Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16239/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/812/25
Категорія ст.183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 січня 2026 року з визначенням розміру застави,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 16 січня 2026, визначено розмір застави - 242 240 грн. та покладено на нього відповідні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомість наявних доказів вчинення ним даного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у їх вчиненні, вважав, що лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам.
Крім того, слідчий суддя вважав необхідним визначити підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 242 240 грн., яка на думку суду, є достатньою для запобігання ризикам та забезпечить виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Захисник не погоджується з ухвалою слідчого судді, вважає вказане рішення суду необґрунтованим, необ'єктивним, таким, що не відповідає вимогам, що передбачені главою 18 КПК України, зокрема ст.ст. 178, 194 КПК України та практиці Верховного суду України.
Зазначає, що підозра в такому вигляді в якому вона була надана суду на час розгляду клопотання не може вважатися обґрунтованою, адже розміри завданого збитку потерпілим не відповідають фактичним обставинам справи та доказам наданими підозрюваним.
За таких обставин, які були встановлені в суді під час розгляду клопотання, вважати підозру обґрунтованою, на думку сторони захисту не можливо.
Вважає, що ризики стороною обвинувачення є недоведеними.
Зазначає, що судом першої інстанції були проігноровані дані, що характеризують особу підозрюваного, його сімейний стан, наявність двох малолітніх дітей, одному з яких лише 6 місяців, що фактично перебувають на його утриманні та інші обставини, які беззаперечно свідчать про відсутність причин у ОСОБА_8 переховуватись від слідства та суду.
Звертає увагу суду на те, шо зміна запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби могла б в повній мірі убезпечити досудове розслідування та суд від ризиків на які посилався прокурор, навіть зважаючи на те, що фактично вони доведені не були.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4,5 ст. 190 КК України відповідають фактичним обставинам провадження.
Так, обґрунтованість підозри вчинення ОСОБА_8 заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненого у великих та особливо великих розмірах підтверджуються: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 від 23.10.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 31.10.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 01 та 11 листопада 2025 ОСОБА_11 ; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 30.10.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_13 ; протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 ; допиту свідка ОСОБА_14 ; допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 29.10.2025; протоколами пред'явлення для впізнання за участю потерпілих ОСОБА_9 ОСОБА_12 ; свідка ОСОБА_11 ; повідомленням про підозру ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Матеріали клопотання свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4,5 ст. 190 КК України.
Наведені захисником відомості в апеляційній скарзі, не спростовують даних, що ОСОБА_8 може бути причетний до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні,
Колегія суддів зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, приймаючи до уваги, що згідно до підозри має місце три епізоди шахрайства, обставини їх вчинення, а саме те, що ОСОБА_8 видаючи себе за співробітника СБУ, втираючись в довіру заволодівав значними коштами потерпілих (особливо великий розмір заподіяної шкоди), а це свідчить, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому більш м'який запобіжний захід, як зазначено в апеляційній скарзі захисника, на думку апеляційного суду не зможе забезпечити йому належну процесуальну поведінку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Наявність двох малолітніх дітей є не переконливим доводом для можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту, оскільки згідно до підозри зазначені обставини не стримали його від протиправної, неконтрольованої поведінки, а тому ці обставини не зможуть гарантувати, що він не продовжить вчиняти злочини чи не стане ухилятися від слідства та суду, враховуючи можливість призначення суворого покарання.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину становить - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визначив ОСОБА_8 заставу в мінімальному розмірі, яку передбачено за вчинення особливо тяжкого злочину, що свідчить, що він в повній мірі врахував сімейний та матеріальний стан підозрюваного, незважаючи від значно більшої заподіяної підозрюваним шкоди, згідно з підозрою.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 січня 2026 року з визначенням розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: