Провадження № 11-кп/803/3668/25 Справа № 204/6502/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 січня 2026 року з визначенням застави у розмірі 3028000 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції посилається на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. При цьому, злочини у вчиненні, яких обвинувачується ОСОБА_8 відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, а отже мають високий рівень суспільної небезпеки, а з урахуванням умов воєнного стану суспільна небезпека таких злочинів посилюється.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 порушив умови застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, стало ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховувався від суду, отже з великою імовірністю у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, обвинувачений може вдатися до вчинення дій направлених на переховування від суду.
Вказує, що ОСОБА_8 перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити речі, які в подальшому будуть предметом розгляду в суді. Так, ОСОБА_8 може особисто або за допомогою інших осіб вчинити дії направлені на видалення відеозапів з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com) та сторінки соціальної мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/). Про вказане, зокрема свідчить те, що ОСОБА_8 або інша особа за його сприяння видалив зі свого мобільного телефону всю інформацію, привівши його до заводського стану, що унеможливило огляд інформації, яка там зберігалась.
Також зазначає, що оскільки судове провадження у кримінальній справі не розпочато, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_8 може впливати свідків, які не допитані в судовому засіданні.
Також вказує, що ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений має стійкі сформовані погляди, які заперечують діючу владу на території України, її закони, заперечення легітимності правосуддя в Україні. При цьому, у період часу перебування ОСОБА_8 у розшуку, останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме грабіжу, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025. Таким чином, викладене підтверджує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 нового кримінального правопорушення.
Зазначає, що вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, використовується стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 , на теперішній час не встановлено.
Вказує, що враховуючи майновий стан обвинуваченого, відомості про його особу, стан здоров'я, те що злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 є злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, вчиненим в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку злочину, за необхідне визначити розмір застави, у розмірі, який перевищує максимальний розмір, визначений п. 2 ч .5 ст. 182 КПК України. Застава у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, відомості про особу обвинуваченого, існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ним застави, у зв'язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування свої вимог посилається на те, що стороні обвинувачення було достеменно відомо про місце проживання ОСОБА_8 так само як і засоби зв'язку обвинуваченого. В матеріалах справи були відсутні відомості про особисте вручення ОСОБА_8 судових повісток. Стороною захисту до суду були надані докази, які підтверджують, що починаючи з жовтня 2024 року і до квітня 2025 року ОСОБА_8 шість разів проходив стаціонарне лікування в різних медичних закладах.
Зазначає, що ОСОБА_8 є важко хворою особою, якому потрібне подальше постійне лікування, а тому його перебування в умовах позбавлення свободи повністю унеможливить отримання належної медичної допомоги.
Вказує, що після затримання та через стан здоров'я ОСОБА_8 відмовилися приймати в ізоляторі тимчасово затриманих осіб і працівники поліції протримали його 12 годин у багажнику службового автомобіля не знімаючи з нього спеціальні засоби- кайданки.
Також зазначає, що можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо ОСОБА_8 судом не розглядалася, а прокурором відповідні доводи взагалі не наводилися ані у клопотанні, ані у судовому засіданні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить признати його документи, звільнити від викрадення та торгівлі ОСОБА_8 із зали суду, закрити фіктивну кримінальну справу, заведену незаконним органом.
В обґрунтування свої вимог посилається на те, що порушено право на справедливий суд та міжнародне законодавство. Всі суди є приватними, не основані законом та займаються торгівлею людьми. Використовуються презумпції та факти підміни понять. Статті, що йому пред»явлені суперечать Конституції України.
Зазначає, що в справі відсутні докази, ним було надано достатньо доказів неможливості явки до суду.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 ч. 1 ст. 161 КК та наразі триває судовий розгляд.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_8 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Отже, апеляційний суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого про відсутність доказів у кримінальному провадженні.
За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким останньому висунуто обвинувачення.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші (ст. 368 КПК).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування “обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж “поза розумним сумнівом», яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.
Так, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для... продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про... продовження строку тримання під вартою; (2) клопотання про... продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 2 ст. 422-1 КПК).
Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Суд першої інстанції при вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК на теперішній час не відпали і не зменшилися.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, поміж інших, тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання у виді 8 років позбавлення волі, при цьому судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочатий, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений має можливість переховуватися від суду.
Крім того, цей ризик об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду на непідконтрольну територію.
Також, як правильно встановив суд першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 порушив умови застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, стало ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховувався від суду, отже з великою імовірністю у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, обвинувачений може вдатися до вчинення дій направлених на переховування від суду.
Неявка ОСОБА_8 у судові засідання: 17.09.2024, 24.10.2024, 04.11.2024, 14.11.2024, 25.11.2024, 25.12.2024, дійсно мала місце у зв'язку з хворобою обвинуваченого та його перебуванні на стаціонарному лікуванні, однак, щодо неявки в судові засідання, які були призначені: 05.06.2025, 16.06.2025, 30.06.2025, 08.07.2025, 22.07.2025, то поважність причин неявки обвинуваченого не підтверджена, також, ОСОБА_8 , на якого ухвалою суду було покладено обов'язок, у тому числі, не відлучатися з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду, виїхав до Київської області,а тому, доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.
Правильними є й висновки суду про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити речі, які в подальшому будуть предметом розгляду в суді. Так, ОСОБА_8 може особисто або за допомогою інших осіб вчинити дії направлені на видалення відеозапів з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com) та сторінки соціальної мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/). Про вказане, зокрема свідчить те, що ОСОБА_8 або інша особа за його сприяння видалив зі свого мобільного телефону всю інформацію, привівши його до заводського стану, що унеможливило огляд інформації, яка там зберігалась.
Також, вірними є висновки суду про те, що оскільки судове провадження у кримінальній справі не розпочато, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_8 може впливати свідків, які не допитані в судовому засіданні.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений має стійкі сформовані погляди, які заперечують діючу владу на території України, її закони, заперечення легітимності правосуддя в Україні. При цьому, у період часу перебування ОСОБА_8 у розшуку, останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме грабіжу, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025. Таким чином, викладене підтверджує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 нового кримінального правопорушення.
З урахування викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими.
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованого ОСОБА_9 злочину, який свідчить про підвищену суспільну небезпеку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, а отже, в умовах, що існують в державі, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, оскільки здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого з об'єктивних причин значно знижується.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Також, апеляційний суд вважає правильними висновки суду про визначення застави у розмірі 3 028 000 грн, оскільки враховано майновий стан обвинуваченого, відомості про його особу, стан здоров'я, те що злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 є злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, вчиненим в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховано суспільну небезпеку злочину.
Доводи апеляційної скарги захисника про неможливість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 не є спроможними, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості щодо протипоказань перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, а сама по собі наявність у обвинуваченого хвороб не є підставою для зміни йому запобіжного заходу, враховуючи обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, в умовах ДУ «ДУВП (№4)» є медична частина, куди ОСОБА_8 має право звернутися за медичною допомогою.
Інші доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування ухвали суду і відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційної скарги захисника та обвинуваченого та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4