Справа № 947/5969/25
Провадження № 2/493/1100/25
08 грудня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО - СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторінв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07.04.2025 року до Балтського районного суду надійшли матеріали цивільної справи № 947/5969/25 за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1127505, направлені за підсудністю Київським районним судом м. Одесивідповідно до ухвали суду від 17.02.2025 року.
Ухвалою судді від 08.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків, оскільки позивачем позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України.
15.04.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді від 15.04.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду з викликом до суду сторін.
Свою вимогу позивач мотивує тим, що 19.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1127505. Сума кредиту 4000,00 грн. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти надано у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 03.01.2025 року, яке надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків.
Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить: 22920,00 грн., в т.ч.: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 18920,00 грн.
21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024. Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1127505 від 19.11.2023 року.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 22920,00 грн. та понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 09.06.2025 року у справі № 947/5969/25 позовну заяву ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено в повному обсязі.
13.10.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тисячник Р.Р.звернулася до Балтського районного суду Одеської області із заявою про перегляд заочного рішення Балтського районного суду Одеської області від 09.06.2025 року по справі № 947/5969/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи це тим, що відповідач не був присутній під час розгляду справи та не подав відзив на позовну заяву через поважні причини, а саме через неотримання жодних судових повідомлень. Як зазначено в тексті заочного рішення, судова кореспонденція поверталася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оскільки відповідач не отримував копію заочного рішення, він не мав можливості подати заяву про його перегляд у встановлений законом строк. Про існування рішення стало відомо лише нещодавно з відкритих джерел. Вважає, що ухвалене заочне рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з призначенням справи до розгляду в загальному порядку. Відповідач ставить під сумнів існування наявності права вимоги у позивача, оскільки позивачем не надано повного, належним чином оформленого та підписаного обома сторонами договору реєстру боржників, який є невід'ємним додатком до договору відступлення. Також позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору з дотриманням вимог законодавства, оскільки договір не підписано належним чином, а заявка на кредит взагалі не містить підпису відповідача. Крім того, відповідач категорично заперечує проти доведеності перерахування коштів. Також позивач не надав доказів, які підтверджують, що саме з цими умови та правилами надання фінансових послуг відповідач ознайомився і погодився з ними.
Ухвалою судді від 13.10.2025 року поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання до суду заяви про перегляд заочного рішення від 09.06.2025 року у справі № 947/5969/25, прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09.06.2025 року до розгляду та призначене судове засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 31.10.2025 року.
Ухвалою суду від 31.10.2025 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тисячник Р.Р. про перегляд заочного рішення Балтського районного суду Одеської області від 09.06.2025 року по справі № 947/5969/25. Скасовано заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 09.06.2025 року в цивільній справі № 947/5969/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.
18.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тисячник Р.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що позовна заява необґрунтована та не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Позивач обґрунтовує своє право вимоги до відповідача договором факторингу № 21062024 від 21.06.2024 року, укладеним із первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит». Однак до позовної заяви долучено лише витяг з реєстру боржників. Позивач не надав повного, належним чином оформленого та підписаного обома сторонами договору реєстру боржників, який є невід'ємним додатком до договору відступлення. Без цього доказу неможливо встановити, чи було відступлено право вимоги саме за кредитним договором № 1127505 від 19.11.2023 року. Позивачем не надано жодних об'єктивних доказів того, що саме відповідач отримав та вів зазначені коди/паролі для укладення договору. Не надано роздруківки СМС-повідомлень з кодом, що були надіслані на номер телефону відповідача, а також доказів їх успішного введення. Позивач надав як доказ переказу коштів лист від ТОВ «Пейтек» № 20250103-346 від 03.01.2025 року про успішне перерахування 4000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 . Однак цей документ не є первинним фінансовим документом, що беззаперечно підтверджує факт зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Позивач не надав інших доказів, наприклад банківської виписки з рахунку відповідача, яка підтверджувала б отримання ним цих коштів. В матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, момент (час, місце, дату) їх видачі, спосіб видачі, періоду часу протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачу, рух коштів по рахунку. Розрахунок заборгованості складений позивачем не є доказом наявності заборгованості, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме цими умовами та правилами надання фінансових послуг відповідач ознайомився і погодився з ними. Будь-яких належних та достовірних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Вважають, що позивачем не обґрунтовано підстав для задоволення позову належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак представник відповідача просила розглянути справу за їх відсутності, про що зазначила у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 19.11.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1127505, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами. Кредит наданий строком на 350 днів з 19.11.2023.
ТОВ «Селфі Кредит» надіслало ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 1127505 від 19.11.2023 року, що зафіксовано в ITC товариства. Кредитний договір № 1127505 від 19.11.2023 року є укладеним в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ЗУ «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Умовами договору передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на строк, визначений договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах, визначених договором.
ОСОБА_1 , отримавши кредит, всупереч вимогам ст. 526 ЦК України, умови договору по своєчасному поверненню кредиту не виконав, заборгувавши суму в розмірі 22920 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованості за відсотками 18920 грн.
21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 21062024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1127505 від 19.11.2023 року.
31.01.2024 на адресу ОСОБА_1 , позивачем направлено досудову вимогу з пропозицією сплатити борг.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення кредитного договору.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
За правилом ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику в тому обсязі та у строк, встановлений договором.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок договору.
За змістом ст. 635 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, як це передбачено ст. 530 ЦК України.
Позивачем доведено виконання зобов'язання щодо надання кредитних коштів, однак на протязі строку дії договору відповідач не виконав умови кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем не спростовано відсутності заборгованості.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (п. 6 ч. 1 вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 1127505 від 19.11.2023 року останній містить інформацію щодо порядку надання кредиту та нарахування відсотків, які передбачені п. 1.5., та в розділі 2 договору.
Суд звертає увагу, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його, банк перед укладенням договору повідомив позичальника та ознайомив з усіма його умовами, а також надав позичальнику інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним та її складових.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, що договір не підписаний відповідачем, що на її переконання, є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача.
Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти і протягом певного часу виконував умови кредитного договору.
Суд звертає увагу на те, що вказаний договір про надання споживчого кредиту № 1127505 від 19.11.2023 року, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 чи окремі його положення, недійсними не визнані.
Як вже було встановлено судом, вищезазначений кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та частково договір виконував.
Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту (п. п. 1.3., 1.4.) і розміру процентної ставки (п. п. 1.5., 1.5.1.), порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.
Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо платності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту, та мав можливість розуміти наслідки невиконання ним взятих на себе зобов'язань протягом погодженого сторонами строку користування у вигляді сплати процентів за стандартною процентною ставкою 2,2%, що визначена п. 1.5.1. Договору.
Ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Таким чином вказані нарахування процентів за користування кредитом у період з 19.11.2023 до 21.06.2024, відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Як вбачаєтьсяз виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (номер документа квитанції 2533, дата 04.02.2025 року), а тому, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, вказані судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
На підставі викладеного, керуючись ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. ст. 207, 526, 530, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 178, 247, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: с. Лісничівка Подільського району Одеської області, на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, IBAN НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), заборгованість за кредитним договором №1127505 від 19.11.2023 року в сумі 22920,00 грн., в т.ч. 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18920,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а всього: 25342 (двадцять п'ять тисяч триста сорок два) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.12.2025 року.