Номер провадження: 22-ц/813/1921/25
Справа № 947/35585/21
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
20.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів:Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року,
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ майна, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою
Короткий зміст вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про виділ майна, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що згідно з розпорядженням № 12 від 24.12.1998 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,, ОСОБА_9 , ОСОБА_3 передано у спільну часткову власність домоволодіння, загальною площею 178,7 кв.м, вартістю 32 грн 13 коп, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі даного розпорядження, 24.12.2008 року Акціонерною рибопромисловою компанією «Антарктика» видано свідоцтво про право власності.
У 2002 році ОСОБА_6 , який володів 1/5 часткою у вищевказаному домоволодінні помер та після його смерті спадщину прийняла ОСОБА_9 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Підгірняк О.А. 12.11.2002 року, зареєстроване у реєстрі № 4-2414.
У 2005 році ОСОБА_7 , яка володіла 1/5 частки домоволодіння подарувала належну їй частку своїй диньці - ОСОБА_10 . Відповідний договір дарування посвідчений Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 01.03.2005 рок, реєстровий № 1-683.
В липні 2017 року позивач зверталася до інших співвласників з проханням надати їй дозвіл на виділ належної їй частки у спільній частковій власності та ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 підписали заяви, за якими надали згоду на такий виділ,на підставі чого за заявою та поданими ОСОБА_11 документами державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. 31.08.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, на житловий будинок загальною площею 83,1 кв.м.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.04.2019 року відновлено право спільної часткової власності ОСОБА_9 , яке існувало до порушення її права власності як співвласника нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М., індексний номер 36857069 від 31.08.2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , яка володіла 2/5 частинами домоволодіння та частка якої підлягала розподілу між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , у зв'язку і чим кожен отримав право на 2/15 частки вказаного будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 не встигнувши отримати свідоцтво про право на спадщину, померла ОСОБА_7 , залишивши заповіт за яким єдиною спадкоємицею була позивач.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2021 року визнано за ОСОБА_14 право власності на 2/15 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що складається в цілому з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 178,7 кв.м, житловою площею 57 кв.м, та надвірних споруд: «Б» - сарай, «В» - гараж, «Г» - сарай, «Д» - гараж, «Е» - літня кухня, «З» - гараж, «И» - сарай, 1-8 - огорожа, І - мостіння, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1928564851101, що розташовані на земельній ділянці площею 761 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
Позивач зауважувала, що на момент подання позову частка ОСОБА_15 становить 1/3, при цьому сторони не досягли домовленості щодо проведення виділу належної позивачу частки, у зв'язку з чим ОСОБА_16 змушена порушувати питання про виділ відповідної частки шляхом звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, позивач просив суд: виділити у власність ОСОБА_17 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, згідно висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, з присвоєнням новому об'єкту окремої адреси;
- визнати за ОСОБА_11 право власності на частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, згідно висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, з присвоєнням новому об'єкту окремої адреси;
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_17 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м;
- встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , площею 761 кв.м згідно висновку проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи;
Короткий зміст судових рішень
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 20 червня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 25.09.2024 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділ майна, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, задовольнив.
Виділив у власність ОСОБА_4 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м, з відступом від її ідеальної частки, відповідно до висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи №05/22, складеного 10.10.2023 року судовим експертом Рапачем Костянтином Васильовичем, з присвоєнням новому об'єкту окремої адреси.
Визнав за ОСОБА_14 право власності на частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м, з відступом від її ідеальної частки, відповідно до висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи №05/22, складеного 10.10.2023 року судовим експертом Рапачем Костянтином Васильовичем, а саме частка ОСОБА_4 складається з: а2 - 1-1 - коридор площею 2,4 кв.м; А - 1-2 - коридор, площею 4,0 кв.м; А - 1-3 -житлова площею 10,8 кв.м; а1 - 1-4 - кухня площею 6,4 кв.м; а1 - 1-5 санвузол площею 4,8 кв.м; а1 - 1-6 кухня площею 12,2 кв.м; 3-1 - мансардне приміщення площею 23,7 кв.м.; 3-2 - мансардне приміщення площею 11,2 кв.м; 3-3 - комора площею 7,6 кв.м.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м.
Встановив порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , площею 761 кв.м відповідно до висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи №05/22, складеного 10.10.2023 року судовим експертом Рапачем Костянтином Васильовичем.
Стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 60224,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір щодо належності частин домоволодіння та порядку користування земельною ділянкою. Сторони категорично не погоджуються на пропозиції один одного та мають напружені відносини протягом тривалого часу.
Суд першої інстанції дослідивши як запропоновані судовим експертом Рапачем К.В., так і судовим експертом Скибінською Т.М. варіанти розподілу спільної часткової власності та варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, вважав, що найкраще інтересам обох сторін буде сприяти такий варіант поділу, при якому взаємодія та будь-яке спілкування колишніх співвласників зведеться до мінімуму. Суд зазначив, що всі запропоновані експертом ОСОБА_18 варіанти мають пропозиції щодо встановлення земельних сервітутів та/або територію спільного користування, тому прийняв за основу для розподілу спільного часткового майна варіант, визначений у висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складеному судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року №05/22.
Суд зазначив, що висновок експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року №05/22, передбачає грошову компенсацію іншим співвласникам в розмірі 60224,00 грн., тому дійшов висновку про те, що вказана сума підлягає стягненню з позивача ОСОБА_17 на користь відповідачів.
Щодо проведення стягнення компенсації, то суд зазначив, що це стадія виконання судового рішення та проводиться за узгодженням зі сторонами справи в передбачений законодавством спосіб.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким виділити у власність ОСОБА_19 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м., яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, згідно третього варіанту розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_2 , між співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , запропонованому у висновку земельно-технічної експертизи, складеної 31.01.2023 року експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінською Т.М., а саме: ОСОБА_19 виділити частину житлового будинку літ. «А», в складі наступних приміщень: № 1-1 - коридор, площею 2,4 кв.м.; № 1-2 - коридор, площею 4,0 кв.м.; № 1-3 - житлова, площею 10,8 кв.м.; № 1-4 - кухня, площею 6,4 кв.м.; № 1-5 - санвузол, площею 4,8 кв.м.; № 1-6 - кухня, площею 12,2 кв.м.; № 3-1 -мансардне приміщення, площею 23,7 кв.м.; льох, площею 7,3 кв.м.; сходи, сарай літ. «Б», гараж літ. «З».
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділити частину житлового будинку літ. «А», в складі наступних приміщень: № 2-1 - коридор, площею 5,1 кв.м.; № 2-2 - кухня, площею 11,7 кв.м.; № 2-3 - санвузол, площею 5,5 кв.м.; № 2-4 - житлова, площею 9,6 кв.м.; № 2-5 - житлова, площею 15,3 кв.м.; № 2-6 - житлова, площею 21,3 кв.м.; № 3-2 - мансардне приміщення, площею 11,2 кв.м.; № 3-5 - мансардне приміщення, площею 14,2 кв.м.; навіс літ. «а4», льох площею 3,5 кв.м; ганок, площею 1,2 кв.м.; гараж літ. «В»; сарай літ. «Г»; гараж літ. «Д»; літню кухню літ. «Е».
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_20 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м. Встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до першого варіанту порядку користування земельною ділянкою, запропонованого до третього варіанту розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у висновку експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, складеного 31.01.2023 року експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінською Т.М.; вирішити питання про розподіл судових витрат.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниками зауважено, що ОСОБА_16 , звертаючись до суду із позовом майнового характеру, в порушення положень ст. 175, 175 ЦПК України, не зазначила в позовній заяві відомості про ціну позову та в подальшому не виконала вимоги щодо сплати судового збору, зауважуючи, про наявність у висновку судового експерта Рапача К.В. розрахунку вартості 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 924103,0 грн, а також вартості земельної ділянки, загальною площею 7,61 сотки, що складає 4148703,0 грн.
Скаржниками стверджується, що висновок судового експерта Рапача К.В. від 10.10.2023 року № 05/22, який взято за основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не є належним та допустимим доказом в даній справі, з огляду на допущені судовим експертом порушення під час проведення експертизи, а саме:
- у висновку судового експерта відсутнє обстеження часток житлового будинку ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , їх технічна характеристика, висновку щодо новоутворених об'єктів нерухомого майна;
- відсутня інформація на підставі яких правовстановлюючих документів належать частки житлового будинку сторонам по справі на час проведення експертизи та відсутні відомості щодо фактичного користування житловим будинком; судовим експертом не проводилося дослідження часток співвласників житлового будинку, у зв'язку із чим поза увагою залишилися відомості щодо фактичного користування співвласниками житловим будинком.
Апеляційна скарга мотивована використанням судовим експертом нормативних актів, які втратили свою чинність, а саме: наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773; наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041. Скаржниками зауважується, що оновлений нормативний акт - Порядок проведення технічної інвентаризації, затверджений постановою КМУ від 12 травня 2023 року № 448 судовим експертом Рапач К.В. взагалі не був застосований, та висновки до яких дійшов експерт суперечать даному нормативному акту.
При проведенні дослідження топографо-геодезичні роботи, які виконуються фахівцями-землевпорядниками з використанням відповідного обладнання та бази даних, технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, не проводились.
Скаржниками стверджується, що висновок судового експерта № 05/22 від 10.10.2023 року не відповідає вимогам законодавства, а тому належним та допустимим доказом в даній справі є саме висновок експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, складений 31.01.2023 року.
Застосування судом першої інстанції у якості матеріально-правового обґрунтування положення ст. 364 ЦК України не відповідає суті задоволеної вимоги ОСОБА_17 про визнання права власності на частку житлового будинку, оскільки головним критерієм поділу майна як об'єкта спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦПК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.07.2024 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено ОСОБА_10 її право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження адвокатом Логовським Віталієм Віталійовичем, який діє від імені ОСОБА_17 , отримано 19.09.2024 року в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано у відповідності до положень п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.
ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримала 10.10.2024 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_16 , від імені якої діє адвокат Логовський В.В., зазначає, що на момент звернення із позовом до суду першої інстанції визначити точну вартість нерухомого майна, що є предметом позову, не було можливим, та в подальшому вимоги ухвали суду першої інстанції щодо доплати судового збору останньою було виконано в повному обсязі. У відзиві також стверджується, що обстеження житлового будинку було проведено судовим експертом за участю відповідачів по справі та в їх присутності, при цьому відповідачами протягом всього періоду перебування справи в суді першої інстанції не заперечувався факт того, що позивачці належить 1/3 ідеальна частка, а відповідачам - 2/3 частки спірного домоволодіння, та зауважено, що порядок користування спірним домоволодінням, відображений у висновку експерта ОСОБА_18 абсолютно не відповідає фактичному, про що зауважено позивачем ще в суді першої інстанції.
Вказує, що положення ст. 56 Закону України «Про землеустрій», на які посилаються скаржники в апеляційній скарзі, регулює питання поділу вже сформованих земельних ділянок, щодо яких власник або землекористувач, який має зареєстровані речові права на відповідну земельну ділянку, прийняв рішення про її поділ. Однак, станом на момент розгляду даної справи жоден зі співвласників свої права на спірну земельну ділянку не оформив, а тому відповідно положення даної статті не поширюються на правовідносини сторін у даній справі.
В судовому засіданні 09.10.2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи акт фактичного користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_16 про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у відповідності до положень ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Адвокат Кукало Олена Миколаївна, яка діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та адвокат Логовський В.В., який діє від імені ОСОБА_17 , судові повістки отримали 10.10.2025 року в електронних кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Від адвоката Кукало Олени Миколаївни, яка діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та адвоката Логовського В.В., який діє від імені ОСОБА_17 , на адресу апеляційного суду надійшли заяви про розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір щодо належності частин домоволодіння та порядку користування земельною ділянкою. Сторони категорично не погоджуються на пропозиції один одного та мають напружені відносини протягом тривалого часу.
Суд першої інстанції дослідивши як запропоновані судовим експертом Рапачем К.В., так і судовим експертом Скибінською Т.М. варіанти розподілу спільної часткової власності та варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, вважав, що найкраще інтересам обох сторін буде сприяти такий варіант поділу, при якому взаємодія та будь-яке спілкування колишніх співвласників зведеться до мінімуму. Суд зазначив, що всі запропоновані експертом ОСОБА_18 варіанти мають пропозиції щодо встановлення земельних сервітутів та/або територію спільного користування, тому прийняв за основу для розподілу спільного часткового майна варіант, визначений у висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складеному судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року №05/22.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25), зазначила наступне:
«У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.
У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України».
«Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку».
Згідно з положеннями статті 120 ЗК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/6888/15, від 05 лютого 2020 року у справі № 497/1137/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 489/2029/17, від 03 листопада 2020 року у справі № 653/1760/16, від 30 листопада 2022 року у справі № 520/3556/16.
Судом першої інстанції встановлено, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належало на праві спільної часткової власності: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 в рівних частках, згідно свідоцтва про право власності на житло від 24.12.1998 року посвідченого Акціонерною рибопромисловою компанією «Антарктика».
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , після смерті якого належну йому 1/5 частку домоволодіння успадкувала ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.
01.03.2025 року ОСОБА_7 подарувала належну їй 1/5 частину домоволодіння ОСОБА_19 , що підтверджується копією договору дарування частини житлового будинку, посвідченого нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А.
02.08.2017 року ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 надали заяви, якими надали згоду ОСОБА_19 на виділ належної їй частки у праві спільної часткової власності, на підставі чого за заявою та поданими ОСОБА_11 документами державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. 31.08.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, на житловий будинок загальною площею 83,1 кв.м.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.04.2019 року відновлено право спільної часткової власності ОСОБА_9 , яке існувало до порушення її права власності як співвласника нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М., індексний номер 36857069 від 31.08.2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.05.2020 року.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25.08.2020 року.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2021 року визнано за ОСОБА_14 право власності на 2/15 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що складається в цілому з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 178,7 кв.м., житловою площею 57 кв.м., та надвірних споруд: «Б» - сарай, «В» - гараж, «Г» - сарай, «Д» - гараж, «Е» - літня кухня, «З» - гараж, «И» - сарай, 1-8 - огорожа, І - мостіння, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1928564851101, що розташовані на земельній ділянці площею 761 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції встановив, що коло співвласників вказаного домоволодіння частково змінювалось та на час звернення позивача до суду співвласниками домоволодіння є: позивач ОСОБА_1 , якій належить 1/3 (1/5+2/15) частка на підставі договору дарування, посвідченого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 01.03.2005 року за реєстровим №1-683 та заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2021 року; відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які спільно володіють іншою частиною, що складає 2/3 частки спірного домоволодіння.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 09.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 право власності зареєстроване: - 02.11.2021 року на 2/15 частки за ОСОБА_14 ; - 03.10.2019 року на 1/5 за ОСОБА_9 ; - 27.09.2019 року на 1/5 за ОСОБА_9 ; - 03.12.2004 року на 1/5 за ОСОБА_9 ; - 20.01.2005 року на 1/5 за ОСОБА_3 ; - 20.01.2005 року на 1/5 за ОСОБА_9 ; - 11.08.2005 року на 1/5 за ОСОБА_14 .
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_22 просила виділити їй у власність та визнати право власності на частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м, згідно висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи. Припинити право спільної часткової власності та встановити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Положеннями ч. 1, 4 ст. 103 ЦПК України визначено, що судом призначається експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (ч. 1, 5 ст. 104 ЦПК України).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2022 року клопотання адвоката Логовського В.В., який діє в інтересах ОСОБА_17 , про призначення у справі експертизи задоволено. Призначено будівельно-технічну, оціночно-будівельну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:
1) чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити у власність ОСОБА_17 1/3 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м?
2) які є варіанти виділу у власність ОСОБА_17 1/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м. (з наданням у разі необхідності пропозицій щодо переобладнання об'єктів, залишення їх частин у спільній власності, а також визначення грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну)?
3) які є варіанти порядку користування земельною ділянкою, площею 761 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням ідеальних часток всіх співвласників?
4) якою є ринкова вартість 1/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м?
Зобов'язано сторін не перешкоджати експерту у доступі до об'єкта дослідження.
Проведення експертизи доручено судовому експерту Рапачу Костянтину Васильовичу, попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Надано згоду на залучення експертом у разі потреби сертифікованого інженера-геодезиста для проведення комплексу топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Із матеріалів справи вбачається, що 10.02.2022 року в судовому засідання під час вирішення клопотання адвоката Логовського В.В., який діє в інтересах ОСОБА_17 , про призначення експертизи участь приймав представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Згода О.О.,3 який не заперечував проти призначення експертизи та її доручення судовому експерту Рапачу К.В.
19.10.2023 року на адресу суду надійшов висновок експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року № 05/22 на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2022 року.
У висновку експертом зазначено, що виходячи з проведеного дослідження документів, враховуючи місце розташування житлового будинку та господарських будівель на земельній ділянці, конструктивно-планувальне рішення житлового будинку літ. «А», а також вимоги нормативно-технічних актів, встановлено, що технічно можливо виділити в натурі 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_23 , з відступом від її ідеальної частки.
Зазначений варіант розподілу передбачає виділ, за кожним із співвласників, ізольовані частини житлового будинку в складі житлових і підсобних приміщень, виходячи з експертної практики, що склалася, з урахуванням необхідності забезпечення безперешкодного доступу до несучих конструкцій перекриття, мансардний поверх ділиться співвісно розподілу першого поверху. Грошова компенсація другому співвласнику складає 60224,00 грн.
Аналізуючи розташування будівель та споруд на спірній земельній ділянці, враховуючи нормативні вимоги у будівництві, встановлено, що надати варіант порядку користування ОСОБА_19 виділяється земельна ділянка згідно частки у праві власності 1/3, площею 255,7 кв.м - технічно можливо.
ОСОБА_24 з часткою 1/3, пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 255,7 кв.м. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з часткою 2/3, пропонується виділити в користування земельну ділянку площею 511,3 кв.м. Опис меж земельних ділянок та графічно відображений варіант порядку користування земельною ділянкою наведені у висновку експерта.
У висновку експерта зазначено, що експертиза проводилася з призупиненням у зв'язку із неодноразовим направленням судовим експертом клопотання про забезпечення доступу до об'єкта дослідження, доступ до якого надано 19.09.2022 року в присутності сторін по справі. При цьому, зазначено, що при проведені даної експертизи у справі № 947/27702/19 була виконана геодезична зйомка, на використання якої листом судді Васильків О.В. вих. № 3490 від 23.09.2022 року надано дозвіл. На підтвердження наведеного, в матеріалах справи наявні клопотання судового експерта Рапач К.В. про забезпечення доступу до об'єкта дослідження від 28.07.2022 року та від 09.09.2022 року, в тому числі й для проведення геодезичної зйомки.
З висновку експерта також вбачається проведення судовим експертом фотофіксації об'єкту обстеження, фотознімки долучено до висновку, дата на яких відповідає зазначеній у висновку даті проведення дослідження - 19.09.2022 року. З наведеного вбачається, що судовим експертом здійснювався виїзд до об'єкту та здійснено дослідження даного об'єкту, при цьому за участю відповідачів по справі, із застосуванням фотофіксації та проведення геодезичної зйомки об'єкта дослідження, що свідчить про здійснення експертом обстеження об'єкту дослідження, з використанням засобів вимірювальної техніки тощо для встановлення його складу, фактичної площі, об'єкту, технічного стану тощо, в присутності власників даного домоволодіння,
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про відсутність у висновку обстеження часток житлового будинку ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , відхиляються апеляційним судом.
У висновку експерта від 10.10.2023 року № 05/22 міститься зазначення щодо характеристики та опису домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , із зазначенням назви будівель, приміщень і споруд, їх площі, вартості, в тому числі й відомостей щодо часток співвласників.
На а.с. 23 висновку експерта наявне графічне відображення запропонованого варіанту виділу частки житлового будинку, яка належить ОСОБА_19 , з якого вбачається відображення, які саме приміщення даного домоволодіння залишаються у користуванні відповідачів по справі, із зазначенням їх характеристик.
Із матеріалів справи вбачається, що 24.11.2023 року після отримання судом першої інстанції висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року № 05/22, представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Згода О.О. надано до суду висновок експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 31.01.2023 року.
У висновку експерта зазначено, що 29.08.2022 року до ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінської С.С.» від ОСОБА_5 надійшла заява про проведення експертного дослідження домоволодіння і земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 для подання до Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 947/35585/21. Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання неправдивого висновку експерт обізнаний.
Зазначені обставини свідчать про те, ОСОБА_5 звернулась до ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінської С.С.» із заявою про проведення експертного дослідження домоволодіння і земельної ділянки після постановлення судом першої інстанції ухвали від 10.02.2022 року про призначення будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи.
Судом першої інстанції досліджено висновок експерта №038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи для подання до Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №947/35585/21, складений 31.01.2023 року експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.».
Відповідно до вказаного висновку, виходячи з проведеного дослідження наданих замовником документів та результатів візуального огляду домоволодіння та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 , враховуючи конструктивне та об'ємно-планувальне рішення житлового будинку літ. «А», існуючу забудову земельної ділянки, а також фактично складений порядок користування ними між співвласниками, експерт пропонує: чотири варіанти розподілу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, між співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , з відхиленням від їх ідеальних часток, з проведенням робіт по переплануванню, з визначенням розміру грошової компенсації по ринковій вартості співвласнику (співвласникам), частка якого після поділу зменшилась; сім варіантів порядку користування земельною ділянкою, розташованою між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 у відповідності до їх ідеальних часток.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що всі запропоновані судовим експертом Скибінською Т.М. варіанти розподілу домоволодіння та порядку користування земельною ділянкою містять пропозиції щодо встановлення земельних сервітутів та/або територію спільного користування.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку як висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року № 05/22, так і висновку експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, складеного 31.01.2023 року експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.».
Правильним є висновок суду першої інстанції, що найкраще інтересам обох сторін буде сприяти такий варіант поділу, при якому взаємодія та будь-яке спілкування колишніх співвласників зведеться до мінімуму. Врахувавши, що всі запропоновані експертом ОСОБА_18 варіанти мають пропозиції щодо встановлення земельних сервітутів та/або територію спільного користування, суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність прийняття за основу для розподілу спільного часткового майна варіант, визначений у висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом Рапачем К.В. 10.10.2023 року №05/22.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у висновку експерта інформації на підставі яких правовстановлюючих документів належать частки житлового будинку ОСОБА_25 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на час проведення експертизи не заслуговують на увагу, оскільки у дослідницькій частині висновку експерта від 10.10.2023 року № 05/22 зазначено документи які досліджувалися. Крім того, експертом зазначено, що ОСОБА_26 належить 1/3 частка, частка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , складає 2/3 спірного домоволодіння. Вказані частки у спірному домоволодінні відповідають встановленим судом обставинам.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині використанням судовим експертом нормативних актів, які втратили свою чинність, а саме: наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773; та наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, слід зауважити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок судового експерта № 05/22 на підставі проведеної судової експертизи призначеної ухвалою суду першої інстанції, датований від 10.10.2023 року.
Наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 939 від 12.10.2023 року, на який безпосередньо посилається скаржник, та яким визнано такими, що втратили чинність наказДержавного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773; та наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, які використано судовим експертом під час проведення експертизи по справі, на момент проведення такої - 10.10.2023 року, були чинними, а тому відповідно підлягали до застосуванню судовим експертом з метою проведення експертизи та складення відповідного висновку експерта. При цьому, зі змісту зазначеного висновку експерта також вбачається, що під час проведення експертизи експертом, окрім вищезазначених нормативно-правових актів застосовано й інші, в тому числі й постанову КМУ від 12.05.2023 року № 488 «Деякі питання проведення технічної інвентаризації», про не застосування якого містяться посилання в апеляційній скарзі, а тому відповідні доводи також відхиляються апеляційним судом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.04.2025 року у справі № 357/3145/20, викладено правову позицію, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам'ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток. У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Натомість, добудови, прибудови або будь-які інші поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в частині неврахуванням судом першої інстанції та залишення поза увагою відомості щодо фактичного користування співвласниками житловим будинком, також відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки не впливають в даному випадку на вирішення справи по справі по суті заявлених позовних вимог.
Посилання скаржників на відсутність у висновку складу новоутворених об'єктів нерухомого майна є необґрунтованим, оскільки здійснені одним із співвласників новоутворених об'єктів не може впливати на розмір часток співвласників при поділі будинку з господарськими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі скаржниками зазначається, що запропонований у висновку експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 31.01.2023 року та узгоджений ними 3-й варіант поділу в натурі домоволодіння та 1-й варіант порядку користування земельною ділянкою до третього варіанту поділу відповідатиме інтересам сторін та навіть передбачає виділ позивачу частки будинку на 14/100 частин більше її ідеальної частки.
Встановивши на підставі наявних у матеріалах справи двох висновків судових експертів варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою, з урахуванням часток сторін у праві власності на домоволодіння та розподілених їм приміщень з господарськими будівлями, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що найбільш прийнятним для всіх співвласників домоволодіння є запропонований варіант експертом ОСОБА_27 , наведений у висновку експерта комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи № 05/22.
Колегія суддів зазначає, що приєднаний судом апеляційної інстанції в судовому засіданні до матеріалів справи акт фактичного користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 не є належним доказом, оскільки складений лише співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без участі іншого співвласника ОСОБА_20 або її представника. Зазначені у акті обставини щодо фактичного користування спірним домоволодінням співвласниками вказані станом на вересень 2025 року, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення.
При вирішенні спорів про виділ частки співвласника фактичний порядок користування відповідним нерухомим майно не має істотного значення.
При оцінці запропонованого експертом ОСОБА_27 , варіанту порядку користування спірною земельною ділянкою та запропоновані експертом ОСОБА_18 варіанти визначення порядку користування спірною земельною ділянкою суд першої інстанції правильно урахував, що всі варіанти порядку користування земельною ділянкою, наведені у висновку експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, складеного 31.01.2023 року експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», мають пропозиції щодо встановлення земельних сервітутів та/або територію спільного користування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на те, що сторони не можуть дійти згоди у порядку користування земельною ділянкою, визначений судом першої інстанції варіант порядку користування забезпечить ефективне вирішення спору. Зазначений варіант найбільш ураховує необхідність дотримання прав та інтересів усіх співвласників домоволодіння на користування земельною ділянкою пропорційно до їх часток у праві власності на житлові приміщення, будівлі або споруди, без встановлення сервітуту (варіант користування спірною земельною ділянкою на який посилаються відповідачі в апеляційній скарзі у висновку експерта № 038/2022 містить посилання на доцільність встановлення земельних сервітутів).
Слід зауважити, що у запропонованому експертом ОСОБА_18 висновку № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 31.01.2023 року 1-й варіант порядку користування земельною ділянкою до третього варіанту поділу загальна площа всіх частин земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , які запропоновані до виділу в користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_28 , складає 0,0771 га.
Разом з тим, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом видане 12.11.2002 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори спадкоємцю Мятлік О.Ф.; технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який виготовлено 09.12.2004 року; договору дарування частини житлового будинку від 01.03.2005 року; заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2021 року про визнання права власності в порядку спадкування, які надавались експерту ОСОБА_18 , житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м.
Земельна ділянка площею 761 кв.м дорівнює 0,0761 га (гектара).
У висновку експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 31.01.2023 року зазначено, що відповідно до наданого технічного звіту з топографічної (горизонтальної) зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 , становить 0,0771 га.
Із вказаної площі земельної ділянки 0,0771 га експертом здійснювався розрахунок площі земельної ділянки власників спірного домоволодіння відповідно до їх ідеальних часток.
Однак як зазначено вище житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м.
Зазначені обставини свідчать про те, що площа земельної ділянки на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , зазначена у висновку експерта № 038/2022 будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 31.01.2023 року не відповідає матеріалам справи.
Помилковим є посилання скаржників на положення ст. 56 Закону України «Про землеустрій», оскільки у вказаній статті закону визначено перелік документів, що включає в себе технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Станом на час розгляду справи ОСОБА_22 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку не оформили, тому положення статті 56 Закону України «Про землеустрій» не поширюються на правовідносини сторін.
Доводи апеляційної скарги щодо не виконання позивачем вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ст. 175, ст. 176, ст. 177 ЦПК України та неправомірне відкриття судом першої інстанції провадження у справі, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч. 2 ст. 176 ЦПК України).
Тобто, зважаючи на викладені положення ЦПК України, перевірка та визначення в подальшому розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем під час звернення до суду із відповідними позовними вимогами, за наявності недоліків позовної заяви у вигляді несплати/недоплати судового збору, відносить до компетенції відповідного суду та зазначається в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2021 року ОСОБА_16 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовними вимогами про виділ майна, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, долучивши квитанцію про сплату судового збору у розмірі 908,0 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_17 залишено судом без руху, з підстав несплати судового збору за її подання в повному обсязі, та зазначено щодо необхідності доплати судовий збір у розмірі 2724,0 грн.
24.11.2021 року ОСОБА_11 , від імені якої діє адвокат Логовський В.В., на виконання ухвали суду від 15.11.2021 року подано до суду квитанцію про доплату визначено судом розміру судового збору, у в'язку із чим ухвалою суду від 25.11.2021 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання. Отже, розмір судового збору визначено безпосередньо судом першої інстанції у відповідній ухвалі про залишення позовної заяви без руху та зазначені недоліки позивачем по справі виконані в повному обсязі, а тому посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо невиконання позивачем ОСОБА_11 вимог ст.ст. 175. 176 ЦПК України не заслуговують на увагу, з огляду на вищевикладені обставини справи. При цьому, не зазначення позивачем ціни позову під час звернення до суду та неврахування даної ціни під час розрахунку розміру судового збору за подання такого позову, не впливало в подальшому на встановлення судом фактичних обставин справи та вирішення справи по суті заявлених вимог.
Крім того, прийняття у цій справі судом позовної заяви в якій не зазначена ціна позову, не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, виключний перелік яких визначений у частині третій статті 376 ЦПК України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц.
Стосовно посилань скаржника на помилкове застосування судом першої інстанції положень ст. 364 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо висновків Великої Палати Верховного Суду наведених в постанові від 23.04.2025 року по справі № 357/3145/20, згідно яких Велика Палата виснувала «що поділ майна та виділ частки зі спільної власності мають різну процедуру та наслідки для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності, а також щодо випадків виділення колишнім співвласникам окремих приміщень». З огляду на викладене, було конкретизовано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 344/8200/14-ц, з урахуванням правового висновку, викладеного в розділі 6 цієї постанови, який полягає у тому, що:
- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;
- за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку;
- винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об'єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачами по справі, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_19 та відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_16 має право власності на 1/3 частину вказаного домоволодіння, що належним чином зареєстроване державним реєстратором.
Позивач ОСОБА_16 , звертаючись до суду із позовом, просила суд виділити у власність ОСОБА_17 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці площею 761 кв.м, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, з присвоєнням новому об'єкту окремої адреси; визнати за ОСОБА_11 право власності на частку житлового будинку, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_17 на вказаний житловий будинок; та встановити порядок користування земельною ділянкою. Позивачем вимоги щодо поділу даного домоволодіння в порядку ст. 372 ЦК України не заявлялися.
ОСОБА_11 заявлено позовні вимоги саме щодо виділу частки зі спільної часткової власності та відповідно, з огляду на викладені висновки Великої Палати Верховного Суду, в даній справі право спільної часткової власності припиняється виключно для позивача по справі - ОСОБА_17 , з подальшим застосуванням положень ст. 364 ЦК України, згідно якої така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в свою чергу з відповідними вимогами щодо поділу майна, яке знаходиться в спільній частковій власності не зверталися.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції положень ст. 364 ЦК України, зважаючи на заявлені позовні вимоги, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та оскаржуване рішення Київського районного суду м. Одеси без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко