Справа № 930/2400/25
Провадження №2/930/1279/25
(заочне)
08.12.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
судді Богоніс Н.Я.,
за участю секретаря судового засідання Вакар Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Немирів Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», за підписом його представника Дідуха Євгена Олександровича, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» через свого представника Дідуха Євгена Олександровича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 11.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено Кредитний договір №4725890 (далі Кредитний договір), за умовами якого Товариство надало Споживачу кредит в сумі 29900,00 грн. строком на 360 днів.
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 29900,00 гривень, строк надання кредиту 360 днів з дати його надання, стандартна процентна ставка у розмірі 1,5 % в день (547,5% річних) за користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування.
27.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 27/02/25 від 27.02.2025 року відповідно до якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право вимоги за кредитним договором №4725890 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Згідно з розрахунком заборгованості відповідач частково вніс кошти на погашення заборгованості у розмірі 0,01 грн. за тіло кредиту та 11930,24 грн за нараховані проценти.
Однак, на переконання позивача, відповідач не виконав свого зобов'язання по договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на дату звернення до суду в розмірі 178754,82 гривень, з яких: 29899,99 гривень - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) кредиту; 104901,84 гривень - сума заборгованості по відсотках, нарахованих первісним кредитором; 43952,9853 гривень - сума заборгованості по відсотках, нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи на 03 листопада 2025 року.
У судові засідання призначені на 03.11.2025, 18.11.2025 та 08.12.2025 учасники справи не з'явилися.
Представник позивача ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» Дідух Є.О. надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання та не подав відзиву на позов.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 11.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено Кредитний договір №4725890 (далі Кредитний договір), за умовами якого Товариство надало Споживачу кредит в сумі 29900,00 грн. строком на 360 днів.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Таким чином сторони уклали Кредитний договір №4725890 від 11.06.2024 (далі у тексті Кредитний договір).
У п. 1.2 укладеного Кредитного договору Товариство надає Споживачу кошти у кредит а Споживач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 29900,00 гривень, строк надання кредиту 360 днів з дати його надання, стандартна процентна ставка у розмірі 1,5 % в день (547,5% річних) за користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування.
На виконання умов Кредитного договору ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 29900,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, яку той вказав при оформленні кредитного договору №4725890. Як вбачається із інформаційної довідки ТзОВ «ПЕЙТЕК» № 20250306-670 від 06.03.2025р., за підписом директора ОСОБА_2 , 11 червня 2024 року успішно перераховано кошти в сумі 29900, 00 грн. на картку НОМЕР_1 , код авторизації 938839, сайт торговця https ://credit7.ua.
Згідно з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-251021/52149 від 24.10.2025 судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .
11.06.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 29900,00 грн.
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
Суд також встановив, що у подальшому відповідачка свої зобов'язання, взяті на себе за Кредитним договором належним чином не виконала, борг за кредитним договором не повернув, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором.
27.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 27/02/25 від 27.02.2025 року відповідно до якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право вимоги за кредитним договором №4725890 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за Договором кредиту стосовно відповідача від позикодавця до позивача останнім надано копії сторінок Реєстру боржників до Договору факторингу № 27/02/25 від 27.02.2025, підписаного Клієнтом та Фактором, Витяг з реєстру боржників, а також копії платіжних інструкцій №5 та № 1028 від 27.02.2025 про сплату суми фінансування за договором факторингу.
У Витязі з реєстру боржників зазначено прізвище, ім'я, по батькові відповідача, його персональні дані, номер кредитного Договору, суму заборгованості за основною сумою боргу, тощо.
ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» є юридичною особою з видами економічної діяльності: інші види грошового посередництва (основний), фінансовий лізинг, інші види кредитування, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Згідно з листа директора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 28.02.2025, останній повідомив, що товариство повідомило про відступлення права вимоги за кредитними договорами шляхом розміщення відповідної інформації в особистому кабінеті боржника та шляхом надсилання смс повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 .
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
У ч. 1 ст. 1082 ЦК України вказано, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Окрім того, згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що до ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №4725890 від 11.06.2024.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, а також доказів погашення заборгованості первинному або новому кредитору.
Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту у доданому до позовної заяви розрахунку, дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути кредит.
Суд констатує, що у справі відсутні належні докази належного виконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань.
За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості за кредитним договором, погашення боргу відповідачем, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором №4725890 від 11.06.2024 суми заборгованості основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29899,99 гривень.
Щодо стягнення заборгованості за процентами.
Позивач також ставить вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по процентам: 104901,84 гривень - сума заборгованості по процентах, нарахованих первісним кредитором; 43952,9853 гривень - сума заборгованості по процентах, нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
При цьому, суд зазначає, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
З огляду на те, що відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору, тому суд вбачає за необхідне провести перерахунок заборгованості за процентами:
- з 11 червня 2024 року по 06 червня 2025 року розмір відсотків становить 107640,00 грн. (29900,00 грн. * 1% * 360 днів);
Таким чином, сума заборгованості за нарахованими процентами протягом усього строку кредитування (360 днів) з врахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» становить 107640,00 грн., а не 148854,83 грн.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентах підлягають задоволенню частково у сумі 107640,00 гривень.
Позивач також ставить вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 265 ЦПК України.
Щодо застосування положень ч.ч 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22.
Ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Таким чином, можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання, тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено ч. 2 ст. 625ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.
Отже, підстави для застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2024 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (Клієнт) та Дідухом Євгеном Олександровичем укладено Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А.
Згідно із заявкою від 21.04.2025 до Договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та Дідух Євген Олександрович дійшли згоди про наступне: Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4725890 від 11.06.2024 укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , вартість замовлених послуг сторони погодили у сумі 10000,00 гривень.
Як вбачається із рахунку на оплату від 18.09.2025 та Детального опису робіт за Договором про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, Дідух Є.О. надав послуги згідно Договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» оплатило надання правової допомоги згідно Договору про надання юридичних послуг надавачу цих послуг Дідуху Є.О .
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов'язану з цією справою, у сумі 10000,00 гривень.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Суд, оцінюючи розумність розміру понесених позивачем витрат на юридичну допомогу, враховує складність справи, а також фінансовий стан учасників справи.
Ця справа відноситься до категорії не складних справ, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. Цей спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень. При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача слід стягнути 3077,60 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень згідно платіжної інструкції № 1716 від 03.10.2025.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1863,79 гривень.
На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 1, 8,11-13Закону України«Про споживчекредитування» та керуючись статями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», за підписом його представника Дідуха Євгена Олександровича, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Кредитним договором №4725890 від 11.06.2024 року в розмірі 137539,99 гривень (сто тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 99 копійок), з яких: 29899,99 гривень - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 107640,00 гривень - сума заборгованості по відсотках.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судовий збір у розмірі 1863,79 гривень (одна тисяча вісімсот шістдесят три гривні 79 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3077,60 гривень (три тисячі сімдесят сім гривень 60 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Суддя Н.Я.Богоніс