про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/6786/25
08 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як свідчать матеріали справи, спірні відносини пов'язані зі безпідставно виплаченими коштами у сумі 11 341,57 грн (одинадцять тисяч триста сорок одна гривня 57 копійок) в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок отримання, без належної на те правової підстави, грошового забезпечення за час відсутності на військовій служби без поважних причин за період з 28.11.2024 по 05.12.2024 та з 14.12.2024 по 31.12.2024 включно.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 цього Кодексу).
Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Під поважними причинами пропущення строку звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Такі обставини мають бути підтвердженні належними доказами.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачем долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яку вмотивовано введенням воєнного стану. З цього приводу суд зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення особи до суду у визначений законом строк.
При цьому сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні ще не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, і питання поважності причин, які вплинули на пропуск процесуального строку, має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у клопотанні та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання поважною причиною для пропуску процесуального строку - запровадження воєнного стану в Україні, як підстави для його поновлення, слід брати до уваги, зокрема:
- територіальне місцезнаходження суду,
- порядок його функціонування,
- хід бойових дій,
- існування реальної небезпеки для життя учасників процесу,
- тривалість самого процесуального строку,
- час, який минув із дати завершення процесуального строку,
- наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку,
- поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
До позовної заяви долучено наказ військової частини НОМЕР_1 № 2829 від 17.04.2025, з якої слідує, що відповідач ОСОБА_1 притягнутий до повної матеріальної відповідальності на суму завданої шкоди 35088,10 грн.
Відтак, саме з цієї дати позивач обізнаний із обставинами і розміром заподіяної відповідачем шкоди, однак до суду звернувся лише 28.11.2025, тобто із значним пропуском строку звернення до суду. Інших причин, окрім запровадження воєнного стану, позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не наведено, що не може свідчити про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду за відсутності інших обгрунтованих доводів із наведенням непереборних обставин поважності пропуску такого строку. Відтак, суд не вбачає підстав для поновлення процесуального строку звернення до суду відповідно до заяви від 02.12.2025. Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням інших поважних причин такого пропуску.
Вирішуючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 06 квітня 2020 року у справі №200/6112/19-а.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Позивач не є суб'єктом, на якого поширюється дія частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру, а отже фактичний склад цієї справи не містить підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень для зменшення тягаря судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в ухвалах від 11 травня 2023 року у справі №560/7590/22 (реєстраційний номер в ЄДРСР 110803020), від 12 травня 2020 року у справі №810/509/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 89216874), від 22 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.001551 (реєстраційний номер в ЄДРСР 83800026), від 10 січня 2018 року у справі №242/3169/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 71519976), від 11 січня 2018 року у справі №809/1045/16 (реєстраційний номер в ЄДРСР 71540816).
Основною обставиною, на яку покликається позивач, є обмеженість бюджетного фінансування.
З цього приводу суддя, зазначає, що правосуддя в судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
У зв'язку із цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Крім того, слід врахувати, що юридична особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є безумовною підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 18.05.2021 у справі № 440/6530/20 та від 20.05.2021 у справах № 520/13132/2020, № 320/1831/1, № 520/4916/2020.
Крім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19.
Так, у вказаній постанові зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Таким чином, факт відсутності в державного органу коштів, необхідних для сплати судового збору, не визнаний Великою Палатою Верховного Суду як поважна причина навіть в цілях поновлення строку.
Щодо покликань позивача обставини воєнного стану, то такі в силу наведених вище положень не є тими обставинами, які зумовлюють можливість відстрочення сплати судового збору.
З огляду на наведене, суддею у цій справі не встановлено підстав для відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За нормами пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Позовна заява містить вимогу немайнового характеру, яка має бути оплачена судовим збором у розмірі 3028,00 грн.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору.
Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні до суду позовної заяви в електронній формі, за реквізитами Тернопільського окружного адміністративного суду:
ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA678999980313101206084019751
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом:
- подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів;
- подачі (надіслання) до суду документа про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС, суд
У задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Грицюк Р.П.