Номер провадження: 22-ц/813/4011/25
Справа № 496/2080/24
Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.
Доповідач Кострицький В. В.
05.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судової колегій судової палати з розгляду цивільних справ: Кострицького В.В., Назарової М.В., Лозко Ю.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Бачинського Остапа Михайловича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково.
Не погодившись частково із вказаним рішенням 20 січня 2025 року Бачинський Остап Михайлович, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернувся з апеляційною скаргою за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Одеського апеляційного суду.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в обґрунтування якого заявлено, що розгляд справи здійснювався без участі позивача, а повний текст оскаржуваного рішення отримано 21.10.2024 року в підсистемі «Електронний суд», зазначали, що їм було відомо, що останній день подачі 20.11.2024 року, але ж разом з тим на розгляді суду першої інстанції в цей час знаходилась заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 22.11.2024 року, яку позивач отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» лише 20.12.2024 року, тому враховуючи викладене вважали, що строк на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року повинен обчислюватися з моменту отримання копії ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 22.11.2024 року, а саме з 20.12.2024 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 11.11.2025 року визнано неповажними причини пропуску строку вказані у заяві Бачинського Остапа Михайловича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, роз'яснено ОСОБА_2 якщо вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
На виправлення недоліків ОСОБА_2 надіслав заяву про усунення недоліків, зазначав, що скаржник не оскаржує рішення по суті, а лише в частині вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, повний текст оскаржуваного рішення отримано 21.10.2024 року в підсистемі «Електронний суд», не заперечував, що їм було відомо, що останній день подачі 20.11.2024 року, але ж разом з тим на розгляді суду першої інстанції в цей час знаходилась заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 22.11.2024 року, яку позивач отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» лише 20.12.2024 року, тому враховуючи викладене вважали, що строк на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року повинен обчислюватися з моменту отримання копії ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 22.11.2024 року, а саме з 20.12.2024 року.
Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку апеляційного провадження, рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
При цьому, в своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії»). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Оскаржуване рішення Біляївського районного суду Одеської області ухвалено 23 вересня 2024 року.
Повний текст оскаржуваного рішення позивачем отримано за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронному кабінеті 21.10.2024 року, що також узгоджується з твердженнями скаржника.
Апеляційна скарга подана 20 січня 2025 року.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
Зазначені обставини підтверджують обізнаність позивача про судовий розгляд справи та про ухвалення 23 вересня 2024 року Біляївського районного суду Одеської області судового рішення.
Отже, враховуючи викладені обставини, обізнаність ОСОБА_2 та його довірителя, так як вони є авторизованими користувачами ЄСІТС, про ухвалення оскаржуваного рішення з 21 жовтня 2024 року, доказів неможливості звернутися у встановлені строки до апеляційного суду не надано, то судова колегія вважає, що апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
Судова колегія враховуючи вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_2 та його довіритель є стороною позивача у справі, будучи обізнаним ухвалення оскаржуваного рішення, а обставини викладені у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги є неповажними та необґрунтованими належними доказами, на підставі чого було постановлено ухвалу від 11.11.2025 року та визнано неповажними причини пропуску строку заявлені Бачинським Остапом Михайловичем, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року.Апеляційну скаргу Бачинського Остапа Михайловича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року- залишено без руху, запропонувавши скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в тексті ухвали, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз'яснено ОСОБА_2 якщо вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
На виправлення недоліків ОСОБА_2 надіслав заяву про усунення недоліків.
Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що ОСОБА_3 не мав можливості знаючи про ухвалене рішення звернутися з апеляційною скаргою так як на розгляді суду першої інстанції перебувала заява про ухвалення додаткового рішення, на переконнання судової колегії є необґрунтованими належними та допустимими доказами не підтверджено.
Жодних нових підстав ОСОБА_2 судовій колегії не навів, належних та допустимих доказів в обґрунтування причин поважності строку до матеріалів справи не долучив, а виправлення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11.11.2025 року є аналогічним мотивуванням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, які були вищевказаною ухвалою визнані не поважними.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Судова колегія враховуючи вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_2 є представником позивача у справі, будучи обізнаним про ухвалення оскаржуваного рішення 21.10.2024 року та пропустив три місяці зі зверненням з апеляційною скаргою, а також вважає, що обставини викладені у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги є неповажними та необґрунтованими належними доказами .
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та може призвести до порушення прав іншої сторони процесу. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бачинського Остапа Михайловича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою Бачинського Остапа Михайловича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко