Іменем України
08 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2003/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Боровенка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
13.10.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов позов адвоката Боровенка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та був виключений з військового обліку 03 жовтня 2017 року на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
24 червня 2025 року, встановивши застосунок «Резерв+», позивач виявив, що його прізвище у застосунку відображається некоректно, а саме замість правильного зазначення: « ОСОБА_2 » було зазначено « ОСОБА_3 ».
У зв'язку з виявленою помилкою, 02 липня 2025 року позивачем на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено заяву про внесення змін до даних про його прізвище. Відповіді на зазначену заву позивач не отримував.
21 липня 2025 року позивачем було виявлено, що у застосунку «Резерв+» написання його прізвища було виправлено, проте водночас змінився його статус з особи, яка виключена з військового обліку на військовозобов'язаного. Крім того, у застосунку «Резерв+» одночасно з'явилась відмітка про порушення ним правил військового обліку.
У зв'язку з виявленими змінами, 22 липня 2025 року позивачем на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено заяву про внесення змін до його даних щодо повернення йому статусу виключеного з військового обліку та зняття його з розшуку.
Відповіді на зазначену заяву позивачу також надано не було.
11 серпня 2025 року в інтересах позивача на офіційну електронну адресу, а також на відому поштову адресу відповідача було направлено адвокатський запит з проханням: 1. Надати копію письмової відповіді на наявну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 направлену ним 02.07.2025 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 2. Надати копію письмової відповіді на наявну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 направлену ним 22.07.2025 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 3. Надати копії документів на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було оголошено у розшук для доставки до ТЦК. 4. Надати копії документів на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було поновлено на військовому обліку.
Зазначений адвокатський запит направлений поштою було отримано представником відповідача 26 серпня 2025 року.
Відповіді на зазначений адвокатський запит станом на дату складання даної позовної заяви відповідачем надано не було ні в паперовому, ні в електронному вигляді.
Таким чином, відповідачем протиправно, без заяви позивача та без проходження ним військово-лікарської комісії невстановленим способом було поновлено позивача на військовому обліку, хоча зазначена процедура відсутня відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, відповідачем в порушення положень Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» неправомірно не надано відповіді на заяви позивача та запит його адвоката.
На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16.10.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази.
Відзив на позовну заяву відповідачем не надано.
У відповідності до вимог частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із частиною четвертою статті 162 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_2 , картки пдатника податків, витягу з Реєстру територіальної громади від 18.07.2025 № 2025/009786856, довідки від 28.02.2025 № 3501-5003621175 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 наявні відмітки: 23.03.2001 за ст. 18 п.1 абз. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», протокол № 11 (п.8); штамп від 03.10.2017 «Знято з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 » з припискою «Виключений» (п.13), запис від 16.11.2021, що 03.10.2017 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 за ст. 37 ч. 6 п.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п.14).
Зі скріншоту застосунку «Резерв+» станом на 24.06.2025, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним, підстава зняття/виключення з обліку: інше.
02.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою, направленою на електронну адресу, про внесення змін в його військово - облікові дані в Оберіг у зв'язку з неправильно написаним прізвищем з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .
Відповіді на цю заяву відповідачем не надано.
Зі скріншоту застосунку «Резерв+» за 21.07.2025 слідує, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , дата уточнення даних - 31.08.2024, адреса проживання: АДРЕСА_3 . Також наявна відмітка «Порушення правил військового обліку».
22.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою, направленою на електронну адресу, про внесення змін в його облікові дані в систему «Оберіг», а саме: змінити статус з «військовозобов'язаний» на статус «не військовозобов'язаний» та виключити з військового обліку відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03.10.2017.
Відповіді на цю заяву відповідачем, зі слів позивача, не надано, зміни до відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі заяви не внесено.
11.08.2025 адвокат Дмитро Боровенко звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з адвокатським запитом від 05.08.2025 вих. № 04082501 про надання копії письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 , направлену ним 02.07.2025 на електронну пошту; копію письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 , направлену ним 22.07.2025 на електронну пошту; копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 було оголошено у розшук для доставки до ТЦК; на підставі яких ОСОБА_1 поновлено на військовому обліку.
Адвокатський запит направлено на електронну адресу та засобами АТ «Укрпошта».
Згідно з відомостями з сайту АТ «Укрпошта» відправлення з трек-номером 0318700132129 вручено одержувачу 26.08.2025, проте відповіді на адвокатський запит, як стверджує представник позивача, відповідачем не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває до цього часу. 24 лютого 2022 з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 № 2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію (далі по тексту - Указ № 69/2022).
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно зі статтею 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
На підставі частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
На підставі пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку № 1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку належить до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України: які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Отже, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку, в тому числі і ті, які не перебували на військовому обліку раніше.
Як свідчать матеріали справи позивача ОСОБА_1 було виключено з військового обліку 03.10.2017 на підставі пп. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ як такого, що був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Дійсно, статтею 37 Закону № 2232-ХІІ в редакції станом на 03.10.2017, було передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Проте, 18.05.2024 внесено зміни до Закону № 2232-ХІІ, відповідно до яких редакція статті 37 вже не містить підстави для виключення з військової служби громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Так, відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, з 18 травня 2024 року підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Також, згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
З огляду на наведені вище положення Закону № 2232 та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції.
Редакція статті 37 Закону України № 2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовослужбовців, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд звертає увагу, що військовозобов'язані, згідно із Законом № 2232 -ХІІ - це громадяни, які перебувають у запасі для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань на особливий період. Також вони можуть залучатися для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
В запасі можуть бути особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, тобто військовозобов'язані особи, які перебувають на обліку в ТЦК і СП.
Військовозобов'язаними вважаються особи віком від 25 до 60 років, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ (інших військових формувань), визнані придатними для несення військової служби і не є заброньованими у встановленому порядку, а також особи віком від 18 до 25 років, якщо вони мають статус військовозобов'язаного.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.286-1, ст.348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до ст.368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Згідно з ч.4 ст.39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Відповідно до п.4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Згідно із вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.07.2017 у справі № 428/13065/15-к, який набрав законної сили 15.08.2017, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України до основного покарання строком на 5 років без конфіскації майна відповідно до ст. 98 КК України.
Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що станом на час розгляду справи позивач підлягає кваліфікації у якості особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєння якого у силу ч.2 ст.4, ч.4 ст.39 Закону №2232-ХІІ, п.4 Порядку №560 виключає призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, з урахуванням того, що підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку відпали в силу вимог діючого законодавства, позивач фактично набуває статусу військовозобов'язаного, з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.
Оскільки ОСОБА_1 не підпадає під жодну з підстав виключення з військового обліку, визначених діючою з 18.05.2024 нормою ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, відповідачем правомірно внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервистів щодо взяття на військовий облік позивача, про що свідчить витяг Резерв+.
З огляду на вищевикладене, з врахуванням приписів статті 37 Закону № 2232-ХІІ, які були чинними на час взяття позивача на військовий облік, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Щодо доводів представника позивача про те, що відповідачем в порушення положень Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» неправомірно не надано відповіді на заяви позивача та запит його адвоката, суд такі доводи погоджує, проте позивачем та його представником не заявлено позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 та на адвокатський запит адвоката Боровенка Д.В., предметом спору у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік та щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ.
Приписами частин першої та другої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Із положень частин першої і другої статті77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності. Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Вказане узгоджується з правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де зазначено, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
У задоволенні позову адвоката Боровенка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська