Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1902/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
08 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №278/1902/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Буткевич М.І. в м. Житомирі,
У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із даним позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №7177915 від 18.10.2023 у розмірі 30 959,60 грн., витрати по сплаті судового збору та правничу допомогу. В обґрунтування вимог вказувало, що 18.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №7177915 про надання споживчого кредиту, підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, позивач надав позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, відповідно до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до боржника за договором №7177915 від 18.10.2023. Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». В порушення умов укладеного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 22.04.2025 за кредитним договором №7177915 від 18.10.2023 становить 30 959,60 грн, яка складається із 7000,00 грн - сума кредиту; 23959,60 грн - заборгованість за відсотками. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року позов товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №7177915 від 18.10.2023 в сумі 30 959, 60 грн., з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 12 815,60 грн - нараховані проценти за користування кредитом, 11 144,00 грн - нараховані проценти за 80 календарних днів, а також стягнуто судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №7177915 від 18.10.2023 в сумі 7 000,00 грн тіло кредиту; судовий збір в розмірі 533,00 грн та 2200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи щодо укладення кредитного договору. Однак судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі (продовжує нести службу по даний момент), що підтверджується довідкою за формою 5 №267 від 26 листопада 2024 року. У вказаній довідці зазначено, що з 21 січня 2023 року по теперішній час (26 листопада 2024 року) ОСОБА_1 перебуває на військовій службі. Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію пп. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 та триває по теперішній час. Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Указані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565ск22), від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18). Крім цього, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та ЗУ «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 р. введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час. З огляду на дату укладення кредитного договору (18 липня 2023 р.) та на строк кредитування (360 днів). є необхідним застосування п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» оскільки у ці періоди Відповідач перебував на військовій службі. Підсумовуючи вищевикладене та застосовуючи пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»; вбачається, що підлягає стягненню 7 000,00 грн тіла кредиту, при цьому не підлягають стягненню 12 815,60 грн нараховані проценти за користування кредитом, 11 144,00 грн, нараховані проценти за 80 календарних днів.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення відсотків за користування кредитом, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18 жовтня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір №7177915 про надання споживчого кредиту.
Згідно з п. п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка 0,597% в день.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що передбачено пунктом 2.1 кредитного договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за вказаним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується листами ТОВ «ФК «Контрактний дім» від 29.07.2024, а також інформацією, наданою АТ КБ «Приват банк», що на ім'я ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів від 18.10.2023 на суму 7 000,00 грн.
Згідно розрахунків заборгованості з 18.10.2023 по 24.07.2024 заборгованість за відсотками становить 12815,60 грн та з 25.07.2024 по 12.10.2024 за 80 днів заборгованість по відсоткам становить 11144,00 грн, а всього 23959,60 грн.
25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №25.07/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до боржника за договором №7177915 від 18.10.2023 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання умов договору, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в межах заявлених позивачем вимог в загальному розмірі 30 959,60 грн.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України та ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/13446/15.
Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 30 березня 2021 року №1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла зі змінами, внесеними згідно із Законом №2459-IX від 27 липня 2022 року до 04 травня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду.
Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (із відповідними змінами).
Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.
У даній справі встановлено, що справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно повернутого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 не отримував копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, відтак не міг надати суду першої інстанції відзив на позовну заяву із долученням доказів.
До апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 долучив довідку, видану командиром військової частини НОМЕР_2 від 26.11.2021, із якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 21 січня 2023 року по теперішній час.
Відтак, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України.
Договір №7177915 про надання споживчого кредиту, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» - 18.10.2023, у період дії ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відтак, нарахування ОСОБА_1 відсотків за договором №7177915 про надання споживчого кредиту від 18.10.2023 року, є таким, що суперечитиме приписам ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині незаконного нарахування відсотків за користування кредитом з урахуванням положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обґрунтованими.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, висновки суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитом зроблені з порушенням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду із позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило 2422,40 грн судового збору, позов задоволено на 22,6%, відтак із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 547,46 грн (22,6%) та 2260,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (10000,00 грн х22,6%).
За подання апеляційної скарги, ОСОБА_1 сплатив 3633,60 грн судового збору.
Оскільки апеляційна скарга задоволена, то із ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 3633,60 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» відсотків за договором про надання споживчого кредиту №7177915 від 18.10.2023 в сумі 12 815,60 грн та 11 144,00 грн, нараховані за 80 календарних днів, а всього 23959,60 грн, а також судових витрат скасувати.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Капітал» заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту №7177915 від 18.10.2023 у розмірі 23959,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «»Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 547,46 грн судового збору та 2260,00 грн витрат на професійну правничу надану в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Поновити дію рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7177915 від 18.10.2023 в сумі 7000,00 грн - тіло кредиту.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді