08.12.2025
Справа № 497/2583/25
Провадження № 3/497/823/25
08.12.2025 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
без участі особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовслужбовця, іпс 3 категорії - помічника гранотометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави в/ НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС в Одеській області від 06.12.2013, РНОКПП НОМЕР_3 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.172-15 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В період часу з 13:00 години до 17:00 години 16.09.2025 солдат ОСОБА_1 ніс службу наряді «ОКСТЗ» та несвоєчасно відреагував на виявлений рух авто в бік кордону на камері в районі прикордонного знаку 0764, що призвело до незаконного перетину кордону з України в республіку Молдова невідомими особами, тобто порушив вимоги абз.6 п.п.19 п.5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ № 1261 від 19.10.2015, та як наслідок допустив факт недбалого ставлення до військової служби, відповідальність за яке передбачена 2 ст.172-15 КУпАП.
За даним фактом, 17.09.2025 начальником відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП (надалі - протокол).
В судове засіданні особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не з'явився.
08.12.2025 року від захисника особи відносно, якої складений протокол ОСОБА_3 через «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній просить ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, внаслідок малозначності вчиненого правопорушення, а справу відносно нього закрити з огляду на наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 381897 від 17.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Вказана стаття є бланкетною і з вказаного протоколу вбачається, що особа, яка складала протокол вважає, що ОСОБА_1 порушив Інструкцію про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затверджену Наказом МВС України № 1261 від 19.10.2015.
В той же час в протоколі не зазначено Розділ цієї Інструкції та органу який видав Наказ про затвердження даної Інструкції, а тому встановити об'єктивну сторону не вбачається чіткої можливості. Нормативний документ, зазначений в протоколі неправильно, що по суті вже є підставою для закриття провадження по справі, тому протокол повинен відповідати вимогам , передбачених ст.256 КУпАП, частина першої якої встановлює, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Крім того, до суду не надано відеозапису можливого вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , з якого можна встановити дійсність вчинення діяння, яке зазначено у вказаному протоколі. Протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, але сам по собі, без підтвердження іншими доказами, він не може бути єдиним і беззаперечним доказом вини, оскільки обставини, викладені в ньому, вимагають перевірки та підтвердження іншими належними доказами для уникнення сумнівів у суду.
Разом з тим з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він побачив мельком задню частину автомобіля, але враховуючи “зависання» техніки не відбувається своєчасного отримання інформації, що є наслідком несвоєчасного реагування на затримання порушників державного кордону.
Крім того, ОСОБА_1 пояснює, що встановлений час на ноутбуку був з запізненням на 2 хвилини, а тому запис в журналі не відповідає реальному часу, тобто на його робочому планшеті і ноутбуку є різниця в часі у 2 хвилини. Далі він вказує, що подія відбулася у 15:44 по комп'ютеру , а в журналі записаний час з планшету у 15:46. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово доповідав про несправність техніки.
Сторона захисту звертає увагу, що до суду не надано не відомостей з журналу та інших доказів, однак ОСОБА_1 фактично визнає факт несанкціонованого пропуску автомобіля через кордон але він пояснив, що такий пропуск відбувся не з його вини, а завдяки несправності техніки.
В матеріалах справи відсутній відеозапис, який би міг прояснити, взагалі, чи є подія вказаного правопорушення, відсутні виписки з журналу та скриншоти з ноутбука та планшету для зрівняння, відсутні інші докази на підтвердження даних протоколу та пояснень ОСОБА_1 .
Розуміючи складну ситуацію щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, враховуючи те, що протокол ПдРУ № 381897 від 17.09.2025 не відповідає вимогам ч.1 ст.256 КУпАП, а також обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП), приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_1 , що все ж таки незаконний перетин кордону відбувся, сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, але є підстави застосувати ст. 22 КУпАП України, обмежившись щодо ОСОБА_1 усним зауваженням.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він нічого не приховував та пояснив чому він вчинив правопорушення (пропустив автомобіль, який незаконно перетинав кордон). Фактично визнав вчинення правопорушення та вказав чому його вчинив.
Важливо зазначити, що ОСОБА_1 не зобов'язаний був надавати відносно себе будь-які пояснення. Право на свободу від самовикриття є фундаментальним правом людини, яке не може бути обмежене за жодних обставин (ст. 64 Конституції). Статтею 63 Конституцією встановлено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Право на мовчання також випливає з низки міжнародно-правових актів та визнано рішеннями Європейського суду з прав людини.
ОСОБА_1 не мовчав правдиво та чесно пояснив усі обставини вказаного правопорушення, тобто фактично визнав свою вину. Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не має.
Всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол, суд приходить до наступного висновку, виходячи з таких підстав.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст.172-15 ч. 2 КУпАП України, тобто недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідальність згідно ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого продовжено і на теперішній час.
Відповідно до ст.ст.11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями абз.6 п.п.19 п.5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ №1261 від 19.10.2015 передбачено, що під час виконання завдань оператор комплексу спеціальних технічних засобів зобов'язаний «....своєчасно і в установленому порядку реагувати на сигнали і зміни зображення на моніторах та спрацювань технічних засобів контролю».
Згідно витягу з книги прикордонної служби список особового складу, відрядженого до підрозділу впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) станом на 16 вересня 2025 року вбачається: прізвище ОСОБА_1 , військове звання «солдат», особистий номер 539 (а.с.3).
Відповідно до витягу з книги прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) станом на 15/16 вересня 2025 року розділ 2в Результати виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю вбачається: особистий номер 539, вид нарду, засоби посилення, ділянка служби - ОКСТЗ 5Г, час служби 13:00-17:00 (а.с.4).
З огляду на встановлене, вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні підтверджується, доказами наявними в матеріалах справи, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №381897 від 17.09.2025 (а.с.1);
- письмовими поясненнями особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 від 17.09.2025 року (а.с.2);
- витягом зі списку особового складу, відрядженого до підрозділу книги прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) 16 вересня 2025 (а.с.3);
- витягом з книги прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на 15-16 вересня 2025 (тип Б) (а.с.4);
- відеозаписом, на якому зафіксовано рух транспортного засобу 16.09.2025 року о 15:44 годині (а.с.10);
- копією військового квитка на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7);
- копією паспорту (а.с.8) та РНОКПП (а.с.8 зворотна сторінка) особи, відносно якої складено протокол;
-витягом з реєстру територіальної громади про адресу реєстрації ОСОБА_1 (а.с.9).
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Разом з цим, з пояснень особи відносно, якої складено протокол ОСОБА_1 вбачається, що « … він побачив мельком задню частину автомобіля, але враховуючи “зависання» техніки не відбувається своєчасного отримання інформації, що є наслідком несвоєчасного реагування на затримання порушників державного кордону».
Крім того, ОСОБА_1 пояснює, що встановлений час на ноутбуку був з запізненням на 2 хвилини, а тому запис в журналі не відповідає реальному часу, тобто на його робочому планшеті і ноутбуку є різниця в часі у 2 хвилини. Далі він вказує, що подія відбулася о 15:44 по комп'ютеру , а в журналі записаний час з планшету у 15:46. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово доповідав про несправність техніки».
З огляду на долучені до матеріалів справи докази, та встановлено факту недбалого ставлення військової службової особи, а саме ОСОБА_1 до військової служби вчинене в умовах особливого періоду:
- не встановлено, що саме через недбалість ОСОБА_1 настали відповідні наслідки, адже доказів такого надано суду не було;
- не встановлено осіб, які перетнули кордон та не підтверджено з якої саме ділянки цей перетин було проведено,
- ОСОБА_1 був забезпечений неналежними технічними засобами для належного виконання, покладених на нього обов'язків під час перебування в прикордонному наряді 16.09.2025 року. З його пояснень також вбачається, що останній неодноразово звертався до керівництва з приводу несправності камер спостереження у затримці часу передавання інформації, однак відповідей так і не отримав.
Суд погоджується з доводами сторони захисту з тим, що до суду не надано не відомостей з журналу та інших доказів. ОСОБА_1 фактично визнає факт несанкціонованого пропуску автомобіля через кордон, але він пояснив, що такий пропуск відбувся не з його вини, а в зв'язку несправністю техніки, відсутні виписки з журналу та скриншоти з ноутбука та планшету для зрівняння, відсутні інші докази на підтвердження даних протоколу та пояснень ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявний відеозапис, з якого чітко вбачається затримка відліку часу в 2 хв, що подія відбулася у 15:44 по комп'ютеру, а в журналі записаний час з планшету у 15:46.
Судом під час з'ясування обставин щодо недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину, адже військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.
Разом з цим, суд переконався, що військовослужбовець ОСОБА_1 перебував у таких умовах, за яких не мав фактичної можливості здійснювати належно свої службові (посадові) обов'язки. Що не звільняє останнього від відповідальності.
На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
У відповідності до вимог ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд не уповноважений перебирати цей обов'язок на себе.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що посадовою особою, яка склала протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не має.
Згідно із ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Приписами статті 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи вищенаведене, а також особу ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності вперше, визнання ним вини та щире розкаяння у вчиненому правопорушенні, надання ним правдивих пояснень, те, що його дії суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна та не мало місце жодної істотної шкоди та негативних наслідків, а також відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та застосувати ст. 22 КУпАП України, обмежившись щодо нього усним зауваженням.
Відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення не накладається, суд не вирішує питання про стягнення судового збору.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. ч.2 ст.172-15, 247 ч.1 п.1. п.7, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд -
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: С.В.Кодінцева