Справа №932/5346/23
Провадження №2/932/1521/23
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП «Наше місто» про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, яке оформлено протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку та визнання договору про надання послуг із управління багатоквартирним будинком недійсним-
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває зазначена цивільна справа.
Позовна заява обґрунтована тим, що Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 із 08.10.2021 року.
21 червня 2022 року були проведені збори співвласників багатоквартирного будинку , однак Позивач не отримував письмового повідомлення про скликання загальних зборів.
У судове засідання 08.12.2025 позивач не з'явився, представник Відповідача не дочекався судового засідання та полишив приміщення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
Так, предметом позову є визнання недійсними рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, яке оформлено протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцем знаходження: АДРЕСА_2 від 21.06.2022 року; та визнання недійсним договору №10/ОСП-22 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 06.07.2022 року, укладеного між ТОВ «ОСП «Наше місто» (ЄДРПОУ 44395521) та представником співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Статтею 4 Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Таким чином, прийняття рішення загальними зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції, у тому числі, до виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).
Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.
Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
Враховуючи викладене, беручи до уваги актуальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наявні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке оскаржується позивачем, стосується управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню у господарських судах.
Пунктом 1частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання зазначених вимог, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цими вимогами до відповідного господарського суду, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції господарських судів.
Керуючись ст. ст. 19, 255, 256, 260, 353-355 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд -
постановив:
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП «Наше місто» про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, яке оформлено протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку та визнання договору про надання послуг із управління багатоквартирним будинком недійсним - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали постановлено 08.12.2025 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК