ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" грудня 2025 р. справа № 300/7056/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаренко Ірина Сергіївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання зарахувати стаж за період роботи у подвійному розмірі та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , заявник), в інтересах якої діє адвокат Назаренко Ірина Сергіївна (надалі по тексту також - представник позивача), звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком і зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1985 р. по 11.10.2087 р. у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дають право на призначення ОСОБА_1 пенсійного забезпечення за віком, з доплатою за зарахування до страхового стажу за повні місяці та/або доплатити за зарахування до страхового стажу неповних місяців роботи як повних;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком із долученням до такої довідки Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради (надалі по тексту також - КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР) від 28.11.2024 за №2-28/02/422, якою, на переконання заявника, підтверджується обставини роботи в Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері, де така робота зараховується до стажу у подвійному розмірі.
У відповідь на коментовану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 02.05.2025 за №254050011612 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком. За змістом такого, згідно вищезгаданої довідки, період роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987 можливо врахувати у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) за умови надання інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною.
Як стверджує представник позивача, станом на 24.04.2025 трудовий стаж для призначення пенсії складав 30 років 10 місяців 20 днів, що давало право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, водночас відсутність первинних документів та відомостей стосовно порядку зайнятості ОСОБА_1 на робочому місці не може слугувати підставою для обмеження пенсійних прав позивача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін письмові докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.34-35).
На виконання повідомлення про неможливість роздрукування матеріалів позовної заяви, представником позивача супровідним листом від 02.10.2025 долучено паперовий примірник позовної заяви з долученими матеріалами, зареєстрований 07.10.2025 (а.с.38-81).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву за №0900-0803-7/52280 від 20.10.2025, який із відповідними письмовими доказами надійшов до суду 24.10.2025 (а.с.83-91). За доводами органу пенсійного забезпечення, згідно з довідкою КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422, у період з 01.04.1985 по 11.10.1987 позивач працювала в Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері на посаді палатної медсестри стаціонару. При цьому, відповідно до даних паспорта громадянина України, наявна інформація про народження дитини 13.06.1986, проте інформації про перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку коментована довідка не містить.
Управління також звертає увагу на те, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Згідно з абзацу 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення страхового стажу передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків передбачених цим законом. Як визначено абзацами 1, 2 частини 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Таким чином відповідач, зазначає, що органом пенсійного забезпечення правомірно не враховано стаж ОСОБА_1 з 01.04.1985 по 11.10.1987 у подвійному розмірі, оскільки відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота у закладах охорони здоров'я зараховується до стажу у подвійному розмірі тільки до 31.12.2003.
Представником позивача шляхом подання відповіді на відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 27.10.2025", зареєстрований судом 28.10.2025 (а.с.93-98), де повторно наголошено на обставині відсутності у чинному пенсійному законодавстві вимоги щодо надання інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною при зверненні за призначенням пенсії за віком.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області як співвідповідача у справі №300/7056/25 (а.с.99-100).
На виконання ухвали суду від 11.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі по тексту також - співвідповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано клопотання від 25.11.2025 (а.с.103-109) та від 26.11.2025 (а.с.110-140) із долученням до таких витребуваних копій документів.
Відповідачем подано заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 02.12.2025", зареєстрована в день надходження, за змістом якої останній вказує на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (а.с.141-146).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 24.04.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.113-114).
На підтвердження наявності страхового стажу до вказаної заяви позивачем, серед іншого, долучено довідку Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради (надалі по тексту також - КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР) від 28.11.2024 за №2-28/02/422 (а.с.115) та трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с.118-121). Вказана обставина підтверджується розпискою-повідомленням від 24.04.2025 за №9824 і не заперечується сторонами (а.с.114).
Згідно записів, вчинених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.118-121), ОСОБА_1 з 01.04.1985 прийнята на посаду палатної медсестри стаціонару в Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер (запис №1) та з 11.10.1987 звільнена з займаної посади у зв'язку з переведенням до ЦМЛ (запис №2).
За змістом довідки КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422 (а.с.115), згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII робота в інфекційних закладах (відділеннях) зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб і носійства збудників цих хвороб" від 19.07.1995 за №133, робота в шкірно-венерологічних диспансерах (відділеннях) класифікується як небезпечна.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 02.05.2025 за №254050011612 про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав неможливості врахувати період роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII за довідкою КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422 без надання інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною (а.с.117). Вказане рішення направлено листом від 14.05.2025 за №2600-0207-8/87452 на адресу реєстрації позивача (а.с.131).
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) до страхового стажу позивача, серед іншого, зараховано період з 01.04.1985 по 11.10.1987 в розмірі 2 роки 6 місяців 11 днів в одинарному розмірі (а.с.130).
Як зазначено у листі Пенсійного фонду України від 07.09.2025 за №35278/24673/А-03/8-2800/25, опісля розгляду звернень позивача вирішено звернутися до Головного управління ПФУ в Чернігівській області з проханням провести перевірку факту роботи ОСОБА_1 у період з 01.04.1985 по 11.10.1987 на посаді палатної медсестри стаціонару, у тому числі перевірити перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, нарахування заробітної плати та витребувати довідку про заробітну плату (а.с.23).
Від КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР на адресу Головного управління ПФУ в Чернігівській області скеровано листа-довідку від 31.10.2025 за №4-14/05/2887 (зареєстрована за №13479/8 від 04.11.2025), за змістом якої ОСОБА_1 працювала в Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері на посаді палатної медсестри стаціонару з 01.04.1985 (наказ від 29.03.1985 №17) по 11.10.1987 (наказ від 08.10.1987 №57) та за вказаний період перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 1 року з 10.04.1986 по 13.02.1987 (наказ від 28.04.1986 №11) та відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 1,5 років з 13.02.1987 по 13.08.1987 (наказ від 02.02.1987 №6). Інші відпустки по догляду за дитиною та/або без збереження заробітної плати позивачу не надавались (а.с.116). Вказаний лист надалі передано до опрацювання 05.11.2025 (а.с.127).
Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області проведено перевірку довідки "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 28.11.2024 за №2-28/02/422 за період роботи з квітня 1985 року по жовтень 1987 року, виданої КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР Авельяновій Ірині Іванівні, за наслідками якої складено акт від 18.11.2025 за №2500-0902-1/6190 (а.с.105-106). Згідно з висновками вказаного акту за результатами перевірки встановлено, що позивач з 01.04.1985 по 11.10.1987 працювала на посаді палатної медсестри стаціонару.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у неврахуванні позивачу страхового стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду за відновленням порушеного права на пільгове обчислення спірної частини страхового стажу у подвійному розмірі.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-ХІІ).
Згідно записів, вчинених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.118-121), ОСОБА_1 з 01.04.1985 прийнята на посаду палатної медсестри стаціонару в Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер (запис №1) та з 11.10.1987 звільнена з займаної посади у зв'язку з переведенням до ЦМЛ (запис №2).
Слід зазначити, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнятий/переведений на таку посаду (роботу).
Серед іншого, відповідач, у поданому відзиві фактично підтвердив вказаний період роботи ОСОБА_1 та не заперечує про їх зарахування до страхового стажу позивача. Коментоване засвідчується й розрахунком стажу (Форма РС-право), за яким до страхового стажу ОСОБА_1 , серед іншого, зараховано період з 01.04.1985 по 11.10.1987 в розмірі 2 роки 6 місяців 11 днів в одинарному розмірі (а.с.130).
Зі змісту довідки КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422, слідує, що позивач дійсно працювала в Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері з 01.04.1985 (наказ від 29.03.1985 за №17) по 11.10.1987 (наказ від 08.10.1987 за №57) на посаді палатної медсестри стаціонару, що дає право відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі (а.с.115).
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 за №1645-ІІІ (надалі по тексту також - Закон №1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 1 Закону №1645-ІІІ визначено, що інфекційні хвороби це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
За змістом статті 7 Закону №1645-ІІІ лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Також суд зауважує, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 за №133 затверджено "Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (ст. 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94)" синдром набутого імунодефіциту (СНІД) міститься у переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, натомість сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, короста та демодекоз, відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.
Отже, КЛПЗ "Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер", у якому позивач працювала з людьми, хворими на особливо небезпечні інфекції, паразитарні хвороби і носіями збудників хвороб, що згідно з наказом МОЗ України від 19.07.1995 за №133 відноситься до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, є медичним закладом призначеним для лікування хворих на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ інфекційним закладом охорони здоров'я.
ОСОБА_1 24.04.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.113-114). На підтвердження наявності страхового стажу до вказаної заяви позивачем, серед іншого, долучено довідку Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради від 28.11.2024 за №2-28/02/422 (а.с.115) та трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с.118-121). Вказана обставина підтверджується розпискою-повідомленням від 24.04.2025 за №9824 і не заперечується сторонами (а.с.114).
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 02.05.2025 за №254050011612 про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав неможливості врахувати період роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII за довідкою КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422 без надання інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною (а.с.117).
Окрім того, за коментованим рішенням, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5), проте зазначено, що за період роботи з травня по листопад 2008 року відсутні місяці зі сплатою страхових внесків. Разом із тим, у адміністративному позові ОСОБА_1 не ставить під сумнів правомірність дій органу пенсійного забезпечення щодо не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, відтак останній не є спірним та не досліджується судом у цій справі.
Застосовуючи у спірних правовідносинах норми щодо пільг по обчисленню стажу за роботи в деяких медичних закладах, визначених статтею 60 Закону №1788-ХІІ, слід мати на увазі, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Приписами статті 30 КЗпП України передбачено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП України).
Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.
Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, а тому період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
У контексті наведеного, судом взято до уваги обставини звернення Пенсійного фонду України листом від 07.09.2025 за №35278/24673/А-03/8-2800/25 до Головного управління ПФУ в Чернігівській області з проханням провести перевірку факту роботи ОСОБА_1 у період з 01.04.1985 по 11.10.1987 на посаді палатної медсестри стаціонару, у тому числі перевірити перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, нарахування заробітної плати та витребувати довідку про заробітну плату (а.с.23).
Матеріалами справи засвідчується, що від КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР на адресу Головного управління ПФУ в Чернігівській області скеровано листа-довідку від 31.10.2025 за №4-14/05/2887 (зареєстрована за №13479/8 від 04.11.2025), за змістом якої ОСОБА_1 працювала в Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері на посаді палатної медсестри стаціонару з 01.04.1985 (наказ від 29.03.1985 за №17) по 11.10.1987 (наказ від 08.10.1987 за №57) та за вказаний період перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 1 року з 10.04.1986 по 13.02.1987 (наказ від 28.04.1986 за №11) та відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 1,5 років з 13.02.1987 по 13.08.1987 (наказ від 02.02.1987 за №6). Інші відпустки по догляду за дитиною та/або без збереження заробітної плати позивачу не надавались (а.с.116).
Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області проведено перевірку довідки "про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 28.11.2024 за №2-28/02/422 за період роботи з квітня 1985 року по жовтень 1987 року, виданої КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР Авельяновій Ірині Іванівні, за наслідками якої складено акт від 18.11.2025 за №2500-0902-1/6190 (а.с.105-106). Згідно з висновками вказаного акту за результатами перевірки встановлено, що позивач з 01.04.1985 по 11.10.1987 працювала на посаді палатної медсестри стаціонару.
Органи пенсійного забезпечення у справі не спростували, що КЛПЗ "Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер" належить до закладів охорони здоров'я з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, а також до інфекційних закладів охорони здоров'я в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії положення статті 60 Закону №1788-ХІІ в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу з лікування хворих на інфекційні хвороби, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, які регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу.
Окрім цього, слід зазначити, що за змістом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 за №254050011612, неможливість зарахування періоду роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987 у подвійному розмірі пов'язується виключно із відсутністю інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною, проте органом пенсійного забезпечення робота позивача у спірний період саме в закладі охорони здоров'я, визначеному статтею 60 Закону №1788-XII, не заперечується.
В частині посилань відповідача та співвідповідача на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у інфекційному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004, суд наголошує, що спірний період охоплює часові межі до 01.01.2004, відтак у цій частині вказані доводи не є релевантними до фактичних обставин справи.
Відтак, період перебування позивача у відпустках по догляду за дитиною з 10.04.1986 по 13.02.1987, 13.02.1987 по 13.08.1987 зараховується до стажу роботи лише в одинарному розмірі, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 з 01.04.1985 по 09.04.1986, з 14.08.1987 по 11.10.1987 КЛПЗ "Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер" має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Розглядаючи позовній вимоги в частині визнання протиправною відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком і зарахування спірного періоду роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII "з доплатою за зарахування до страхового стажу за повні місяці та/або доплатити за зарахування до страхового стажу неповних місяців роботи як повних", суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поруч із цим, відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 за №21-1 (надалі по тексту також - Інструкція №21-1).
Застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції (пункту 15.1 розділу 15 Інструкції №21-1).
Пунктами 15.2-15.5 розділу 15 Інструкції №21-1 передбачено, що структурний підрозділ, відповідальний за ведення обліку платежів, на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції.
Застрахована особа здійснює доплату в сумі, зазначеній у повідомленні-розрахунку, протягом 10 календарних днів з дня його отримання. Про сплату коштів структурний підрозділ, відповідальний за ведення обліку платежів, повідомляє структурний підрозділ, відповідальний за ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в день їх надходження на поточний рахунок органів Пенсійного фонду.
Особи, які здійснюють доплату до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок, формують і подають до органів Пенсійного фонду України самі за себе відомості про суми доплати відповідно до частини третьої статті 24 Закону згідно з додатком 30 до цієї Інструкції.
У свою чергу, позивач не наполягає на тому, що нею здійснювалась доплата до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок з метою зарахування періоду до страхового стажу як повного місяця, котрий фактично не був врахований органом пенсійного забезпечення при проведенні розрахунку страхового стажу та формуванні у рішенні від 02.05.2025 за №254050011612 висновку про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності такого у зв'язку з не здійсненням доплати або її недостатністю.
Більше того, матеріали справи позбавлені доказового підґрунтя на засвідчення вказаних обставин як і в частині здійснення доплати ОСОБА_1 до суми страхових внесків за будь-які з періодів роботи, так і фактичних й правових підстав відмови у призначенні позивачу пенсії за віком саме з вищенаведених мотивів.
Слід зазначити, що за коментованими положеннями законодавства, у разі, якщо зазначену доплату не було здійснено, для зарахування відповідних періодів з неповними місяцями роботи до страхового стажу, підлягає застосуванню відповідна формула. Поруч із цим, доплата до мінімального страхового внеску за неповний місяць роботи провадиться застрахованою особою виключно на її бажання за даними персоніфікованого обліку за місцем призначення пенсії на підставі відповідної заяви.
На переконання суду, формулюючи позовні вимоги у такий спосіб, позивачем не враховано наведених вище вимог Закону №1058-IV та Інструкції №21-1, у зв'язку з чим остання помилково вважає, наче передбачене частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV право на доплату до страхових внесків може бути реалізоване виключно при вирішенні питання про призначення пенсії за віком і в подальшому відомості про страховий стаж не можуть бути скориговані, в тому числі й шляхом застосування такого інструменту.
В той же час, висновки відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, як вже зазначено вище, не поставлені у залежність від не проведення ОСОБА_1 доплати до страхових внесків для зарахування певних періодів до страхового стажу як повних місяців, так само як і суд не знаходить документальних підстав вважати, що останній відмовлено та/або існують обставини перешкоджання у реалізації коментованого права.
З огляду на викладені норми законодавства та встановлені судом обставини, підстав для висновку, що позивач здійснила доплату до мінімального страхового внеску або що органом пенсійного забезпечення неправомірно не враховано такі дії, матеріали справи не містять. Натомість порядок зарахування неповних місяців роботи до страхового стажу, передбачений Законом №1058-IV та Інструкцією №21-1, не був реалізований позивачем у встановленому порядку, а доводи щодо неможливості проведення відповідної доплати чи перешкод у її здійсненні належними доказами не підтверджені.
Враховуючи, що спірні періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу як повні за відсутності передбачених законом передумов, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними і такими, що не підлягають до задоволення.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо слідує з статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).
ОСОБА_1 24.04.2025 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.113-114), за наслідком розгляду якої за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 02.05.2025 за №254050011612 про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав неможливості врахувати період роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII за довідкою КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422 без надання інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною (а.с.117).
Слід зазначити, що за змістом пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац 2 пункту 4.7 Порядку №22-1).
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком з одночасним зарахуванням періоду роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в розумінні Порядку №22-1 є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
У досліджуваному випадку суд враховує наступні обставини: (1) згідно довідки КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 28.11.2024 за №2-28/02/422 слідує, що позивач працювала в Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері з 01.04.1985 (наказ від 29.03.1985 за №17) по 11.10.1987 (наказ від 08.10.1987 за №57) на посаді палатної медсестри стаціонару; (2) актом Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 18.11.2025 за №2500-0902-1/6190 підтверджено вказані обставини; (3) відповідно до листа-довідки КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР від 31.10.2025 за №4-14/05/2887 протягом означеного періоду роботи Прилуцькому шкірно-венерологічному диспансері перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 1 року з 10.04.1986 по 13.02.1987 (наказ від 28.04.1986 №11) та відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 1,5 років з 13.02.1987 по 13.08.1987 (наказ від 02.02.1987 №6), водночас інші відпустки по догляду за дитиною та/або без збереження заробітної плати позивачу не надавались.
Вище по тексту судового рішення сформовано висновки про те, що період перебування позивача у відпустках по догляду за дитиною з 10.04.1986 по 13.02.1987, з 13.02.1987 по 13.08.1987 зараховується до стажу роботи лише в одинарному розмірі, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. В той же час, стаж роботи ОСОБА_1 з 01.04.1985 по 09.04.1986, з 14.08.1987 по 11.10.1987 КЛПЗ "Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер" має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Підсумовуючи, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 за №254050011612 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, є протиправним та підлягає скасуванню.
Вказане рішення прийняте з мотивів відсутності документального підтвердження обставин перебування / не перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною протягом періоду роботи з 01.04.1985 по 11.10.1987. Інших підстав для неврахування спірного періоду роботи ОСОБА_1 орган пенсійного забезпечення не навів.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 за №254050011612 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1985 по 09.04.1986 і з 14.08.1987 по 11.10.1987 КЛПЗ "Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1985 по 09.04.1986 і з 14.08.1987 по 11.10.1987 в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 2 422,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція про сплату судового збору за №4244-9288-4002-6556 від 01.10.2025 (а.с.9).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 453,44 гривень, що пропорційно становить 60 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Разом з тим, у позовній заяві представник позивача просить стягнути з Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області витрати на професійну правничу допомогу.
У свою чергу, Відповідачем подано заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 02.12.2025", зареєстрована в день надходження, за змістом якої висловлено заперечення щодо такого розміру витрат на правничу допомогу, зокрема з підстав його неспівмірності зі складністю справи.
Абзацами 1 і 2 частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За правилами статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Аналіз такого правового врегулювання дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом пунктами 1 та 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження обставини залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 гривень, до адміністративного позову долучено:
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС за №11125/10 від 22.05.2023 (а.с.26);
ордер на надання правничої допомоги серії "АІ" за №2014999 від 01.10.2025, виданий адвокатом Назаренко Іриною Сергіївною на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги за №19/09/2025 від 19.09.2025 (а.с.10);
договір про надання правничої (правової) допомоги за №19/09/2025 від 19.09.2025, укладений між адвокатом Назаренко Іриною Сергіївною та ОСОБА_1 (а.с.27-29);
акт обліку фактично відпрацьованого часу виконавцем до договору за №19/09/2025 від 19.09.2025 (а.с.29).
Разом з тим, подані на підтвердження обставини залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 гривень, договір про надання правничої (правової) допомоги за №19/09/2025 від 19.09.2025, укладений між адвокатом Назаренко Іриною Сергіївною та ОСОБА_1 , а також сам акт обліку фактично відпрацьованого часу виконавцем, котрий слугує додатком до коментованого договору, не містять детального опису наданих адвокатом послуг, обсягу та змісту виконаних робіт, що не дозволяє суду перевірити обґрунтованість заявлених витрат.
Поряд з вказаним, відповідно до принципу змагальності сторін, саме на заявника, в першу чергу, покладається обов'язок доведення обґрунтованості розміру понесених витрат, їх зв'язку зі справою, а також відповідності характеру наданих послуг до заявленої суми через призму опису змісту і обсягу наданих послуг.
В той же час зазначення у тексті адміністративного позову попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, котрий сумарно складає 25 000,00 гривень, не може вважатися належними відомостями про характер, обсяг, тривалість або складність виконаних робіт, оскільки саме по собі не є документально засвідченим погодженням сторін договору про надання правничої (правової) допомоги про заявлену до відшкодування сумою та фактично наданими правничими послугами.
Відтак, позивачем та/або його представником не надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 гривень, що не дає суду підстави для розгляду питання про відшкодування останніх
Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 за №254050011612 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1985 по 09.04.1986 і з 14.08.1987 по 11.10.1987 КЛПЗ "Прилуцький шкірно-венерологічний диспансер" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1985 по 09.04.1986 і з 14.08.1987 по 11.10.1987 в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати на сплачений судовий збір в 1 453,44 гривень (одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні сорок чотири копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Назаренко Ірина Сергіївна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС за №11125/10 від 22.05.2023; ордер на надання правничої допомоги серії "АІ" за №2014999 від 01.10.2025); Харківське шосе, 15А, кв. 347, м. Київ, 02157;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
співвідповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21390940), вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005)
Суддя Чуприна О.В.