08 грудня 2025 року Справа № 280/986/25 Провадження № Н/280/6/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Чернишкової Г.Ю. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №280/986/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №280/986/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 15.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 24 березня 2023 року по 19 травня 2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24 березня 2023 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
19.11.2025 представник ОСОБА_1 , адвокат Чернишкова Галина Юріївна, звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року по справі № 280/986/25 за нововиявленими обставинами, у якій просить змінити рішення в частині відмови в частині позову в період з 01.03.2022 по 23.03.2023 року, виклавши резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:
“Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 24.11.2025 заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення заяви без руху шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначає, що ОСОБА_1 до 07.11.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказана військова частина постійно бере участь в бойових діях на Запорізькому напрямку, у зв'язку із чим ОСОБА_1 постійно знаходився в зоні виконання бойових завдань та не мав можливості для комунікації та захисту свого порушеного права в суді. 30.10.2025 позивач вийшов на зв'язок та надав представнику довідку форм ОК-7, з якої можна встановити нововиявлені обставини, що стали причиною для звернення до суду. На підставі вищевикладеного просить поновити строк для звернення до суду у судовій справі №280/986/25.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Частиною 2 ст. 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Отже, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 361 КАС України).
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 363 КАС України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 364 КАС України у разі пропуску строку на подання заяви до заяви додається клопотання про його поновлення.
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У якості нововиявлених обставин у справі представник позивача посилається на те, що військова частина НОМЕР_2 з 01.03.2022 року перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_3 і саме ІНФОРМАЦІЯ_4 виплачував грошове забезпечення позивачу, водночас, про вказані обставини представник позивача дізнався з довідки форми ОК-7 наданої позивачем 30.10.2025.
Водночас, відповідно до довідки форми ОК-7, долученої до матеріалів справи, судом встановлено, що зазначена довідка сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 01.09.2025. З огляду на те, що відповідна довідка сформована засобами електронного зв'язку, що свідчить про безперешкодний доступ до засобів інтернет зв'язку у особи, яка таку довідку сформувала, суд критично оцінює доводи представника позивача про неможливість позивача до 30.10.2025 зв'язатися з представником та надати йому таку довідку.
Крім того, слід врахувати, що згідно з правовим висновком, викладеним у п.57 постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1) Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.; 2) Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.; 3) Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.; 4) Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.; 5) Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Втім, саме лише посилання на факт перебування особи на військовій службі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, якщо позивачем не доведено, що характер та обставини такої служби свідчать про наявність об'єктивних перешкод для реалізації права на звернення до суду.
Слід зазначити, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду, та які підтверджені належними та допустимими доказами.
Дана позиція узгоджується зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду (для прикладу, постанова від 31.03.2020 у справі № 807/235/16, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020, від 31.01.2024 у справі № 560/11068/23, від 20.03.2024 у справі № 560/14349/23 тощо).
Водночас, алежних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, заявник суду не надав.
Відтак, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в заяві, не можна визнати поважними.
Відповідно до частини 3 статті 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною заявою, а наведені позивачем причини пропуску строку є неповажними, наявні підстави для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 361-366 КАС України, суддя -
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/986/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, вказані у заяві про поновлення процесуального строку (вх.№60622 від 02.12.2025).
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Чернишкової Галини Юріївни, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/986/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08.12.2025.
Суддя М.О. Семененко