Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/692/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
08.12.2025 м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому матеріали кримінального провадження № №12024121010000679 за апеляційними скаргами прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 та прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 на вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16.09.2025, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, неодруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді номера обслуги артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимого:
25.01.2021 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі 06.03.2022 року звільнений на підставі Указу Президента України «Про помилування» від 04.03.2022 року № 106/2022;
29.02.2024 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ст. 126-1, 390-1 КК України та призначено йому покарання :
за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців;
за ст. 126 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік
за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведені експертизи в сумі 7572 грн. 80 коп.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_11 ,
потерпілої - ОСОБА_12 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 .
В апеляційних скаргах:
Прокурор Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_13 , не оспорюючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду в частині призначення йому покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців; за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Зазначає, що у резолютивній частині вироку суд не призначив ОСОБА_8 покарання за ст. 126-1 КК України, невірно вказавши ст. 126 КК України.
Прокурор Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через м'якість.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців; за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання з 28.07.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вказує, що в ході судового розгляду, відповідно до визначеного на виконання ч.2 ст.349 КПК України обсягу та порядку дослідження доказів, по епізоду вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, за яким обвинувачений свою вину згідно вироку визнав частково, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, проте в мотивувальній частині суд не вказав про їх наявність.
Враховуючи, що рішення про визнання недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні за пред'явленим ОСОБА_8 обвинуваченням має правові наслідки для учасників провадження щодо вчинення ним процесуальних дій, зокрема щодо позбавлення їх права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, вимоги щодо відображення у вироку рішення в порядку ч.3 ст.349 КПК України та мотиви його прийняття є обов'язковим і їх недодержання, відповідно до ст.370 КПК України вказує на незаконність вироку.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства стосовно ОСОБА_12 за ст.126-1 КК України. Вказане обвинувачення було підтверджене в ході судового розгляду та як результат обвинувачений визнаний винним за ст.126-1 КК України. Разом з тим, у резолютивній частині вироку призначено обвинуваченому покарання за ст.126 КК України (побої та мордування), що свідчить про суперечність та невідповідність встановленої правової кваліфікації дій обвинуваченого та правової кваліфікації за якою йому призначено покарання.
Крім того, початок строку відбування покарань необхідно рахувати з дати винесення вироку, що не було зазначено в оскаржуваному рішенні. Незважаючи на це, суд першої інстанції у резолютивній частині вироку зазначив, що строк відбування покарання обраховувати з 28.07.2025 - тобто з моменту затримання обвинуваченого, що суперечить вимогам п.2 ч.4 ст.374 КПК України та як результат є істотним порушенням вимог закону.
Судом не враховано при призначенні покарання, що Кумпан вчинив кримінальні правопорушення під час незнятої та непогашеної судимості. Обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, офіційно не працював, не одружений, сталих соціальних зв'язків не має, на момент вчинення кримінальних правопорушень проходив військову службу, за місцем несення якої характеризується негативно.
Незважаючи на вказані обставини судом не надано належної оцінки та не враховано, що ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, продовжив злочинну діяльність вчинивши два кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, що передбачені ч.1 ст.122 КК України та ст.126-1 КК України. Особливості кримінального провадження та особа обвинуваченого, вказують на призначення явно несправедливого покарання, яке не забезпечить досягнення його мети та не забезпечить принцип, співмірності і урахування інтересів, як суб'єктів кримінально-правових відносин так і інших осіб з погляду на забезпечення їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів, а також очікування суспільства на відповідну протиправному діянню застосування з боку держави примусу у вигляді покарання, як елемент захищеності людини.
Судом залишено поза увагою те, що ступінь тяжкості будь якого кримінального правопорушення, крім його віднесення приписами ст.12 КК України до певної категорії кримінальних правопорушень за критерієм розміру і виду можливого призначеного покарання, насамперед характеризує його суспільна небезпечність та наслідки, з урахуванням обставини і характеру вчинених обвинуваченим дій по відношенню до потерпілої особи.
Короткий зміст суті справи:
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя i не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України; умисне невиконання обмежувального припису, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України та вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та емоційної залежності потерпілої особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1КК України, за наступних обставин.
08.03.2024 року близько 20 години 00 хвилин, та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в дворі буд. АДРЕСА_2 , де останній почав говорити з ОСОБА_15 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_8 , що обурило останнього. На ґрунті цього у ОСОБА_8 , раптово виникло неприязне відношення до ОСОБА_14 та намір умисного спричинення йому тілесних ушкоджень.
ОСОБА_16 реалізуючи злочинний умисел, діючи умисно підійшов до ОСОБА_14 та завдав останньому два бокові удари кулаком правої руки в область обличчя, чим спричинив ОСОБА_14 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке викликало тривалий розлад здоров'я строком понад 21 добу.
Крім того, 11.03.2024 року Kipoвським районним судом м.Кіровограда у цивільній справі №404/10637/23, провадження №2-о/404/294/23, за заявою ОСОБА_12 , судом було винесено рішення відповідно до якого ОСОБА_16 винесено обмежувальний припис, щодо заборони перебувати у місці проживання наближатись на відстань 200 метрів до місця проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_3 , переслідувати ОСОБА_12 та в будь який спосіб спілкуватися із нею, особисто або через третіх oci6 вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_17 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку.
21.03.2024 ОСОБА_16 , був ознайомлений працівниками сектору протидії домашньому насильству Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про встановлення йому обмежувального припису та обмежувальні заходи відносно нього, про що свідчить його підпис на зворотній стороні рішення та пояснення, відібране від останнього 21.03.2024 року
Однак, 28.04.2024 близько 19 год. 14 хв., реалізуючи свій умисел, ОСОБА_16 , нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, прибув до місця проживання ОСОБА_12 , та почав її ображати, обзивати нецензурною лексикою та погрожувати, чим порушив вимоги обмежувального припису, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда № 404/10637/23 від 11.03.2024 року.
11.05.2024 року ОСОБА_8 продовжив свої протиправні дії відносно ОСОБА_17 , та близько 21:00 год. повторно прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_17 де вчинив із нею словесний конфлікт почав стукати у двері чим продовжив вчинення умисних дій щодо невиконання заборон, передбачених обмежувальним приписом терміном на 6 місяців, виданого Кіровським районним судом м.Кіровограда №404/10637/23 від 11.03.2024 року.
18.05.2024 року близько 22:21 год. ОСОБА_18 знову, порушуючи обмежувальний припис, прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_17 де вчинив із нею словесний конфлікт почав стукати у двері, чим продовжив вчинення умисних дій щодо порушення припису, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда №404/10637/23 від 11.03.2024 року.
25.05.2024 року о 22:15 год. ОСОБА_8 продовжив свої протиправні дії відносно ОСОБА_17 , повторно прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , та вчинив iз нею словесний конфлікт, почав стукати у двері чим продовжив вчинення умисних дій щодо невиконання заборон, передбачених обмежувальним приписом терміном на 6 місяців, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда № 404/10637/23 від 11.03.2024.
05.06.2024 близько 20:57 год. ОСОБА_18 знову прибув до місця проживання ОСОБА_12 , не зважаючи на заборону відвідування її місця проживання, передбачену приписом.
09.06.2024 близько 20:30 год. ОСОБА_8 продовжив свої протиправні дії відносно ОСОБА_17 , та прибув до місця проживання ОСОБА_17 , чим продовжив вчинення умисних дій щодо невиконання заборон, передбачених обмежувальним приписом.
Крім того, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання АДРЕСА_3 з метою приниження та залякування ОСОБА_12 , яка є матір'ю його цивільної дружини, з якою він проживає з 2022 року, тобто були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, з особистих мотивів систематично вчиняв психологічне насильство відносно потерпілої.
Так, Кіровським районним судом м. Кіровоград ОСОБА_8 одноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, а саме: постановами Кіровського районного суду м. Кіровограда:
від 18.10.2023 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_12 , що мало місце 18.08.2023 близько 22 год. 00 хв.,
від 09.11.2023 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_12 , що мало місце 08.10.2023 року близько 23 год. 00 хв.,
від 05.02.2024 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_12 , що мало місце 23.12.2023 близько 17 год. 30 хв.,
від 23.04.2024 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 73-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_12 , що мало місце 08.03.2024 близько 20 год. 20 хв.,
від 18.04.2024 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_12 , що мало місце 13.03.2024 близько 21 год. 39 хв.
Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та продовжує систематично вчиняти психологічне насильство відносно ОСОБА_12
Так, 26 квітня 2024 року, в денний час, ОСОБА_8 , за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 ,, після накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.173-2 КпАП України, вчинив домашнє насильство, яке виражалось у діях психологічного характеру відносно ОСОБА_12 , яка є матір'ю його цивільної співмешканки, а саме діючи умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив психологічне насильство, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозах фізичною розправою над нею, чим принизив честь і гідність останньої та викликав неприємні відчуття у вигляді емоційного дискомфорту, негативних емоцій та переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку, психологічних страждань, причинив їй емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.
Заслухавши доповідача, доводи прокурорів на підтримання поданих апеляційних скарг;
обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника, які не заперечували стосовно задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_19 , заперечували стосовно задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_20 , та просили задовольнити клопотання обвинуваченого про застосування ст.75 КК України;
потерпілу, яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_20 , дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
За змістом положень ч.1 та 2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Викладені у вироку районного суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ст.126-1, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, ґрунтуються на сукупності зібраних та досліджених доказах, достовірність і достатність яких не була поставлена під сумнів учасниками судового розгляду, в зв'язку з чим, згідно ст.349 КПК України, вони за згодою сторін судом першої інстанції не досліджувались.
На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ст.404 ч.1 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України докази не досліджувались.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 як і на правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.122, ст.126-1 України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ст.390-1 КК України за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних в провадженні й розглянутих судом доказів, яким дана правильна юридична оцінка, що не заперечується учасниками судового розгляду. Апеляційні вимоги, щодо наявних порушень при складанні вироку суду в даній частині не є такими, що вплинули на правильність прийнятого рішення по суті.
Стосовно доводів сторони обвинувачення про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, та лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до ст.374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів останнього.
У резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються, зокрема: рішення про визнання особи винуватою у пред'явленому обвинуваченні та відповідні останні (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Висновки суду, викладені в мотивувальній та резолютивній частинах вироку повинні бути узгодженні між собою і не можуть містити протиріччя. Висновки і рішення, викладені в резолютивній частині, повинні логічно впливати з обґрунтування, що міститься в мотивувальній частині.
Як убачається зі змісту оскаржуваного вироку суду першої інстанції, у мотивувальній частині вироку суд, визнаючи винуватим, правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за: ст.390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису, за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та емоційної залежності потерпілої особи; та за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя i не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Однак, при цьому, у резолютивній частині оскаржуваного вироку суд призначив ОСОБА_8 покарання за ст.390-1, 126, ч.1 ст.122 КК України та остаточно призначив покарання на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.
Призначаючи покарання суд першої інстанції не прийняв рішення про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, що визнані судом доведеними, тим самим не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме санкції ст.126-1 КК України, яким встановлено вид і розмір покарання за його учинення.
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м'якого покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
При аналізі характеризуючих даних які містяться в матеріалах кримінального провадження не враховано судом, що ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, продовжив злочинну діяльність вчинивши два кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, що передбачені ч.1 ст.122 КК України та ст. 126-1 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також меті покарання, якою є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 , колегія суддів приймає до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка в судових дебатах зазначила, що потерпала від неправомірних дій обвинуваченого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1, ст.126-1, ч.1 ст.122 КК України, які, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином та кримінальними проступками відповідно, та його суспільну небезпеку, а також відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий в тому числі до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, по місцю служби характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, кримінальні правопорушення вчинені під час незнятої та непогашеної судимості. Відповідно до ст.66 КК України, обставини, що пом'якшують обвинуваченому покарання, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання, колегією суддів не встановлено.
При призначенні покарання суд апеляційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, у справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
У зв'язку з викладеним, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому наявні достатні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворого покарання, ніж призначено судом першої інстанції, але в іншому розмірі, ніж зазначено в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, яке у даному випадку буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, що чітко узгоджується з нормами ст.50 КК України.
Оскільки ОСОБА_8 скоїв кілька кримінальних правопорушень, то колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.70 КК України, призначивши йому покарання шляхом часткового складання покарань.
Клопотання обвинуваченого про пом'якшення призначеного покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, не підлягає задоволенню з огляду на матеріали цього кримінального провадження, які не містять пом'якшуючих покарання обставин, та з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційні скарги прокурорів підлягають частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Поряд з цим належить врахувати, що, відповідно до вимог ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413, 420,п.15 ст.615 КПК України колегія суддів,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 та прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16.09.2025 стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним та призначити покарання:
за ст.390-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців;
за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ч.2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Строк покарання ОСОБА_8 рахувати з 08.12.2025.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання з 28.07.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4