2025 року, складеного начальником інспекторів прикордонної служби ОСОБА_2 встановлено, що 05 листопада 2025 о 12 год. 25 хв. інспектором групи моніторингу обстановки на напрямку 204 прикордонного знаку, на відстані 5000 метрів до державного кордону в межах контрольованого прикордонного району в населеному пункті Перечин Ужгородського району Закарпатської області, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в умовах воєнного стану, та своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомленим у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату sms-повідомлень 21.11.2025 та 25.11.2025 року, які є в матеріалах справи (а.с.11,12), проте, 24.11.2025 року на адресу суду від ОСОБА_3 подані письмові пояснення, в яких останній зазначає, що він працює в Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на посаді вчителя англійської мови на 0,85 ставки, а також кілька років веде освітній проект для дорослих із вивчення англійської мови. Зазвичай групи виїжджають у різні мальовничі місця Західної України для емоційного відновлення та практики розмовної англійської. Наприкінці жовтня 2025 року в межах цього освітнього проекту планувалася чергові подорож до с.Лумшори, готель «Перлина Лумшор» був заброньований ще навесні, однак через недостатню кількість учасників захід був скасований. Попри це, через робоче навантаження та домашні обставини він вирішив здійснити особисту туристичну поїздку до Лумшор на два дні, залишивши матір під наглядом близьких. Потяг прибув до Перечина 05.11.2025 року близько об 11:57 год. Він підійшов до працівника ДПСУ, який без належного представлення, перевірив його документи та почав уточнювати мету поїздки. Він повідомив, що прямує до Лумшор і що його очікує водій таксі. Потім до працівника ДПСУ приєднався чоловік у військовій формі, який не представився та попросив для огляду телефон, паспорт, на що він надав вказаній особі документи та свій мобільний телефон. Працівники оглянули вміст його рюкзака, потім направлено до с.Кам'яниця, де інспектором ОСОБА_2 було складено відносно нього протокол, без можливості надати пояснення та залучити адвоката. Після цього його передали працівникам поліції, які перевірили його документи, вислухали обставини та відпустили. Надалі він прибув до готелю «Перлина Лумшор», а 06.11.2025 року повернувся додому потягом Перечин-Київ .
ОСОБА_3 вважає поведінку працівників ДПСУ протиправною, а складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення незаконним, оскільки він ( ОСОБА_3 ), маючи на меті короткочасний відпочинок в готелі «Перлина Лумшор», завчасно підготувавшись до поїздки, маючи належним чином оформлені військово-облікові документи та відстрочку, прибув до станції Перечин, де був затриманий працівниками ДПСУ та обманним шляхом вивезений до лісового масиву з метою створення штучних підстав для фіксування правопорушення. Протокол серії ЗхРУ № 011804Е від 05.11.2025 відносно нього був складений без надання йому можливості надати пояснення та залучити адвоката для правової допомоги
Також у поясненнях ОСОБА_3 вказує, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення інспектором прикордонної служби, в порушення вимог ст.255 КУпАП, не було зібрано доказів того, що він скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки з протоколу не вбачається того, які безпосередні дії він вчиняв з метою здійснення спроби перетину кордону, оскільки лише сам факт перебування на відстані 5000 метрів від лінії державного кордону України не може свідчити про такий намір.
ОСОБА_3 у поясненнях зазначає, що у нього не було умислу на незаконне перетинання державного кордону, оскільки наявність в нього відстрочки та можливість мати бронювання як працівнику освіти дає йому право перетнути кордон України у законний спосіб. Єдиною метою перебування в населеному пункті Перечин був переїзд від залізничної станції Перечин до готелю «Перлина Лумшор».
До матеріалів справи не додано жодного доказу вчинення інкримінованого йому правопорушення, а саме в матеріалах відсутні докази того, що він перетинав або здійснив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, у складі групи осіб. Тобто всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП. Та просить закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_3 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП не відносяться до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП), тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , який до зали судових засідань не з'явився, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про день та час розгляду справи, проте на адресу суду ОСОБА_3 подані письмові пояснення по суті інкримінованого йому правопорушення.
Повно та всебічного дослідивши надані матеріали справи, вивчивши подані ОСОБА_3 письмові пояснення, оцінивши докази у даній справі, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП характеризується наявністю умислу.
Об'єктивна сторона вищевказаного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Під час розгляду справи з наданих ОСОБА_3 пояснень та доданих до письмових пояснень документів встановлено, що наміру перетинати державний кордон України ОСОБА_3 не мав, оскільки у нього при собі не було речей, які б свідчили про будь-який намір здійснення протиправних дій, які йому інкримінуються, що також підтверджується протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 05.11.2025 року (а.с.3) та доданими до пояснень ОСОБА_3 документами, з яких вбачається, що останній мав на меті відпочинок в готелі « Перлина Лумшор », перебуваючи на території Закарпатської області, про що свідчать проїзні документи (залізничні квітки) та переписка з адміністрацією готелю. Також судом враховано ті обставини, що ОСОБА_3 на даний час має постійне місце реєстрації та фактичного проживання в Україні за адресою: м.Славутич Київської області; враховуючи наявність у ОСОБА_3 відстрочки від мобілізації, як працівника закладу освіти.
При цьому суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_3 вчинено спробу його перетину та з використанням яких саме засобів.
Водночас, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, у справі відсутні, також речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б вказували на умисел та вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на перетин державного кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять маршруту руху порушника та лінію Державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі відсутні, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на перетин Державного кордону України, що ставиться йому у провину, та такі суду не надано.
Таким чином, приходжу до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі серії ЗхРУ № 011804Е від 05.11.2025 року, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не містять будь-які посилання або інші достовірні відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_3 намагався незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску.
Таким чином, твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_3 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску державного кордону України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах, належними та допустимими доказами не підтверджені, та беззаперечні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_3 до інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, суду не надано.
З наданих суду доказів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_3 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 вищевказаного правопорушення, яке йому інкриміновано.
В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок відсутності в його діях складу такого адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_3 , суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені на основі припущень, що відповідно до ст.62 Конституції України, піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.
Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.
Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.
Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені обставини, викладені у письмових поясненнях ОСОБА_3 обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у цій справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.204-1 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області: Сидоренко Ю. В.