03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 502/1073/23
провадження № 51-4447км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 05 серпня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кілійського районного суду Одеської області від 05 серпня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирок щодо вказаної особи не оскаржується.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2025 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин. 27 грудня 2022 року приблизно о 19:30, більш точного часу не встановлено, діючи в групі осіб без попередньої змови, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 у приміщенні кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , де фактично проживав ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з останнім, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, заподіяли ОСОБА_10 не менше чотирьох ударів дерев'яним держаком сапи та численні удари руками й ногами в ділянки тулуба, голови, верхніх і нижніх кінцівок, а також не менше двох разів стрибнули на його тулуб, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та синця правої половини лобної ділянки голови, садна і синця правої вилиці, синця повік лівого ока, вогнищевого субкон'юнктивального крововиливу зовнішньої частини лівого ока, суцільного синця правої щоки, крововиливу й лінійного садна слизової оболонки лівої половини верхньої та нижньої губи і лівої щоки, крововиливів у лівих та правих скроневих м'язах, двох вогнищ крововиливу під м'які мозкові оболонки правої і лівої частки головного мозку, великого синця верхньої поверхні правої половини огруддя, синця передньої поверхні огруддя в ділянці грудини, трьох великих синців і тонких лінійних саден лівої бокової та задньої поверхні огруддя, численних сполучених синців і поодиноких лінійних саден задньої поверхні лівої половини огруддя та лівої половини поперекової ділянці, великого синця і поодиноких лінійних саден центральної частини поперекової ділянки, великого синця та лінійних саден лівої поперечної ділянки й лівої сідниці, синця та лінійних саден правої здухвинної ділянки живота, суцільного крововиливу в м'яких тканинах та міжреберних м'язах по задній поверхні лівої половини огруддя, трьох великих вогнищ крововиливу в м'яких тканинах і міжреберних м'язах передньої та бокової поверхні правої половини огруддя, повного поперечного перелому середньої частини тіла грудини з крововиливом у м'які тканини в ділянці перелому, переломів 3 ? 5 правих ребер по середню-ключичній лінії, переломів 8 ? 11 правих ребер по заднюпідпахвовій лінії з крововиливом у міжреберних м'язах, переломів 2, 3 лівого ребра по середню-ключичній лінії, перелому 6 лівого ребра по лопатковій лінії з крововиливом у міжреберних м'язах та розривом пристінкової плеври, переломів 7 ? 10 лівих ребер по задню-підпахвовій лінії, переломів 11, 12 лівих ребер по навколо хребтової лінії з розривом пристінкової плеври та крововиливом у міжреберних м'язах в ділянці перелому 11 лівого ребра, вогнищевого крововиливу в тканину верхньої частки правої легені, а також крововиливів у жирову клітковину і м'які тканини правої та лівої нирки з крововиливом у м'які тканини за очеревину поперекової ділянки, великого суцільного синця лівого передпліччя та лівої кисті, синця зовнішньої поверхні лівого плеча, двох синців задньої поверхні лівого плеча, садна лівої сідниці, синця задньої поверхні правого стегна, серед яких тупа травма огруддя у вигляді численних переломів ребер обох частин грудної клітки по різних лініях розташування з розривом пристінкової плеври під час оцінки в комплексі має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинила смерть ОСОБА_10 .
Умисні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного окремо, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі спричиненням ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними, протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК, ? умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Крім того, ОСОБА_9 (вирок щодо якого не оскаржується) засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, тобто за умисне тяжке ушкодження, тобто тяжке умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги та доводи, викладені в касаційних скаргах
У касаційних скаргах захисник і його підзахисний, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального закону, неправильну правову оцінку обставин кримінального провадження, просять скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
Указують на порушення суддею ОСОБА_11 таємниці наради під час ухвалення вироку у справі, при цьому покликаються на дев'ять судових рішень, прийнятих ним під час перебування в нарадчій кімнаті. Акцентують на тому, що апеляційний суд проігнорував доводи апеляційних скарг про порушення таємниці наради і не витребував необхідної інформації для встановлення істини, чим істотно порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На думку скаржників, ОСОБА_8 було безпідставно затримано, оскільки жодним доказом не підтверджено його участі у скоєнні злочину, при цьому звертають увагу на те, що суди в рішеннях посилаються на надані прокурором докази, зокрема відомості з ЄРДР, постанови про призначення експертиз, протокол затримання, постанову про визнання речовими доказами речей, вилучених у ході затримання ОСОБА_9 , процесуальні документи, які не є джерелами доказів, однак не вказують, яким чином вони доводять його винуватість. Крім того, захист указує, щооскільки ОСОБА_8 було незаконно затримано, то у зв'язку із цим отримані органом досудового розслідування докази є недопустимими.
Водночас, звертають увагу, що в рішеннях містяться посилання на показання працівника поліції ОСОБА_12 , який отримав зізнання ОСОБА_8 з порушенням його права на захист, а також використано показання, надані засудженим під час досудового розслідування.
Сторона захисту стверджує, що під час допиту ОСОБА_9 (08 серпня 2023 року) суд заборонив їй висловлювати контраргументи, спростовувати показання вказаної особи та задавати йому запитання, чим позбавив права на справедливий судовий розгляд.
Зазначають, що у справі було проведено 22 експертизи і жодна з них не підтверджує винуватості ОСОБА_8 , як і показання свідків. Стверджують, що висновки судів про винуватість засудженого ґрунтуються на припущеннях.
Акцентують на показаннях потерпілої ОСОБА_13 , які спростовують можливість заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень у час, який зазначено у вироку.
У касаційних скаргах містяться й інші доводи щодо незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник просили задовольнити скарги та скасувати судові рішення.
Захисник ОСОБА_7 покладалась на розсуд суду.
Прокурор заперечила щодо задоволення касаційних скарг і просила їх відхилити, вважаючи ухвалені судові рішення законними й обґрунтованими.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.
Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді, які б свідчили, що особа почута. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 не дотримався цих вимог кримінального процесуального закону та належним чином не перевірив і не проаналізував доводів сторони захисту, викладених в апеляційних скаргах, а також не усунув суперечностей, про які вказано в касаційних скаргах.
Використання апеляційним судом загальних формулювань не свідчить про ретельність і ґрунтовність оскаржуваної ухвали.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд хоч і виклав короткий зміст доводів сторони захисту, наведених в апеляційних скаргах, утім не розкрив їх суті достатньою мірою та, залишаючи скарги без задоволення, не зазначив мотивованих підстав, з яких визнав їх доводи необґрунтованими.
Так, належним чином у цьому аспекті не проаналізовано та не дано оцінки доводам сторони захисту про те, що:
· усупереч вимогам ст. 97 КПК, на обґрунтування винуватості ОСОБА_8 серед інших доказів місцевий та апеляційний суди послалися на показання працівника поліції ОСОБА_12 з чужих слів, а саме ? на інформацію, яку йому повідомив засуджений ОСОБА_8 на місці події.
Згідно з ч. 7 ст. 97 КПК у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження;
· ОСОБА_12 під час відібрання пояснень у ОСОБА_8 порушив його право на захист, зокрема не роз'яснив його права, у тому числі не свідчити проти себе;
· суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_8 послався на його показання надані в ході досудового розслідування, а саме під час огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, на що не відреагував апеляційний суд.
Так, під час слідчої дії ОСОБА_8 зазначив, що заподіював тілесні ушкодження. Суди послалися на це, однак відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу;
· апеляційний суд залишив без відповіді доводи сторони захисту про те, що показання ОСОБА_14 , сестри потерпілої, спростовують можливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому в час, відображений у вироку (19:30), оскільки згідно з твердженнями сторони захисту вказаний свідок підтвердила, що в зазначений час потерпілий був в іншому місці;
· аналізуючи фактичні обставини отримані під час слідчого експерименту з ОСОБА_9 , суди не розмежували, які з них отримано в результаті його показань, наданих у ході досудового розслідування, а які є наслідком відтворення дій, обстановки, обставин певної події і відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (провадження № 51-6070км19) можуть бути використані як допустимі докази під час судового розгляду;
· без відповіді апеляційного суду залишилися доводи про безпідставне посилання місцевого суду як на джерела доказів винуватості ОСОБА_8 на процесуальні рішення, зокрема постанови про призначення експертиз, протокол затримання ОСОБА_9 , постанову про визнання речовими доказами речей, вилучених у ході затримання ОСОБА_9 , а також на відомості з ЄРДР.
Апеляційний суд не розмежував, які із цих посилань належать до джерел доказів згідно з ч. 2 ст. 84 КПК;
· в ухвалі апеляційного суду також не надано відповіді на доводи про те, що суд першої інстанції обмежив сторону захисту в можливості здійснити повноцінний допит ОСОБА_9 .
Зазначені доводи залишилися без належної оцінки та перевірки з боку апеляційного суду.
Під час нового розгляду потрібно належним чином перевірити ці доводи, дати на них відповідь та визначитися щодо наявності допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 .
Указані порушення колегія суддів уважає істотними й такими, що могли вплинути на законність прийнятого рішення, у зв'язку із чим ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК.
Кримінальне провадження підлягає направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути виявлені недоліки, перевірити доводи апеляційних скарг з урахуванням зазначеного в цій постанові та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Водночас, згідно з приписами ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд уважає, що засудженому ОСОБА_8 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 31 січня 2026 року включно.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3