Житомирський апеляційний суд
Справа №295/10713/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
08 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/10713/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.10.2016 з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800,00 грн. Вказує, що відповідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196,00 грн. Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину згідно ч. 2 ст.182 СК з 2024 року становить 1 598,00 грн. (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), що в 2 рази перевищує раніше стягнуту судом тверду грошову суму 800,00 грн на утримання сина. З урахуванням викладеного, просила збільшити розмір аліментів, які стягуються на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 800,00 грн. до 5 900,00 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.10.2016 по справі № 295/11288/16-ц, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовна заява не містить жодних підстав чи належного обґрунтування для можливості задоволення вимоги про збільшення розміру аліментів, що стягуються, а отже оскаржуване судове рішення є незаконним. Судом не було враховано стан здоров'я відповідача. Вказує, що відповідач регулярно сплачує аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, позивач має дохід, який державою вважається достатнім для забезпечення як свої так і своєї дитини (включаючи отримані аліменти). Рішення ґрунтується на тому, що позивач отримує 800,00 грн аліментів, хоча згідно довідки з виконавчої служби вбачається, що позивач отримує вдвічі більшу суму, що становить мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_4 .
На підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.10.2016 по справі № 295/11288/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн. щомісячно, починаючи з 25.08.2016 р. і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи частково позовні вимоги та збільшуючи розмір аліментів до 3500,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що існують достатні підстави для висновку, що після ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів, змінилося матеріальне становище позивача, яке зумовлено зміною розміру прожиткового мінімуму, подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі, які стосуються догляду за дитиною, серед яких витрати на харчування, навчання, купівлю одягу та взуття, інші витрати у зв'язку з відвідуванням дитиною навчального закладу та інше. Стягнення аліментів у розмірі 800,00 грн, що менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, передбаченого СК України, не відповідає інтересам дитини.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150,180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
При визначенні розміру аліментів відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно положень ч. 2, 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Тобто, звертаючись до суду з позовом саме позивач повинен надати докази на підтвердження наявності правових підстав для зміни розміру аліментів та довести, що майновий стан відповідача покращився і він спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже у змагальному процесі саме на позивача лягає тягар доведення обґрунтованості його вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості його заперечень.
Доказів на підтвердження власних доходів позивачем суду не надано.
В той же час встановлено, що 17 квітня 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІІ групи (загальне захворювання) з 15.07.2024 року та перебуває на обліку у Пенсійному фонді України.
Згідно довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 22.11.2024, ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_6 з 04.11.2019 на посаді продавця продовольчих товарів. Посадовий оклад складає 8 100,00 грн. та заробітна плата за шість місяців склала 48 720,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною, позивач є працездатною жінкою, відомостей про розмір її доходів матеріали справи не містять.
З огляду на зазначені обставини, та з урахуванням вимог ст. 182 СК України, принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, колегія суддів дійшла висновку, що будуть достатніми для гармонійного фізичного і духовного розвитку дитини аліменти в розмірі 2500,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
Визначений розмір аліментів на переконання колегії суддів дозволить зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача та відповідатиме інтересам та потребам дитини, буде необхідним для вирішення побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі їх розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначеного розміру аліментів з 3500,00 грн, але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 2500,00 грн , але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року в частині збільшення розміру аліментів змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 з 3500,00 грн до 2 500,00 грн на дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді