Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2550/25 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
08 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №285/2550/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О. в м. Звягель Житомирської області,
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №28.10.2024-100000799 від 28.10.2024 у розмірі 24 800 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 28.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.10.2024-100000799 (оферта), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 140 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Вказує, що ОСОБА_1 28.10.2024 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій картковий рахунок НОМЕР_1 кошти у розмірі 8 000 грн., а отже акцептовано умови договору. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим у неї станом на 16 березня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 24 800 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 11 200 грн., заборгованості по комісії в сумі 600 грн та заборгованості по неустойці в розмірі 4 000 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №28.10.2024-100000799 від 28.10.2024 в розмірі 20 800 грн та 2422,40 грн судового збору. В задоволенні вимог про стягнення суми неустойки відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та закрити провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що їй нічого не було відомо про укладення договору №28.10.2024-100000799 від 28.10.2024. Зазначає, що 28.10.2024 їй стало відомо, що на її рахунок було зараховано 8 000 грн., які цього ж дня були зняті невідомими особами. Вказує, що 01.11.2024 вона звернулася із заявою до Звягельського відділу поліції про вчинення відносно неї шахрайських дій. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції їй не було направлено ні ухвали про відкриття провадження ні копії позовної заяви. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2025 року та закрити провадження у справі.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених позовних вимог, а тому в іншій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі №28.10.2024-100000799.
У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника
Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача 5168-74XX-XXXX-6636.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 28.10.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 28.10.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -28.10.2024; сума кредиту 8000 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 16.03.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600 грн.
Зазначений договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е122.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №160-0105 від 01.05.2025, ТОВ «Споживчий центр» здійснило 28.10.2024 грошовий переказ в розмірі 8 000 грн на банківську карту НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту №28.10.2024-100000799.
Випискою по банківській карті ОСОБА_1 , яка долучена останньою до апеляційної скарги за період з 28.10.2024 по 29.10.2024 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 8 000 грн.
Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.10.2024-100000799, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 24 800 грн., з яких: 8000 грн - основний борг; 11 200 грн - проценти, 1 600 грн - комісії, 4 000 грн - неустойки.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Відповідач, підписавши договір, не лише погодила його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, комісію, строк та умови кредитування, але й скористалась кредитом. Суду не було надано доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості в частині тіла кредиту, відсотків та комісії, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспорений. Обов'язку відповідача сплачувати позивачу суму неустойки судом першої інстанції не було встановлено.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У справі, що переглядається встановлено, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №28.10.2024-100000799 в електронній формі.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.
Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 28.10.2024, яка є невід'ємною частиною договору №28.10.2024-100000799 від 28.10.2025, остання ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти).
Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №28.10.2024-100000799 від 28.10.2024, з яким попередньо уважно ознайомилася.
Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту , проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 28.10.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 28.10.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -28.10.2024; сума кредиту 8 000 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 16.03.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600 грн.
Враховуючи наведене ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.
Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора
Заявка ОСОБА_1 №28.10.2024-100000799 від 28.10.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5168-74ХХ-ХХХХ-6636.
До матеріалів справи приєднано інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №160-0105 від 01.05.2025, згідно якої ТОВ «Споживчий центр» здійснило 28.10.2024 грошовий переказ в розмірі 8 000 грн на банківську карту НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту №28.10.2024-100000799.
Крім того, випискою по банківській карті ОСОБА_1 , яка долучена останньою до апеляційної скарги за період 28.10.2024 - 29.10.2024 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 8 000 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 8 000 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_3 , зазначений ОСОБА_1 у договорі.
Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.10.2024-100000799, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 24 800 грн., з яких: 8000 грн - основний борг; 11 200 грн - проценти, 1 600 грн - комісії, 4 000 грн - неустойки.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.
Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 8 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірні кредитні кошти були отримані третіми особами шахрайським способом є безпідставними, оскільки будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно ОСОБА_1 як і незаконності заволодінням її персональними даними з метою подальшого укладення договору матеріали справи не містять.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Встановлено, що на підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 28.10.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 28.10.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -28.10.2024; сума кредиту 8 000 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 16.03.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600 грн.
Відтак, розмір заборгованості за процентами складає 11 200 грн., із розрахунку 8 000 грн (тіло кредиту) х 1% х 140 днів.
Таким чином, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов укладеного договору.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 11 200 грн.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності є безпідставними, оскільки ухвалою Зягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.
Поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 березня 2024 року у справі №922/1648/19 у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі №904/2584/19.
При цьому, колегія суддів враховує, що встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з надісланим йому судовим рішенням.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності порушень Правил надання послуг поштового зв'язку, допущених оператором поштового зв'язку під час вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , факт неотримання позивачем поштової кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Крім того, згідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту та відсотками за користування кредитом, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відтак, доводи апеляційної скарги у вказаній частині не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 600 грн.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).
Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію в сумі 1 600 грн., то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по комісії підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За наведених вище обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, що у відсотковому співвідношенні від ціни позову становить 77,42%, сплачений ТОВ «Споживчий центр» судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1875,42 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 7,70%, то з ТОВ «Споживчий центр» на користь останньої необхідно стягнути 349,73 грн сплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №28.10.2024-100000799 від 28.10.2024 з 20 800 грн до 19 200 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 8000 грн та заборгованість за відсотками 11 200 грн.
В задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії в сумі 1600 грн відмовити.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2025 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» змінити, зменшивши розмір судового збору з 2422,40 грн до 1875,42 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 349,73 грн сплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді