08 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/15092/25
Провадження № 33/820/665/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Прядуна В.Б., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2025 року, -
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4, ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та з урахуванням положень ст.36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
За постановою суду, неповнолітній ОСОБА_1 , 17 травня 2025 року о 01:45 год., керуючи автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Хмельницький по вул. Проскурівській, 83/1 (електроопора №35), на порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху, під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на автомобіль «Audi», номерний знак НОМЕР_2 . В наслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Після цього, неповнолітній ОСОБА_1 , на порушення п. 2.10а Правил дорожнього руху, залишив місце такої дорожньо-транспортної пригоди.
Також, неповнолітній ОСОБА_1 , 17 травня 2025 року о 01:45 год., керуючи автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , в м.Хмельницький по вул. Проскурівській, 83/1 (електроопора №35), на порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «KIA», номерний знак НОМЕР_3 . В наслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Після цього, неповнолітній ОСОБА_1 , на порушення п. 2.10а Правил дорожнього руху, залишив місце такої дорожньо-транспортної пригоди.
Окрім цього, неповнолітній ОСОБА_1 , 17 травня 2025 року о 01:45 год., керуючи автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , в м.Хмельницький по вул. Проскурівській, 71, (електрофора №19, №21), на порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Audi», номерний знак НОМЕР_4 . В наслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
При цьому, за вказаних обставин, неповнолітній ОСОБА_1 , 17 травня 2025 року о 01:45 год., керував автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Хмельницький по вул. Проскурівській, 67, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARLM 0397, тест № 709, результат огляду становить 1,53 проміле, та в подальшому, будучи не згодним з результатом такого огляду, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на підтвердження стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився.
Разом з цим, неповнолітній ОСОБА_1 , 17 травня 2025 року о 01:45 год. в м.Хмельницький по вул. Проскурівській, 67, на порушення п. 2.1а Правил дорожнього руху, керував автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами.
В поданій апеляційній скарзі апелянт просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2025 року скасувати на підставі приписів ст.ст.17, 18 КУпАП та закрити провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не заперечує факту керування ним автомобілем, ні факту відсутності у нього посвідчення водія, ні факту пошкодження ряду транспортних засобів, однак вказує, що діяв в стані крайньої необхідності, адже рятував своє здоров'я та життя, втікав від нападників.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом статті 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.
Відповідно до ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює ні факту керування транспортним засобом в оскаржуваній постанові автомобілем, ні факту відсутності в нього посвідчення водія, ні факту пошкодження ним під час руху декількох транспортних засобів, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Вирішуючи питання за апеляційними вимогами ОСОБА_1 про те, що за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення він діяв у стані крайньої необхідності, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте, визначальним має бути об'єктивний критерій.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та адвокат Прядун В.Б., зазначили, що дії ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом були вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки 17 травня 2025 року біля 02 години по вул. Проскурівській, 83/1, неподалік нічного клубу «Тарантіно», він був підданий нападу групи осіб. Рятуючи життя ОСОБА_1 скористався автомобілем «Фольксваген», на якому намагався втекти і пошкодив декілька транспортних засобів, що були припарковані по вказаній вулиці. Після чого ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями каретою швидкої допомоги було госпіталізовано медичного закладу.
На підтвердження вказаних обставин стороною захисту надано:
- копію витягу з ЄРДР від 03.11.2025;
- копію постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 03.11.2025;
- копією висновку додаткової судово - медичної експертизи №485 від 18.07.2025.
Апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 при обставинах, що склалися, за кермо транспортного засобу сів вимушено з метою збереження власного життя.
Відповідно до положень ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Отже, приймається до уваги та визнається таким, що має важливе значення при вирішенні даної справи те, що ОСОБА_1 діяв виключно у вимушеній ситуації, а саме в стані крайньої необхідності, а також ураховується те, що така дія була вчинена ним виключно в умовах крайньої необхідності, задля збереження свого життя і не могла бути усунута іншими засобами.
Тобто, ОСОБА_1 у зазначеному випадку, виконував функції водія вимушено, перебуваючи у стані крайньої необхідності, а тому, у відповідності до ст.17, 18 КУпАП, не може нести адміністративної відповідальності за дії, які поставлені йому у вину.
Дослідивши обставини вчинення правопорушення, беручи до уваги особу правопорушника та позицію сторони захисту, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4, ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, а саме в той момент, коли ОСОБА_1 зберігав власне життя, а тому у відповідності до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчиненні дії особою у стані крайньої необхідності.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4, ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП скасуванню із закриттям провадження по справі у зв'язку з дією особи у стані крайньої необхідності.
Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4, ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Володимир БАРЧУК