Справа № 204/12807/25
Провадження № 2/204/5843/25
про залишення позову без руху
05 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Приваліхіна А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
01 грудня 2025 року позивачка ОСОБА_1 , через представника, звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, яка передана судді працівниками апарату суду 02 грудня 2025 року.
При ознайомленні з матеріалами позовної заяви встановлено, що у позовній заяві не зазначені відомості щодо номеру і серії паспорта відповідача ОСОБА_3 .
Разом з цим, до позовної заяви додані докази, які не засвідчені у встановленому законом порядку.
Крім того, представником позивачки, який має зареєстрований електронний кабінет в системі ЄСІТС, не здійснено перевірку та не зазначено в позовній заяві актуальних відомостей щодо наявності чи відсутності електронного кабінету у відповідачів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з вимогами ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з вимогами ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Нормою ст. 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 р. № 144).
Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5897/17 вказав на те, що зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позовну заяву подано з недоліками, доходжу висновку про неможливість відкриття провадження по справі та про залишення заяви без руху, надання позивачці строку для усунення недоліків шляхом приведення редакції позову вимогам чинного законодавства України та надання її суду у новій редакції відповідно до кількості учасників справи разом зі всіма доказами, що додані до неї, засвідчених у встановленому вимогами ст. 95 ЦПК України порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - залишити без руху.
Надати позивачці строк у п'ять днів включно зо дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Приваліхіна