Номер провадження 22-ц/821/1811/25 Справа № 711/9813/23 Категорія: 331060000 Головуючий по 1 інстанції Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
02 грудня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Василенко Л.І.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Хмельницька Людмила Миколаївна
відповідач - Черкаська міська рада
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2
третя особа - ОСОБА_3
особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
В позовній заяві просила суд:
встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за померлим.
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його мати ОСОБА_5 , оскільки вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак юридично не оформила право власності на спадкове майно.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_1 є спадкоємицею за правом представлення після ОСОБА_5 .
В установлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .
В подальшому позивач звернулася до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї тітки ОСОБА_5 , однак постановою державного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стала та обставина, що під час підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було встановлено, що між померлою ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4 відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок. Крім цього було встановлено, що у спадкоємця ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок з померлою ОСОБА_5 та відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами та встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин.
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 .
18 грудня 2024 року ОСОБА_2 як третя особа, що заявляє самостійні вимоги звернувся до суду з позовною заявою до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин, в якій просив:
встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє місце реєстрації, адреса: АДРЕСА_1 з літа 2003 року проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. В період проживання разом сторони як подружжя вели спільне господарство, були пов'язані побутом, мали спільні права та обов'язки;
встановити факт, що має юридичне значення про те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та фактично вступив в управління майном та продовжує до цього часу проживати за вказаною адресою, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_7 є таким, що фактично прийняв спадщину;
встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 являлась матір'ю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати розподілити згідно законодавства.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 .
Спадкова справа після її смерті заведена в Другій черкаській державній нотаріальній конторі за № 298 від 30 серпня 2023 року.
Померла з літа 2003 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в квартирі, яку ОСОБА_5 успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після смерті свого сина - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В період проживання сторони вели спільне господарство, ОСОБА_2 забезпечував родину, здійснював ремонт квартири, придбавав особисті речі, продукти харчування, сплачував комунальні послуги, тобто подружжя було пов'язане побутом, сторони мали спільні права та обов'язки.
В зв'язку з хворобою, ОСОБА_5 втратила здатність самостійно рухатись та себе обслуговувати. ОСОБА_2 придбавав їй ліки та здійснював догляд. Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 фактично вступив в управління майном та до цього часу здійснює догляд за спадковим майном, сплачує комунальні платежі, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що фактично прийняв спадщину. Факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується документальним актом, чеками про придбання речей, встановлення вікон, конвертами про отримання поштової кореспонденції позивачем за адресою фактичного проживання у 2010 року: АДРЕСА_1 .
Факт спільного проживання однією сім'єю, підтверджується поясненнями свідків, фотокартками, які відображають спільне життя та щасливі родинні моменти. Також, факт спільного проживання однією сім'єю, підтверджується поясненнями свідків, фотокартками, які відображають спільне життя сторін.
ОСОБА_2 звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_5 успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На вказану заяву отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 лютого 2024 року в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлою ОСОБА_5 та факт родинних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_5 .
Встановлення факту проживання родинних відносин з ОСОБА_5 має для ОСОБА_2 юридичне значення, оскільки надасть йому право спадкування за законом після її смерті.
Крім того, для отримання спадщини необхідно встановити факт родинних відносин ОСОБА_5 з ОСОБА_4 , про що зазначено в постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, тому всі вищевказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_7 до суду з відповідним позовом.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що нею повністю підтверджено заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами, яким суд дав належну оцінку і вони вказують на наявність підстав для задоволення позову.
Залишаючи без задоволення позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 суд обґрунтовував свій висновок тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача Черкаської міської ради та встановив, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_1 , яка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 чи заміну первісного відповідача на належного до суду не надходило, а тому оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, тому дана обставина є підставою для залишення позовних вимог без задоволення. Суд не вбачав необхідності у наданні оцінки доводам позовної заяви ОСОБА_2 по суті позовних вимог, оскільки висновок суду за наслідками такої оцінки не матиме результату на остаточне рішення за наслідками розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити юридичний факт, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 з літа 2003 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , сторони вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Визнати за ОСОБА_2 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 як спадкоємця четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України із врахуванням правил черговості прийняття спадщини та кола інших спадкоємців, яке буде визначено нотаріально.
Розподіл судових витрат вирішити за правилами ст. 141 ЦПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було повно і всебічно досліджено подані ОСОБА_2 докази в підтвердження його вимог, а саме показання свідків, квитанції та чеки про оплату комунальних послуг, продуктів, медикаментів, що здійснювалися ним.
Не надано оцінки фотоматеріалам, на яких зафіксовано спільне проживання та сімейні відносини ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_5 .
Проігноровано довідки з ЖЕКу та ОСББ, що підтверджують проживання ОСОБА_2 за однією адресою з ОСОБА_5 .
Також судом не враховано, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, має 72 роки, який фактично залишився без житла та засобів до існування через смерть співмешканки. Суд першої інстанції допустив істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві, що надійшов від ОСОБА_1 вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.
Зазначено, що суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_2 без задоволення, оскільки позов ОСОБА_2 пред'явлений до неналежного відповідача, а належним відповідачем є ОСОБА_1 , яка не була визначена ним в такому статусі та не була залучена судом до участі в розгляді справи в якості відповідача.
Крім того, вказано, що надані ОСОБА_2 докази в підтвердження його позовних вимог жодним чином не підтверджують факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
У відзиві також зазначено, що ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., що є фіксованою сумою гонорару за надання консультацій, правовий аналіз, підготовку процесуальних документів до суду та представлення її інтересів в Черкаському апеляційному суді адвокатом Хмельницькою Л.М., тому вказаний розмір правничої допомоги в сумі 7 000 грн. просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині відмови в задоволенні його позовних вимог як третьої особи з самостійними вимогами до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги і лише в оскаржуваній ОСОБА_2 частині рішення.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 сторонами не оскаржується.
Згідно договору дарування квартири від 13 липня 1994 року (т. 1 а.с. 9, т. 2 а.с. 27) ОСОБА_4 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_2 .
З інформації про зареєстроване право власності № 44756 від 05 вересня 2023 року, наданої КП «ЧООБТІ» (т. 1 а.с. 10), станом на 01 січня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано у комунальному підприємстві «ЧООБТІ» за ОСОБА_4 .
З листа Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 21343-01-10 від 26 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 53) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на 06 червня 2023 року, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (період реєстрації з 18 травня 2007 року до 07 червня 2023 року); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 19 вересня 2014 року дотепер.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану про смерть комітету по справам запису актів цивільного стану, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у м. Санкт-Петербург російська федерація (т. 1 а.с. 8).
Відповідно до повідомлення Другої Черкаської державної нотаріальної контори № 83/01-16 від 08 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 73), після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з даними алфавітних книг обліку спадкових справ Другої черкаської державної нотаріальної контори, спадкова справа не заводилась.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 16).
З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постановою Другої черкаської нотаріальної контори від 13 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 25) ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинний зв'язок ОСОБА_5 з ОСОБА_4 та відсутністю документів, що підтверджують родинний зв'язок спадкоємця ОСОБА_1 з ОСОБА_5 . Також, у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .
Постановою Другої черкаської нотаріальної контори від 21 лютого 2024 року (т. 2 а.с. 33) ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлою ОСОБА_5 та факт родинних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_5 . Також, у ОСОБА_2 відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .
В підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 надано суду та долучено до матеріалів справи фотографії із зображенням померлої та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 150-153, Т.2 а.с. 36-39), лист генерального директора ВАТ «Молочник», направленого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 40); Договір (Індивідуальний номер заказу 1676) від 17 грудня 2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 замовив у ФОП ОСОБА_8 роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкції за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 46); чеки про купівлю побутової техніки (т. 1 а.с. 165-168); копію заяви ОСОБА_2 , адресованої ГУНП в Черкаській області, в якій він зазначає, що проживав разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 171-172).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом ст. 1277 ЦК у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний після спливу одного року з часу відкриття спадщини подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Відповідно до ст. 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.
У випадку неприйняття спадщини спадкоємцями за законом чи заповітом протягом одного року з часу відкриття спадщини у територіальної громади за місцезнаходженням спадкового майна виникає право на набуття у власність такого майна, якому кореспондує обов'язок органу місцевого самоврядування такої територіальної громади ініціювати питання про відумерлість спадщини. Отже у такому випадку у територіальної громади існує майновий інтерес щодо спадкового майна, оскільки право територіальної громади на набуття у власність відумерлої спадщини залежить від здійснення права на спадкування спадкоємцями за законом чи заповітом.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК необхідне встановлення двох юридичних фактів:
а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем;
б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 ЦПК України після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Згідно ч. 4 ст. 51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідач залучається до розгляду справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 та від 15 жовтня 2025 року у справі № 757/1142/24-ц вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Позовна заява, пред'явлена до неналежного відповідача є такою, що не підлягає задоволенню та має бути відхиленою.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що у спорах щодо здійснення права на спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування територіальної громади за місцем знаходження спадкового майна (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 315/236/21, від 14 листопада 2023 року у справі № 759/19779/18).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в установлений шестимісячний строк до Другої черкаської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .
Звертаючись до суду з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 визначив Черкаську міську раду у статусі відповідача, до якого заявлено його вимоги.
Клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 чи заміну первісного відповідача на іншого ОСОБА_2 та його представником під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, крім ОСОБА_2 існують інші особи, які претендують на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем спір неможливо вирішити за вказаного в позові кола осіб, а тому наведені позивачем доводи не мають правового значення для правильного вирішення спору.
Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 12 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обов'язок з доведення обставин, які свідчать, що позов пред'явлений до належного відповідача і саме такий відповідач вчинив дії, які стали підставою позову, покладається на позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було повно і всебічно досліджено подані скаржником докази в підтвердження його вимог, не надана оцінка фотоматеріалам, на яких зафіксовано спільне проживання та сімейні відносини ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_5 та проігноровано довідки з ЖЕКу та ОСББ, що підтверджують проживання ОСОБА_2 за однією адресою з ОСОБА_5 відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки вони ніяким чином не спростовують висновок суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем спір неможливо вирішити за вказаного в позові кола осіб.
Інші доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення суду не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь понесених нею витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 грн.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Апеляційним судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Хмельницька Л.М., що підтверджується ордером № 11128199 від 08 жовтня 2025 року та договором про надання правової допомоги від 08 жовтня 2025 року.
Розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції визначено в розмірі 7 000 грн. та вказано, що вказана сума є фіксованою та є гонораром за надання адвокатом Хмельницькою Л.М. професійної правничої допомоги у справі, яка складається з: надання консультацій, правового аналізу документів, підготовку та подачу до суду процесуальних документів, представництво інтересів та участь в судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До відзиву на апеляційну скаргу додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 08 жовтня 2025 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Хмельницькій Л.М. 7 000 грн. за надання правової допомоги в справі № 711/9813/23.
Ознайомившись з поданими до суду документами на підтвердження витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 7 000 грн. за виконану адвокатом роботу відповідає принципу співмірності та обсягу фактично наданих адвокатом послуг за виконану адвокатом роботу.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи в розмірі 7 000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2025 року.
Судді