про повернення позовної заяви
08 грудня 2025 року м. Рівне №460/20679/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді С.М. Дуляницька, після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваля Ярослава Миколайовича від 18.06.2025 року про закінчення виконавчого провадження №72153379 та зобов'язати відновити виконавче провадження №72153379 щодо виконання виконавчого листа №460/5128/23 виданого 28.06.2023 Рівненським окружним адміністративним судом.
Ухвалою суду від 13.11.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення.
03.12.2025 на усунення недоліків позовної заяви позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, перевіривши обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Так, за правилами п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
На обгрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач, зазначає, що про порушення своїх прав, дізнався 23.08.2025 р. від свого представника адвоката Гарбара Олексія Миколайовича, який в результаті моніторингу веб-ресурсу Міністерства Юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження» за адресою https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, дізнався, що 18.06.2025 р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалем Ярославом Миколайовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72153379, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 460/5128/23 виданого 28.06.2023 Рівненським окружним адміністративним судом постановлено закінчити на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з підстави «фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом». Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження"). Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження").
24 серпня 2025 року представник позивача звернувся із скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження №72153379 від 18.06.2025.
Листом від 08.09.2025 №25871 відповідач направив постанову №72153379 від 08.09.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження. Вказаний лист був отриманий представником позивача 15.09.2025.
Крім того, листом від 16.09.2025 №26708 відповідач повідомив представника позивача, про те, що за результатами розгляду скарги начальником відділу винесено відповідну постанову № 72153379 від 08.09.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження «Щодо розгляду звернення», якою відмовлено у задоволенні скарги позивача. Такий лист був отриманий представником позивача 19.09.2025.
Тобто тільки після 19 вересня 2025 року позивач дізнався про прийняті рішення по скарзі від 24.08.2025 року. Докази, які підтверджують зазначене містяться у додатках до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості звернутися до суду, адже оскаржував спірну постанову в досудовому порядку, суд вважає безпідставними, оскільки, самостійне рішення особи звертатися до державних органів у порядку досудового врегулювання спору не є обставиною, яка перешкоджала своєчасному зверненню до суду. Вибір способу захисту порушеного права є правом особи, однак відповідальність за дотримання процесуальних строків несе також сама особа. Факт тривалого досудового листування є реалізацією суб'єктивного права позивача, але не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку.
Разом із тим, суд вважає, що отримання чергової відповіді на заяву про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування таких виплат.
Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, позивач в поданій заяві не наводить, а тому суд визнає викладені позивачем обставини в клопотанні про поновлення строку звернення до суду неповажними.
Таким чином, з моменту отримання позивачем листів відповідача від 08.09.2025 за №25871 та від 16.09.2025 за №26708 позивачу мало стати відомо про порушення його прав спірними діями та рішеннями відповідача.
При цьому, з цим позовом позивач звернувся до суду лише 07.11.2025, тобто з пропуском 10-денного строку звернення до суду, визначеного ст.287 КАС України.
Жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем не вказано і докази на їх підтвердження в матеріалах справи відсутні.
Зазначені позивачем у заяві підстави дотримання строків звернення до адміністративного суду з позовом, суд вважає необґрунтованими, а відтак позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Так, приписами ч.2 ст.123 КАС України регламентовано, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За правилами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ст.287 КАС України 10-денний строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі №460/20679/25 та відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 08 грудня 2025 року
Суддя С.М. Дуляницька