Справа № 953/19293/21 Номер провадження 33/814/4/25Головуючий у 1-й інстанції Бородіна Н.М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
05 грудня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 20 грудня 2021 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 гривень.
Згідно постанови судді, 25.09.2021року о 03.30 год. в м.Харків вул. Матюшенко б.9, ОСОБА_1 керував автомобілем Peugeot д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу Alkotester 6820 на місці зупинки з включеною бодікамерою 02264. Тест №1350, результат 0,83 проміле, чим порушив п 2.9а Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді про притягнення його до відповідальності за порушення ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про те, що суддя не опитав під час розгляду справи заявлених свідків для перевірки законності проведення процедури огляду водія та їх правовому статусу.
Зазначає про те, що з відеозапису з нагрудних камер поліцейського не вбачається чи встановлювалися у водія ОСОБА_1 ознаки сп'яніння на місці зупинки його транспортного засобу, які б давали підстави для проведення огляду.
Направлення на огляд на місці складання протоколу ОСОБА_1 не надавалось та не вручалось.
При оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не роз'яснено його права та обов'язки.
Додатково адвокат Аксьоненко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 подала до апеляційного суду клопотання про зупинення судового провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, що підтверджується відповідною довідкою командира військової частини НОМЕР_2 .
Перевіривши доводи, викладені у клопотанні адвоката Аксьоненко Т.В. апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями КУпАП не врегульовано порядку зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Частиною 4 статті 277 КУпАП передбачена можливість зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися, але стосується вона лише адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Зупинення строку розгляду інших справ про адміністративні правопорушення зазначеною правовою нормою не передбачено.
Таким чином інститут зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КУпАП передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, тому клопотання сторони захисту про застосування аналогії закону, зокрема ст.335 КПК України та зупинення провадження у даній справі, на переконання суду апеляційної інстанції, не узгоджуються з положеннями КУпАП та не підлягає задоволенню.
Далі, надаючи оцінку процесуальній поведінці учасників справи та можливості проведення судового розгляд за їх відсутності, що відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Апеляційний суд наголошує, що матеріали даної справи перебувають у провадженні Полтавського апеляційного суду з 01.08.2022.
Розгляд справи неодноразово відкладався через неможливість явки ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції.
Окрім того, апеляційним судом неодноразово, протягом тривалого часу вживалися заходи щодо надання можливості ОСОБА_1 брати участь у судовому засіданні в межах територіального розташування військової частини НОМЕР_2 через відеоконференцію або із можливістю службового відрядження до Полтавського апеляційного суду шляхом направлення запитів до військової частини.
Статтею 294 КУпАП передбачено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Так, на черговий запит апеляційного суду від 19.11.2025 щодо забезпечення явки військовослужбовця ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_2 за підписом командира ОСОБА_2 на електронну адресу суду 03.12.2025 надійшла відповідь про те, що станом на 02 грудня 2025 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці відповідно до наказу командира військової частини №345 від 18.11.2025.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 та його адвокату Аксьоненко Т.В. було відомо про наявність у провадженні Полтавського апеляційного суду справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розгляд якого неодноразово відкладався та учасники справи були завчасно повідомлені про розгляд справи, призначеної на 02 грудня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, ОСОБА_1 та його адвокат Аксьоненко Т.В. не виявили бажання належним чином користуватися своїми процесуальними правами та не брали участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, навіть за умови завчасного повідомлення про час і місце її розгляду та перебування ОСОБА_1 у відпустці, у тому числі й 02 грудня 2025 року.
Апеляційний суд зазначає, що справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 після отримання повідомлення з військової частини НОМЕР_2 повідомлення про перебування ОСОБА_1 у відпустці, була призначена до розгляду 04 та 05 грудня 2025 року задля надання учасникам справи можливості скористатися своїми процесуальними правами щодо безпосередньої участі при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Клопотань про відкладення розгляду справи призначеної на 02, 04, 05 грудня 2025 від учасників справи не надходили, у судові засідання на вказані дати не з'явились. На всі призначені судові засідання про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, відповідно до якої зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомлення з рухом провадження у справі.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, ОСОБА_1 на його адвокат Аксьоненко Т.В. будучи обізнаними про розгляд його апеляційної скарги у Полтавському апеляційному суді, належним чином повідомленими про місце, час та дату судового розгляду, у судове засідання не з'явилися, зазначене свідчить про зловживання учасниками своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП та свідомого затягування розгляду справи.
Тому, керуючись ст. 268 КУпАП апеляційний суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його адвоката, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи.
Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення було встановлено суддею з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №19058 від 25.09.2021, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1); роздруківкою проведеного на місці зупинки транспортного засобу у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою технічного засобу - приладу «Drager Alcotest 6820», прилад № ARHJ - 0296, відповідно до якого, результат тесту №1350 на алкоголь становить 0,83 ‰ (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою «Alcotest Drager 6820», прилад № ARHJ - 0296, результат огляду, кількісний показник 0,83‰, який не заперечувався ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом про згоду з результатами проведеного огляду (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.09.2021 (а.с.6); рапортами працівників патрульної поліції про обставини зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху та виявлення ознак алкогольного сп'яніння у результаті чого запропоновано водію пройти огляд на стан сп'яніння (а.с. 7,8); відеозаписами з нагрудної камери інспектора поліції долученими до матеріалів справи, у яких зафіксовано факт зупинки транспортного засобу Peugeot д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 25.09.2021, повідомлено причини зупинки даного транспортного засобу, виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - приладу Drager Alkotest, момент проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до якого, результат тесту на алкоголь №1350 становить 0,83‰, жодної незгоди з результатом огляду ОСОБА_1 не висловлював.
В подальшому, ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки та ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.
Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.
Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп'яніння.
Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, поліцейськими доведені до відома водія, що зафіксовано та відображено в акті огляду на стан сп'яніння.
Отже вбачається, що працівник поліції, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Із наявного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 25.09.2021 проводився за допомогою приладу Alcotest Drager 6820, з результатом погодився, та підписав без жодних зауважень.
Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатами проведеного тесту за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, відповідно до якого вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 0,83% проміле. Цей результат ОСОБА_1 не оспорював, про що свідчить його власноручний підпис у цій роздруківці, а також у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння у графі «з результатом огляду згоден».
Окрім того, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Крім того із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не наголошував про невідповідність ознак алкогольного сп'яніння та не заперечував їх наявність.
Таким чином, доводи апелянта щодо не встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються з матеріалами справи.
Апеляційний суд зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 долучено відеозапис, отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП присутність двох свідків при складанні протоколу була не обов'язковою.
Щодо твердження апеляційної скарги про те, що суддя місцевого суду при розгляді справи не опитав свідків для перевірки законності проведення процедури огляду водія та їх правовому статусу, апеляційний суд ставиться критично, оскільки жодних заяв, клопотань про виклик свідків матеріали справи не містять, в судовому засіданні суду першої інстанції клопотань про виклик свідків не надходило від учасників, не містить таких вимог й апеляційна скарга.
Окрім того, апеляційний суд вказує, що виклик свідків є правом, а не обов'язком суду, та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи.
Таким чином, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.
Що стосується доводів апелянта з приводу того, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не вручалось ОСОБА_1 , то таке посилання є необґрунтованим, оскільки таке направлення видається лише у разі відмови водія на проходження тесту на місці або у разі незгоди водія з результатами тесту. Окрім того, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, видане на прізвище ОСОБА_1 , в якому вказано про те, що особа не доставлялась до медичного закладу у зв'язку з проведенням огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції при оформленні протоколу ОСОБА_1 не роз'яснено його права та обов'язки апеляційний суд відхиляє.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, він містить підпис правопорушника про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з правами та обов'язками. Будь - яких зауважень ОСОБА_1 не заявляв, протокол підписаний ним без жодних зауважень та пояснень.
Під час апеляційного розгляду справи не було встановлено даних, які б підтверджували апеляційні доводи щодо відсутності доказів на підтвердження в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, постанова судді місцевого суду відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 20 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко