08 грудня 2025 року Справа № 280/10224/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 16, код ЄДРПОУ 08356179)
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач) в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги позивача № 1/11-07-23 від 11.07.2023 на довідку Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №7593 від 24.04.2023, в частині встановлення причинного зв'язку захворювання позивача;
визнати рішення відповідача, оформлене витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.06.2024 № 4528;
зобов'язати відповідача прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання позивача а саме: «міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта, кила міжхребцевого диску LA-L5, спондилолістез поперековокрижового відділу хребта, антеролістез L5, лікований оперативно (28.06.2023): лямінектомія L5, з фасетектомією з обох сторін, дискектомія міжхребцевого диску L5-S1 ліворуч, декомпресія корінця L5, транспедикулярпий корпородез L5-S1 системою фіксації хребта Auxein у вигляді стійкого больового, м'язовотонічного синдрому, лівобічної радикулопатії у вигляді гіпестезії в дерматомах L5, S1 зі значними порушеннями функцій. Нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом. СН 0 стадія. Хронічний гастродуоденіт без порушення функції. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба без порушення функції» із захистом Батьківщини.
Ухвалою суду від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачу наданий строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку; належним чином завірені копії документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом, або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем 02.12.2025 надано до суду клопотання (вх. №60454) про поновлення строку, за змістом аналогічне раніше наданому позивачем разом із позовною заявою
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено КАС України, ч. 1 ст. 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Приписами ч. 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що адміністративний позов містить позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги позивача № 1/11-07-23 від 11.07.2023 на довідку Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №7593 від 24.04.2023 протиправною, а також визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.06.2024 № 4528. З даним позовом позивач звернувся до суду лише 19.11.2025 (дата подання позову до канцелярії суду), тобто із пропуском 6-місячного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що після проходження військової служби у зоні бойових дій, отримання травм та встановлення III групи інвалідності 22.11.2023, його фізичний та психоемоційний стан значно погіршився. З цього часу життя позивача кардинально змінилося: біль, обмеження в русі, постійна залежність від медикаментів, регулярні поїздки на обстеження, тривале стаціонарне лікування, проходження реабілітаційних процедур, перебування у лікарнях - усе це стало частиною його щоденності. У такому стані важко повноцінно працювати чи займатися побутовими справами. В умовах постійного болю, порушення сну, фізичного виснаження і тривожних симптомів позивач не мав змоги займатися захистом своїх прав належним чином. Особливо варто наголосити, що після хірургічного втручання на хребті (через міжхребцеві грижі та радикулопатію) позивач відчуває постійний біль у спині та ногах, має обмежену рухливість, потребує сторонньої допомоги в побуті. Йому важко виконувати навіть прості дії: підняти щось з підлоги, самостійно приготувати їжу, вийти з дому чи стояти в черзі в установі. Усе це викликало глибоке фізичне та емоційне виснаження, на фоні якого звернення до суду було просто неможливим. Крім того, зауважує, що після того як у червні 2024 року він отримав остаточну відповідь від Центральної ВЛК, яка відмовила у зміні причинного зв'язку захворювання, він ще довгий час проходив лікування та реабілітацію - фактично з вересня 2024 року по травень 2025 року. Саме в цей період позивач був зосереджений на відновленні здоров'я, а не на оформленні документів чи зборі доказів. У нього не було ані фізичного ресурсу, ані юридичної можливості оперативно подати позов. Отже, пропуск строку звернення до суду був спричинений не недбалістю чи бездіяльністю, а винятково тяжким станом здоров'я, інвалідністю, постійними лікувальними процедурами, болем, обмеженням у пересуванні та побуті. Причини - не тільки поважні, а й глибоко людські та життєві. Вони підтверджуються медичними документами та фактичними обставинами, які неможливо ігнорувати, тому вважає, що строк підлягає поновленню.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
З урахуванням наведеного суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості отримати судовий захист, що зумовлено його власною пасивною поведінкою.
Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд погоджується з позивачем, що участь у бойових діях та отримання інвалідності спричинили душевні хвилювання, порушили звичайний спосіб життя, вимагають витрачання часу на лікування, відновлення нормальних життєвих зв'язків. Однак, суд також вважає, що перелічені обставини не є об'єктивно непереборними, такими, які б виправдовували подання позовної заяви більше ніж через рік після прийняття оскаржуваного рішення, тобто із значним пропуском строку звернення до суду.
Крім того, судом враховано, що із скаргами до 20 регіональної військово-лікарської комісії та скаргою від 18.04.2024 №18-Б/2 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України звертався представник позивача, адвокат Плужник М.В.
Тобто, ще з березня 2024 року позивач скористався своїм правом на надання професійної допомоги та міг знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, за відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
Отже, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Суд також враховує, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі №280/6000/25 відмовлено в клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку із аналогічних підстав та позовну заяву повернуто. В мотивувальній частині ухвали окружний суд вказав на неповажність причин для поновлення шестимісячного строку звернення до суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі №280/6000/25 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 про повернення позовної заяви - без змін.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст. 123 КАС України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, а доводи, наведені позивачем у заяві не є поважними. Інших причин неможливості своєчасного звернення до суду із позовом у заяві не наведено, тому позовну заяву слід повернути позивачеві на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Крім того, слід зазначити, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2025 про залишення позовної заяви без руху не надано суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, із уточненням її прохальної частини у відповідності до вимог ст. 5 КАС України, разом із доказами направлення її відповідачу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно із ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись п. 1, 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В.Батрак