Справа № 243/10222/25
Провадження № 2-а/243/105/2025
08 грудня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Рудь Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бутенко Дмитро Вікторович, до інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Аліфіренка Артема Валерійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 26.10.2025 інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Аліфіренком А.В. винесено постанову серії ЕНА № 6020465, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн. З постановою категорично не згодний, оскільки відповідач відмовився показувати йому відеозапис, де нібито він перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті, але він рухався на автомобілі з дозволеною швидкістю. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки розгляд справи відбувся не за місцем знаходження УПП в Харківській області, яке уповноважено розглядати справу, а безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу. Відповідач розпочав розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, тим самим порушив його права, передбачені ст. 268 КУпАП, якими він не мав можливості скористатися. При накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує ст. 33 КУпАП, чим грубо порушено його процесуальні права. Крім того, вважає дії відповідача незаконними щодо фіксування швидкості на TruCam ТС 001133 з положення «з рук», законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» (стаціонарно). Тому просив суд визнати постанову серії ЕНА № 6020465 від 26.10.2025 протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Бутенко Д.В. у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій вказав, що згідно наданих відповідачем показників маються розбіжності між часом вчинення правопорушення та часом здійснення виміру швидкості за допомогою приладу TruCam, а саме час вчинення правопорушення згідно протоколу становить 13 год. 18 хв. 43 сек., а час фіксування швидкості приладу TruCam вказаний 14 год. 16 хв. В свою чергу, відеозапис з бодікамери працівників поліції починається з 13 години 27 хвилин. Крім того у спірній постанові зазначено місце вчинення правопорушення с. Волохів Яр, траса М03, 574 км., а на фото з приладу TruCam зазначено місце М03 574, не вказано район, область та вулиця або сполучення автошляху. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Вказав, що постанова серії ЕНА № 6020465 від 26.10.2025 є законною, оскільки 26.10.2025 о 13 год. 18 хв. за адресою с. Волохів Яр, траса М03 575 км. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 001133 виявлений рух транспортного засобу Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 105 (сто п'ять) км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 55 (п'ятдесят п'ять) км/год та порушенням пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, отже позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вимірювання швидкості автомобіля Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач було здійснено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 001133, який згідно з інструкцією по експлуатації та свідоцтва про повірку вимірювач можна використовувати у ручному режимі та який конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та, відповідно, може розміщуватись безпосередньо в руках поліцейського при використанні по зовнішньому периметрі дороги для виявлення та фіксування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо перевищень встановлених обмежень швидкості руху транспортними засобами на вуличношляховій мережі. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 року № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 року по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Зазначив, що дії відповідача, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідають чинному законодавству.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
26.10.2025 інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Аліфіренком А.В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 6020465 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 4 ст. 122 у розмірі 1700 грн.
Відповідно до вказаної постанови, що інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam серійний номер ТС 001133 виявлено, що водій транспортного засобу 26.10.2025 о 13 год. 18 хв. с. Волохів Яр траса М03 575 км. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A4 номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю руху 105 км/год. чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с. Волохів Яр траса М03 на 55 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam TC 001133, чим порушив п. 12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 1700 грн.
Згідно п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов'язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності дійсно можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи та вже зазначалося вище, підставою для зупинення транспортного засобу позивача та прийняття оскаржуваної постанови від 26.10.2025 серії ЕНА № 6020465 стало порушення водієм ОСОБА_1 швидкості на 55 км/год, тобто, грубе порушення вимог п.12.4 ПДР України (тобто порушення швидкісного режиму в населених пунктах), що, у свою чергу, є вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у складеній відповідачем постанові чітко вказано серійний номер, а також назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля - TruСам TC 001133.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КпАП України, представником відповідача разом з відзивом на позов надано фото та відеозапис вчиненого адміністративного правопорушення.
На відеозаписі та фото зробленого з приладу TruСам TC 001133, які надані відповідачем, зафіксовано рух автомобілю Audi A4 номерний знак НОМЕР_1 , 26.10.2025 зі швидкістю 105 км/год.
Крім того, з відеозапису з боді камери працівника поліції наданого відповідачем вбачається, що саме позивач перебуває за кермом вищевказаного автомобілю та при спілкуванні з працівником поліції представився та жодним чином не заперечує законність застосування поліцейським приладу вимірювання швидкості руху «TruCam» у ручному режимі.
Вказані представником позивача розбіжності у часі та місці вчинення адміністративного правопорушення зазначеного на фото та відео з приладу TruСам TC 001133 та у постанові про адміністративне правопорушення не спростовують факт керування позивачем вищевказаним транспортним засобом 26.10.2025 о 13 год. 18 хв. с. Волохів Яр траса М03 575 км.
Як вбачається зі свідоцтва ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів» №22-01/32863 від 03.12.2024, чинного на дату вчинення правопорушення, про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 TruCAM II серійний № TC 001133, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.
Правильність реалізації у приладі «TruCam» такого алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCam», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «TruCam».
Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCam» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.
При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача саме таким чином вплинуло на результат вимірювання.
Слід зазначити, що, відповідно до інструкції з використання приладу TruCam LTІ 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.
Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Також, можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання.
Отже, можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Вищевикладене спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCam в ручному режимі.
З відео з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam, зафіксовано перевищення позивачем встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті, чим він порушив Правил дорожнього руху.
При цьому, твердження позивача про дрибіжання на відео, які ставлять під сумнів об'єктивність вимірювання швидкості руху, спростовуються вищевказаним відео.
Відтак, доводи позивача про неправомірність застосування працівниками поліції лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20, TC 001133, суд до уваги не приймає за їх безпідставності.
Суд також вважає безпідставними твердження позивача знаходження приладу TruCam в руках працівника поліції, не встановлення його стаціонарно, що, на думку позивача, суперечить ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", з огляду на наступне.
З досліджених доказів, наданих сторонами, вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
З досліджених доказів, наданих сторонами, вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
При цьому, у даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCam» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини.
При тому, згідно вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Покази приладу TruCam LTI 20/20, TC 001133 оцінюються інспектором, як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що показники приладу TruCam LTI 20/20, TC 001133 є належним допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, підтверджено наданим відповідачем відеозаписом та фото із приладу TruCam LTI 20/20, TC 001133.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Враховуючи вказані вимоги Закону, твердження позивача про те, що відповідач не мав права виносити спірну постанову на місці вчинення правопорушення, а розгляд справи повинен був відбуватись у приміщенні УПП в Харківській області є безпідставними.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята із дотриманням законодавства.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Таким чином, постанова ЕНА № 6020465 від 26.10.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, стягнення накладено в межах санкції ч. 4 ст. 122 КУпАП, отже підстав для її скасування судом не встановлено.
Згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 122, 246, 255, 268, 271-272, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Аліфіренка Артема Валерійовича серії ЕНА № 6020465 від 26 жовтня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 гривень - залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.Г. Пронін