Номер провадження: 11-кп/813/1562/25
Справа № 495/5056/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року в рамках кримінального провадження №12024162250000195, внесеного до ЄРДР 13 березня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Кременчук Полтавської області, з середньою освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, працюючого водієм ПП "ЕВЕРЕСТ", раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
- у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного судом покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, із покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Строку покарання визначено обчислювати з моменту оголошення вироку.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів та судових витрат у справі.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 12.03.2024, близько 14:00, у світлий час доби, обвинувачений ОСОБА_8 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача "DAF FT XF 105.460" (В17015НМ) з напівпричепом "SACIM SLU 43S" ( НОМЕР_1 ), рухався автодорогою М-15 «Одеса-Рені», поза межами населеного пункту, зі швидкістю близько 70 км/год.
Під'їжджаючи до 57 км дороги, де організований двосторонній рух по одній смузі в кожному напрямку, обвинувачений порушив п. 2.3 (б) ПДР України, оскільки, діючи з необережності та проявляючи кримінально-протиправну самовпевненість, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування та, маючи можливість уникнути виїзду за межі проїзної частини, виїхав правими колесами на узбіччя. Унаслідок цього не впорався з керуванням, що спричинило занос напівпричепа на зустрічну смугу руху.
Не переконавшись у безпечності зміни напрямку руху та не обравши безпечну швидкість, обвинувачений порушив також п.п. 10.1 і 12.1 ПДР України, не вжив заходів для запобігання ДТП і допустив зіткнення задньої частини напівпричепа з автомобілем "VOLKSWAGEN CADDY" (ВН509810) під керуванням ОСОБА_10 , який рухався назустріч зі швидкістю близько 30 км/год, а потім - з автомобілем "GEELY JL7152" (B18917BX) під керуванням ОСОБА_11 .
Унаслідок ДТП водію автомобіля "VOLKSWAGEN CADDY" ОСОБА_10 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, переломи 1-7 ребер зліва зі зміщенням, забої легень з лівостороннім гемопневмотораксом, перелом лопатки та перелом ключиці зі зміщенням. Вказані ушкодження становлять єдиний морфологічний комплекс і спричиняють тривалий розлад здоров'я понад 21 день, що відповідає середній тяжкості тілесних ушкоджень згідно з п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ МОЗ №6 від 17.01.1995).
Порушення обвинуваченим п. 2.3 (б), 10.1, 12.1 ПДР України перебувають у прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками.
Вимоги апеляційної скарги.
Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинуваченого, прокурор Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 не призначив обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, встановленої в санкції ч 1 ст. 286 КК України.
На підставі викладеного прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати засудженим за ч.1 ст. 286 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, вважає вирок законним та обґрунтованим.
Вказує, що обвинувачений є професійним водієм, а позбавлення його права керувати транспортними засобами автоматично позбавить його єдиного доходу; судом не було встановлено жодних обставин, що обтяжують покарання, натомість належним чином дослідженні та встановлені обставини, що пом'якшують покарання.
Позиції учасників судового розгляду
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу прокурораБіляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , просила її задовольнити, а вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок у цій частині.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник заперечували проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, внаслідок чого суд, за погодження із учасниками судового провадження, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого відносно фактичних обставин кримінального правопорушення та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
Оскільки судовий розгляд судом першої інстанції був проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок у цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є обов'язковим у санкції ч.1 ст.286 КК України, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, з огляду на таке.
Положеннями ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Так, санкцією ч.1 ст.286 КК України, окрім основних видів покарання у виді: штрафу, виправних робіт, арешту, обмеження волі, передбачено й обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №748/479/20 зазначила, що суд, прерогативою якого є призначення покарання, «зв'язаний» системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК України, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов'язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов'язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов'язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України.
В Постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №404/7774/21, касаційний суд зазначив, що основні покарання в тексті санкції кримінально-правової норми відокремлені комою від додаткового покарання. Наявність цієї коми в тексті санкції ч. 1 ст. 286 КК свідчить про існування синтаксичного розриву між двома частинами тексту, а саме між приписами щодо застосування основних і додаткового видів покарань. На підставі цього частина тексту санкції, у якій ідеться про призначення додаткового покарання, завдяки комі набуває ознак відносно самостійного елемента речення, який, однак, не пориває семантичного і структурного зв'язку з першою частиною тексту санкції, а навпаки, нерозривно з нею пов'язаний. Оскільки в першій частині тексту санкції передбачено декілька альтернативних видів основних покарань, то друга частина тексту стосується кожного з них, а не тільки одного з них.
Незастосування додаткового обов'язкового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судових рішень.
З огляду на вищезазначені положення Закону України про кримінальну відповідальність та правові висновки Верховного Суду, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції належним чином не виконав вимоги ст. 50, 65 КК України, чим допустив неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Оцінюючи заперечення сторони захисту про те, що право керування транспортними засобами для обвинуваченого є критично важливим та єдиним джерелом заробітку, не можуть бути взяті до уваги, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є критично важливою.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги прокурора заслуговують на увагу, а тому вирок суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п.1 ч.1 ст.413 КПК України, в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом за правилами ст. 420 КПК України у цій частині нового вироку.
Керуючись 376,404,405,407,409,419,424,532, 615 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року, у кримінальному провадженні №12024162250000195, внесеному до ЄРДР 13 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, - скасувати в частині призначеного покарання, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким:
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання ОСОБА_8 з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно доп.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його в суді.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4