08 грудня 2025 року Справа № 280/7725/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла (уточнена) позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 працевлаштований у ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на посаді майстер з ремонту устаткування. Наказом Міністерства економіки України від 10.04.2024 №8989 вирішено забронювати на ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на період мобілізації та воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному підприємстві. Не дивлячись на це співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжі позивача було мобілізовано. Вважає протиправними дії щодо мобілізації, оскільки ОСОБА_1 є особою, заброньованою на період мобілізації та на воєнний час, а тому, відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 08.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.09.2025 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 19.11.2025 від відповідача витребувано докази по справі.
Від відповідача 04.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідачем зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 09.10.2025. 29.07.2025 за результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний придатним до проходження військової служби під час мобілізації, згідно із Довідкою ВЛК № 2025-0729-1117-0832-7 від 29.07.2025, та 29.07.2025 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_3 . При цьому зазначає, що у витягу із застосунку «Дія» про бронювання працівників відображено дату та час бронювання - 04.08.2025. Відповідач вважає свої дії правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , являється громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , виданого 05.08.2004.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 .
Згідно із наказом Міністерства економіки від 10.04.2024 № 8989 «Про бронювання військовозобов'язаних за ПРАТ «Запоріжвогнетрив» військовозобов'язані, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 300/1/С/16628 від 04.04.2024), заброньовані за ПРАТ «Запоріжвогнетрив» на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 працює на ПРАТ «Запоріжвогнетрив» на посаді майстер з ремонту устаткування та відповідно до наказу Мінекономіки № 8989 від 10.04.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Згідно із роздруківкою із Порталу «Дія» за результатами бронювання за заявкою № 20250801-1244388 про бронювання працівників станом на 04.08.2025 ОСОБА_1 заброньований до 16.12.2025.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії № 2025-0729-1117-0832-7 від 29.07.2025 солдат ОСОБА_1 , на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.07.2025 № 314 “Про призов та поставку військовозобов'язаних під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 » ОСОБА_1 призвано на військову службу до Військової частини НОМЕР_3 .
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до частини другої статті Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка на даний час триває.
Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543 визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 3543 підприємства, установи і організації зобов'язані вести військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Як визначено пунктом 1 частини першої статті 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Згідно зі статтею 24 Закону № 3543 бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
За приписами частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а метою бронювання є забезпеченням функціонування відповідних підприємств, установ і організацій в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 25 Закону №3543-XII передбачено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
За приписами частини 3 статті 25 Закону №3543-XII органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року№560, передбачено, що органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території якого вони розміщуються (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку). До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають засвідчену в установленому законодавством порядку копію довідки про надання таким особам відстрочки за формою згідно з додатком 6 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Відповідно до пункту 59 Порядку №560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 4 пункту 1 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 22 листопада 2024 р. № 1332) (Порядок бронювання, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства).
За приписами пункту 3 Порядку Бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Не підлягають бронюванню військовозобов'язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Строк дії відстрочки не може перевищувати:
строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку;
строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;
12 місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах п'ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку;
строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків.
Пунктами 11, 12 Порядку у кількості зазначених у пунктах 6-10 цього Порядку військовозобов'язаних, які відповідно до закону підлягають бронюванню, враховуються військовозобов'язані, заброньовані відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.
У загальній кількості військовозобов'язаних, зазначених у пунктах 6-10 цього Порядку, не враховуються військовозобов'язані-жінки, військовозобов'язані, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах України, військовозобов'язані, зазначені в абзацах другому - шостому пункту 5 цього Порядку, а також військовозобов'язані, заброньовані за іншими підприємствами, установами, організаціями.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що для цілей бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов'язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку, критично важливі підприємства, критично важливі установи. Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку. Відповідний державний орган, який прийняв рішення про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими підприємствами, критично важливими установами, вносить до Єдиного переліку такі критично важливі підприємства та критично важливі установи, крім юридичних осіб - релігійних організацій.
Відповідно до пунктів 16-17 Порядку Включення державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи до Єдиного переліку здійснюється на підставі поданого Мінекономіки або державним органом повідомлення про включення до Єдиного переліку (далі - повідомлення), яке формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття його змісту. Повідомлення формується уповноваженою особою Мінекономіки, державного органу засобами Порталу Дія шляхом підключення до робочих місць після проходження нею ідентифікації та автентифікації з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису.
Згідно із п. 25 Порядку бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.
Пунктом 33 Порядку визначено, що електронна інформаційна взаємодія між державними електронними інформаційними ресурсами державних органів здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта».
З матеріалів справи судом встановлено, що у даному випадку відповідно до Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 працює на ПРАТ «Запоріжвогнетрив» на посаді майстер з ремонту устаткування та відповідно до наказу Мінекономіки № 8989 від 10.04.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців, який є документом, що в силу приписів Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 року № 650), підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Згідно із роздруківкою із Порталу «Дія» за результатами бронювання за заявкою № 20250801-1244388 про бронювання працівників станом на 04.08.2025 ОСОБА_1 заброньований до 16.12.2025, що свідчить про те, що позивач перебуває на спеціальному військовому обліку військовозобов'язаних, як заброньована особа.
Суд зазначає, що частиною 1 статті 17 Закону України "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.
Пунктом 4 Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1137 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 р. № 937), визначено, що Портал Дія створений з метою реалізації права кожного на доступ до електронних публічних послуг та інших послуг, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (зокрема відповідно до Закону України “Про звернення громадян»), благодійної (волонтерської) діяльності, автоматизації управління закладами освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, створення, обробки, обміну інформацією та документами в електронній формі, зокрема з центральною базою даних програмно-апаратного комплексу “Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (у разі підключення), внесення до центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я медичної та іншої інформації про користувача або особу, законним представником якої він є, в електронній формі, перегляд такої інформації та обмін нею (у разі підключення в установленому законодавством порядку до зазначеної бази), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.
За приписами пункту 2 цього Положення користувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка після проходження ідентифікації та автентифікації в порядку, встановленому цим Положенням, використовує засоби Порталу Дія відповідно до їх функціонального призначення.
Отже, зазначені вище відомості, що містяться у Єдиному державному вебпорталі електронних послу (Портал Дія), є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.
Викладене свідчить про те, що позивач був заброньований ПрАТ «Запоріжвогнетрив» у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
За приписами пункту 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).
В силу пункту 33 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 електронна інформаційна взаємодія між державними електронними інформаційними ресурсами державних органів здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта».
У разі відсутності технічної можливості передачі даних засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта» електронна інформаційна взаємодія може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із застосуванням у них відповідних комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.
Обсяг та структура даних, якими обмінюються суб'єкти електронної інформаційної взаємодії, визначаються договорами про інформаційну взаємодію, укладеними відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 606 “Деякі питання електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455; 2021 р., № 52, ст. 3216; 2023 р., № 11, ст. 721).
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється з дотриманням вимог Законів України “Про публічні електронні реєстри», “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», “Про захист персональних даних», “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів у сфері захисту інформації.
З наведеного слід дійти висновку, що територіальний центр комплектації та соціальної підтримки повинен був перевірити наявність чи відсутність у позивача бронювання на період мобілізації та на воєнний час на підприємстві. Процедура зарахування військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку, інформація про яку у подальшому надійшла до Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, не залежала від дій позивача.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.07.2025 № 314 “Про призов та поставку військовозобов'язаних під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 » в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , як такий, що прийнятий з порушенням пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ та Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.
Так, право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
За приписами пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу. Розгляд спору за межами підстав заявленого позову, за відсутності перешкод в ефективному захисті порушених прав позивача, вказує на порушення положень принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Суд зауважує, що після видання наказу від 29.07.2025 № 314 “Про призов та поставку військовозобов'язаних під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 » виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
В свою чергу позивачем не оскаржується протиправність дій чи бездіяльності військової частини щодо проходження військової служби, доказів звернення до військової частини НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, яка визначає підстави звільнення з військової служби, позивач не подавав.
Тобто, оскільки наказ від 29.07.2025 № 314 “Про призов та поставку військовозобов'язаних під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 » реалізовано, тому обраний спосіб захисту позивачем не є належними, натомість для звільнення з військової служби позивач має право звернутися із рапортом до командира військової частини, за наявності підстав визначених ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, яка врегульовує питання звільнення з військової служби.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок мобілізації передбачає два основні етапи: спочатку видається наказ про призов (наприклад, від ТЦК) і вже після цього на його підставі видається наказ про зарахування особи до складу військової частини.
Тому, якщо початковий наказ втрачає силу, то і похідний наказ втрачає свою юридичну основу.
Наказ про зарахування до складу військової частини може бути виданий лише після наказу про мобілізацію, тому скасування одного з них анулює інший.
Якщо наказ про призов скасовано, то особа більше не вважається мобілізованою і не повинна бути зарахована до військової частини.
Чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.
В даному випадку відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників.
Суд з даного приводу зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.
В даному випадку, захисту підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
При цьому, суд звертає увагу на те, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладеного, суд висновує про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.07.2025 № 314 “Про призов та поставку військовозобов'язаних під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 » в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака