08 грудня 2025 року м. Рівне №640/5411/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України
визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України у наданні копії рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей від 28.12.2018;
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії про відмову у наданні позивачу бюджетних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України №328 від 18.04.2018 для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів її чоловіка, ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 - був засуджений вироком Кримського гарнізонного військового суду (створеного окупаційною владою російської федерації) від 17.05.2016 до 7 років 6 місяців позбавлення волі за незаконне переміщення через митний кордон митного союзу матеріалів, що можуть бути використані при створенні озброєння.
18.04.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 328, яка передбачала надання державної допомоги особам, незаконно позбавленим волі представниками окупаційної влади. До 18 жовтня 2018 року не було створено Комісію, яка б мала здійснювати безпосередній розгляд заяв жертв незаконного позбавлення волі та їх представників.
Після створення комісії та оголошення про початок її діяльності, 19 та 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала до Міністерства дві заяви та всі необхідні документи про надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством відповідно до постанови КМУ № 323 (документи подала в електронному вигляді та поштою).
28.12.2018 на засіданні Комісії було прийнято рішення про відмову в наданні позивача бюджетних коштів, про що позивача повідомлено листом від 08.01.2019. Оскільки до вказаного листа не було надано копії рішення Комісії, 21.01.2019 позивач звернулася до Міністерства з проханням надати належним чином посвідчену копію рішення комісії, ухваленого на засіданні 28.12.2018. Однак, відповідач у наданні такої копії відмовив, покликаючись на те, що прийняте рішення належить до інформації з обмеженим доступом.
Позивач вважає протиправною відмову у наданні копії рішення Комісії від 28.12.2018 року, а також не погоджується і з відмовою позивачу у наданні бюджетних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України №328 від 18.04.2018 для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів її чоловіка, ОСОБА_2 .
Відповідач 12.07.2019 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пунктами 5 та 7 Порядку використання коштів, затвердженого Постановою КМУ № 328 від 18.04.2018, однозначно встановлено, що виплата бюджетних коштів за згаданим напрямом здійснюється виключно за умови, що особа була позбавлена особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи та потребує виплати бюджетних коштів з метою забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) в поточному році, в якому передбачено надання бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою.
28 грудня 2018 року за результатами розгляду документів позивача, які надійшли до МТОТ 05.12.2018, Комісією прийнято рішення про відмову в наданні бюджетних коштів у розмірі встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням.
За результатами розгляду Комісією заяви Позивача, 6 з її присутніх членів проголосувало проти надання вищезазначених коштів, тобто рішення присутніми членами Комісії було прийнято одноголосно.
Підставою для відмови в наданні бюджетних коштів став підпункт 3 пункту 4 Положення про Комісію, а саме неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою, оскільки Позивачем не було надано документів, які б стали підставою для прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) в поточному році, а також не зазначено відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи на час звернення.
Тобто надані позивачем документи не давали підстав дійти висновку, що на час звернення ОСОБА_2 позбавлений особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації саме у зв'язку з його громадською або політичною діяльністю, що є виключними підставами для надання бюджетних коштів відповідно до Порядку використання коштів, а тому його положення не розповсюджувалися на позивача.
Окрім того, із наданих позивачем документів вбачалося, що на час звернення та з 25.08.2016 року ОСОБА_2 не отримував професійну правову допомогу.
Оскільки до виключної компетенції Комісії належить прийняття шляхом голосування рішення про фінансування або про відмову в такому фінансуванні заходів із забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, то такі повноваження Комісії є дискреційними.
З огляду на наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
30.07.2019 позивач подала відповідь на відзив, в якій стверджує, що зміни, пов'язані з вимогою наявності громадської або політичної діяльності в особи, позбавленої особистої свободи, були внесені в Порядок лише 18.10.2018. Оскільки право на отримання бюджетних коштів виникло у позивача 18.04.2018 (із прийняттям Постанови КМУ № 328), застосування цієї вимоги та відмова на цій підставі є безпідставними. Жодним нормативно-правовим актом не було визначено, що мається на увазі під формулюванням «громадська або політична діяльність», також не були визначені критерії, на підставі яких буде прийматися рішення про відсутність/наявність такої діяльності, не був визначений перелік доказів, якими можна підтвердити таку діяльність. Вказане свідчить про порушення принципу правової визначеності. Щодо отримання ОСОБА_2 правової допомоги зазначає, що в переліку документів, що повинні були бути додані до заяви, не передбачено доказів надання правової допомоги. Просить позовні вимоги задовольнити.
16.08.2019 від Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в якому вказує, що до заяви не було надано документів на підтвердження того, що на час звернення ОСОБА_2 позбавлений особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово-окупованих територіях України та або території російської федерації саме у зв'язку з його громадською або політичною діяльністю, що є виключними підставами для надання бюджетних коштів відповідно до Порядку використання коштів на наказу МТОТ від 18.10.2018 №106. Крім того вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 328 та наказу МТОТ від 18.10.2018 № 106 були чинними на дату прийняття відповідачем рішення, а тому відповідач правомірно прийняв рішення про відмову позивачу в наданні бюджетних коштів, керуючись вказаними документами. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва Літвінової А.В. від 14.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/5411/19. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о.керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року для розгляду справи №640/5411/19 визначено суддю С.М. Дуляницька.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/5411/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України про визнання протиправною відмови в наданні копії рішення, визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 вирішено змінити найменування відповідача у адміністративній справі №640/5411/19 з Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на Міністерство національної єдності України (03186, місто Київ, Б. Чоколівський, будинок, 13, код ЄДРПОУ 40446210); залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (код ЄДРПОУ 37472062, юридична адреса: 01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14).
Ухвалою суду від 02.12.2025 допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено Міністерство національної єдності України (03186, місто Київ, Б. Чоколівський, будинок, 13, код ЄДРПОУ 40446210) на його правонаступника - Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності (01601, м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866).
20.03.2025 року від Міністерства національної єдності України надійшли додаткові пояснення, в яких надано пояснення щодо перейменування Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Вказує, що протоколи засідань Комісії МТОТ, які містять службову інформацію та інформація про всіх осіб, щодо яких на певному засіданні прийнято відповідне рішення, належить до інформації з обмеженим доступом, якій присвоєно гриф «для службового користування», а тому МТОТ не могло надати копію відповідного рішення Комісії, про що позивача було повідомлено листом від 08.02.2019 №22/Б-51-23-162. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа пояснень щодо позову на адресу суду не направляла.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає, що позивач не погоджується з відмовою у наданні копії рішення Комісії від 28.12.2018, а також не погоджується з самим рішенням Комісії від 28.12.2018, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетних коштів на підставі постанови КМУ № 328 від 18.04.2018 для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів її чоловіка, ОСОБА_2 .
В ході розгляду справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с.62), який був засуджений вироком Кримського гарнізонного військового суду (створеного окупаційною владою російської федерації) від 17.05.2016 до 7 років 6 місяців позбавлення волі за незаконне переміщення через митний кордон митного союзу матеріалів, що можуть бути використані при створенні озброєння (а.с.34-58).
19.12.2018 позивач звернулася до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 328 у редакції від 06.10.2018. До заяви додала: копію свого паспорта, копію паспорта чоловіка, вирок Кримського гарнізонного суду від 17.05.2016, апеляційну ухвалу від 07.07.2016, відповідь Міністерства юстиції України від 05.10.2017, довідку ФКУ ВК від 30.08.2016, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, пояснення щодо надання правової допомоги ОСОБА_2 , копію ІПН, довідку банку про реквізити для перерахування коштів.
За результатами розгляду вказаної заяви, МТОТ листом від 08.01.2019 (а.с.10-11) повідомило позивачу, що Комісія з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі по тексту рішення - Комісія) на своєму засіданні 28.12.2018 за результатами розгляду заяв прийняла рішення не надавати ОСОБА_1 бюджетні кошти для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів її чоловіка ОСОБА_2 у зв'язку з неподанням у повному обсязі документів або відомостей, що підтверджують громадську або політичну діяльність.
21.01.2019 позивач звернулася до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з заявою, в якій просила надіслати їй належним чином посвідчену копію рішення Комісії, ухваленого на засіданні 28.12.2018 щодо її звернення про отримання виплати, передбаченої постановою КМУ № 328 (а.с.13).
Листом від 08.02.2019 Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з покликанням на ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» повідомило позивача, що запитувана нею інформація є службовою інформацією в МТОТ, а тому МТОТ не може надати копію відповідного рішення Комісії (а.с.14-15).
Позивач не погоджується як з відмовою у наданні копії прийнятого за її заявою рішення, так і з самим рішенням про відмову у наданні допомоги.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Щодо відмови у наданні копії рішення Комісії, ухваленого на засіданні 28.12.2018 щодо звернення позивача про отримання виплати, передбаченої Постановою КМУ № 328, суд зазначає таке.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст.34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст.10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Крім того, станом на дату розгляду справи діє Закон України «Про адміністративну процедуру», норми якого передбачають право особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї (статті 12, 51, 75).
Тобто, за результатами розгляду своєї заяви щодо отримання виплати позивач мала право отримати відповідь в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 1 Закону №2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Стаття 11 Закону України «Про інформацію» передбачає, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки відповідач, відмовляючи позивачу у наданні копії рішення, покликався на Закон України "Про доступ до публічної інформації", суд надає оцінку правомірної такої відмови виходячи з аналізу норм вказаного закону.
Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із статтею 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2939-VI, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Частина перша статті 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Статтею 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Приписами ст.22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації слугувало те, що інформація яка запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом (є службовою інформацією).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. 1,2 частини першої цієї статті).
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
У відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування трискладового тесту, передбаченого ч.2 ст.6 Закону №2939-VI.
У відмові у доступі до публічної інформації повинно бути зазначено:
- якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2939 інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);
- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону №2939-VI);
- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст. 6 Закону №2939).
При цьому, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є немотивованою.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №9901/510/18, від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 6 Закону №2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.
Ці вимоги є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.
Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".
Суд звертає увагу на те, що положення ч.2 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що у ст.1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".
Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Разом з тим, зі змісту приписів ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" слідує, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що:
була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством,
або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, незалежно від того, чи інформація була створена розпорядником, його допоміжним органом чи навіть іншим суб'єктом, вона є публічною і повинна надаватись на запит, якщо на момент отримання запиту знаходилась у володінні розпорядника інформації.
Так, обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо розпорядником віднесено її до службової та надання останньої може завдати шкоди правам та інтересам інших осіб.
При цьому, присвоєння конкретному документу грифу "для службового користування" (частина друга статті 9 Закону №2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування "трискладового тесту" (пункт 2 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).
Суд зауважує, що відповідач при наданні відповіді, викладеної у листі від 08.0.2019 (а.с.14-15) на заяву позивача від 21.01.2019 про надання копії рішення Комісії, зокрема, відмовляючи позивачу у наданні копії такого рішення, не дотримався трискладового тесту та не навів у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу, яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди, чому ця шкода є істотною, яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації та чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Суд зазначає, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" при визначенні сфери його дії охоплено не поняття "документ", а поняття "інформація" в широкому сенсі. При цьому інформація може міститися в різних джерелах. Може бути обмежено право на отримання за запитами при дотриманні вимог Закону інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної, службової інформації).
Наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Зокрема, частиною 7 статті 6 Закону передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ.
Суд зауважує, що якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Саме такий підхід значно посилює позиції невладної особи, якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.
Суд повторно наголошує, що в силу вимог ч.4 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Більше того суд зазначає, що позивач запитував лише інформацію (рішення), що стосувалося розгляду конкретно її заяви, а не усіх рішень, які були прийняті на засіданні Комісії 28.12.2018.
З викладених вище підстав, судом не встановлено підстав для обмеження доступу до інформації та документів, запитуваних позивачем в його заяві.
В ході розгляду справи відповідачем не доведено факту, що доступ позивача до інформації щодо розгляду її заяви, може бути обмежений, відтак, відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Суд враховує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Безспірно, в силу вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вказане порушене право позивача може бути захищене судом шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на наведене, порушені права підлягають захисту та відновленню шляхом визнання протиправною відмови Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб у наданні копії рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей від 28.12.20218 в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 про отримання виплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 328; та зобов'язання Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності надати ОСОБА_1 копію рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей від 28.12.20218 в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 про отримання виплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 328.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Комісії про відмову у наданні позивачу бюджетних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України №328 від 18.04.2018 для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів її чоловіка, ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Частиною 7 ст.20 Бюджетного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Порядки використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджуються протягом 30 днів з дня набрання ним чинності.
Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.
Порядок використання бюджетних коштів має містити:
цілі та напрями використання бюджетних коштів;
відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;
завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання;
у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;
конкурсні вимоги до інвестиційних проектів, включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких проектів;
критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;
умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;
положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам;
шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності;
вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів;
у разі потреби - положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків;
інші положення щодо особливостей бюджетної програми.
Таким чином, Бюджетним кодексом України встановлено вимогу до порядку використання коштів в частині визначення підстав та/або критеріїв осіб, що отримують бюджетні кошти за відповідною бюджетною програмою у встановленому порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 328 від 18.04.2018 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка» (далі по тексту - Постанова № 328, у редакції чинній на момент звернення позивача з заявою).
Згідно п. 1 Порядку № 328, цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених МТОТ у державному бюджеті за програмою “Заходи щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю вказаних осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних із їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, виплату державних стипендій імені Левка Лук'яненка» (далі - бюджетні кошти).
У відповідності до п. 2 Порядку № 328, цілями використання бюджетних коштів є здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка.
Відповідно до п.п. 1 п. 5 Порядку № 328, бюджетні кошти спрямовуються за такими напрямами: 1) забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням.
Пунктом 6 Порядку № 328 встановлено, що рішення про фінансування витрат за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, приймаються комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - комісія).
МТОТ утворює комісію, затверджує положення про неї та її персональний склад.
До складу комісії включаються представники Мін'юсту, Мінсоцполітики, МВС, а також СБУ (за згодою).
Відповідно до п. 7 Порядку № 328, використання бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, здійснюється МТОТ на підставі рішення комісії, прийнятого за зверненням особи, яка позбавлена особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи, члена сім'ї, близького родича або законного представника такої особи, шляхом перерахування МТОТ бюджетних коштів на їх особові рахунки, відкриті у банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень з моменту встановлення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою.
З правового аналізу наведених положень вбачається, що право на отримання бюджетних коштів на підставі п.п. 1 п. 5 Порядку № 328 мають особи, позбавлені особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб.
В свою чергу, наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України № 106 від 18.10.2018 затверджено Положення про комісію з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - Положення № 106, наводиться в редакції, чинниій на дату звернення).
У відповідності до п. 2 розділу І Положення № 106, Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, постановами Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 376 «Деякі питання Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб» та від 18 квітня 2018 року № 328 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка », а також цим Положенням.
Згідно з п. 1, 2 розділу ІV Положення № 106, основними завданнями Комісії є:
1) встановлення підстав та прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням;
2) прийняття рішення про фінансування заходів із соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб;
3) підготовка пропозицій щодо призначення державних стипендій імені Левка Лук'яненка за результатами розгляду клопотань, поданих до МТОТ відповідно до законодавства;
4) розгляд інших питань, що стосуються рішень, які можуть бути прийняті відповідно до цього Положення.
Для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи, член сім'ї, близький родич або законний представник в інтересах такої особи звертаються до МТОТ з письмовим зверненням, в якому зазначаються реквізити їх особових рахунків, відкритих в банківських установах України у порядку, встановленому законодавством. До звернення додаються:
1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України заявника;
2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році;
3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.
Відповідно до п. 4 розділу ІV Положення № 106, підставами для відмови в наданні бюджетних коштів є:
1) вчинення особою, яка звернулася або в інтересах якої звернулися, дій, які спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права;
2) відсутність громадянства України в особи, позбавленої особистої свободи;
3) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
Суд нагадує, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, Порядком № 328 та Положенням № 106.
Порядком № 328 та Положенням № 106 (в редакціях вказаних нормативних актів, що діяли на дату звернення позивача з заявою) було передбачено, що для прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації слід надати відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації саме у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році.
Позивач стверджує, що Міністерство юстиції України листом від 05.10.2017 року підтвердило, що рішення щодо засудження ОСОБА_2 є незаконними і порушує норми національного і міжнародного права. Суд погоджується з доводами позивача в цій частині.
Водночас, як до Комісії, так і до матеріалів справи, не надано доказів на підтвердження того, що особа була позбавлена особистої свободи саме у зв'язку з громадською або політичною діяльністю.
А відтак, відповідно до пп. 3 п. 4 розділу ІV Положення № 106, неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою - є підставою для відмови в наданні бюджетних коштів.
Доводи позивача про те, що право на отримання коштів у позивача виникло 18.04.2018, а зміни, пов'язані з вимогою наявності громадської або політичної діяльності в особи, позбавленої особистої свободи, були внесені в Порядок лише 18.10.2018, суд вважає необгрунтованими, оскільки до даних правовідносин має застосовуватися нормативно-правові акти в тій редакції, які були чинними на момент виникнення та припинення спірних правовідносин - звернення з заявою та прийняття рішення за результатами її розгляду.
А відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії про відмову у наданні позивачу бюджетних коштів на підставі Постанови КМУ № 328 від 18.04.2018 для забезпечення надання правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів її чоловіка ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб у наданні копії рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей від 28.12.20218 в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 про отримання виплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 328.
Зобов'язати Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України надати ОСОБА_1 копію рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей від 28.12.20218 в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 про отримання виплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 328.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08 грудня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України (вул. Еспланадна, 8/10,м. Київ,01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 37567866)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України
Суддя С.М. Дуляницька