Провадження № 11-кп/803/3291/25 Справа № 205/13106/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №12025047120000330 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, адреса проживання: АДРЕСА_1 , відбуває покарання у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання у виді у виді обмеження волі на строк 4 роки; на підставі ст. 71, п.п «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково, у виді 6 місяців позбавлення волі, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та остаточно визнано покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
За обставин, встановлених у вироку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який засуджений та відбуває покарання у Державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)», розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 1а, 04 серпня 2025 року близько 08 години 00 хвилин (більш точний час встановити не виявилось за можливе), знаходився на території вищевказаної виправної колонії (більш точне місце встановити не виявилось за можливе), де на поверхні землі помітив п'ять паперових згортків. В подальшому ОСОБА_7 підійшов до вказаних паперових згортків, підняв їх та розгорнувши побачив, що в середині знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору, яку він визначив для себе як наркотичний засіб «метадон». В цей час у ОСОБА_7 раптово виник кримінально-протиправний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для особистого вживання, без мети збуту.
Реалізовуючи свій кримінально - протиправний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_7 поклав вищезазначені паперові згортки в середині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, яку ОСОБА_7 визначив для себе, як наркотичний засіб «метадон», до кишені штанів одягнених на ньому, таким чином придбав та почав зберігати при собі наркотичний засіб для особистого вживання без мети збуту.
В подальшому, 04 серпня 2025 року близько 14 години 20 хвилин (більш точний час встановити не виявилось за можливе), в приміщенні ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 1а, у засудженого ОСОБА_7 , який продовжував реалізовувати свій кримінально - протиправний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, а саме на його спальному місці, під час позапланового обшуку особистих речей та спальних місць співробітниками ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», виявлено п'ять паперових згортків, в середині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Після цього засудженого ОСОБА_7 , супроводжено до приміщення чергової частини ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», де співробітниками установи викликано слідчо-оперативну групу відділу поліції №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Того ж дня в період часу з 16 години 24 хвилини до 16 години 40 хвилин під час огляду місця події, що проводився дізнавачем відділу поліції №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області у приміщенні чергової частини ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», в присутності двох понятих ОСОБА_7 , видав п'ять паперових згортків, в середині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Після чого, на запитання дізнавача «кому належать дані речовини?», ОСОБА_7 , повідомив, що йому. В подальшому вказані речовини разом із паперовими згортками були вилучені співробітником поліції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій особи обвинуваченого, просить змінити вирок в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування положень КПК, просить вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки 4 місяці, на підставі ст. 71, 72 КК, за сукупністю вироків, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував положення ст. 69-1 КК та призначив покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки, що перевищує дві третини максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, а вирок суду в частині призначення покарання змінити.
Захисник під час судового засідання не заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачений в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Враховуючи вищезазначену норму законодавства, оскільки апеляційним судом не вирішується питання про погіршення становища обвинуваченого, відповідних заяв та клопотань про відкладення судового засідання та про його обов'язкову участь не надходило, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності обвинуваченого.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи те, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини та був згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у спрощеному провадженні, суд, відповідно до ч. 1 ст. 302, ч. 2 ст. 381 КПК розглянув обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за вказаною статтею КК ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених в порядку ст. 382 КПК та оцінених судом доказах, є обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК, не перевіряються.
Аналізуючи доводи прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції під час призначення обвинуваченому покарання положень законодавства, а саме вимоги ст. 69-1 КК, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Так, згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 65 КК суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням вказаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Згідно з вимогами ст. 69-1 КК за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Зі змісту цієї норми закону вбачається, що за наявності вищевказаних обставин, призначення покарання можливо у розмірі, який не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК України - є обов'язковим.
Згідно з п. 6-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення про призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України у вироку має бути вмотивоване, а таке покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст.66 КК України, а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Висновки суду з цих питань мають бути у Вироку вмотивовані. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли збитки або шкоду не заподіяно.
У постанові Верховного Суду України від 14.04.2016 року (справа №5-23кс (15), надано оцінку судовій практиці та сформульовано правовий висновок щодо призначення покарання із застосуванням статті 69-1 КК України, коли збитки або шкоду злочином заподіяно не було, та зазначено, що правила призначення покарання, передбачені у статті 69-1 КК України, можуть застосовуватися судом за наявності як усіх, так і хоча б однієї з обставин, перелічених у п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, зазначивши, що покарання винної особи пом'якшують щире каяття і відсутність обставин, які обтяжують покарання, за умови, що діяння засудженого не спричинило жодних наслідків (збитків чи матеріальної шкоди).
Як вбачається з оскаржуваного вироку цих вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Ухвалюючи відносно ОСОБА_7 вирок, враховуючи положення ст. 65-67 КК, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії кримінальних проступків, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, беззаперечно визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, не значиться в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК, суд визнав щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, з огляду на зміст висунутого обвинувачення, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд першої інстанції виснував про призначення ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК у виді обмеження волі, строком на 4 роки, на підставі ст. 71, п.п «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково, у виді 6 місяців позбавлення волі, приєднав невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Санкція ч.1 ст. 309 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
З урахуванням приписів ст. 69-1 КК, максимальне покарання за ч.1 ст.309 КК у даному випадку не може перевищувати 3 років 4 місяців обмеження волі.
Таким чином, суд мав усі передбачені законом підстави та був зобов'язаний застосувати відносно ОСОБА_7 положення ст. 69-1 КК, а призначене покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції не виконав вказані вимоги при призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 4 ч. 1 ст. 408, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК, вирок суду першої інстанції в цій частині змінити та на підставі ст.69-1 КК зменшити строк призначеного ОСОБА_7 покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, у виді обмеження волі на строк 3 роки 4 місці, та на підставі ст. 71, 72 КК за сукупністю вироків, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 року 6 місяців.
Вказані обставини підтверджують обґрунтованість апеляційної скарги прокурора в частині необхідності застосування положень ст. 69-1 КК України при призначенні ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК покарання, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Будь-яких інших підстав для зміни або скасування ухваленого у кримінальному провадженні вироку колегія суддів не вбачає.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги заступника керівника обласної прокуратури, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а вирок суду зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу в частині призначеного покарання змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки 4 (чотири) місяці.
На підставі ст. 71, п.п «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська віл 02 серпня 2023 року та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4