Справа №295/3227/24
4-с/295/69/25
02.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
особи, яка подала скаргу (боржника) - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка подала скаргу (боржника) - адвоката Мартинюк Н.В.,
стягувача ОСОБА_2 ,
представника стягувача - адвоката Вірьовкіна О.І.,
державного виконавця Зарембінської В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що Богунським районним судом міста Житомира винесено ухвалу від 12 лютого 2025 року у справі № 295/3227/24 про затвердження мирової угоди щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, який проживає окремо від них. Заявниця стверджує, що 10 жовтня 2025 року їй стало відомо про відкриття 6 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зерембінською В.Ю. за заявами ОСОБА_2 двох окремих виконавчих провадження № 78739804 та №78739688. У кожному провадженні окремо винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 000,00 грн. та розміру мінімальних витрат 135,87 грн. До кожної заяви як виконавчий документ заявником подано копію ухвали суду про затвердження мирової угоди від 12.02.2025 №295/3227/24, яку виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду. Боржник ОСОБА_1 вважає такі дії державного виконавця протиправними та такими, що порушують її права. Зокрема, відкриваючи два окремі виконавчі провадження на підставі однієї ухвали суду, використавши її копії як два різні (окремі) виконавчі документи, старший державний виконавець Зерембінська В.Ю. допустила цілий ряд порушень Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України. Відповідно, відкривши виконавче провадження не на підставі виконавчого документа, виконавець порушила вимоги ст. 26, 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також вимогу ст. 431 ЦПК України. Постановивши стягнути двічі виконавчий збір по двом відкритим виконавчим провадженням за одним виконавчим документом, виконавець порушила права заявника, гарантовані ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Заявник стверджує, що як сторона мирової угоди, що укладена з її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , яка затверджена судом 12.02.2025 у справі № 295/3227/24 щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, який проживає окремо від них, виконувала її та виконує. Вважає, що нею ухвала суду про затвердження мирової угоди виконується добровільно та належно, підстав для примусового виконання немає.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить визнати дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зерембінської В.Ю. щодо одночасного відкриття двох виконавчих проваджень на підставі одного виконавчого документа, неправомірними; скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесені старшим державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зерембінською В.Ю. 06.10.2025 у виконавчому провадженні №78739804; скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесені старшим державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зерембінською В.Ю. 06.10.2025 у виконавчому провадженні №78739688.
Представником стягувача - адвокатом Вірьовкіним О.І. подані письмові заперечення на скаргу боржника щодо відкриття виконавчого провадження, у яких останній просив відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування поданих заперечень представник вказав, що боржник з невідомих причин не виконує мирову угоду та системно перешкоджає батькові спілкуватися з синами, що змусило стягувача звернутися до Богунського ВДВС у м. Житомирі із заявою про примусове виконання ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 12.02.2025 по справі № 295/3227/24. Ураховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в частині щодо порядку виконання рішення суду, стягувачем було подано дві заяви про відкриття провадження, тобто на кожну дитину окремо (т. 2 а.с. 92-94).
У заяві-відповіді на заперечення, що надійшла до суду 05.11.2025, боржник ОСОБА_1 виклала свої заперечення проти наведених представником стягувача у своїй письмовій заяві обставин (т. 2 а.с. 102-104).
Крім цього, представником Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якому представник просила залишити скаргу без задоволення. Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі вважає оскаржувані постанови законними та обґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зі слів представника, після затвердження судом мирова угода стає виконавчим документом та на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву на примусове виконання рішення. Отже, державним виконавцем не допущено неправомірності щодо відкриття двох виконавчих проваджень. До того ж, в додатках до скарги боржником ОСОБА_1 не додані докази, котрі підтверджують добровільне виконання ухвали суду по мировій угоді (т. 3 а.с. 2-7).
У судовому засіданні боржник та її представник - адвокат Мартинюк Н.В. скаргу підтримали, просили її задовольнити. ОСОБА_1 зазначила, що номер телефону, вказаний в ухвалі, дійсний, але на ньому не активовані месенджери. Вона повідомляла стягувача про новий номер телефону, на якому є месенджери для спілкування з дітьми.
Представник боржника - адвокат Мартинюк Н.В. додала, що за одним виконавчим документом можна відкрити тільки одне виконавче провадження. Два неправомірно відкриті виконавчі провадження потягнули подвійне стягнення виконавчого збору, що суперечить ст. 61 Конституції України. Також просить скасувати і постанову про накладення штрафів в двох виконавчих провадженнях. Додала, що заблокував стягувача у месенджерах старший син за своєю волею.
Стягувач ОСОБА_2 пояснив, що близько півроку після рішення суду не міг спілкуватись з дітьми і лише коли державний виконавець дала штраф знову зміг спілкуватись з дітьми по телефону за допомогою відеозв'язку. Зараз телефонує кожен день.
Представник стягувача - адвокат Вірьовкін О.І. додав, що якщо б боржник виконала умови мирової угоди, то не було б ніякого виконавчого провадження. Оскільки судове рішення виконується щодо двох дітей було запропоновано звернутись із двома заявами про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що два виконавчих провадження відкрито правомірно і за ухилення від виконання судового рішення ОСОБА_1 правомірно притягнуто до відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу. З лютого ОСОБА_2 лише один чи два рази зміг зателефонувати дітям, так як номери телефону були заблоковані. Представник звертав увагу на відсутність доказів повідомлення боржником ОСОБА_1 стягувачу про новий номер телефону, за яким він може спілкуватись з дітьми.
Старший державний виконавець Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зарембінська В.Ю. в судовому засіданні пояснила, що стягувач неодноразово звертався із заявами про відкриття виконавчого провадження. Вважає дії ДВС є законними, так як ухвалою суду державного виконавця було зобов'язано відкрити виконавче провадження. Надавались належним чином завірені копії ухвал і відкриття проваджень по ним є законним. Два виконавчі провадження відкрито згідно кожної дитини.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши й дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12.02.2025 року у справі №295/3227/24 затверджено мирову угоду, укладену 12.02.2025 року між представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Вірьовкіним О.І. та відповідачем ОСОБА_1 та встановлено, зокрема, наступний порядок участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
2.1. щоденне спілкування дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв'язку через мобільні телефони (застосунок вайбер) у період часу з 18 год. до 19 год. 30 хв. за київським часом протягом 30 хвилин, а також два рази на три місяці, а саме: першу суботу першого місяця та останню суботу третього місяця у період часу з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. протягом 1 години за київським часом та в день народження у період часу з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. протягом 2 годин за київським часом.
2.2. щоденне спілкування дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв'язку через мобільні телефони (застосунок вайбер) у період часу з 18 год. до 19 год. 30 хв. за київським часом протягом 30 хвилин, а також два рази на три місяці, а саме: першу суботу першого місяця та останню суботу третього місяця у період часу з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. протягом 1 години за київським часом та в день народження у період часу з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. протягом 2 годин за київським часом.
2.3. спільний відпочинок, а саме першу половину літніх канікул, діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за окремою згодою кожної дитини, проводять з батьком ОСОБА_2 за місцем проживання, перебування дітей. У разі якщо діти проживають, перебувають на території України, то спільний відпочинок, а саме першу половину літніх канікул, діти проводять разом з батьком відповідно на території України (т. 1 а.с. 158-160).
Ухвалою від 26.05.2025 задоволено заяву представника стягувача та виправлено у резолютивній частині ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 12.02.2025 року допущені описки (т. 1 а.с. 168-169).
Ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 25.08.2025 та від 03.09.2025 зобов'язано державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно вирішити питання про відкриття виконавче провадження за виконавчим документом - ухвалою Богунського районного суду міста Житомир від 12.02.2025 по справі № 295/3227/24 з урахуванням доводів, викладених в скарзі (т. 2 а.с. 24-30 + а.с. 36-42 виділених матеріалів).
06.10.2025 року старшим державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зарембінською В.Ю. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №78739804 та №78739688 з примусового виконання ухвали №295/3227/24, виданої 12.02.2025 року Богунським районним судом м. Житомира про затвердження мирової угоди та встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 51-52, 61-62 том 2).
06.10.2025 року старшим державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зарембінською В.Ю. в рамках виконавчих проваджень №78739804 та №78739688 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 53-54, 63-64 том 2).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом № 1404-VIII (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Положення частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII покладають на виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом частини третьої статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", що передбачено частиною другою статті 208 ЦПК України.
Належність ухвал до виконавчих документів підтверджується і нормою статті 3 Закону № 1404-VIII. У свою чергу, вимоги до виконавчого документа наведені у статті 4 Закону № 1404-VIII, однією з яких є зазначення у виконавчому документів резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 431 ЦПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Встановлено, що умови затвердженої судом 12.02.2025 року мирової угоди передбачали кілька способів участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки судовим рішенням передбачено вчинення кількох дій по відношенню до двох дітей судом видано за заявою стягувача два примірники ухвали суду від 12.02.2025 (т. 1 а.с. 175). На переконання суду, видача двох завірених примірників виконавчих документів, відповідала вимогам статті 431 ЦПК України та була необхідною для виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктами 3, 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 512/5 передбачено, що на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення та у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду обставини справи суд дійшов висновку, що боржником ОСОБА_1 не надано доказів порушення державним виконавцем положень ст. 3, 4, 26 Закону № 1404-VIII під час відкриття виконавчого провадження. Виконавчі провадження №78739804 та №78739688 були відкриті за заявами стягувача на підставі належним чином завірених примірників ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 12.02.2025 у справі №295/3227/24, що відповідає вимогам Закону № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Суд критично ставить до тверджень ОСОБА_1 про те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди виконується нею добровільно, належно, так як у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відповідних слів боржника.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відтак, викладені боржником в обґрунтуванням своїх вимог доводи скарги суд вважає неспроможними й такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та не є підставою для визнання дій старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зерембінської В.Ю. щодо одночасного відкриття двох виконавчих проваджень на підставі одного виконавчого документа неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень №78739804 та №78739688.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зарембінської В.Ю. стосовно відкриття виконавчих проваджень №78739804 та №78739688 вчинені відповідно до закону та в межах наданих повноважень.
Разом з тим суд зауважує, що норма частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат ВП та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Питання юрисдикційності справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби неодноразово розглядалося Великою Палатою Верховного Суду.
Зокрема, в постанові від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите ВП, а також суб'єктів їх видання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 161/15523/17).
Практика щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, є послідовною і сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в справі № 620/14727/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2025 року в cправі № 906/512/23 та Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року в справі № 522/1515/16.
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
У відповідності із ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
У зв'язку із тим, що предметом розгляду скарги ОСОБА_1 , серед іншого, є вимоги про скасування постанов державного виконавця про стягнення з неї виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження, які належать до юрисдикції адміністративного суду, суд вважає за необхідне закрити провадження у зазначеній частині вимог скарги.
Дана практика Верховного Суду є сталою на момент розгляду скарги ОСОБА_1 та має враховуватись судом першої інстанції з огляду на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Зокрема, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі № 761/19104/15-ц.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд
Провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесених старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зарембінською В.Ю. 06.10.2025 року у виконавчому провадженні №78739804 та у виконавчому провадженні №78739688 - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд вимог скарги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесених старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зарембінською В.Ю. 06.10.2025 року у виконавчому провадженні №78739804 та у виконавчому провадженні №78739688, віднесений до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов