Справа № 677/2039/25
Провадження № 2-а/677/64/25
05.12.2025 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Шовкуна В.О.,
з участю секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,
розглянули у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначає про те, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Військово-облікові дані оновив вчасно.
Позивач ОСОБА_2 з 11.06.2021 року по 14.05.2024 року проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Після звільнення з військової служби був зарахований до оперативного резерву першої черги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Після звільнення з військової служби отримав мобілізаційне розпорядження з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 09.07.2025 року.
З 25.06.2025 року по 30.06.2025 року перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря- отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки КНП "Красилівська багатопрофільна лікарня" після хірургічної процедури інтраназальна максилярна антростомія, одностороння.
Відповідно до записів у виписці № 3760 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 після хірургічної процедури йому було рекомендовано продовжити подальше лікування амбулаторно та нагляд у ЛОР лікаря, шви зняти через 1 місяць, проводити лікувальні процедури, уникати фізичних навантажень протягом 1 місяця. У разі виникнення кровотечі звертатися до ЛОР лікаря. 30.07.2025 року ОСОБА_1 було знято шви.
03.07.2025 року ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога, де йому було поставлено діагноз Гострий верхньощелепний синусит та призначене лікування.
31.07.2025 року ОСОБА_1 звертався до лікаря-невролога, де встановлено діагноз остеохондроз хребта та призначене лікування.
Після закінчення лікування 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому стало відомо про те, що він перебуває у розшуку.
09 вересня 2025 року оператором відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , а саме: встановлено, що ОСОБА_1 перебував у розшуку з зв'язку з тим, що не прибув 09.07.2025 року на 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/1/366, причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абз.3 п.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абз.2 ч.1 ст.22 Закону України "про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пп. 2 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року "Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів". У поясненнях до протоколу ОСОБА_1 вказав, що не з'явився по розпорядженню у зв'язку з тим, що перебував на лікуванні.
31.10.2025 року від адвоката Лукіянчук О.М. Новзі С.В. стало відомо про те, що 23 вересня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 15507 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП.
У постанові № 15507 зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1026 від 09.09.2025 року про те, що 09.09.2025 року о 15:30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 перебував у розшуку у зв'язку з тим, що не прибув 09.07.2025рокуна 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці № 4/06/552 згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/1366 від 30.06.2025 року, виданого на міського голову м. Красилів, що підтверджується відомостями про повістку, причин неявки не повідомив, порушив вимоги абз.3 п.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пп. 2 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року "Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.
На позивача ОСОБА_1 постановою № 15507 від 23.09.2025 року накладено штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
У постанові № 15507 від 23.09.2025 року вказано, що вона може бути оскаржена відповідно до статей 287-289 КУпАП у вищому органі або у міському (районному) суді протягом 10 днів з дня її винесення, постанова набирає законної сили 03.10.2025 року після закінчення строків на її оскарження.
Постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 № 15507 від 23.09.2025 року не містить інформацію про дату її отримання позивачем.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що копію постанови № 15507 не отримував, присутнім під час розгляду адміністративної справи не був.
Позивач не мав умислу на порушення законодавства про оборону та мобілізацію. Позивачу ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою, але прибути він не міг оскільки знаходився на амбулаторному лікуванні, його мати ОСОБА_4 особисто зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_3 та надала довідку, видану КНП "Красилівська багатопрофільна лікарня" про те, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні і тому не може з'явитися за повісткою.
У зв'язку з викладеним, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову № 15507 від 23.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення на позивача у розмірі 17000 грн. 00 коп. Справу закрити.
Позивач та представник у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлені належним чином, надали письмовий відзив, в якому зазначили про те, що вони відносно позовних вимог заперечують з наступних підстав. ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації але ухиляється відвиконання свого обов'язку. 30.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено розпорядження № 1/1/366 з вимогою здійснити оповіщення призовників та військовозобов'язаних про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Серед інших, вказаним розпорядженням зобов'язано сповістити ОСОБА_1 про необхідність прибуття 09.07.2025 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до розписки від 04.07.2025 року ОСОБА_1 повістку про виклик отримав про що свідчить його підпис на розписці. Вказаний факт у позові позивачем не оспорюється, отже не підлягає доказуванню. В порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та п. 2 ч. 1 дод. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач у встановлений у виклику день і час не з'явився. Про причини неприбуття за повісткою не повідомив. До складання протоколу позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 і в інший строк передбачений законом. Будь- які заяви ОСОБА_1 щодо наявності поважних причин неприбуття за викликом до відповідача не надходили. Не наведені такі докази і у позові. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» регламентовано, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. 09.09.2025 року у зв'язку з неприбуттям за викликом відносно позивача був складений протокол № 15507 про адміністративне правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно пояснень позивача за повісткою він не прибув, бо перебував на лікуванні. Проте, жодних доказів такого перебування до винесення постанови позивач відповідачу не надав. Постановою № 15507 від 23.09.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підтверджений, розпорядженням про оповіщення, розпискою, протоколом та постановою у справі про адміністративне правопорушення.
Про день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач був повідомлений про що свідчить його підпис у протоколі. Будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи або надання доказів до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.
Враховуючи викладене, повістка позивачу була надіслана у передбачений нормативно-правовими актами спосіб за його зареєстрованою адресою проживання та відповідач не може нести негативні наслідки щодо своєї роботи у зв'язку з тим, що військовозобов'язаний неналежно скористувався своїми правами, зокрема щодо подання доказів, під час розгляду справи щодо вчиненого ним адміністративного правопорушення. Протиправність дій відповідача у даному випадку відсутня, бо відсутність доказів поважності причин неприбуття військовозобов'язаного придатного до несення військової служби за викликом є підставою для реалізації органом військового управління своїх повноважень щодо притягнення особи до відповідальності.
Законом чітко визначені поважні причини неможливості прибути за викликом незалежно від органу військового управління і жодна з них позивачем не наведена у позові, не підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Беручи до уваги той факт, що позивача повідомлено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом спосіб за визначеною ним адресою проживання та враховуючи що, позивачем не наведено у позові поважності причин не прибуття за повісткою у визначеній у ній або встановлений законом строк, підстави для скасування постанови № 15507 від 09.09.2025 року відсутні.
Представником позивача на адресу суду також надано письмова відповідь на відзив, згідно якої представник посилається на наступне. 20 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" по справі № 677/2039/25 представником позивача було отримано відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відзиві відповідач зазначає про те, що будь-які заяви ОСОБА_1 щодо наявності поважних причин неприбуття за викликом до відповідача не надходили. Вказане твердження спростовується наступним:
26 вересня 2025 року представником було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит № 69 в якому вона просила повідомити її чи було встановлено/виявлено уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 будь-які порушення правил військового обліку зі сторони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації якого АДРЕСА_1 .
02 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих. № 4/4563 адвокату надано відповідь про те, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 , а саме: - неприбуття за повісткою після закінчення лікарняного, в якому не було встановлення строків перебування. 09.09.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо гр. ОСОБА_1 , копія протоколу була надана резервісту в руки під особистий підпис, про місце, дату і час розгляду був проінформований під особистий підпис, станом на 02.10.2025 року протокол знаходиться на винесенні постанови в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.10.2025 року на адвокатський запит № 69 вказує на те, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 були інформація та наявні медичні документи, які означені ними як лікарняний, в якому не вказано строку перебування, і ІНФОРМАЦІЯ_3 був проінформований про те, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні станом на день виклику, вказаний у повістці. Окрім того, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит № 69 вказане встановлене працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 правопорушення - неприбуття за повісткою після закінчення лікарняного, в якому не було встановлення строків перебування, а в протоколі про адміністративне правопорушення від 09.09.2025року № 1026, який було складено працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказане адміністративного правопорушення: не прибуття ОСОБА_1 по повістці на 09:00 год. 09.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці № 0 згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/1/366, причин неявки не повідомив.
Тобто, суть правопорушення, вказаного у протоколі, а в послідуючому в оскаржуваній постанові, і у відповіді на адвокатський запит, відрізняються.
У протоколі від 09.09.2025 року позивач ОСОБА_1 надав пояснення, де вказав, що не міг з'явитися по повістці у зв'язку із перебуванням на лікуванні.
Посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До відзиву на позовну заяву відповідачем надано копію розпорядження № 1/1/366 від 30.03.2025 року та копію розписки про отримання повістки ОСОБА_1 , у яких також містяться розбіжності: У копії розпорядження № 1/1/366 від 30.06.2025 року вказано міському голові м.Красилів на виконання Конституції України, Законів України "Про оборону України", "Про військовий обов'язок та військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з метою звірки військово-облікових даних здійснити оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити їх прибуття 09.07.2025 року на 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 згідно списку, де п.11 значиться ОСОБА_1 .
У копії розписки за підписом ОСОБА_1 в отриманні повістки № 4/06/552 на ім'я ОСОБА_1 вказано, що 04.07.2025 року ОСОБА_1 отримав повістку про виклик для проходження військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 липня 2025 року на 09:00 год.
Отже, мета виклику позивача ОСОБА_1 не визначена чітко, так як і не вказана відповідачем у запереченні, та не підтверджена наданими відповідачем доказами.
Суд, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши додані до них докази, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1026 про адміністративне правопорушення від 09.09.2025 року оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_5 встановлено, що 09.09.2025 року о 15 год. 30 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 , 1998 року народження, перебував у розшуку, у зв'язку із тим, що не прибув 09.07.2025 року на 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці № 0, згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/1/336, що підтверджується відомостями про повістку, причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 п. 1 дод. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі маються письмові пояснення позивача про те, що не прибув по розпорядженню, оскільки перебував на лікарняному.
Згідно постанови № 15507 від 23.09.2025 року на гр. ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Відповідно до військово-облікового документу позивачем ОСОБА_1 дані уточнено вчасно, медичний огляд пройдено.
Суду надано письмові докази стосовно того, що позивач в період з 25.06.2025 року по 31.07.2025 р. перебував на лікуванні. Про даний факт повідомлено відповідача, що вбачається з наданих письмових матеріалів справи, які долучені до справи.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідні районні(міські)територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, -за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП визначено, що: (ч. 1 статті) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» регламентовано, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами не прибуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття за повісткою, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує 7 днів. Натомість, суду такого підтвердження не надано. Згідно розпорядження № 1/1/366 перелік осіб необхідно повідомити (в тому числі і позивача) для звірки військово-облікових даних, а не для проходження ВЛК. Копію самої повістки суду не надано, надана розписка про виклик позивача до ТЦК та СП на ту ж дату, яка зазначена в розпорядженні № 1/1/366. Перебування позивача на лікарняному підтверджується наданими суду письмовими доказами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно ст. 72 КУпАП доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відносно правопорушення, вказаного у протоколі, щодо неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 09.07.2025 року суд зазначає про наступне.
Як зазначено у протоколі, 09.07.2025 р. ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці № 0 згідно розпорядження.
Однак, саме розпорядження і повістка мають протиріччя, крім того позивач в цей час перебував на лікарняному, про що було повідомлено посадових осіб відповідача по справі, однак при прийнятті рішення по суті даний факт не було взято до уваги.
Крім того, суд зазначає про те, що позивач офіційно та вчасно оновив свої облікові дані, (докази долучені до матеріалів справи), тобто не логічно, щоб позивач по справі умисно ухилився від явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також суд звертає увагу, на те, що викладені обставини в оскаржуваній постанові не відповідають встановленим обставинам, згідно протоколу № 1026 від 09.09.2025 року на підставі якого і було винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необхідність скасування оскаржуваної постанови і закриття справи.
Тому, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 15507 від 23.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень, слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Що стосується судових витрат по справі, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовної вимоги ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що судові витрати належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 247, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 15507, винесену 23 вересня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Суддя: