08 грудня 2025 р. № 400/7712/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 22.07.2022 року; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.07.2022 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 , протиправними дії щодо визначення як працюючого пенсіонера, протиправними дії щодо визначення позивача як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області визначити позивача як не працюючого пенсіонера з 14.09.1998 року, виключити зі складу осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року до липня 2025 року (дати фактичної виплати пенсії) у встановленому Законом розмірі на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він до грудня 1999 року проживав в Миколаєві та отримував пенсію, однак після виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю виплату пенсії було припинено. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 по справі № 400/4106/20 виплату пенсії було поновлено з 07.10.2019 року. Також, Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року. по справі № 400/7096/21 зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 07.10.2009 року, та здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р., та вчинити відповідні виплати на визначений пенсіонером банківський рахунок, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач 05.04.2024 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити стан виконання рішення від 29 грудня 2021 р. по справі № 400/7096/21, пенсію виплачувати на банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам; надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по квітень 2024 року, та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії; виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії. Однак, отримав відмову в проведенні виплати компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії, а в липні відповідач прийняв рішення про припинення виплати позивачу пенсії з 01.08.2022 року. В подальшому позивач ще тричі звертався з заявами до відповідача про виплату позивачу пенсії на рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» та компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії. В липні 2025 року на рахунок позивача, відкритий в АТ "Ощадбанк", були зараховані пенсійні виплати. Компенсацію втрати частини доходів виплачено не було. Дії відповідача щодо припинення виплати пенсії в липні 2022 року, невиплати компенсації втрати частини доходу, визначення його як працюючого пенсіонера, не здійснення масового перерахунку розміру пенсії, вважає протиправними.
Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 21.07.2025 року.
Ухвалою від 01.08.2025 року суд поновив строк звернення до суду з даним позовом та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що в липні 2022 року Головним управлінням при обміні даними з банком отримано інформацію з АТ КБ «ПриватБанк» про закриття рахунку за заявою власника, у зв'язку з чим було прийнято рішення від 22.07.2022 № 197/0402 про припинення виплати пенсії з 01.08.2022 року. Щодо визнання позивача як непрацюючого пенсіонера, то відповідач зазначає, що Позивачем відповідна заява до територіальних органів Пенсійного фонду України не подавалась, а рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 по справі № 400/7096/21 зобов'язань щодо виключення Позивача зі складу осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок, не було покладено. Також, вважає, що вимога позивача - зобов'язати Головне управління виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року до дати фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі є необґрунтованою та безпідставною, оскільки обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Дослідивши докази, суд, -
До грудня 1999 року позивач отримував пенсію за віком, виплату якої в подальшому було припинено через виїзд позивача на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 по справі №400/4106/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити позивачу виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року.
На виконання зазначеного рішення відповідач поновив виплату пенсії позивачу та встановив її розмір - 64,01 на місяць.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року по справі № 400/7096/21 зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 07.10.2009 року, та здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р., та вчинити відповідні виплати на визначений пенсіонером банківський рахунок, з урахуванням раніше виплачених сум.
05.04.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою та просив: 1. Повідомити стан виконання рішення від 29 грудня 2021 р. по справі № 400/7096/21. 3. Пенсію виплачувати на банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам. 4. Надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по квітень 2024р., та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії. 5. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.
Листом відповідача від 19.04.2024 року повідомлено, що зобов'язань щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів на Головне управління не покладено.
В липні 2022 року при обміні даними з банком була отримана інформація, що АТ КБ “Приватбанк» кошти не зараховані, у зв'язку з чим було прийнято рішення припинити виплату пенсії з 01.08.2022 року.
22.10.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою та просив: 1. Повідомити підстави визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера. 2. Визначити ОСОБА_1 як непрацюючого пенсіонера. 3. Повідомити підстави визначення ОСОБА_1 як особи якій не здійснюється масовий перерахунок. 4. Повідомити підстави визначення ОСОБА_1 як особи якій пенсія виплачується в "твердому розмірі". 4. Надіслати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по жовтень 2024р. із врахуванням всіх Законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку розміру пенсії. 5. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії та за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі. 6. Надіслати копію рішення про припинення виплати пенсії.
Листом відповідача від 19.04.2024 року повідомлено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних. Законодавчі підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.
27.12.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою та просив надати докази виплати пенсії на банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».
Листом відповідача від 13.01.2025 року повідомлено, що в липні 2022 року при обміні даними з банком була отримана інформація, що АТ КБ “Приватбанк» кошти не зараховані. Таким чином, Головним управлінням прийнято рішення від 22.07.2022 № 197/0402 про припинення виплати пенсії з 01.08.2022. Заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк» до Головного управління не надходила.
07.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою та просив: 1. Пенсію виплачувати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам. 2. Виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року по дату фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі на рахунок відкритий в АТ "Ощадбанк".
В липні 2025 року на рахунок позивача, відкритий в АТ "Ощадбанк", були зараховані пенсійні виплати. Компенсацію втрати частини доходів виплачено не було.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.07.2022 року про припинення виплати пенсії позивачу, а також вважаючи протиправними дії щодо визначення позивача як працюючого пенсіонера, визначення його як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок та відмову щодо у виплаті компенсації втрати частини доходу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі Закон №1058-ІV.
Згідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Так, відповідач 22.07.2022 року прийняв рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 . Підставою для припинення виплати пенсії позивачу стало те, що в липні 2022 року при обміні даними з банком була отримана інформація, що АТ КБ “Приватбанк» кошти не зараховані. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу прийнято керуючись п. 5 ст. 49 Закону №1058-ІV. У відзиві відповідач посилається на Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596, відповідно до якого суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі закриття поточного рахунка.
Суд зазначає, що з аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Порядок на який посилається відповідач не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.
Підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави. У спірних правовідносинах, відповідач не врахував положення Закону, який за місцем в ієрархічній структурі має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача від 22.07.2022 року про припинення виплати № 197/0402, яким позивачу припинено виплату пенсії, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню, а виплата пенсії позивачу поновленню.
Щодо визначення відповідачем позивача як працюючого пенсіонера, суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у пенсійній справі позивача достатньо документів на підтвердження того, що позивач з 14.09.1998 року не працює.
Так, за даними відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація про звільнення з роботи позивача з 14.09.1998 року.
Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що будь-яких доказів, що позивач працює після 14.09.1998 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області, не надано.
З наведених підстав суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно визначено позивача як працюючого пенсіонера.
Таким чином позовні вимоги - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо визначення позивача як працюючого пенсіонера належать задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону № 1058-IV для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було
раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Порядок перерахунку пенсії, призначеної за Законом № 1058-IV визначений ст. 42 цього Закону.
Так, відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 42 Закону № 1058-IV пенсії, в редакції чинної на дату 01.10.2009 року, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії
підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних
виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З 01.11.2009 по 31.12.2009 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив 573 грн.
Сукупний аналіз наведених норм матеріального права доводять, що позивач мав право на поновлення пенсії, в розмірі, який не може бути менш мінімального розміру пенсії, встановленого Законом № 1058-IV та має право на перерахунок пенсії.
Так, відповідно до ст. 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Закономдо дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції, зі змінами від 11.10.2017 року, які діють до теперішнього часу з певними змінами) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення, та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, пенсія за віком була поновлена позивачу з 07.10.2009 року.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже досяг пенсійного віку.
Проте, в порушення наведених вище вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем після поновлення виплати позивачу пенсії не здійснюється підвищення розміру пенсії позивача у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких обставин позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо визнання протиправними дії щодо призначення пенсії в "твердому розмірі", тобто визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок пенсії та зобов'язати виключити зі складу осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії.
Щодо позовних вимог визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку розміру компенсації втрати частини доходу 07.10.2009 року до липня 2025 року (дати фактичної виплати пенсії), суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та у постанові по справі № 240/11882/19 від 15 жовтня 2020 року.
Також у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зазначений висновок був повторно виснуваний у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21.
З огляду на викладені норми та висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум пенсії у належному розмірі, позивач має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими і належать задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року до липня 2025 року (дати фактичної виплати пенсії), у зв'язку з порушенням строку виплати перерахованої пенсії.
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовими витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 968,96 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.
Отже, судовий збір присуджується позивачу в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) від 22.07.2022 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.08.2022 року.
3. Зобов'язти Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) поновити виплату пенсії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.08.2022 року.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) щодо визначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як працюючого пенсіонера з 14.09.1998 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) у пенсійній справі визначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як непрацюючого пенсіонера з 14.09.1998 року.
6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) щодо визначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії.
7. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) виключити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зі складу осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії.
8. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) щодо не виплати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходу з 07.10.2009 року по липень 2025 року.
9. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року до липня 2025 року (дати фактичної виплати пенсії).
10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар