Дата документу 03.12.2025Справа № 645/426/21
Провадження № 6/554/170/2025
03.12. 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби В.А.
представника ОСОБА_1 - Аніщенко К.М.,
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу заявою Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління юстиції про зміну способу і порядку виконання ухвали суду по цивільній справі №645/426/21
У жовтні 2025 року до суду заява Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління юстиції про зміну способу і порядку виконання ухвали суду по цивільній справі №645/426/21, в якій просив суд змінити способ і порядок виконання ухвали №645/426/21, виданої 22.11.2023 Октябрським районним судом м. Полтави, а саме обумовити графік та умови спілкування відповідача з дитиною за місцем фактичного мешкання, з урахуванням довідки про взяття на облік ВПО №5913-5002399589 від 14.12.2022, акту обстеження умов проживання, та акту державного виконавця, які фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .
05.11.2025 року на адресу суду від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління юстиції надійшло уточнення заяви, в якому просили суд долучити це уточнення до заяви та приєднати його до матеріалів судового провадження. У зв'язку з наявністю істотних обставин, які унеможливлюють виконання ухвали суду у спосіб і в порядку, які визначені виконавчим документом, встановити можливість побачення батька з дитиною, яка вимушено, внаслідок війни, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у режимі відеозв'язку месенджерами, які надають можливість здійснювати безкоштовні відеодзвінки через інтернет та бачити один одного в реальному часі за допомогою програм: WhatsApp, Viber, Telegram, Messenger, Signal, тощо, - до закінчення правового режиму воєнного стану.
В обґрунтування заяв зазначали, що на примусовому виконанні у Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ) перебуває виконавче провадження АСВП № 73979570 з примусового виконання ухвали № 645/426/21, виданої 22.11.2023 року Октябрським районним судом м. Полтави про усунення перешкод у побаченні з дитиною. 24.10.2025 року державним виконавцем на адресу Шевченківського районного суду м. Полтави направлено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 645/426/21 від 22.11.2023 року (вих. № 101447), в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання ухвали № 645/426/21, виданої 22.11.2023 року Октябрським районним судом м. Полтави, а саме - обумовити графік та умови спілкування відповідача з дитиною за місцем фактичного проживання, з урахуванням довідки про взяття на облік ВПО № 5913-5002399589 від 14.12.2022 року, акта обстеження умов проживання та акта державного виконавця. По суті, Відділ хоче доповнити наступне. Стосовно виконавчого провадження АСВП № 73979570 з примусового виконання ухвали № 645/426/21, виданої 22.11.2023 року Октябрським районним судом м. Полтави про усунення перешкод у побаченні з дитиною, яке перебуває у Відділі, зазначаємо, що в межах зазначеного виконавчого провадження дитина разом із матір'ю перебувають на території України, проте були вимушені залишити своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , - та перемістилися до місця фактичного проживання. З урахуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5913 5002399589 від 14.12.2022 року, акта обстеження умов проживання та акта державного виконавця встановлено, що вони фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Зміна місця проживання зумовлена військовою агресією росії проти України та запровадженням правового режиму воєнного стану. Враховуючи вищевикладене вважаємо за доцільне застосування за аналогією зазначеної судової практики.
28.11.2025 року ОСОБА_2 надіслав до суду заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.06.2023 року. У зв'язку з неможливістю моєї особистої присутності в м. Полтава прошу розглянути дане заперечення та питання за моєї відсутності, на підставі наявних матеріалів. Зазначав, що До суду надійшла заява державного виконавця про «зміну способу і порядку виконання» ухвали від 14.06.2023, якою було затверджено мирову угоду щодо порядку участі батька у вихованні дитини. У заяві виконавець просить замінити передбачені ухвалою особисті побачення Стягувача з дитиною у визначеному місці на телефонні або відеодзвінки. Таке звернення є фактичним переглядом резолютивної частини судового рішення, яке набрало законної сили, та призводить до позбавлення Стягувача права на особисте спілкування з дитиною, закріпленого мировою угодою. Такі зміни виходять за межі ст. 435 ЦПК України, суперечать позиціям Верховного Суду, принципу добросовісності та порушують найкращі інтереси дитини. Вважаю заяву державного виконавця необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав. Мирова угода, затверджена ухвалою від 14.06.2023, є результатом взаємного волевиявлення сторін, які узгодили всі її умови, у тому числі місце здійснення побачень у м. Харкові. Однією з основних її умов було право Стягувача на регулярні особисті побачення з дитиною. Заміна особистих контактів на телефонні дзвінки фактично знищує значну частину змісту мирової угоди та руйнує баланс прав і обов'язків сторін, який був основою для її укладення. Боржник, маючи статус внутрішньо переміщеної особи ще з грудня 2022 року, свідомо уклала мирову угоду 09.05.2023, в якій зазначила саме харківську адресу. Тобто вона заздалегідь знала про своє фактичне місце проживання, але все одно погодилася на ці умови. Такі дії свідчать про недобросовісну поведінку Боржника та неповідомлення суду і Стягувача про істотні обставини, які могли вплинути на зміст мирової угоди. Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України, жодна особа не може користуватися своїм правом на шкоду правам іншої сторони. Використання власного порушення як підстави для зміни судового рішення є зловживанням процесуальними правами. Прагнення Боржника та виконавця замінити особисті побачення дистанційним форматом є очевидним зловживанням та спробою уникнути виконання ухвали.
Представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 направлено до суду заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання ухвали суду від 14.06.2023 року у справі №645/426/21, в яких просила суд відмовити у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі №645/426/21. Зазначала, що слід зазначити, що за своєю сутністю заявлена вимога про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 645/426/21 шляхом встановлення комунікації батька з дитиною в режимі відеозв'язку через месенджери до припинення дії правового режиму воєнного стану не спрямована на забезпечення виконання судового рішення, а фактично передбачає зміну судового рішення, яке вже набрало законної сили та вже виконується. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Згідно затвердженої мирової угоди ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22.11.2023 р. у справі №645/426/21, Сторони домовились, що Відповідач визнає позовні вимоги Позивача в частині визначення місця проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю. Таким чином фактичне місце проживання дитини віком до 14 років (конкретна адреса житла) залежить від фактичного місця проживання того з батьків, з яким визначено місце проживання такої дитини в порядку, встановленому законом. Таким чином, у випадку ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини з одним з батьків, той з батьків, з яким рішенням суду визначено місця проживання дитини, має право самостійно визначати фактичне/зареєстроване/задеклароване місце проживання такої дитини (конкретна адреса житла) без згоди іншого з батьків. Отже, визначення місця проживання дитини з одним з батьків, як спеціальний спосіб захисту, що передбачений нормами Сімейного кодексу України, має на меті досягнення правової визначеності у врегулюванні питання вибору конкретного житла для дитини тим з батьків, з яким вона фактично проживає. При цьому житлове приміщення, в якому проживатиме дитина у віці до 14 років (об'єкт фактичного проживання; об'єкт реєстрації/декларування місця проживання), нерозривно пов'язане з особою того з батьків, з яким визначено місце проживання дитини. Окрім цього, судовим рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22.11.2023 р. у справі №645/426/21 визначено, що «З метою забезпечення прав батька щодо участі у вихованні Дитини Сторони обумовили наступний графік та умови спілкування Відповідача з Дитиною: Кожну 2 (другу) та 4 (четверту) п'ятницю місяця з 19 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин вечора неділі з урахуванням режиму дня Дитини, Дитина відвідує місце проживання Відповідача. Відповідач самостійно забирає Дитину у п'ятницю з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 чи іншого місця, узгодженого попередньо Сторонами. До 19 години 00 хвилин у неділю батько має передати Дитину Позивачу безпосередньо за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , чи в іншому місці, узгодженому попередньо Сторонами.» Зі змісту вищезазначеного вбачається, що сторонами було досягнуто домовленості щодо графіку та умов спілкування батька з дитиною, що у свою чергу передбачає, що Відпвідач окрім зазначеної адреси досяг згоди з Позивачем, що він може самостійно забирати дитину з іншого місця узгодженого попередньо Сторонами. З урахуванням зазначеного та з метою виконання судового рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22.11.2023 р. у справі №645/426/21, Позивачкою було повідомлено Відповідачеві фактичну адресу проживання дитини, а саме : АДРЕСА_1 . Таким чином, Відповідач не позбавлений можливості здійснювати особисте спілкування, відповідно до умов, що були досягнуті Сторонами. Окрім цього, як вбачається з письмових пояснень, що були надані Позивачкою, Відповідач систематично ухиляється від реалізації свого права на спілкування з дитиною, що підтверджується долученими доказами до пояснень. Крім того, вказувала що ОСОБА_1 було направлено заяву про зміну місця проживання ОСОБА_1 та місця проживання дитини до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій повідомлено актуальну адресу проживання.
В судове засідання представник Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління юстиції не з'явився направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу за наявними матеріалами справи.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направив до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні в задоволенні заяви та просив провести розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні заяви з підстав викладених у запереченнях.
Суд, заслухавши думку представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Так, за ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим ( ч. 3 ст. 435 ЦПК України)
З метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений (постанова Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 6 червня 2018 року у справі №522/21465/15).
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підста вістатті 16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.
З наведених норм вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин та тільки у випадку відкриття виконавчого провадження.
Під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно вимог ст.ст.76,77,79,80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
ч. 1ст. 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що правові підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення у цій справі відсутні, адже за своєю правовою природою є фактичною зміною змісту резолютивної частини вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, що не є зміною способу виконання рішення у розумінні ст. 435 ЦПК України.
У зв'язку із викладеним, у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.431,435 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління юстиції про зміну способу і порядку виконання ухвали суду по цивільній справі №645/426/21 -відмовити
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2025 року
Суддя: Материнко М.О.