Номер провадження 22-ц/821/1982/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/3219/24 Категорія: 331060000 Сакун Д. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
03 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Гончар Н.І.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу керівника Звенигородської окружної прокуратури Гасича Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Багачевської міської ради на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Багачевська міська рада Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування поданої заяви зазначав, що він з 2016 року проживав разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Так як ОСОБА_2 була одинокою, не мала ані сім'ї, ані дітей, ані близьких родичів. Останні роки вона хворіла, заявник здійснював догляд за нею, вони підтримували один одного, як морально так і матеріально, допомагали один одному, вели спільне господарство, обробляли город, займалися благоустроєм будинку, мали спільний бюджет та дбали один про одного.
ОСОБА_2 мала намір скласти заповіт на користь заявника та віддала йому всі правовстановлюючі документи на своє майно та попросила запросити нотаріуса задля посвідчення заповіту. Однак, через хворобу та раптову смерть так і не встигла оформити заповіт у встановленому законом порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 взяв на себе всі витрати пов'язані з похованням ОСОБА_2 , займався організацією поховання та всіма витратами на його проведення.
Після смерті ОСОБА_2 заявник звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.06.2023 року №475/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки відсутні документи, які підтверджують право на спадкування за четвертою чергою спадкоємців за законом.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт його проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.06.2016 і до дня смерті.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2024 року заяву задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.06.2016 і до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що перевірені судом докази, які є допустимими, достатніми і у суду сумнівів не викликають, очевидно підтверджують факт проживання заявника однією сім'єю більше п'яти років зі спадкодавцем, - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме з 2016 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
У апеляційній скарзі керівник Звенигородської окружної прокуратури Гасич О.В. в інтересах держави в особі Багачевської міської ради просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви у повному обсязі.
Як на підставу апеляційного оскарження заявник посилається на те, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, визнаючи факт проживання заявника та померлої особи однією сім'єю, не дослідив належним чином усіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: заявник перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 ; на час, з якого він просив встановити факт проживання однією сім'єю з померлою, мав зареєстроване місце проживання за іншою адресою, ніж адреса померлої; є особою 1980 року народження, тоді як померла - 1932 року народження (така суттєва різниця у віці сама по собі ставить під сумнів характер і реальність сімейних відносин); земельна ділянка померлої має вигідне розташування.
Крім того, сам по собі факт поховання не підтверджує проживання однією сім'єю та не є юридично значущою ознакою для встановлення такого факту а долучений акт депутата Багачевської міської ради Бебіка Т.І. від 02.12.2024 року в якому зазначено, що заявник проживав разом із померлою, складений не уповноваженим державним органом, а тому не є належним доказом.
Також суд не встановив факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, які є визначальними критеріями для підтвердження факту проживання однією сім'єю.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду з апеляційною скаргою, прокурор вказав, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 фактично надало заявнику право на отримання спадщини за законом та унеможливило визнання спадщини відумерлою, передання її територіальній громаді в особі Багачевської міської ради, тим самим позбавивши територіальну громаду міста Багачеве на реалізацію її законних прав, передбачених ст. 1277 ЦК України та у подальшому можливості наповнення місцевого бюджету шляхом продажу комунального майна на відкритих торгах, передачі комунального майна в оренду, тощо.
Вказує, що станом на день подання апеляційної скарги прокурором, уповноваженим органом не вжито заходів оскарження рішення суду від 27.12.2024 року, що свідчить про бездіяльність Багачевської міської ради та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до паспортних даних заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився в смт. Єрки, Катеринопільського району, Черкаської області, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З наданої суду копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років, про що 14.02.2023 року складено відповідний актовий запис № 52, місце смерті - м. Ватутіне, свідоцтво видано Ватутінським відділом ДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З свідоцтва про поховання вбачається, що ОСОБА_1 здійснював поховання ОСОБА_2 .
Відповідно до акту складеного депутатом Багачевської міської ради Бебік Т.І. від 02.12.2024 року ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю з 2016 року, вели спільне господарство, здійснював догляд за нею та займався її похованням.
Після смерті ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Бедратої-Скляр Н.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.06.2023 року №475/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки відсутні документи, які підтверджують право на спадкування за четвертою чергою спадкоємців за законом
З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 №224/2023 року, вбачається, що спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_1 .
Сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно проживав та доглядав за ОСОБА_2 . Витрати на поховання ОСОБА_1 взяв на себе та поховав ОСОБА_2 належним чином, що зазначено в акті депутата Багачевської міської ради від 02.12.2024 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні справ щодо встановлення права на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц та від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц.
З матеріалів справи відомо, що заявник на час подання заяви про прийняття спадщини був зареєстрований в АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
До апеляційної скарги прокурором долучено актовий запис про шлюб №84 від 29 вересня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_1 понад п'ять років, позивачем до суду надано акт про підтвердження факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем, складеного 02.12.2024 депутатом Багачевської сільської ради зі слів сусідів та в їх в присутності.
Проте, колегія суддів вважає, що акт, складений депутатом Багачевської міської ради від 02 грудня 2024 року (а.с.13), при вирішенні даного спору не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, але таких доказів позивачем надано не було.
Так, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Колегія суддів доходить висновку, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали сімейний характер та не були пов'язані зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Тобто, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували доводи заявника щодо спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків у нього з ОСОБА_2 .
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Факт того, що заявник здійснив поховання ОСОБА_2 , достовірно також не може свідчити про проживання їх однією сім'єю.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, тому на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,40 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Звенигородської окружної прокуратури Гасича Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Багачевської міської ради - задовольнити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Багачевська міська рада Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 908,40 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2025 року.
Судді: