Номер провадження 22-ц/821/2007/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1398/17 Категорія: 305010000 Єщенко О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
03 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника Уманської окружної прокуратури, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування майнової, матеріальної та моральної шкоди, -
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що ним було подано заяви про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень і він є потерпілим внаслідок кримінальних правопорушень та незаконних рішень, дій та бездіяльності органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури. Йому завдано майнової шкоди у вигляді понесених ним витрат на забезпечення і захист його процесуальних прав потерпілого у досудовому розслідуванні, а також завдано моральної шкоди.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з належного відповідача майнову шкоду в сумі 16650,00 грн., матеріальну шкоду в сумі 8769,00 грн., моральну шкоду в сумі 10850,00 грн., судові та процесуальні витрати в сумі 3384,00 грн. та судові витрати в сумі 1848,00 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріальні збитки позивача мають ознаки процесуальних витрат, понесених у кримінальному процесі, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, тощо, ОСОБА_1 проводилося в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування, і ці відповідні дії відносяться саме до кримінального провадження за правилами пункту 10 частини першої статті 3 КПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що питання щодо процесуальних витрат у кримінальному процесі вирішується судом у вироку суду або ухвалі (стаття 126 КПК України) в порядку статей 124, 125 КПК України.
Позивач у позові та доданих під час розгляду справи заявах посилається на те, що судовими рішеннями слідчих суддів неодноразово визнавалася незаконною бездіяльність слідчих органів, у тому числі щодо кримінальних проваджень № 12014250260000128 та № 12012250260000091, згідно з яким позивача визнано потерпілим, а тому вважав доведеними обставини наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.
Суд не погодився з такими доводами позивача, оскілкьи у кримінальному провадженні № 12014250260000128 позивач ОСОБА_1 взагалі не визнавався потерпілим. Щодо кримінального провадження 12012250260000091, в якому його було визнано потерпілим, суд вважав, що сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії та/або скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів у межах розгляду кримінального провадження № 12012250260000091 від 28.12.2012, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив його скасувати та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом безпідставно не взято до уваги, що завдана матеріальна та моральна шкода полягає у написанні 87 - ти незаконних постанов та їх подальшого оскарження позивачем та як наслідок скасування судами.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Звертаючись до суду із позовом у частині стягнення матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що дана шкода полягає у понесенні витрат при здійсненні захисту його прав у досудових розслідуваннях № 12012250260000091 та № 12014250260000128, які полягали у витратах на проїзд, виготовлення копій, відправлення кореспонденції та інші.
За правилами пунктів 7, 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким правом позивач скористався і поніс у зв'язку з цим матеріальні витрати. Зокрема: витрати транспортного характеру; витрати на виготовлення копій документів; витрати за поштові послуги; судові витрати. Усі ці витрати понесені ОСОБА_1 у зв'язку з оскарженням дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів у цій справі при досудовому розслідуванні.
За правилами статті 118 КПК України процесуальні витрати (у кримінальному процесі) складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Матеріальні збитки позивача у цій справі мають ознаки процесуальних витрат, понесених у кримінальному процесі, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, тощо ОСОБА_1 проводилося в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування, і ці відповідні дії відносяться саме до кримінального провадження за правилами пункту 10 частини першої статті 3 КПК України.
Вказані висновки суду узгоджуються із висновками викладеними у постанові Верховного суду у справі №706/1110/15-ц від 26 червня 2018 року.
Отже, суд першої інстанції, вірно зазначив про те, що питання щодо процесуальних витрат у кримінальному процесі вирішується судом у вироку суду або ухвалі (стаття 126 КПК України) в порядку статей 124, 125 КПК України.
Питання про відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі врегульовано статтею 130 КПК України. Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (статті 1167, 1176 ЦК України; Закон України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
В цьому випадку положення Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не застосовуються, оскільки статтею 1 цього Закону конкретизовано осіб на які дія цього Закону поширюється і потерпілого внаслідок кримінального правопорушення до кола цих осіб не включено.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Звертаючись до суду із позовом у частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 вказував про те, що така шкода полягає, зокрема, у бездіяльності органів досудового розслідування та тривалості порушень його прав органами досудового розслідування, винесення ними незаконних постанов, які в подальшому підлягали скасуванню, а тому оцінює завдану шкоду у грошовому еквіваленті у сумі 10850,00 грн.
За правилами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (статті 1173-1174 ЦК України).
В пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 10.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, статтею 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Згідно з підпунктом 1 пункту 9 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
Позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів - керівника Уманської окружної прокуратури та Черкаської обласної прокуратури.
Позивач самостійно, реалізуючи свої процесуальні права, визначив склад учасників справи та вважав, що саме вказані органи та посадові особи повинні нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди та здійснити її компенсацію.
З метою перевірки обставин, якими позивач обґрунтовує завдану моральну шкоду судом першої інстанції досліджено відмовний матеріал 35/08 за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та матеріали перевірки № 48 ПР-09 і № 121-2005 за заявами ОСОБА_1 . У порушенні кримінальних справ за вказаними заявами було відмовлено, ОСОБА_1 не визнаний потерпілим, тому суд не вбачав підстав для стягнення моральної шкоди з прокуратури у порядку, передбаченому ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.
Також судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2012 внесено відомості до ЄРДР за № 12012250260000091 за заявою ОСОБА_1 , який повідомив, що в серпні 2012 року з складу СВК «Розсішки» було викрадено двигун, який було демонтовано з автомобіля «САЗ-3507», який належить ОСОБА_1 орган досудового розслідування Христинівський РВ УМВС України в Черкаській області. Відомості в ЄРДР внесено за ч. 1 ст. 185 КК України.
До матеріалів кримінального провадження приєднано матеріали перевірки № 480/08 по заяві ОСОБА_1 , у яких неодноразово було відмовлено у порушенні кримінальної справи та такі постанови було скасовано як прокурорами, так і слідчими суддями, останній раз ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 03.05.2012 скасовано постанову від 30.01.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали повернуто до прокуратури Христинівського району Черкаської області для проведення додаткової перевірки.
Постановою слідчого СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 03.04.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012250260000091 від 28.12.2012 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Постановою прокурора прокуратури Христинівського району від 21.04.2014 постанову слідчого від 03.04.2014 про закриття кримінального провадження скасовано. Кримінальне провадження направлено для проведення додаткового досудового розслідування. У постанові прокурора зазначено, що слідчим не вжито заходів до перевірки фактів викладених у заявах ОСОБА_1 . Сам заявник опитаний поверхнево, без з'ясування обставин, необхідних для встановлення істини у кримінальному провадженні. Крім того необхідно до матеріалів кримінального провадження долучити копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.01.2013, встановити та допитати в якості свідків осіб, яким може бути відомо про факти, викладені ОСОБА_1 у заяві від 28.12.2012, виконати інші слідчі дії, в яких виникне необхідність.
Постановою слідчого СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 05.06.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012250260000091 від 28.12.2012 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 29.07.2014 постанову від 05.06.2014 про закриття кримінального провадження № 12012250260000091 скасовано. В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідча як на підставу для закриття кримінального провадження покладається на те, що свідки відмовилися від показів на підставі ст. 63 Конституції України, а даним правом можуть скористатися лише обвинувачені чи їх родичі, що свідчить про неповноту проведеної перевірки.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 25.11.2015 визнано бездіяльність слідчого у відмові у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 12012250260000091.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим, йому вручено пам'ятку про права та обов'язки потерпілого та допитано в якості потерпілого.
Матеріали кримінального провадження № 12012250260000091 містять рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , сільськогосподарського кооперативу «Росішки» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди солідарно за невиконання рішення суду, викрадення техніки, вузлів та робочих органів з техніки, стягуваної за рішенням суду, стягнення судових витрат у сумі 3285 грн з належної сторони, зобов'язання відповідачів зняти з обліку автомобіль САЗ - 3507, д.н.з. НОМЕР_1 в органах ДАІ, вилучення технічного паспорту передачі ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано СВК «Росішки» передати ОСОБА_1 технічний паспорт № НОМЕР_2 на автомобіль САЗ - 3507, д.н.з. НОМЕР_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. У рішенні суду зазначено, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.01.2003 про зобов'язання правління СВК «Росішки» Христинівського району Черкаської області виділити в рахунок майнового паю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно виконано у повному обсязі. Вищезазначена техніка та агрегати передані позивачам по справі, що підтверджується документально і вони нею розпорядились на власний розсуд, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
Постановою слідчого СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 29.04.2020 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012250260000091 від 28.12.2012 закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
У постанові зазначено, що у даному кримінальному провадженні неодноразово надавались доручення в порядку ст. 40 КПК України з метою допиту ОСОБА_1 , однак на неодноразові виклики до слідчого ОСОБА_1 ігнорує. Під час здійснення до місця проживання останнього ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовився посилаючись на те, що давав пояснення, а всі необхідні покази надасть у суді під час судового розгляду. У відповідності до п. 6 мотивувальної частини рішення Жашківського районного суду від 20.01.2003 зазначено: «Майно що пропонувалось позивачам на майновий пай складалось зі списаної, розукомплектованої техніки, що позбавляє позивачів можливості раціонально його використовувати». Звітом про експерту оцінку транспортних засобів і сільськогосподарських машин, що належать СВК «Росішки» від 21.03.2001 п. 9 автомобіль САЗ 3507, самоскид, 1988 р.в., державний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_3 - «Двигун відсутній, акумуляторна батарея відсутня».
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 17.08.2020 скасовано постанову Христинівського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 29.04.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12012250260000091 від 28.12.2012. В ухвалі слідчим суддею зазначено, що слідчим не проведено всіх можливих та необхідних слідчих дій - допущено неповноту слідства. При досудовому розслідуванні має бути проведено криміналістичну експертизу стосовно дати складання акту про знищення документів, вірно кваліфікувати підстави для закриття кримінального провадження.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.03.2022 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 28.12.2012 за № 12012250260000091 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрито на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків даності притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім того судом досліджено матеріали кримінального провадження, відомості за яким внесені до ЄРДР за № 12014250260000128 за фактом того, що 14.03.2014 до Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області надійшла постанова судді Христинівського районного суду від 18.11.2013 ОСОБА_4 про проведення досудового розслідування по заявам ОСОБА_1 , в яких він просить розпочати провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, щодо невиконання рішення суду працівниками міліції та працівниками прокуратури при проведенні додаткової перевірки. Відомості в ЄРДР внесено за ч. 1 ст. 382 КК України.
Постановою СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 19.05.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014250260000128 від 14.03.2014, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 08.07.2014 скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 19.05.2014.
Постановою СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 01.08.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014250260000128 від 14.03.2014, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Постановою заступника прокурора Черкаської області від 02.09.2014 постанову слідчого від 01.08.2014 про закриття кримінального правопорушення скасовано, кримінальне провадження направлено начальнику слідчого відділу прокуратури області для організації проведення подальшого досудового розслідування в межах розумних строків в порядку, визначеному КПК України. Постанова мотивована тим, що проведення досудового розслідування проведено слідчим СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області в порушення вимог ч. 4 ст. 216, ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень КПК України.
Листом від 05.09.2014 кримінальне провадження направлено до прокуратури Черкаської області для організації досудового розслідування та відповідно до повідомлення слідчого СВ прокуратури Черкаської області від 08.09.2014 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014250260000128.
Постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Черкаської області від 27.03.2015 кримінальне провадження № 12014250260000128 від 14.03.2014 закрито у зв'язку з відсутністю в діях працівників прокуратури Христинівського району та Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.05.2016 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Черкаської області та зобов'язання вчинити дії, а саме відмовлено у визнанні незаконної бездіяльності у частині не визнання його потерпілим та зобов'язанні слідства визнати його потерпілим з наданням пам'яток про права та обов'язки з визначенням цивільного відповідача та шкоди.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.11.2016 постанову слідчого від 27.03.2015 про закриття кримінального провадження № 12014250260000128 скасовано, кримінальне провадження повернуто до прокуратури Черкаської області для проведення досудового розслідування. Як на підставу для скасування постанови про закриття кримінального провадження в ухвалі суду зазначено, що суддя не може визнати всебічним та повним досудове розслідування у кримінальному провадженні, оскільки по справі не допитаний сам ОСОБА_5 , який і звернувся до правоохоронних органів із заявою/повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, а отже може володіти інформацією про обставини, що мають істотне значення для слідства.
13.12.2016 прокурором відділу прокуратури Черкаської області надано доручення від 13.12.2016 про проведення слідчих (розшукових) дій, відповідно до якого доручено прокурорам Савченку В.В. та Козінському В.О. детально опитати ОСОБА_1 з приводу його заяв.
Відповідно до рапорту прокурора Уманської місцевої прокуратури у Христинівському відділі Савченка В. на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій повідомлено, що ним на адресу ОСОБА_1 15.12.2016 рекомендованим листом направлено повістку про виклик ОСОБА_1 на 19.12.2016 для допиту в якості свідка у кримінальному провадженні № 12014250260000128. Для участі у слідчих діях ОСОБА_1 не з'явився. 20.12.2016 ОСОБА_1 до канцелярії Христинівського відділу Уманської місцевої прокуратури подав письмові пояснення та від участі у допиті відмовився у категоричній формі.
Постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Черкаської області від 27.12.2016 кримінальне провадження № 12014250260000128 від 14.03.2014 закрито у зв'язку з відсутністю в діях працівників прокуратури Христинівського району та Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2017 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 27.12.2016 про закриття кримінального провадження - залишено без змін.
Таким чином, з даних обставин установлено, що у кримінальному провадженні № 12014250260000128 позивач ОСОБА_1 не визнавався потерпілим.
Щодо кримінального провадження 12012250260000091, в якому його було визнано потерпілим, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем процесуальні рішення суду про скасування постанов про відмову у порушенні кримінальної справи та про закриття криміналнього провадження, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано всі обставини у справі, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування законного та обгрунтованого рішення суду не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: