Справа № 359/12876/25
Провадження № 1-кп/359/896/2025
11 листопада 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12025111100001835, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.
Так, 30.08.2025 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , побачив на землі у внутрішньому дворі сумку для господарчих потреб, яка попередньо була залишена власником ОСОБА_5 , у якій знаходилась пластикова платіжна картка емітована АТ КБ «Приватбанк» з розрахунковим рахунком № НОМЕР_2 , після чого у нього виник злочинний умисел на викрадення офіційного документу, а саме банківської картки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає викрав пластикову платіжну картку емітовану АТ КБ «Приватбанк» з розрахунковим рахунком № НОМЕР_2 , яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з розрахункового рахунку його власника.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, що виразились у викраденні офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у скоїв кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.
Після викрадення пластикової платіжної картки ОСОБА_5 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел викрасти грошові кошти, які перебували на розрахунковому рахунку, шляхом здійснення розрахунків у продуктових магазинах, за придбані ним товари.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 30.08.2025 в період часу з 17 год. 51 хв. по 20 год. 09 хв., ОСОБА_4 діючи умисно, в умовах воєнного стану, перебуваючи в магазині «Старий» за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, 11Б та в магазині «Гурман» за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, 12, здійснив розрахунок за придбані ним товари власного споживання за допомогою пластикової платіжної карти емітованої АТ КБ «Приватбанк» з розрахунковим рахунком № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_5 , на загальну суму 8115 грн. 50 коп.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 8115 грн.50 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, що виразились у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 , надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора та потерпілої, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 , інкримінованих кримінальних правопорушень, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованих кримінальних правопорушень, визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини вчинення кримінальних правопорушень, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред'явленому обвинуваченні. Обвинувачений зобов'язувався у місячний термін відшкодувати завдану його діями потерпілій шкоду на суму 8115 грн. 50 коп.
Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, вчинених кримінальних правопорушень, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що наприкінці серпня 2025 року до нього в гості за місцем проживання приїхала потерпіла, яку він раніше знав, та вони разом розпивали спиртні напої. В подальшому, коли вона поїхала додому в м. Київ, він виявив на території земельної ділянки де він проживав сумку в якій знаходилась банківська картка, що належала потерпілій. Про те, що він її знайшов останню не повідомив, та цього ж дня використав зазначену банківську карту для придбання продуктів харчування в двох магазинах, розташованих на території села. Суму витрачений коштів не оспорює.
Також обвинувачений зазначив, що у скоєному він щиро розкаюється та завіряв суд, що більше не порушуватиме закон в майбутньому. Він зробив відповідні висновки та дуже сильно жалкує, що так вчинив. Тому просив суд суворо його не карати та надати йому можливість виправитись.
У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо наданих ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред'явленого йому обвинувачення.
Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним показання в ході судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано:
- за ч.1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів;
- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 454/420/17, за своїм юридичним значенням та функціональним призначенням платіжні картки, як платіжні інструменти - засоби доступу до банківських рахунків, відповідають визначенню поняття «офіційний документ» і є різновидом офіційних документів.
Як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, що підтвердив і обвинувачений ОСОБА_4 , останній заволодів банківською карткою, яка належить потерпілій ОСОБА_5 , яку він знайшов на земельній ділянці, де він проживає, та жодних дій спрямованих на повернення вказаної банківської карти потерпілій, до будь-якого відділення поліції чи відділення банку, обвинувачений не здійснював, тим самим фактично привласнив вказаний офіційний документ, а саме банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з розрахунковим рахунком № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 , та використав зазначену картку для заволодіння грошовими коштами потерпілого.
Майно (грошові кошти), якими заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт незаконного використання банківської картки, що належить потерпілій, отримав доступ до неї та здійснив відповідні транзакції шляхом оплати продуктів харчування та спиртних напоїв з вказаної картки у магазинах. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілої, без її відому. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілої, але незважаючи на це, ОСОБА_4 бажав ним заволодіти. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінальних правопорушень він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпіла такої можливості була позбавлена. Таким чином, вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є закінченими.
При цьому, суд враховує, що потерпіла на наступний день приїздила до обвинуваченого та намагалась з'ясувати обставини зникнення у неї банківської картки та інших речей, проте ОСОБА_4 не повідомив їй про те, що він знайшов та використав грошові кошти з її банківської картки.
Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із інкримінуванням ознаки, що кваліфікує злочин, - "в умовах воєнного стану", є правильною, враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-IX) у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введений воєнний стан із 05:30 24.02.2022 на 30 діб. Надалі цей строк був неодноразово продовжений Законами України й продовжує діяти станом на час ухвалення цього вироку.
Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим:
- за ч.1 ст. 357 КК України за привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів;
- за ч. 4 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене в умовах воєнного стану.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, судом враховується ступень тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які згідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжким злочином. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених ним кримінальних правопорушень, які є умисними та посягають на право власності.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, які полягали, відповідно, у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, крім того, обвинувачений добровільно розповів про обставини вчиненого, та саме вказана позиція обвинуваченого забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд.
Обставин, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання при проведенні досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше не судимий, неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного викрадення чужого майна, дрібне хуліганство, перебування в громадських місцях в стані алкогольного сп'яніння, має тимчасове місце проживання без відповідної реєстрації, характеризується негативно, як схильний до вчинення майнових правопорушень, мали випадки порушення громадського порядку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, неодружений, має вищу освітою, офіційно не працевлаштований, але підробляє тимчасовими заробітками.
За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень від головуючого не отримував, виконував покладені на нього обов'язки.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.
З цього приводу, суд вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального проступку призначити покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, визначений в санкції ч. 1 ст. 357 КК України, та за вчинення злочину призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України. При призначені остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України належить застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та його особу.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця їх вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивації кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, та що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: його вік, його стан здоров'я, його матеріальний та сімейний стан, спосіб та умов його життя, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, те, що з поведінки обвинуваченого вбачається, що він в повній мірі усвідомив свою провину, шкодував про скоєне, позицію потерпілої, яка зазначила про необхідність призначення покарання без ізоляції від суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що можливості перевиховання та виправлення обвинуваченого залишається без ізоляції від суспільства під контролем державних органів, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки (зважаючи на характеристику та особу обвинуваченого) з визначенням відповідних обов'язків судом.
Суд, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, їх тяжкість, обставин за яких вони вчинені, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Процесуальних витрат судом в кримінальному провадженні не встановлено.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обраний, підстав для його обрання судом не встановлено.
На підставі викладеного та ст. 50, 65-67, 75, 76, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та керуючись ст. ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст. 342-351, 358, 363-368, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 3 (три) роки з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи, пройти пробаційну програму пов'язану із запобіганням майнових злочинів.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 11.11.2025 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілому.
Суддя ОСОБА_1