Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/19631/25
Провадження № 2-з/357/85/25
про забезпечення позову
08 грудня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В. П. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайлик Світлани Ігорівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння -
1. Зміст заяви про забезпечення позову.
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває дана цивільна справа. На адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлик Світлани Ігорівни, про забезпечення позову.
У заяві представник просить вжити такі заходи забезпечення позову:
шляхом заборони ОСОБА_3 відчужувати, користуватись та іншим чином розпоряджатися транспортним засобом марки LANDROVER модель RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, в тому числі переобладнувати, розбирати його на запчастини, укладати будь які договори щодо спірного транспортного засобу;
шляхом заборони органу державної виконавчої служби / приватному виконавцю вчиняти дії, пов'язані з передачею транспортного засобу марки LAND ROVER модель RANGE ROVERSPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску на реалізацію, у тому числі шляхом заборони виставлення майна на електронні торги (аукціон) до вирішення спору по суті;
шляхом заборони експлуатації транспортного засобу марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску;
визначити постійне місце знаходження транспортного засобу спеціалізований майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 2.
Заява про забезпечення позову мотивована наступним.
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про витребування майна із незаконного чужого володіння. У власності ОСОБА_1 перебував транспортний засіб марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, днз НОМЕР_2 , який належав йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 2141. У січні 2024 року у нього виникла необхідність у відчуженні вказаного транспортного засобу. З даною метою, ОСОБА_1 звернувся до знайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_6 , який запропонував свою допомогу з продажем автомобіля. За вказівкою ОСОБА_7 , Заявником було видано нотаріальну довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_2 на продаж, експлуатацію та розпорядження транспортним засобом LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, днз НОМЕР_2 . Указані особи мали відчужити автомобіль від імені Заявника за ринковою вартістю.
Однак, після відчуження транспортного засобу, ні ОСОБА_6 , ні довірені особи грошові кошти не передали, зникли зі зв'язку та розпорядилися автомобілем шляхом його перепродажу іншим особам. У зв'язку з вищевказаним, заявник звернувся до Шевченківського районного управління поліції м. Києва, внаслідок чого було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024100100001909 від 06.05.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. Як встановлено досудовим розслідуванням, що автомобіль марки LAND ROVER модель RANGEROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, днз НОМЕР_2 : 12.01.2024 на підставі договору купівлі продажу був перереєстрований на громадянку ОСОБА_4 з присвоєнням державного номерного знаку НОМЕР_4 ; 13.01.2024 перереєстрований на підставі договору від 13.01.2024 року на громадянку ОСОБА_5 з присвоєнням державного номерного знаку НОМЕР_5 ; 07.02.2024 року перереєстрований на підставі договору від 07.02.2024 на громадянку ОСОБА_3 з присвоєнням державного номерного знаку НОМЕР_6 . Відтак, аналізом проведених реєстраційних дій із вказаним автомобілем встановлено, що Заявник, отримавши від ОСОБА_8 вказівку видати довіреність на ім'я чітко визначених останнім осіб, а саме на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на право розпорядження автомобілем під приводом надання послуг з його продажу, видав вказану довіреність, будучи запевненим в законності та відкритості намірів ОСОБА_8 щодо продажу автомобіля заявника. При цьому, до перереєстрації транспортного засобу було залучено ТОВ «МАСТЕР АВТО» на підставі договорів комісії, укладених з Відповідачами. Шляхом перереєстрацій транспортного засобу на третіх осіб автомобіль було відчужено ОСОБА_3 .
За твердженнями заявника, зазначені реєстраційні дії з автомобілем, а саме його продаж відповідачам, були здійснені виключно з метою формальної зміни власника в державному реєстрі та створення штучного ланцюга «покупців», які нібито діяли добросовісно. Такі дії, на його думку, свідчать про заздалегідь сплановану схему шахрайського заволодіння автомобілем, спрямовану на створення видимості його відчуження добросовісному набувачу та унеможливлення повернення майна законному володільцю. Крім того, в рамках кримінального провадження встановлено, що особи, на яких було оформлено транспортний засіб відносяться до кола близьких осіб та діяли за прямими вказівками ОСОБА_8 , що попередньо встановлений як особа, причетна до організації шахрайської схеми щодо заволодіння автомобілем.
На думку заявника, у разі незастосування заходів забезпечення позову, транспортний засіб може бути реалізований на торгах, що унеможливить виконання можливого рішення про його витребування на користь заявника.
2. Процесуальні та інші питання.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.01.2026 року.
3. Норми права, які застосовує суд.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з приписами ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
4. Висновки суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи позивача, суд доходить висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства убачається, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому ураховується, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд встановив, що між сторонами дійсно існує спір, а тому, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахувавши обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви.
Невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, є належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів.
При цьому суд зауважує, що забезпечення позову має тимчасовий характер і його метою є забезпечення можливості виконання рішення суду в випадку задоволення позовних вимог.
Також суд наголошує на тому, що забезпечення позову має тимчасовий характер і випадку відмови у задоволенні позовних вимог, буде скасовано судом.
5. Щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Утім, судом не встановлено вищевказаних обставин. Тому правові підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
6. Резолютивна частина.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайлик Світлани Ігорівни про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) відчужувати, користуватись та іншим чином розпоряджатися транспортним засобом марки LANDROVER модель RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, в тому числі переобладнувати, розбирати його на запчастини, укладати будь які договори щодо спірного транспортного засобу.
Заборонити органам державної виконавчої служби/приватному виконавцю вчиняти дії, пов'язані з передачею транспортного засобу марки LAND ROVER модель RANGE ROVERSPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску на реалізацію, у тому числі шляхом заборони виставлення майна на електронні торги (аукціон).
Заборонити експлуатацію транспортного засобу марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
Визначити постійне місце знаходження транспортного засобу спеціалізований майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-б.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повні дані сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_9 .
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_10 .
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.12.2025 р.
Суддя В. П. Цукуров