1Справа № 335/12246/24 2-сз/335/83/2025
про відмову в задоволенні клопотання та застосування заходів процесуального примусу
8 грудня 2025 року суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Соболєва І. П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору,
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В. про витребування у АТ «Укрпошта» оригіналів відомостей по виплаченій пенсії ОСОБА_2 для почеркознавчої експертизи повернуто особі, яка її подала.
На виконання вимог Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» 30.04.2025 Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя змінив найменування на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
11.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про повернення судового збору розміром 605,60 грн у справі № 335/12246/24 (2/335/4048/2024).
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20.08.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору в цивільній справі № 335/12246/24 відмовлено.
Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
05.12.2025 ОСОБА_1 вдруге звернулась до суду із заявою про повернення судового збору розміром 605,60 грн у справі № 335/12246/24 (2/335/4048/2024).
Дослідивши матеріали справи в межах вирішуваного питання, суд встановив таке.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.
Встановлено, що переліку додатків до позовної заяви у справі № 335/12246/24 2/335/4048/2024,вхідний № 53742 від 04.11.2024, відсутні документи про сплату судового збору на будь яку суму. Натомість в пункті першому додатків до позовної заяви зазначено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, що в сукупності свідчить про те, що судовий збір ОСОБА_1 в межах цієї справи не сплачувався.
Також враховуючи, що позовну заяву з усіма доданими до неї документами було повернуто та вручено ОСОБА_1 06.11.2024, що підтверджується її підписом на супровідному листі (а.с. 13), останньою не додано до заяви про повернення судового збору копії платіжного документу про сплату судового збору на суму 605,60 грн на підтвердження власних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже в матеріалах справи № 335/12246/24 відсутні докази сплати ОСОБА_1 судового збору.
Крім того, як передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В цей же час, в обліково статистичній картці на цивільну справу № 335/12246/24 в комп'ютерній програмі Д-3, відсутнє підтвердження як про сплату судового збору так і про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору може повертатися за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не сплачувався судовий збір в межах справи № 335/12246/24, тому відсутні правові підстави для його повернення судом.
Тому, заява про повернення судового збору не підлягає задоволенню.
Водночас, суд встановив, що 11.07.2025 ОСОБА_1 вже зверталася до суду із такою самою заявою про повернення судового збору розміром 605,60 грн у справі № 335/12246/24.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20.08.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору в цивільній справі № 335/12246/24 відмовлено.
Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
Суд зазначає, що не згода з ухвалою суду є підставою для її апеляційного оскарження, а не для повторного звернення до суду з тими самими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі ч. 4 ст. 44 ЦПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене, суд визнає повторне звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про повернення судового збору в цивільній справі № 335/12246/24 - зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами.
За змістом 1 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Згідно із ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;
5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 2 цієї статті у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, у даному випадку наявні підстави для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення мінімального штрафу розміром 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Таким чином, у даному випадку стягнення штрафу належить здійснити з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 133, 143, 148, 258, 260, 261, 265 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору в цивільній справі № 335/12246/24 відмовити.
Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету на користь Державної судової адміністрації України (Отримувач: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN): UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Адміністративні штрафи та інші санкції) штраф розміром 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп.
Копію ухвали направити ОСОБА_1 для відома.
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня її постановлення.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.
Ухвалу складено в повному обсязі та видано 08.12.2025.
Строк пред'явлення ухвали до виконання до 09.12.2028.
Інформація відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»:
Стягувач - Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795).
Боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І. П. Соболєва