Номер провадження: 22-ц/813/7783/25
Справа № 495/2094/25
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю. Ф.
Доповідач Сегеда С. М.
08.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каланжов Владислав Іванович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року, повний текс якого складено 01 вересня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Волкової Ю.Ф., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів за певний строк,
встановив:
27.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів за певний строк.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.04.2022 року у справі № 495/414/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), у ОСОБА_1 станом на 14.10.2024 року має місце заборгованість по аліментам у розмірі 70 877,10 грн. за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року.
Позивач зазначав, що відповідно до довідки № 8/136 від 10.10.2024 року, виданої старостою с. Підгірне Старокозацької сільської ради, у період з 05.06.2022 року по 05.05.2024 року ОСОБА_1 проживав разом із громадянкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, позивач вважає, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.54-55).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Каланжов В.І. ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.58-60).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 08.12.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч.4, 6 ст. 19, ч.ч.1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, а саме: 08.12.2025 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.10.2025 року (а.с.68), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с.69-71), що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження істотних обставин, визначених ч. 2 ст. 197 СК України, для звільнення останнього від сплати заборгованості по сплаті аліментів (а.с.54-55).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст.ст. 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.04.2022 року у справі № 495/414/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2 500,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2022 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-12).
В позовній заяві, а також в апеляційній скарзі, позивач - апелянт у справі, зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом у період з 05.06.2022 року по 05.05.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою (а.с.36). Проте, само по собі проживання відповідача та дитини за однією адресою із позивачем, не дає суду підстави вважати, що сторони були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство. Крім того, зазначене не позбавляє ОСОБА_1 від обов'язку сплачувати аліменти ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі, встановленому рішенням суду, що набрало законної сили.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у позові з тих підстав, що апелянтом - позивачем у справі, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам за відповідний період.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов'язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов'язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов'язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.
Згідно ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст ст. 367, 368, 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каланжов Владислав Іванович, залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева